Пісня над піснями
«Їжте, дорогі друзі,
пийте, нехай вас п’янять вияви любові!»+
2 «Я сплю, але серце моє не спить.+
Чую, як стукає мій коханий.
“Відкрий, моя сестро, моя кохана,
моя голубко, моя бездоганна!
Бо моя голова мокра від роси,
а кучері — від нічної вологи”.+
3 Я вже зняла свій одяг.
Чи мені знову одягати його?
Вже помила ноги.
Чи мені знову бруднити їх?
4 Коханий мій витягнув руку з отвору у дверях,
і мої почуття до нього розгорілися.
5 Я встала, щоб відчинити коханому своєму,
з рук моїх скапувала мирра,
з моїх пальців стікала
на ручки засува.
6 Відчинила я коханому,
але він уже пішов, його не було.
Мене охопив відчай*, коли він пішов*.
Я шукала його, але не знаходила,+
кликала, та він не озивався.
7 Зустріли мене вартові, які обходили місто.
Вони побили мене, зранили.
Сторожі мурів зняли з мене покривало*.
8 Дочки єрусалимські! Покляніться,
що коли зустрінете мого коханого,
то скажете йому, що я знемагаю від любові».
9 «Чим твій коханий кращий від інших,
о найвродливіша з жінок?
Чим твій коханий кращий від інших,
що ти вимагаєш від нас такої клятви?»
10 «Мій коханий — вродливий і рум’яний,
серед десяти тисяч не знайдеш такого, як він.
11 Голова його — то золото, чисте золото.
Кучері — мов пальмове листя на вітрі*,
волосся його чорне, як крук.
12 Очі його — як голуби при водних потоках,
що купаються в молоці,
що сидять біля повноводного ставка*.
Уста його — то лілії, з яких крапле мирра.+
14 Його руки виточені з золота, оздоблені хризолітом.
Живіт його — то гладка слонова кістка, вкрита сапфірами.
15 Ноги його — стовпи мармурові, що стоять на основах із чистого золота.
З вигляду він як Ліва́н, неперевершений, мов кедри.+
Це мій коханий, дочки єрусалимські, це мій милий!»