Пісня над піснями
7 „Хороші які стали ноги твої в черевичках,
князı́вно моя́!
Заокру́глення сте́гон твоїх — мов намисто, руками мисте́цькими ви́точене!
2 Твоє лоно — немов круглото́чена чаша,
в якій не забра́кне вина запашно́го!
Твій живіт — сніп пшениці,
ото́чений тими ліле́ями!
3 Два пе́рса твої —
немов двоє сарня́ток близня́т!
4 Твоя шия — як ба́шта із кости слоно́вої,
твої очі — озе́рця в Хешбо́ні
при брамі того Бат-Рабı́му,
в тебе ніс — немов башта лива́нська,
що ди́виться все в бік Дама́ску!
5 Голı́вка твоя на тобі — мов Карме́л,
а коса́ на голı́вці твоїй — немов пу́рпур, —
поло́нений цар тими ку́черями!
6 Яка ти прекрасна й приємна яка,
о любов в розко́шах!
7 Став подібний до па́льми твій стан,
твої ж пе́рса — до грон виногра́дних!
8 Я поду́мав: ви́беруся на цю па́льму,
схоплю́ся за вı́ття її, —
і нехай стануть пе́рса твої,
немов виноградні ті грона,
а па́хощ диха́ння твого — як яблука!“
Молода кличе молодого
9 „А у́ста твої — як найліпше вино:
просту́є воно до мого коханого,
чинить промо́вистими й уста сплячих!
10 Я належу своєму коханому,
а його пожада́ння — до мене!
11 Ходи ж, мій коханий, та ви́йдемо в поле,
переночу́ємо в се́лах!
12 Устанемо рано, й ходім у сади - виногради,
поди́вимося, чи зацвів виноград,
чи квітки́ розцвіли́сь,
чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли?
Там любов свою тобі дам!
новı́ та старі,
що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!“