Пісня над піснями
Молодий зно́ву оспівує красу́ своєї молодої
6 „Куди твій коха́ний пішов,
о найвродливı́ша з жінок?
Куди спрямува́в твій коха́ний?
Бо ми пошукаємо його із тобою“.
2 „Мій коханий пішов до садо́чка свого́,
в квітники́ запашнı́,
щоб па́сти в садка́х і збирати ліле́ї.
3 Я належу своєму коханому, а мені — мій коханий,
що пасе між ліле́ями!“
ти грізна́, як війська́ з прапора́ми!
5 Відверни́ ти свої оченя́та від мене,
бо вони непоко́ять мене!
Твої коси — немов стадо кіз,
що хви́лями сходять з того́ Гілеа́ду!
6 Твої зуби — немов та отара ове́ць,
що з ку́пелю вийшли,
що ко́тять близня́та,
і між ними немає неплідної!
7 Мов частина грана́тного яблука —
скро́ня твоя за серпа́нком твоїм!
8 Шістдеся́т є цариць,
і вісімдеся́т є нало́жниць,
а дівчатам немає числа, —
9 та єдина вона — ця голубка моя, моя чиста!
У не́ньки своєї вона одина́чка,
обра́на вона у своєї роди́тельки!
Як бачили до́чки Сіону її, то щасливою звали її,
цариці й нало́жниці — то вихваля́ли її:
10 Хто це така, що вона виглядає, немов та досвı́тня зоря́,
прекрасна, як місяць,
як сонце — ясна́,
як полки́ з прапора́ми — грізна́?“
11 „Зійшла я в орı́ховий сад,
щоб погля́нути на пу́п’яночки при пото́ці,
щоб побачити там, чи зацвів виноград,
чи грана́тові яблуні порозцвіта́ли?
12 І не зчу́лася я,
як мене посадила душа моя
між колесни́ці моєї дружи́ни боя́р“.
Іще про красу́ молодої
13 „Верни́ся, вернись, Суламı́тко!
Вернися, вернися, — нехай ми на тебе нади́вимось!“
„Чого вам дивитися на Суламітку,
немов би на та́нець військо́вий?“