Луки

2 У ті дні від кесаря Августа вийшла постанова зробити перепис усієї населеної землі 2 (це перший перепис, і відбувся він, коли Квіри́ній був намісником Сирії). 3 Тож усі люди пішли на перепис, кожен до свого міста. 4 Пішов, звичайно, і Йосип з галілейського міста Назарета в Юдею, у Давидове місто Віфлеєм, бо походив з дому й родини Давида. 5 Він вирушив туди, щоб записатися з Марією, яка на той час уже стала його дружиною і чекала дитину. 6 А коли вони були там, настав час їй родити. 7 І вона народила сина, свого первістка, сповила його й поклала в ясла, бо в заїзді вже не було місця.

8 У тій же місцевості були пастухи, які жили в полі і вночі стерегли свої отари. 9 Аж раптом біля них з’явився ангел Єгови і слава Єгови осяяла їх. Пастухи дуже налякалися, 10 проте ангел сказав їм: «Не бійтесь, я прийшов звістити вам добру новину, яка принесе велику радість усім людям, 11 бо сьогодні в Давидовому місті народився вам Спаситель — Христос Господь. 12 А розпізнаєте його так: це немовля, сповите, лежатиме в яслах». 13 І зненацька поряд з ангелом з’явилося численне небесне військо, яке прославляло Бога, промовляючи: 14 «Слава Богу в небесах, а на землі — мир людям, які мають його схвалення».

15 І, коли ангели залишили пастухів та повернулися в небо, ті почали говорити один одному: «Ходімо швиденько до Віфлеєма та подивімося, що ж там сталося за словом Єгови, яке ми почули». 16 Тож вони поспішили туди і знайшли Марію, Йосипа та немовля, яке лежало в яслах. 17 Коли ж вони побачили немовля, то розповіли, що́ їм було сказано про нього. 18 І всі, хто слухав пастухів, дуже дивувались цьому; 19 Марія ж зберегла всі ті слова у своєму серці, не раз після того розмірковуючи, що́ вони могли б означати. 20 А пастухи повернулися, прославляючи і вихваляючи Бога за те, що́ почули й побачили,— про що він їм і сповістив.

21 Через вісім днів настав час обрı́зати дитя, і йому дали ім’я Ісус, як його ще до зачаття назвав ангел.

22 І, коли дні їхнього очищення за Мойсеєвим законом закінчилися, Ісуса принесли в Єрусалим, щоб показати Єгові, 23 як і написано в законі Єгови: «Кожна первонароджена дитина чоловічої статі буде для Єгови святою». 24 Принесли вони й жертву, про яку говориться в законі Єгови: «Пару горлиць чи двох молодих голубів».

25 А в Єрусалимі жив один праведний і побожний чоловік, на ім’я Симео́н, який чекав, коли прийде втіха для Ізраїля; на ньому перебував святий дух. 26 І Бог через святий дух відкрив цьому чоловікові, що він не помре, аж поки не побачить Помазанця Єгови. 27 Тож Симео́н, спонуканий духом, прийшов у храм. І, коли батьки принесли туди маленького Ісуса, аби зробити все за звичаєм, записаним у законі, 28 Симео́н узяв його на руки і, поблагословивши Бога, сказав: 29 «Тепер ти, Всевладний Господи, як і говорив, дозволяєш своєму рабові померти в мирі, 30 бо очі мої побачили посланого тобою спасителя, 31 якого ти приготував на очах усіх людей; 32 він є світлом, що усуне заслону з народів, і славою твого люду, Ізраїля». 33 Батько ж і мати Ісуса не переставали дивуватись тому, що́ про нього говорили. 34 А Симео́н поблагословив також їх і сказав Марії, матері дитини: «Його поставлено, щоб в Ізраїлі багато хто впав і багато хто знову піднявся і щоб став він знаком, який будуть зневажати 35 (а тобі самій довгий меч прошиє душу), і щоб викрив думки багатьох сердець».

36 Була там і пророчиця Анна, Фануї́лова дочка з племені Асира (жінка похилого віку; вона вийшла заміж дівчиною і прожила з чоловіком лише сім літ, 37 а тепер була вдовою вісімдесяти чотирьох років). Анна ніколи не покидала храму, а вдень і вночі віддано служила* Богові, постячи та звертаючись до нього з благаннями. 38 І тієї години вона підійшла й почала дякувати Богові та розповідати про дитину всім, хто чекав визволення Єрусалима.

39 Виконавши все, що наказував закон Єгови, вони повернулися в Галілею, до свого міста Назарета. 40 А дитя росло, зміцнялося й сповнювалось мудрістю, і Божа милість перебувала на ньому.

41 Батьки ж Ісуса мали звичай щороку ходити в Єрусалим на свято Пасхи. 42 І, коли йому було дванадцять років, пішли вони в Єрусалим, як було прийнято робити на це свято, 43 і залишалися там аж до його закінчення. А коли вони повертались, Ісус залишився в місті, та батьки цього не помітили. 44 Думаючи, що він іде разом з подорожніми, вони пройшли відстань цілого дня, а тоді почали шукати його серед родичів і знайомих. 45 Але, не знайшовши, вони повернулися в Єрусалим і стали всюди розшукувати його. 46 Через три дні вони нарешті знайшли його у храмі, де він, сидячи посеред учителів, слухав їх і ставив їм запитання. 47 Усі ж, хто чув Ісуса, були просто вражені його відповідями й тим, як добре він усе розумів. 48 Тож батьки, побачивши його, дуже здивувались, і мати сказала: «Дитино, як ти міг нам таке зробити? Ми з батьком сильно непокоїлися, шукаючи тебе». 49 Та Ісус відповів: «Чому ж ви шукали мене? Хіба ви не знали, що я маю бути в домі свого Батька?» 50 Проте вони так і не збагнули того, що він їм сказав.

51 Тоді Ісус пішов з ними до Назарета і далі слухався їх. А мати його постійно берегла всі ці слова у своєму серці. 52 Ісус же підростав, продовжуючи набувати мудрості, і мав щораз більшу милість як у Бога, так і в людей.