Книга Екклезіаста
6 Я бачив під сонцем ще одне нещастя*, яке часто трапляється людям: 2 правдивий Бог дає людині багатство, статки і славу, і вона має вдосталь усього, чого прагне*. Однак правдивий Бог не дає їй цим користуватись, а все це може дістатися комусь чужому. Це марнота і велике горе. 3 Якби хтось мав сотню дітей, жив багато років і дожив до старості, але він* не насолодився добром, перш ніж зійшов у могилу*, то мушу сказати, що мертвонародженій дитині ліпше, ніж йому.+ 4 Бо ця дитина вийшла з утроби даремно і відійшла в темряву, і темрява огорне її ім’я. 5 Хоча вона ніколи не бачила сонця і нічого не знала, їй ліпше*, ніж тому, хто довго живе.+ 6 Яка користь з того, щоб двічі прожити по тисячу років, але не відчути насолоди? Хіба не всі йдуть у те саме місце?+
7 Уся тяжка праця людини — заради шлунка,+ проте її апетит* ніколи не задовольняється. 8 Яка ж перевага в мудрого над безглуздим?+ І яка користь бідному з того, що він знає, як виживати*? 9 Ліпше насолоджуватись тим, що бачать очі, ніж піддаватися своїм бажанням*. Це теж марнота і гонитва за вітром.
10 Усьому, що з’явилось, уже дано ім’я. Відомо теж, якою є людина. І їй не під силу сперечатися* з тим, хто за неї сильніший. 11 Чим більше слів*, тим більше марноти, і яку користь вони приносять людині? 12 Хто знає, що людині найліпше робити впродовж її короткого і марного життя, яке минає, мов тінь?+ І хто скаже людині, що станеться під сонцем після неї?