КНИГА ЙОВА
1 У краю Уц жив чоловік, на ім’я Йов*.+ Він був праведний і непорочний*,+ боявся Бога та цурався зла.+ 2 У нього народилося семеро синів і три дочки. 3 Він мав дуже багато слуг, а також численні стада: 7000 овець, 3000 верблюдів, 1000 голів великої худоби* та 500 ослиць. Тож був цей чоловік найзаможнішим з усіх жителів Сходу.
4 Кожен із його синів влаштовував у своєму домі бенкет у визначений день*. Вони запрошували до себе їсти й пити своїх трьох сестер. 5 Коли закінчувалися дні всіх бенкетів, Йов посилав по них, щоб їх очистити. Тоді він вставав рано-вранці і приносив цілопалення+ за кожного з них, бо говорив: «Може, сини мої згрішили і прокляли Бога у своєму серці». Так Йов робив завжди.+
6 І був день, коли сини правдивого Бога*+ прийшли, щоб стати перед Єговою.+ Серед них прийшов і Сатана.+
7 Тоді Єгова запитав Сатану: «Звідки ти прийшов?» А Сатана відповів Єгові: «Я мандрував по землі та оглядав її».+ 8 Єгова сказав: «Чи звернув ти увагу* на мого слугу Йова? Бо немає такого, як він, на землі. Він чоловік праведний і непорочний*,+ який боїться Бога та цурається зла». 9 На це Сатана відповів Єгові: «Хіба Йов боїться тебе просто так?+ 10 Чи ж ти не огородив його,+ і дім його, і все, що він має? Працю рук його ти поблагословив,+ і стада його поширились по землі. 11 Але якщо ти простягнеш свою руку й уразиш все, що він має, то він точно прокляне тебе прямо в лице». 12 Тож Єгова сказав Сатані: «Ось усе, що він має,— у твоїй руці*. Тільки на нього самого не простягай своєї руки!» І Сатана відійшов від* Єгови.+
13 Одного дня, коли Йовові сини і дочки їли та пили вино в домі свого найстаршого брата,+ 14 до Йова прийшов посланець і сказав: «Бики орали землю, і поряд паслися ослиці, 15 аж раптом напали севаїтя́ни і захопили худобу, а слуг повбивали мечем. Тільки один я врятувався, щоб розповісти тобі про це».
16 Поки він говорив, надійшов ще один і сказав: «З неба спав вогонь від Бога*, запалав серед овець і слуг та пожер їх! Тільки один я врятувався, щоб розповісти тобі про це».
17 Поки той ще говорив, надійшов інший і сказав: «Халде́ї+ створили три загони й напали на нас. Верблюдів вони забрали, а слуг повбивали мечем. Тільки один я врятувався, щоб розповісти тобі про це».
18 Поки той ще говорив, надійшов інший і сказав: «Твої сини і дочки їли та пили вино в домі свого найстаршого брата. 19 Аж раптом налетів сильний вітер з пустелі, вдарив по чотирьох рогах дому, і він завалився на твоїх дітей. Усі вони загинули, тільки один я врятувався, щоб розповісти тобі про це».
20 Тоді Йов устав, роздер свій одяг, обстриг волосся на голові та, припавши до землі, вклонився 21 і сказав:
«Нагим я вийшов з утроби матері
і нагим повернуся.+
Єгова дав,+ і Єгова взяв.
Нехай буде прославлене ім’я Єгови».
22 При всьому цьому Йов не згрішив і не звинуватив Бога ні в чому поганому*.
2 І знову був день, коли сини правдивого Бога*+ прийшли, щоб стати перед Єговою.+ Прийшов також Сатана і став серед них, щоб з’явитись перед Єговою.+
2 Тоді Єгова запитав Сатану: «Звідки ти прийшов?» А Сатана відповів Єгові: «Я мандрував по землі та оглядав її».+ 3 Тоді Єгова сказав: «Чи звернув ти увагу* на мого слугу Йова? Бо немає такого, як він, на землі. Він чоловік праведний і непорочний*,+ який боїться Бога та цурається зла. Він і досі міцно тримається своєї непорочності,+ хоча ти намагаєшся підбурити мене проти нього,+ щоб я знищив* його ні за що». 4 Але Сатана відповів Єгові: «Шкіра за шкіру! За життя* своє людина віддасть усе, що має. 5 Тому, якщо ти простягнеш свою руку й уразиш його кістки та тіло, він точно прокляне тебе прямо в лице».+
6 Тож Єгова сказав Сатані: «Ось він у твоїй руці*! Тільки не позбавляй його життя*!» 7 І Сатана відійшов від* Єгови та вразив Йова болючими чиряками*+ від стіп до самого тім’я. 8 І взяв Йов глиняний черепок, щоб ним шкребти себе, і сидів у попелі.+
9 Згодом його дружина сказала: «Ти й досі так сильно тримаєшся своєї непорочності? Прокляни Бога і помри!» 10 А він відповів їй: «Ти говориш як нерозумна жінка. Хіба ми повинні приймати від правдивого Бога тільки добре і не приймати поганого?»+ При всьому цьому Йов не згрішив своїми устами.+
11 Тоді троє Йовових приятелів* — теманя́нин Еліфа́з,+ шуахя́нин+ Білда́д+ і нааматя́нин Цофа́р+ — почули про всі його нещастя і прийшли до нього кожен зі своєї місцевості. Отож, домовившись, вони зустрілися, щоб піти разом поспівчувати Йову і розрадити його. 12 Коли вони побачили його здалека, то не впізнали. Вони голосно заплакали, роздерли на собі одяг і почали підкидати порох, посипаючи собі голови.+ 13 Сиділи вони з Йовом на землі сім днів і сім ночей. Ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, які великі його страждання.+
3 Після цього Йов почав говорити і проклинати день, коли народився*.+ 2 Йов сказав:
4 Хай день той стане темрявою.
Хай ним знехтує Бог
і хай його не осяє світло.
5 Нехай найгустіша темрява* поглине його.
Хай дощова хмара нависне над ним.
Хай жахлива пітьма поглине його світло.
7 Хай та ніч стане безплідна!
Хай не лунає в ній радісний окрик.
9 Нехай потемніють її зорі досвітні,
хай вона марно чекає світла
і хай не побачить світанкових променів.
11 Чому я не помер при народженні?
Чому не згинув, вийшовши з утроби?+
12 Навіщо коліна прийняли мене
і навіщо ссав я груди материнські?
13 Тепер лежав би я безтурботний+
і спав би спокійно+
14 серед царів землі та їхніх радників,
які будували для себе те, що нині в руїнах лежить*,
15 чи серед князів, які золото мали
і доми яких були сріблом наповнені.
16 Або чому я не був як схований викидень
і як діти, котрі ніколи не бачили світла?
18 В’язні спочивають там разом
і не чують голосу того, хто змушував їх працювати.
21 Чому вони смерті чекають, а вона не приходить?+
Вони шукають її старанніше, ніж захованих скарбів,—
22 ті, хто сильно радіє
і тішиться, коли знаходить собі могилу.
і стогнання мої+ ллються, мов водні потоки,
25 бо те, чого я жахався, на мене прийшло,
і те, чого боявся, спіткало мене.
26 Я не маю ні миру, ні спокою,
ні відпочинку — лише біди приходять».
4 І відповів теманя́нин Еліфа́з:+
2 «Якщо заговорити з тобою, чи не будеш ти дратуватися?
Адже хто зможе промовчати?
3 Правда, ти сам виправляв багатьох
і зміцняв слабкі руки.
4 Слова твої піднімали тих, хто спотикався,
і тих, у кого тремтіли коліна, ти укріпляв.
6 Хіба ж твоя богобоязливість не додає тобі впевненості?
І хіба твоя непорочність+ не вселяє в тебе надію?
7 Прошу, пригадай: чи колись гинув невинний?
Чи колись був знищений праведний?
9 Вони гинуть від подиху Бога,
і від пориву його гніву їм приходить кінець.
11 Коли немає здобичі, лев гине,
а левенята розбрідаються.
12 Ось до мене потай донеслося слово,
і вухо моє почуло шепіт.
13 Серед тривожних думок у нічних видіннях,
коли глибокий сон огортає людей,
14 жахливе тремтіння мене охопило,
страх пройняв усі кості мої.
15 Якийсь дух пронісся над моїм обличчям,
і волосся на тілі моїм стало дибом.
16 Він зупинився,
але вигляду його я не розпізнав,
якась постать з’явилась перед моїми очима,
і серед тиші я голос почув:
17 “Хіба може смертний бути праведнішим за Бога?
Хіба може людина бути чистішою за Творця?”
18 Дивись, він слугам своїм не довіряє
і вади знаходить у своїх ангелах*,
19 що ж тоді казати про тих, хто живе в домах з глини
і чиї основи у поросі,+
кого можна легко розчавити, як міль.
20 Між ранком і вечором їх знищують,
вони назавжди зникають, і ніхто цього не помічає.
21 Вони як намет, з якого витягли мотузку.
Помирають вони без мудрості.
5 Клич на допомогу, але хто тобі відповість?
До кого зі святих ангелів* ти звернешся?
2 Безглуздого вб’є його ж роздратування,
і простакуватого погубить заздрість.
3 Я бачив, як безглуздий вкорінюється,
але раптово на його домівку падає прокляття.
6 Бо лихо не з’являється з пороху
і нещастя не виростає з землі.
7 Людина народжується для нещастя,
подібно як іскри народжуються, щоб полетіти вгору.
8 Але я звернувся б до Бога
і Богу представив би справу свою,
9 бо він чинить великі та незбагненні діла
і чудеса, яких не злічити.
10 Він землі дає дощ
і на поля посилає во́ди.
11 Знедолених він ставить високо
і пригнічених підіймає та дає їм спасіння.
12 Він плани лукавих розладнує,
щоб праця їхніх рук була даремна.
13 Він ловить мудрих на їхній же підступності+
і зводить нанівець задуми хитрих —
14 їх охоплює темрява навіть удень,
і в полудень вони ходять навпомацки, немов уночі.
15 Він рятує бідного від меча, що виходить з їхніх уст,
визволяє його від руки сильного,
16 щоб знедолені мали надію,
а неправедні закрили свої уста.
17 Щаслива людина, якій Бог докоряє.
Тож повчання Всемогутнього не відкидай!
18 Він завдає болю, і він же перев’язує рани,
він ламає і своїми ж руками зціляє.
19 Від шістьох лих він врятує тебе,
і навіть сьоме тобі не зашкодить.
20 Він врятує тебе від смерті в час голоду
і від меча в час війни.
21 Будеш ти захищений від язика, який б’є, мов батіг,+
і не будеш боятися спустошення, що наближається.
22 Із загибелі й голоду ти посмієшся
і звірів земних не боятимешся.
24 Ти будеш знати, що намет твій — безпечний*,
коли оглядатимеш своє пасовище, побачиш, що нічого не пропало.
25 У тебе буде багато дітей,
і нащадків твоїх — мов трави на землі.
26 Ти залишатимешся сильним, доки не зійдеш в могилу,
і будеш ти наче пшениця, яку укладають в снопи, коли настає на це час.
27 Ми це з’ясували, і так воно є.
Вислухай і прийми це».
6 І відповів Йов:
Жахи від Бога вишикувались проти мене.
8 О, якби виконалось моє прохання!
Якби сповнив Бог бажання моє!
10 Навіть це мене потішило б,
і я підскакував би з радості, незважаючи на муки нестерпні,
бо не відкидав я слів Святого.+
Хіба знаю, що зі мною буде, аби далі жити*?
12 Чи міцний я, мов скеля,
і чи тіло моє з міді?
13 Чи я спроможний сам собі допомогти,
якщо мене позбавили всякої підтримки?
16 Вони темні від криги,
в них ховається сніг, що тане.
17 Але приходить час — стають вони безводними та зникають,
і, коли настає спека, вони висихають.
18 Їхнє русло змінюється,
течуть вони в пустелю і зникають.
20 Проте вони засоромлені, бо сподівання їхні не справджуються,
вони прибувають туди — і розчаровуються.
22 Хіба я казав: “Дайте мені щось”
або просив, щоб ви зробили мені подарунок зі свого майна?
А ваші докори — яка від них користь?+
28 А тепер оберніться і подивіться на мене,
бо я не буду брехати вам в очі.
29 Прошу, обдумайте ще раз усе,— не спішіть мене засуджувати,—
подумайте, адже від праведності я не відступився.
30 Чи на язиці у мене несправедливість?
Хіба моє піднебіння не відчуває, що щось не так?
4 Як лягаю, то кажу: “Коли я вже встану?”+
Ніч тягнеться поволі, і в неспокої метаюсь аж до світанку*.
8 Очі того, хто тепер бачить мене, більше мене не побачать,
твої очі мене шукатимуть, а мене вже нема.+
11 Тож не буду я стримувати уст,
а говоритиму в скорботі свого духу,
12 Хіба я море чи морське чудовисько,
що ти поставив наді мною сторожа?
13 Коли я говорю: “Моє ложе потішить мене,
і ліжко допоможе мені полегшити страждання”,
14 то ти лякаєш мене снами
і страшиш видіннями,
16 Життя мені набридло,+ я не хочу більше жити.
Залиш мене, бо мої дні — як один подих.+
20 Якщо я і згрішив, то хіба я міг заподіяти шкоду тобі — тому, хто спостерігає за людьми?+
Навіщо ти вибрав мене своєю мішенню?
Чи я став тобі тягарем?
21 Чому не простиш мого переступу
і не вибачиш моєї провини?
Адже скоро я ляжу в порох,+
і ти будеш шукати мене, а мене вже нема».
8 І відповів шуахя́нин+ Білда́д:+
Слова твоїх уст — лише буйний вітер.
3 Хіба Бог викривлятиме справедливість,
хіба Всемогутній відступиться від праведності?
5 Але якби ти поклався на Бога,+
якби Всемогутнього благав про ласку,
6 якби ти дійсно був чистий і праведний,+
то він звернув би на тебе увагу*
і повернув би тебе на твоє місце.
9 Адже ми народились тільки вчора й нічого не знаємо,
і наші дні на землі — немов тінь.
11 Чи виросте папірус там, де немає болота?
Чи виросте очерет без води?
12 Він ще не зацвів, і його ще не зірвали,
а засихає раніше за будь-яку іншу рослину.
15 Він зіпреться на свій дім, але той не витримає,
спробує вхопитися за нього, але той не встоїть.
21 Він ще наповнить уста твої сміхом
і губи твої радісними окриками.
22 А ненависники твої будуть вкриті ганьбою,
і намету неправедних вже не буде».
9 І відповів Йов:
2 «Я знаю, що все це так.
Але хіба може бути виправдана смертна людина, яка судиться з Богом?+
4 У нього мудре серце і велика сила.+
Хто може противитись йому і не постраждати?+
11 Він проходить біля мене, а я його не бачу,
іде він повз мене, а я його не впізнаю́.
12 Він забирає, і хто може перешкодити йому?
Хто йому скаже: “Що ти робиш?”+
14 Тож як ретельно мушу я підбирати слова для відповіді,
коли сперечаюся з ним!
15 Навіть якби правда була на моєму боці, я б не відповідав йому.+
Я лиш благав би мого суддю* про милосердя.
16 Якщо я буду кликати його, чи він озветься до мене?
Не вірю, що він почує мій голос.
18 Він не дає мені перевести подих
і насичує мене гіркотою.
19 Якщо хтось і могутній, то це він,+
якщо йдеться про правосуддя, то він каже: “Хто покличе мене на суд*?”
20 Навіть якщо правда на моєму боці, то мене звинуватять мої ж уста.
І якщо я бережу непорочність*, то він все одно ви́знає мене винним*.
22 Немає ніякої різниці. Тому я кажу:
“Як невинного*, так і грішника він губить”.
23 Якщо нестримна повінь принесе несподівану смерть,
то він посміється над розпачем невинних.
24 Земля віддана в руки грішників.+
Очі* суддів її він закриває,
а якщо не він, тоді хто?
26 Вони пропливають, мов човни з очерету,
летять, як орли, що кидаються на здобич.
27 Навіть якщо я скажу: “Забуду свою тривогу,
обличчя моє проясніє, я буду радіти”,
Для чого ж даремно себе виснажувати?+
30 Якби я вимився водою з талого снігу
31 то ти б мене занурив у багно,
і навіть мій одяг бридився б мною.
34 Якщо він перестане мене бити*
і страх, який він вселяє, мене не вражатиме,+
35 то я буду сміливо з ним говорити,
бо я не з тих, хто говорить зі страху.
Я виллю свої тривоги,
говоритиму, адже біль мій глибокий*!
2 Скажу Богові: “Не вважай мене винним.
Поясни, чому борешся зі мною.
3 Яка тобі користь від того, що ти гнобиш мене
і зневажаєш витвір своїх рук,+
а раду грішників схвалюєш?
4 Хіба ти маєш очі людські,
хіба бачиш так, як бачить смертна людина?
5 Чи дні твої такі, як дні смертних,
чи роки твої — як роки чоловіка,+
6 що ти шукаєш в мені провину
і вишукуєш у мені гріх?+
9 Прошу тебе, пригадай, що ти сформував мене з глини.+
А тепер ти в порох повертаєш мене.+
10 Чи ж не вилив ти мене, наче молоко,
і не згустив, мов сир?
15 Якщо я винний, то горе мені!
17 Ти свідків нових приводиш проти мене,
ще більше на мене обурюєшся,
і приходить до мене біда за бідою.
18 Навіщо мене ти вивів з утроби?+
О, якби я загинув, коли жодне око мене ще не бачило.
19 Було б так, ніби я взагалі ніколи не існував.
З утроби мене б перенесли в могилу”.
20 Хіба дні мої численні?+ Нехай він залишить мене у спокої,
хай відверне від мене свій погляд, щоб я хоч трохи відчув полегшення*,+
21 перш ніж відійду в край найгустішої темряви*,+ —
звідки я вже не повернуся,+ —
22 в край непроглядного мороку,
край тіні густої і безладу,
де навіть світло не ясніше за морок».
11 І відповів нааматя́нин Цофа́р:+
2 «Хіба не знайдеться відповіді на всі ці слова?
Невже правда на боці того, хто багато говорить*?
3 Чи твої пусті балачки змусять людей замовкнути?
Чи тобі ніхто не докорить за твоє глузування?+
5 Але якби тільки Бог заговорив
і тобі відповів,+
6 то він відкрив би тобі таємниці мудрості,
бо мудрість* багатогранна.
І ти знав би, що деякі твої провини Бог не згадує.
8 Його мудрість вища за небо. Хіба ти можеш її осягнути?
Вона глибша за могилу*. А ти що можеш знати?
9 Більша вона, ніж земля,
і ширша, ніж море.
10 Якщо він, проходячи, схопить когось і скличе суд,
то хто зможе йому опиратись?
11 Адже він добре знає, коли хтось обманює.
Коли бачить кривду, то хіба залишає її без уваги?
13 Якби ти тільки приготував своє серце
і в молитві простягнув руки до Бога.
14 Якщо твоя рука чинить зло, віддали його,
і хай неправедність не перебуває у твоїх наметах.
15 Тоді ти піднесеш своє чисте обличчя,
зміцнишся і не будеш боятись.
16 Забудеш ти про своє горе —
будеш згадувати про нього, як про води, що пропливли повз тебе.
17 Твоє життя стане яснішим, ніж полудень,
навіть його темрява буде мов ранок.
18 Будеш упевнено дивитись у майбутнє, бо матимеш надію,
озирнешся довкола і спокійно ляжеш спати.
19 Ти покладешся, і ніхто не буде лякати тебе.
Твоєї ласки багато хто шукатиме.
12 І відповів Йов:
Хто не знає всього того, що ви говорите?
Людина праведна і бездоганна стала посміховищем.
5 Безтурботні ж люди не бояться нещастя,
думаючи, що воно підстерігає лише тих, хто нетвердо стоїть на ногах*.
6 Намети грабіжників ніхто не тривожить,+
і живуть у безпеці ті, хто Бога гнівить,+
ті, хто тримає божка у руках.
7 Але запитай, будь ласка, тварин — і вони навчать тебе,
птаство небесне — і воно тобі розповість.
9 Хто з них не знає,
що рука Єгови все це створила?
у його владі і той, хто збивається з дороги, і той, хто зводить з дороги інших.
22 Виводить він з темряви приховані справи+
і проливає світло на густу тінь,
23 зміцняє народи, а потім їх знищує,
збільшує народи, а потім веде у вигнання.
13 Усе це бачило моє око,
чуло моє вухо і зрозуміло це.
2 Те, що знаєте ви, я теж знаю,
бо я не гірший за вас.
6 Прошу, послухайте, що я скажу,
і на благання моїх уст зверніть увагу.
7 Чи ви хочете захистити Бога несправедливими словами?
Чи обманом хочете його оборонити?
9 Що буде, коли він вас перевірить?+
Чи ж ви його обманете, наче смертну людину?
11 Хіба його велич вас не злякає
і не охопить вас страх перед ним?
13 Помовчіть, щоб я міг говорити,
а тоді — хай буде, що буде!
14 Чому я наражаю себе на небезпеку*?
Чому ризикую своїм життям*?
15 Навіть якби Бог заподіяв мені смерть, я все одно чекав би,+
я обстоював би свою справу* перед ним.
17 Уважно вислухайте мої слова,
прислу́хайтеся до того, що я говорю.
18 Ось я підготував свою судову справу
і знаю, що правда на моєму боці.
19 Хто буде сперечатись зі мною?
Якщо я і далі мовчатиму, то помру*!
22 Клич — і я тобі відповім,
або ж я говоритиму, а ти дай мені відповідь.
23 У чому провини мої і гріхи?
Вияви мені переступи мої і мій гріх.
25 Невже змусиш тремтіти зі страху листок, що його вітер несе?
Невже будеш гнатися за сухою соломиною?
26 Ти записуєш дошкульні звинувачення проти мене,
змушуєш відповідати за гріхи, які я скоїв у юності.
4 Хто може народити чистого від нечистого?+
Ніхто!
5 Дні людини обмежені,
у владі твоїй кількість її місяців,
ти встановив для неї межу, яку вона не переступить.+
7 Навіть для дерева є надія:
коли його зрубують, воно знову пускає пагони,
і гілки його продовжують рости.
8 Коли корінь його старіє в землі
і пень його в землі відмирає,
9 то, відчувши воду, воно зеленіє,
пускає гілки, наче саджанець.
10 А людина помирає і лежить безсила.
Коли людина вмирає, то де вона?+
11 Води зникають з моря,
і річка міліє та пересихає.
12 Так і людина — лягає і вже не встає.+
Не пробудиться вона, поки не зникне небо,
не встане вона зі свого сну.+
13 О, якби ти сховав мене у могилі*,+
укрив мене там, поки стихне твій гнів,
визначив для мене час і про мене згадав!+
14 Якщо людина помре, то чи буде вона жити знову?+
Усі дні своєї підневільної служби я чекатиму,
поки прийде моє звільнення.+
16 Однак тепер ти рахуєш кожен мій крок,
не бачиш нічого, крім мого гріха.
17 Кладеш ти мої переступи у торбу і запечатуєш її,
заклеюєш провину мою, щоб її зберегти.
18 Як гора падає і розсипається
і скеля зрушується зі свого місця,
19 як вода точить камінь
і її потоки змивають порох земний,
так і ти розбиваєш надію смертної людини.
15 І відповів теманя́нин Еліфа́з:+
3 Самі докори не принесуть пожитку,
і від самих лиш розмов не буде користі.
4 Через тебе зникає страх перед Богом,
ти применшуєш важливість роздумів про нього.
7 Хіба ти був першою людиною, яка народилась,
хіба ти раніше за пагорби з’явився на світ?
8 Невже ти чуєш таємні слова Бога
або думаєш, що тільки в тебе мудрість?
9 Що ти знаєш, чого ми не знаємо?+
Що розумієш, чого не розуміємо ми?
11 Хіба тобі бракує потіхи від Бога
чи лагідних слів, до тебе проказаних?
12 Чому твоє серце загордилося
і чому твої очі люто блискають?
13 Ти обертаєш свій дух проти Бога
і дозволяєш, щоб з уст твоїх виходили такі слова.
15 Таж Бог своїм ангелам* не довіряє,
і навіть небеса в його очах нечисті,+
16 то що ж казати про людину, яка гидка і зіпсута,+
яка п’є неправедність, наче воду!
17 Я тобі розкажу, а ти вислухай мене.
Я розповім про те, що бачив,
18 про те, що говорять мудрі, що почули вони від батьків+
і не приховали від нас.
19 Лише їм була дана земля,
і чужинець не проходив серед них.
20 Неправедний страждає всі свої дні —
стільки років, скільки визначено цьому гнобителю.
22 Він не вірить, що врятується з темряви.+
На нього чекає меч.
23 Блукає він у пошуках їжі* — де ж її взяти?
І добре він знає, що день темряви близько.
24 Скорбота і муки жахають його,
насідають на нього, мов цар, готовий ринутися в бій.
26 Він уперто йде проти нього
з масивним міцним щитом*,
27 обличчя його запливло жиром,
і жиром обросли його стегна.
28 Міста, в яких він мешкає, будуть зруйновані,
і в домах його ніхто не житиме,
вони стануть купами каміння.
29 Він не збагатіє, і достаток його не примножиться,
не поширить він свої володіння на землі.
31 Хай він не покладається на марноту, збившись з дороги,
бо тільки марноту отримає взамін.
33 Він буде мов виноградна лоза, яка скидає нестиглі плоди,
і мов оливкове дерево, яке струшує цвіт.
35 Вони вагітніють лихом і народжують кривду,
утроба їхня плодить обман».
16 І відповів Йов:
2 «І раніше чув я багато такого.
Усі ви погані розрадники!+
3 Чи буде кінець порожнім* словам?
Що тебе дратує, що ти таке кажеш?
4 Я і сам міг би говорити, як ви.
8 Він схопив і мене. Про це свідчить
змарнілість моя, вона постає проти мене і свідчить у вічі мені.
Супротивник мій поглядом мене прошиває.+
10 Вороги пащі свої роззявляють на мене,+
зневажають, б’ють по щоках
і збираються проти мене натовпом.+
14 Пробиває в мені, наче в мурі, пролом за проломом,
біжить на мене, мов воїн.
16 Від плачу почервоніло обличчя моє,+
лягла на повіки густа тінь*,
17 хоча руки мої не чинили насилля
і чиста молитва моя.
19 Той, хто може свідчити на мій захист, перебуває у небесах,
свідок мій — на висоті.
3 Прошу, прийми і збережи мою заставу.
Хто ще поручиться за мене, потиснувши руку мою?+
5 Нерозважливий пропонує майно своє друзям,
тимчасом як очі його дітей гаснуть.
12 Ви ніч перетворюєте на день, кажучи:
“Невдовзі буде світло, бо зараз темно”.
Чи хтось її бачив?
18 І відповів шуахя́нин Білда́д:+
2 «Коли ж ви* покладете край цим словам?
Розберіться, в чому річ, а тоді будемо говорити далі.
3 Чому вважаєте нас тваринами?+
Чому ми безглузді* у ваших очах?
4 Навіть якщо ти* у гніві пошматуєш себе,
хіба через тебе опустіє земля
і скеля зрушиться з місця свого?
6 Потьмяніє світло в його наметі,
і загасне над ним світильник.
8 Ноги заведуть його в тенета,
і зловиться він у сітку.
10 На землі прихована для нього мотузка,
і на стежці його розставлене сильце.
16 Під ним висохне коріння його,
а над ним його віття зів’яне.
18 Зі світла виштовхнуть його в темряву
і виженуть з родючої землі.
20 У день його лиха люди на заході жахнуться
і людей на сході охопить страх.
21 Ось що стається з наметами злочинця
і з домівкою того, хто Бога не знає».
19 І відповів Йов:
4 Навіть якщо я провинився,
то провина моя залишиться на мені.
5 Ви постійно звеличуєтесь наді мною
і твердите, що свою ганьбу я заслужив,
6 але знайте, що сам Бог увів мене в оману
і піймав у мисливську сітку.
9 Він забрав від мене славу
і зняв вінець з моєї голови.
10 Звідусіль він трощить мене, доки я не загину,
надію мою вириває, мов дерево.
12 Війська його збираються і беруть мене в облогу,
стають табором довкола мого намету.
15 Гості в домі моєму+ і навіть рабині вважають мене за сторонню людину,
в їхніх очах я став чужинцем.
16 Кличу я свого слугу, та він не відповідає,
устами своїми благаю, щоб він мені поспівчував.
18 Навіть діти малі зневажають мене,
тільки-но підведусь, як вони з мене глузують.
23 О, якби слова мої були записані!
О, якби написали їх у книзі!
24 Якби залізним різцем і свинцем
вони назавжди були вирізьблені на скелі!
26 Хоча знищилась моя шкіра,
я ще в тілі своєму побачу Бога —
27 сам я побачу його,
будуть дивитись на нього очі мої, а не очі когось іншого.+
Але глибоко всередині я дуже пригноблений*!
20 І відповів нааматя́нин Цофа́р:+
2 «Мене охоплює неспокій,
ось чому тривожні думки підказують мені відповідь.
6 Хоча його велич сягає неба
і голова торкається хмар,
7 він зникне назавжди, подібно до калу свого,
і ті, хто його бачив, запитають: “Де він?”
8 Він, наче сон, відлетить, і його не знайдуть,
його проженуть, мов видіння нічне.
11 Його кістки були повні молодечої сили,
але вона разом із ним піде в порох.
12 Якщо зло в його устах солодке,
якщо він ховає його під язиком,
13 якщо смакує його і не випльовує,
якщо тримає його в роті,
14 то їжа в нутрощах його зіпсується —
стане в ньому як отрута* кобр.
15 Він проковтнув багатство, але виблює його,
Бог викине це багатство з його живота.
17 Він ніколи не побачить водних потоків,
широких річок меду й масла.
18 Віддасть він своє майно, так ним і не скориставшись*,
він не потішиться багатством, нажитим торгівлею.+
19 Бо він бідних гнобив і покидав напризволяще,
відбирав доми, яких не будував.
20 Він не знатиме спокою,
і багатство не врятує його.
21 Не лишилось нічого, що він міг би поглинути,
тож добробут його не триватиме довго.
22 Коли він нагромадить найбільше багатства, охопить його тривога,
нещастя прийдуть на нього у всій своїй силі.
23 Коли він наповнить свій живіт,
Бог* пошле на нього палючий гнів,
який проллється на нього дощем і ввійде у його нутрощі.
24 Коли він утікає від залізної зброї,
його пробивають стріли, випущені з мідного лука.
26 На його скарби чекає непроглядна темрява,
його ж самого пожере вогонь, якого ніхто не роздмухував,
лихо чекає на того, хто вцілів у наметі його.
27 Небо викриє провину його,
і земля збунтується проти нього.
29 Таку частку отримає неправедний від Бога,
таку спадщину визначив йому Бог».
21 І відповів Йов:
2 «Послухайте уважно, що я скажу,
і цим мене потіште.
4 Хіба я скаржуся людині?
Ні, якби так було, я* не залишався б спокійним.
5 Погляньте на мене і дивіться приголомшено,
покладіть руку собі на уста.
6 Коли я думаю про це, мене огортає неспокій
і все моє тіло тремтить.
8 Діти їхні завжди з ними,
і нащадків своїх вони бачать.
10 Бики їхні завжди плідні,
корови теляться і не скидають.
11 Їхні хлопчики бігають, мов отара,
діти їхні радісно стрибають.
14 Говорять вони до правдивого Бога: “Залиш нас!
Не хочемо пізнавати дороги твої.+
15 Хто такий Всемогутній, щоб ми служили йому?+
Яка користь знати його?”+
16 Але я знаю, що їхній добробут не залежить від них.+
Я ж далекий від думок* неправедних людей.+
17 Хіба часто гасне світильник грішників?+
Хіба часто спадає на них лихо?
І хіба часто Бог у своїм гніві їх нищить?
18 Хіба стають вони мов солома на вітрі,
наче полова, підхоплена вихором?
19 Бог прибереже покарання людини для її синів.
Але нехай Бог відплатить їй так, що вона це відчує.+
21 Хіба вона переймається тим, що станеться з її нащадками, коли її вже не буде,
23 Один помирає в повній силі,+
не маючи ні турбот, ні тривог,+
24 коли стегна його жиром налиті
і його кістки міцні*.
28 Бо ви кажете: “Де дім знатної людини?
Де намет неправедного, в якому він жив?”+
29 Хіба ви не розпитували мандрівників?
Чи ви не розглядали уважно їхніх спостережень*,
30 що в день лиха неправедного щадять
і в день люті він рятується?
31 Хто йому докорить за діла його
і хто йому відплатить за те, що він зробив?
32 Його віднесуть на кладовище,
і над могилою його будуть пильнувати.
33 Для нього стане приємною земля в долині*,+
за ним піде весь людський рід*,+
та й тим, хто пішов перед ним, теж немає ліку.
34 Навіщо ви потішаєте мене пустими словами?+
У тому, що ви говорите, сама брехня!»
22 І відповів теманя́нин Еліфа́з:+
2 «Чи може людина зробити щось для Бога?
Чи може якась прониклива людина бути йому корисною?+
3 Хіба для Всемогутнього має значення* твоя праведність?
Яка йому вигода з того, що ти йдеш дорогою непорочності?+
4 Хіба він покарає тебе
і буде судитися з тобою за твоє благоговіння?
6 Адже ти несправедливо береш заставу від братів своїх
10 Тому довкола тебе розставлені пастки*+
і страх раптовий тебе вражає,
11 тому темрява тебе огортає і ти нічого не бачиш,
тому води тебе покривають.
12 Хіба Бог не високо в небі?
Поглянь також на зірки — як високо вони.
13 Але ти говориш: “Що Бог знає?
Хіба він може судити, дивлячись крізь густий морок?
15 Чи ти будеш триматись давньої стежки,
яку протоптали неправедні —
17 Вони говорили до правдивого Бога: “Залиш нас!”
і “Що нам зробить Всемогутній?”
18 А він доми їхні наповнював добром...
(Я ж далекий від таких неправедних думок.)
19 Праведний побачить їхню загибель і радітиме,
невинний з них поглузує і скаже:
20 “Противники наші знищені,
а те, що від них залишилось, пожере вогонь”.
21 Пізнай Бога ближче, і будеш мати мир —
тоді отримаєш добро.
23 Якщо вернешся до Всемогутнього, він підійме тебе.+
Якщо усунеш неправедність зі свого намету
золото з Офı́ру+ — у кам’янисті ущелини*,
25 то Всемогутній стане для тебе золотом*,
він буде тобі найдобірнішим сріблом.
26 Тоді ти знайдеш велику радість у Всемогутньому,
до Бога піднесеш обличчя своє.
27 Будеш благати його, і він тебе вислухає,
а ти виконаєш свої обітниці.
28 Що задумаєш — те здійсниться,
і на стежці твоїй засяє світло.
30 Він врятує невинного,
тож якщо в тебе чисті руки, він обов’язково врятує тебе».
23 І відповів Йов:
3 О, якби я знав, де знайти Бога!+
Я пішов би в його оселю.+
4 Я представив би йому свою справу
і виклав би йому свої доводи.
5 Зрозумів би я відповіді його
та вислухав усе, що він мені говорить.
6 Невже він використав би свою велику силу, щоб сперечатися зі мною?
Ні! Він би мене вислухав.+
7 Там праведний міг би владнати з ним свої справи,
і мене назавжди виправдав би мій Суддя.
8 Але коли іду я на схід, там немає його,
коли вертаюсь, його не знаходжу.
9 Коли він щось робить ліворуч, я не можу побачити його;
потім він повертає праворуч, та я все одно його не бачу.
10 А він знає шлях, який я обираю.+
Коли він випробує мене, я стану мов очищене золото.+
12 Я не відступав від наказів його.
Слова його уст я беріг+ старанніше, ніж він вимагав від* мене.
13 Коли він має твердий намір — хто може чинити опір йому?+
Коли він* хоче щось здійснити, він це зробить.+
15 Ось чому через нього я відчуваю тривогу,
роздумую про нього й боюся ще більше.
16 Бог зробив мене боязким,
Всемогутній настрашив мене.
17 Але я ще не замовк ані через темряву,
ані через морок, який вкрив обличчя моє.
24 Чому Всемогутній не визначив часу?+
Чому ті, хто його знає, досі не бачать його дня*?
5 Бідняки добувають їжу, мов дикі осли+ у безводній землі.
У пустелі вони шукають їжу для своїх дітей.
8 В горах вони мокнуть під дощем
і туляться до скель, бо сховку не мають.
10 Він змушений ходити нагий, без одягу,
і голодувати, носячи снопи.
11 У полудневу спеку він працює* між стінами терас,
топче виноград у давильні, а сам відчуває спрагу.+
12 З міста чути стогін тих, хто вмирає,
і смертельно поранені* волають про допомогу,+
та Бог не бачить у цьому нічого поганого*.
15 Око перелюбника чекає сутінків.+
Він говорить: “Ніхто не побачить мене!”+ —
і прикриває обличчя своє.
Вони цураються світла.+
17 Бо ранок для них — те саме, що для інших непроглядна темрява,
вони знають, які жахи стаються в непроглядній темряві.
18 Але води їх швидко відносять*.
Наділ їхній буде проклятий на землі,+
не підуть вони більше до своїх виноградників.
І неправедність зламана буде, мов дерево.
21 Він кривдить жінку неплідну
і знущається з удови.
22 Та Бог* своєю силою знищить сильних.
Навіть якщо грішники встануть, вони не будуть певні, чи залишаться живі.
24 Злі звеличуються на короткий час — і вже їх немає,+
понижують їх+ і, як усіх інших, збирають,
їх зрізають, мов колосся.
25 Хто тепер назве мене брехуном
і спростує слова мої?»
25 І відповів шуахя́нин Білда́д:+
3 Хіба можна злічити війська його?
І над ким не сходить його світло?
5 Таж навіть місяць не яскравий для нього,
і зорі не чисті в його очах,
6 тим більше смертна людина — той хробак,
син людський — той черв’як!»
26 І відповів Йов:
2 «О, як же ти допоміг безсилому!
Як підтримав ослаблені руки!+
5 Тремтять померлі,
вони навіть нижче, ніж води та їхні мешканці.
11 Тремтять стовпи неба,
вони приголомшені його докором.
А хто зможе зрозуміти його могутній грім?»+
27 І Йов продовжив говорити:
3 доки дихання ще в мені
і дух від Бога ще в ніздрях моїх,+
4 доти мої уста не говоритимуть неправди
і язик мій не скаже обману!
5 Я нізащо не визнаю вас праведними!
Поки не помру, не відречусь від* своєї непорочності!+
7 Нехай ворог мій стане як лиходій
і ті, хто нападає на мене,— як неправедні.
10 Чи знайде він радість у Всемогутньому?
Чи буде звертатись до Бога постійно?
12 Якщо всі ви бачили видіння,
чому порожні ваші слова?
13 Послухайте, яку частку від Бога отримають неправедні+
і яка спадщина від Всемогутнього дістанеться гнобителям.
15 Тих, хто переживе їх, поховають під час пошесті,
і вдови їхні не будуть плакати за ними.
16 Навіть якщо неправедний назбирає срібла, як пороху,
і наскладає добротного одягу, як глини,—
17 хоч він і нагромадить усе це,—
праведний носитиме його+
і невинний отримає срібло його.
19 Багатим він ляже, але нічого не збере,
відкриє він очі — а вже нічого нема.
21 Східний вітер підхопить його — і він зникне,
вихор зірве неправедного з його місця й понесе,+
22 безжально налетить на нього,+
хоч він відчайдушно тікатиме від його поривів.+
4 Вона риє копальню далеко від поселень,
у забутих місцях, де не ступала людська нога;
туди спускаються вниз на мотузках і працюють, зависаючи на глибині.
6 Серед її каміння — сапфір,
а порох містить золото.
7 Хижий птах не знає туди стежки,
і не бачило її око чорного шуліки.
8 Не ступали по ній звірі сильні,
і лев молодий по ній не блукав.
9 Людина вдаряє рукою крем’яну скелю,
перекидає гори з їхнім підніжжям.
11 Вона перегороджує витоки річок
і приховане виносить на світло.
14 Водна глибінь каже: “Вона не в мені!”
Море також промовляє: “Не в мене вона!”+
Цінніша мудрість за мішок з перлами.
22 Загибель і смерть кажуть:
“До наших вух долетіла лише чутка про неї”.
23 Але тільки Бог розуміє дорогу до неї
і знає, де вона пробуває,+
24 бо він бачить аж до кінців землі,
оглядає все під небесами.+
і виміряв води,+
26 коли для дощу він закон встановив+
і грозовій хмарі дорогу проклав,+
27 тоді побачив він мудрість і розповів про неї.
Утвердив він її та випробував.
28 І сказав він людині:
29 І Йов продовжив говорити:
2 «О, якби життя моє було як за місяців давніх,
як у дні, коли Бог охороняв мене,
3 коли світильник його світив над моєю головою,
коли його світло вело мене через темряву,+
коли Бог був мені близьким другом і перебував у моєму наметі,+
5 коли Всемогутній був ще зі мною
і мої діти* були довкола мене,
6 коли ноги мої у маслі купалися
і потоки олії на мене зі скелі текли.+
7 Коли я виходив до брами міської+
і на ринковій площі сідав,+
8 юнаки бачили мене і відходили вбік*,
навіть старі підводились і стояли.+
9 Князі стримували свої слова
й уста затуляли долонею.
10 Голос знатних людей замовкав,
і язик прилипав їм до піднебіння.
11 Хто мене чув, той добре відгукувався про мене,
і хто мене бачив, свідчив добре про мене.
14 Я одягався в праведність, і вона була моїм вбранням.
Справедливість була для мене мов довгий одяг* і тюрбан.
15 Я ставав очима для сліпого
і ногами для кульгавого.
19 Коріння моє сягатиме води,
і роса залишатиметься на гілках моїх усю ніч.
20 Моя слава не в’яне,
і лук у руці моїй стрілятиме ще не раз”.
24 Коли я ласкаво до людей усміхався, вони не могли повірити,
і світло на обличчі моєму заспокоювало їх*.
25 Я давав їм настанови, як їхній голова,
я жив наче цар серед своїх військ+
і був розрадником для тих, хто в жалобі.+
чоловіки, молодші за мене,
чиїх батьків я відмовився б тримати
навіть із псами, які стерегли мою отару.
2 Хіба була мені потрібна сила їхніх рук?
Таж люди ті снаги не мають.
7 У кущах вони кричать,
туляться одні до одних у кропиві.
12 Наче зграя негідників, вони піднімаються праворуч від мене й нападають.
Вони змушують мене втікати
і ставлять на моєму шляху перешкоди, щоб мене погубити.
14 Приходять вони, мов через великий пролом у стіні,
з’являються вони юрбою разом зі спустошенням.
19 Кинув Бог мене в болото,
я став подібний до пороху й попелу.
23 Я знаю, що ти приведеш мене до смерті,
в дім, де зберуться всі, що живуть.
25 Хіба я не плакав над тими, у кого були важкі часи*?
26 Хоча добра я сподівався, але прийшло зло,
світла чекав, але прийшла темрява.
27 Всередині у мене все бурлить безупинно,
лихі дні спіткали мене.
28 Я ходжу похмурий,+ сонце не світить.
Серед громади я підводжуся і волаю про допомогу.
2 Яку частку я мав би від Бога, котрий угорі,
який спадок від Всемогутнього, що на висоті?
5 Хіба я колись ходив дорогами неправди*?
Хіба ноги мої спішили до обману?+
7 Якщо стопи мої збочують з дороги,+
серце йде за моїми очима+
або руки мої стали нечистими,
8 то нехай посіяне мною їсть інший+
і хай те, що я посадив, буде викоренене*.
9 Якщо котрась жінка звела моє серце+
і я чатував+ біля дверей дому свого ближнього,
10 то хай дружина моя меле зерно для іншого
Що йому відповім, коли він вимагатиме звіту?+
15 Хіба той, хто створив мене в утробі, не створив і їх?+
Хіба не один і той самий сформував нас, перш ніж ми народилися*?+
16 Якщо я відмовляв бідним у їхніх проханнях+
17 якщо я сам їв
і з сиротами не ділився,+
18 (хоча від днів молодості моєї сирота* виростав у мене, як в батька,
і, скільки себе пам’ятаю*, я дбав про вдову*),
19 якщо я бачив людину, яка гине, бо не має одягу,
або бідного, якому нічим накритися,+
20 якщо він* не благословляв мене,+
гріючись вовною моїх овець,
21 якщо я погрожував кулаком сироті,+
коли йому була потрібна допомога при міській брамі*,+
22 то нехай моя рука* відпаде від плеча,
хай моя рука від ліктя відламається*.
23 Я ж боявся лиха від Бога
і перед його величчю схилявся.
24 Якщо я покладався на золото
або казав до щирого золота: “Ти моя безпека!”+ —
25 і радів, що маю велике багатство,+
що я надбав чимало майна,+
26 якщо я дивився на сонце*, коли воно сяяло,
або на місяць, який плив величаво,+
27 і серце моє спокушалось таємно,
і я цілував свою руку, поклоняючись їм,+
28 то це теж було б провиною, за яку карає суд,
адже тоді я зрікся б правдивого Бога, який угорі.
31 Хіба в моєму наметі не говорили:
“Хто знайде людину, яку б він не наситив*?”+
Нехай Всемогутній мені відповість!+
Якби ж той, хто судиться зі мною, написав свої звинувачення!
36 Я обов’язково носив би їх на плечі,
одягнув би собі на голову, як величну корону.
37 Я дав би йому звіт за кожен свій крок,
я підійшов би до нього впевнено, наче князь.
38 Якщо моя земля волала, жаліючись на мене,
і всі її борозни плакали разом,
39 якщо я споживав плоди цієї землі, не давши грошей,+
або доводив до розпачу її власників*,+
40 то нехай замість пшениці виростуть мені терни,
а замість ячменю — смердючі бур’яни».
Слова Йова закінчились.
32 І перестали ці троє чоловіків відповідати Йову, бо він був переконаний у своїй праведності*.+ 2 Тоді дуже розсердився Елı́гу, син бузя́нина+ Барахе́ля з родини Ра́ма. Розгнівався він на Йова за те, що той доводив свою* правоту, а не Божу.+ 3 Також дуже розгнівався він на трьох приятелів Йова, бо вони не змогли відповісти Йову, а зробили винним Бога.+ 4 Елı́гу чекав, щоб відповісти Йову, бо всі вони були старші від нього.+ 5 Коли Елı́гу побачив, що ці троє чоловіків не мають що відповісти, він запалав гнівом. 6 І промовив Елı́гу, син бузя́нина Барахе́ля:
Ось чому я з поваги до вас стримувався+
і не смів сказати те, що знаю.
10 Тому я говорю: “Вислухайте мене.
Я також скажу вам те, що знаю”.
13 Тому не кажіть: “Ми знайшли мудрість.
Йому заперечує Бог, а не людина”.
14 Оскільки він не говорив проти мене,
то я не буду відповідати йому вашими словами.
15 Вони збентежились, більше нічого не відповідають,
вони вже не мають що сказати.
16 Чекав я, але ви більше не говорите,
завмерли і вже нічого не відповідаєте.
17 Тож я дам свою відповідь,
я теж скажу те, що знаю,
18 бо я переповнений словами
і дух у моїй середині змушує мене говорити.
20 Дозвольте я скажу, і мені стане легше!
Я відкрию уста свої і відповім.
22 Бо я не вмію лестити.
Якщо я буду лестити, мій Творець тієї ж миті вразить мене.
33 А тепер, Йове, послухай, будь ласка, моїх слів,
вислухай все, що я скажу.
5 Якщо можеш, дай мені відповідь,
вислови свої міркування і протистань мені.
7 Тобі нı́чого лякатись мене,
і мова моя, хоч важка, тебе не розчавить.
8 Але я чув, як ти говорив,
я слухав твої слова:
12 Але ти помиляєшся, і тому я відповідаю тобі:
Бог набагато більший за смертну людину.+
13 Чому ти скаржишся на нього?+
Чи тому, що він не відповів тобі?+
14 Бог говорить один раз і другий,—
але ніхто на це не звертає уваги,—
15 промовляє уві сні, у нічному видінні,+
коли на людей спадає глибокий сон,
коли вони сплять у ліжку.
16 Тоді він відкриває людям вуха,+
дає* їм повчання своє,
17 щоб відвернути їх від учинків лихих+
і оберегти від гордості.+
19 На ліжку її напоумляє біль,
постійний біль у кістках.
23 Якщо знайдеться посланець* для людини,
захисник, один із тисячі,
який навчатиме її, як бути праведною,
24 то Бог виявить їй ласку і скаже:
“Пощади її, щоб не зійшла вона в яму*!+
Я знайшов викуп за неї!+
25 Нехай тіло її стане свіжішим*, ніж у молодості,+
нехай повернеться вона у дні своєї молодечої сили”.+
26 Вона буде благати Бога+ й отримає від нього схвалення,
побачить обличчя його і буде радісно вигукувати,
і Бог поверне свою праведність смертній людині.
27 Вона буде звіщати* перед людьми:
31 Вислухай мене уважно, Йове! Послухай мене!
Я буду говорити, а ти мовчи.
32 Якщо маєш щось сказати, відповідай,
говори, бо я хочу довести твою правоту.
33 Коли ж тобі немає що сказати, то слухай.
Мовчи, а я навчатиму тебе мудрості».
34 І промовляв Елı́гу далі:
2 «Послухайте моїх слів, мудрі люди,
і почуйте мене, люди обізнані.
4 Дослідімо разом, що правильно,
і визначмо, що добре.
6 Хіба я брешу, що маю право на справедливий суд?
Не гоїться моя рана, хоч не вчинив я жодного переступу”.+
7 Чи є ще така людина, як Йов,
що п’є насмішки, наче воду?
8 Він товаришує зі злочинцями
і водиться з неправедними,+
9 бо сказав він: “Немає людині користі з того,
що вона намагається догодити Богові”.+
10 Тож послухайте мене, люди розумні*:
13 Чи хтось йому землю довірив?
Чи хтось поставив його над цілим світом*?
14 Якщо він зверне на них увагу*,
якщо забере до себе їхній дух і дихання,+
і всі вони повернуться в порох.+
16 Тому, якщо маєш розуміння, зверни увагу,
уважно вислухай те, що я кажу.
17 Чи буде панувати той, хто ненавидить справедливість?
Чи ти можновладця осудиш, якщо праведний він?
19 Але є Той, хто до князів ставиться безсторонньо
і не віддає переваги багатому над бідним*,+
бо всі вони — діло його рук.+
20 Вони можуть померти раптово+ серед ночі.+
Вони сильно тремтять і гинуть,
навіть можновладців усувають, але не людською рукою.+
23 І Бог не призначає людині часу,
коли вона має прийти до нього на суд.
26 Він б’є їх за злочини
у всіх на очах,+
27 бо вони відступили і за ним не йдуть,+
на жодну з доріг його не зважають.+
29 Коли Бог мовчить, хто може його засудити?
Коли ховає обличчя своє, хто може його бачити?
Чи від цілого народу ховає його, чи від однієї людини — немає різниці.
31 Чи скаже хтось Богові:
“Я був покараний, хоча ні в чому не завинив.+
32 Покажи мені те, чого я не бачу.
Якщо я вчинив якесь зло, то більше цього не зроблю”?
33 Чи Бог винагородить тебе так, як ти того хочеш, коли ти відкидаєш його правосуддя?
Ти маєш вирішити, а не я.
Тож говори те, що знаєш.
37 Він не лише грішить, але й бунтує,+
з презирством плескає перед нами в долоні
і нестримно говорить проти правдивого Бога!»+
35 І промовляв Елı́гу далі:
2 «Чи ти настільки впевнений у своїй правоті, що міг би сказати:
“Я більш праведний, ніж Бог”?+
3 Бо ти кажеш: “Хіба це має значення для тебе*?
Хіба мені не все одно: бути праведним чи грішним?”+
6 Якщо ти грішиш, хіба цим зашкодиш Богу?+
І якщо твоїх переступів чимраз більше, то що йому заподієш?+
7 Якщо ж ти праведний, то що він з цього має?
Що він отримує від тебе?+
8 Твоє зло може зашкодити тільки людині — такій, як ти сам,
і твоя праведність допоможе лише людським синам.
14 Тим більше він не слухає тебе, коли ти жалієшся, що його не бачиш!+
Твоя судова справа вже перед ним, тож чекай його з нетерпінням.+
15 Він у гніві не притягнув тебе до відповідальності
і не звернув уваги на твою велику нерозважність.+
16 Даремно Йов відкриває свої уста:
він не має знання, а говорить багато».+
36 І говорив Елı́гу далі:
2 «Потерпи мене ще трохи, поки я пояснюю,
бо я ще багато чого можу сказати на захист Бога.
4 Слова мої не брехливі.
Ось перед тобою Той, хто в знанні досконалий.+
7 Не відвертає він очей від праведних.+
Він садить їх на трон з царями*+ і звеличує їх назавжди.
8 Якщо ж праведні закуті в кайдани
і зв’язані путами страждань,
9 то він пригадує їм їхні діла,
переступи, які вони вчинили через свою гордість.
11 Якщо вони послухаються і будуть служити йому,
то дні свої проживуть у достатку
і роки — в задоволенні.+
13 Ті, хто безбожний* в серці своєму, затаять гнів.
Вони не благають про допомогу, навіть коли він їх зв’язує.
На твоєму столі буде вдосталь їжі для твоєї потіхи.+
17 Ти будеш задоволений вироком для грішників,+
коли відбудеться суд і буде встановлена справедливість.
18 Але стережись, щоб не піддався ти люті й не почав злорадіти*,+
нехай хабар великий не зведе тебе з правильної дороги.
20 Не прагни ночі,
коли люди зникають зі своїх місць.
22 Поглянь, Бог величний у силі своїй!
Хіба є такий учитель, як він?
25 Їх бачить усе людство.
Смертні люди спостерігають здалека.
27 Він піднімає догори краплі води,+
з туману утворюється дощ,
28 а потім вода проливається з хмар,+
рясно ллється на людей.
37 Через це моє серце сильно б’ється
і мало не вискакує з грудей.
2 Прислухайтесь до розкотів його голосу
і до гуркоту, який виходить з його уст.
Гримить величний голос Бога,+
не стримує він блискавок, коли його голос лунає.
8 Тоді звірі ховаються по норах
і сидять у лігвах своїх.
12 Вони кружляють там, куди він їх спрямовує.
На поверхні населеної землі* вони виконують усе, що він наказує.+
16 Чи відомо тобі, як хмари у небі тримаються?+
Це дивовижні творива Того, хто в знанні досконалий.+
19 Повідом нам, що́ сказати йому —
ми не можемо дати відповідь, бо ми в темряві.
20 Чи мають йому повідомити, що я хочу з ним говорити?
Чи, може, хтось сказав те, що варто було б йому передати?+
21 Люди не можуть побачити навіть яскравого світла*
в захмарених небесах,
поки вітер не повіє і не очистить небо від хмар.
І він ніколи не відступиться від своєї справедливості+ та великої праведності.+
24 Тож люди повинні боятися його.+
Адже він не схвалює тих, хто вважає себе мудрим*».+
38 І Єгова відповів Йову з-посеред бурі:+
3 Прошу, підпережись як чоловік.
Я буду запитувати, а ти розповідай мені.
4 Де ти був, коли я засновував землю?+
Розкажи, коли вважаєш, що маєш розуміння.
5 Чи ти знаєш, хто встановив її розміри
і хто простягнув по ній мірильний шнур?
6 У що занурені основи її
і хто закладав її наріжний камінь,+
8 Хто воротами загородив море,+
коли воно виривалося з утроби,
9 коли я одягнув його в хмари
й огорнув* мороком густим,
10 коли я визначив для нього межу,
поставив засуви та ворота+
11 і сказав: “Ось ти дійдеш сюди, але не далі,
тут зупиняться твої горді хвилі”?+
12 Чи ти колись* давав накази ранку?
14 Вона перемінюється, мов глина під печаткою,
і все, що на ній, увиразнюється, немов візерунок на гарному вбранні.
15 Неправедні ж позбавлені світла,
і їхня піднята рука зламана.
18 Чи охопив ти розумом простори землі?+
Скажи, якщо все це знаєш.
і де темрява проживає,
20 щоб ти міг довести їх до місця, де вони пробувають,
і дізнатись про стежки до їхнього дому?
22 Чи входив ти до сховищ снігу+
і чи бачив сховища граду,+
23 які я зберігаю на час лиха,
на день війни і битви?+
25 Хто проклав шляхи зливі
і дорогу грозовій хмарі,+
26 щоб послати дощ на край, де ніхто з людей не живе,—
на пустелю, в якій людина не мешкає,+ —
27 щоб напоїти пустища
і дати прорости траві?+
І хто породив краплини роси?+
29 З чиєї утроби виходить лід
і хто народжує іній небесний,+
30 тимчасом як води вкриваються, наче каменем,
і поверхня водних глибин замерзає?+
32 Чи можеш вивести сузір’я* у його пору?
Чи поведеш сузір’я Аш* з синами його?
35 Чи можеш послати спалахи блискавки?
Чи вони прийдуть і скажуть тобі: “Ось ми!”?
37 Хто має мудрість, щоб точно порахувати хмари,
або хто може перевернути небесні глеки з водою,+
38 щоб порох став багном
і зліпились грудки землі?
39 Чи ти можеш вполювати здобич для лева
і втамувати голод молодих левів,+
40 коли вони у своєму лігві причаїлись
або залягли у себе в засідці?
коли його пташенята благають Бога про допомогу
і блукають, бо немає поживи?
39 Чи ти знаєш, коли гірським козам приходить час народжувати?+
Чи спостерігав за оленицями, коли вони народжують?+
2 Чи рахуєш, скільки місяців їм треба виношувати своїх малят?
Чи знаєш час, коли вони мають народжувати?
3 Вони припадають до землі, коли приводять на світ потомство,
і їхні пологові муки закінчуються.
4 Їхній молодняк міцніє і підростає на полі,
а тоді покидає їх і вже не вертається.
6 Я дав йому за дім пустельну рівнину,
за житло — солончаки.
7 Міський гомін для нього ніщо,
і не чує він криків погонича.
8 Він на пагорбах шукає пасовища,
вишукує всяку зелену рослину.
9 Чи дикий бик хоче працювати на тебе?+
Чи заночує у твоєму хліві*?
11 Чи будеш надіятись на його велику силу?
Чи перекладеш на нього свою тяжку працю?
14 Вона залишає яйця свої на землі,
у поросі їх вигріває
15 і забуває, що чиясь нога може їх розчавити
або звір може їх розтоптати.
16 Вона немилосердна до дітей своїх, немовби вони їй чужі.+
Вона не хвилюється, що її праця буде даремна.
18 Коли ж вона піднімається і б’є крильми,
то сміється з коня і його верхівця.
Чи шию його одягаєш у буйну гриву?
20 Чи він буде скакати для тебе, як сарана?
25 Як тільки зазвучить ріг, він ірже: “І-го-гоо!”
Відчуває здалека він запах битви,
чує гучний голос воєначальників та бойовий клич.+
26 Хіба завдяки твоєму розумінню сокіл у височині ширяє,
простягаючи свої крила на південь?
40 І Єгова відповідав Йову далі:
2 «Чи може людина звинувачувати Всемогутнього і сперечатися з ним?+
Кладу я руку собі на уста.+
5 Я раз говорив, але вже не маю що відповісти,
говорив удруге, але більше не буду нічого казати».
6 Тоді Єгова сказав Йову з-посеред бурі:+
7 «А тепер, прошу тебе, підпережись як чоловік.
Я буду запитувати, а ти розповідай мені.+
8 Чи ти заперечиш* мою справедливість?
Невже будеш звинувачувати мене, щоб себе оправдати?+
9 Чи рука твоя така ж могутня, як рука правдивого Бога?+
Чи може твій голос гриміти так, як його?+
10 Прошу, прикрась себе славою і величністю,
зодягнись у велич і пишноту.
11 Покажи свою лютість і гнів,
подивись на всіх пихатих і принизь їх.
12 Подивись на всіх пихатих і впокори їх,
розтопчи неправедних на місці.
15 Подивись на бегемота, котрого я створив, як і тебе.
Він їсть траву, наче бик.
16 Його велика сила — у стегнах,
його могутність — у м’язах живота.
17 Він випростовує свій хвіст, що міцний, немов кедр,
сухожилля на стегнах у нього переплетені.
18 Кістки його — мідні труби,
його ноги — мов стовпи з кутого заліза.
20 Йому приносять свій плід гори,
де бавиться вся звірина.
21 Ховається він серед очерету в болоті,
вилежується під лотосовими деревами.
23 Якщо розбурхується ріка, він не лякається,
навіть якби Йордан+ ринув у пащу йому, він був би спокійний.
24 Чи може хтось схопити його, коли він дивиться?
Чи може гаком* йому ніздрі пробити?
3 Чи буде він настійно благати тебе
або говорити до тебе лагідно?
4 Чи укладе він угоду з тобою,
щоб стати твоїм рабом на все життя?
5 Чи будеш бавитися з ним, ніби з пташкою?
І чи триматимеш його на поводку, щоб доньки твої розважались?
6 Чи торговці захочуть щось дати за нього взамін?
Чи ділитимуть його між купцями?
8 Якщо торкнешся його,
то бій з ним ти не забудеш і більше цього не робитимеш.
9 Якщо думаєш підкорити його — це даремні сподівання.
Сам його вигляд тебе приголомшить*.
10 Ніхто не має відваги потривожити його.
А хто ж тоді встоїть переді мною?+
11 Хто мені першим щось дав, щоб я мусив віддячити йому?+
Усе, що під небесами, моє.+
12 Не буду я мовчати про ноги левіафана,
про його могутність і про красу його тіла.
13 Хто може зняти з нього одяг?
Хто залізе йому в роззявлену пащу?
14 Хто може відкрити величезні щелепи його*?
Його зуби страшні, вони стирчать в усі боки.
16 Вони прилягають один до одного щільно,
навіть повітря не проходить між ними.
17 Зрослись вони міцно між собою,
зчепилися так, що не роз’єднати.
18 Від його пирхання блискає світло,
очі його горять, мов промені світанку.
19 З пащі його вириваються блискавки,
вилітають іскри вогняні.
20 З його ніздрів валить дим,
наче з печі, розпаленої комишем.
21 Він подихом своїм запалює вугілля,
з пащі його виходить полум’я.
22 У шиї його криється велика сила,
всі перед ним утікають зі страху.
23 Складки на його животі міцно стиснуті між собою,
вони мов литі, міцні і непорушні.
24 Серце його затверділе, наче камінь,
тверде воно, немов нижнє жорно.
25 Коли він встає, навіть силачів огортає страх,
коли він кидається, вони бентежаться.
27 Залізо для нього мов соломина,
а мідь — наче спорохнявіле дерево.
28 Не може стріла відігнати його,
камінь з пращі для нього ніби стерня.
31 Він змушує глибини кипіти, як казан,
перетворює море на казанок, в якому варять пахучі олії.
32 Лишає він за собою блискучий слід,
і водні глибини здаються сивими.
33 Немає подібного йому на землі,
він створений так, що не боїться нічого.
34 Він сміливо дивиться на все, що горде,
він цар над усіма величними звірами».
42 І Йов відповів Єгові:
3 Ти сказав: “Хто це затемнює мій задум словами нерозумними?”+
Тож я говорив, але не розумів діл,
які для мене надто дивовижні й незнані.+
5 Я лише вухами чув про тебе,
а тепер бачу тебе на власні очі,
6 тому беру свої слова назад*+
і каюся в поросі й попелі».+
7 Після того як Єгова промовив ці слова до Йова, Єгова сказав теманя́нину Еліфа́зу:
«Запалав мій гнів на тебе і двох твоїх приятелів,+ бо ви не говорили про мене правди,+ як мій слуга Йов. 8 А тепер візьміть сім биків і сім баранів, підіть до мого слуги Йова та принесіть за себе цілопалення, а слуга мій Йов помолиться за вас.+ Я обов’язково вислухаю його прохання*, щоб не зробити вам того, чого ви заслуговуєте за ваше безглуздя, бо ви не говорили про мене правди, як мій слуга Йов».
9 Тоді теманя́нин Еліфа́з, шуахя́нин Білда́д і нааматя́нин Цофа́р пішли та зробили все так, як сказав їм Єгова. І Єгова вислухав молитву Йова.
10 Коли Йов помолився за своїх приятелів,+ Єгова визволив його від страждань+ і повернув йому весь статок*. Єгова дав йому всього вдвічі більше, ніж він мав колись.+ 11 І приходили до нього всі його брати і сестри та всі його колишні друзі+ і їли у домі Йова. Вони співчували йому та потішали його після всіх нещасть, які допустив Єгова. Кожен дав йому по кеси́ту* і по золотій сережці.
12 А Єгова благословив подальші роки Йова більше, ніж попередні.+ І мав він 14 000 овець, 6000 верблюдів, 1000 пар великої худоби і 1000 ослиць.+ 13 У нього народилося ще семеро синів і три дочки.+ 14 Першу він назвав Ємı́ма, другу — Кецı́я, а третю — Кере́н-Гаппу́х. 15 В усьому краї не було таких вродливих жінок, як дочки Йова. А батько дав їм спадщину разом з їхніми братами.
16 Йов жив після цього ще 140 років і бачив своїх синів та внуків аж до четвертого покоління. 17 І помер Йов у глибокій старості, задоволений життям*.
Можливо, озн. «об’єкт ворожості».
Або «бездоганний і праведний чоловік».
Букв. «500 пар худоби».
Або «у домі кожного по черзі».
Євр. ідіома, що стосується ангелів, які є синами Бога.
Букв. «поклав своє серце».
Або «бездоганний і праведний чоловік».
Або «у твоїй владі».
Букв. «від лиця».
Або, можливо, «блискавка».
Або «не приписував Богові нічого неправильного».
Євр. ідіома, що стосується ангелів, які є синами Бога.
Букв. «поклав своє серце».
Або «бездоганний і праведний чоловік».
Букв. «проковтнув».
Або «душу».
Або «у твоїй владі».
Або «душі».
Букв. «від лиця».
Або «страшними виразками».
Або «знайомих».
Букв. «проклинати свій день».
Або «темрява і смертельна тінь».
Вважається, що мова йде про крокодила або іншу велику сильну тварину, яка живе у воді.
Або, можливо, «які будували для себе покинуті місця».
Букв. «дає світло».
Або «хто гіркий душею».
Букв. «ти знесилився».
Або «замишляє».
Або «гривастих молодих левів».
Або «посланцях».
Букв. «до кого зі святих».
Або «складе угоду (договір) з тобою».
Букв. «мир».
Або «мова необачна, безрозсудна».
Ця рослина містить слиз, який не має смаку.
Або «моя душа».
Або «щоб я продовжував своє життя (душу)».
Або «група севаїтя́нських мандрівників».
Букв. «викупити».
Або «обміняти».
Або «до ранкових сутінків».
Букв. «добра».
Або «шео́л», тобто спільну могилу людства. Див. глосарій.
Або «з гіркотою моєї душі».
Або «моя душа».
Букв. «мої кості».
Букв. «кладеш своє серце».
Букв. «він послав їх у руку їхнього бунту».
Або «пробудився для тебе».
Букв. «і не зродять слів зі своїх сердець».
Букв. «дороги».
Або «відступника».
Букв. «дім павука».
Або «дивиться на дім з каменів».
Або «проковтнуть».
Або «так щезає його шлях».
Букв. «не візьме за руку».
Або «бездоганних».
Або «позивати його до суду».
Або «забирає».
Можливо, сузір’я Великої Ведмедиці.
Можливо, сузір’я Оріона.
Можливо, зірки Плеяд в сузір’ї Тельця.
Букв. «внутрішні кімнати півдня».
Можливо, великого морського чудовиська.
Або, можливо, «того, хто судиться зі мною».
Букв. «викличе мене».
Або «навіть якщо я невинний».
Букв. «кривим».
Або «навіть якщо я невинний».
Або «не знаю своєї душі».
Або «зневажаю; відмовляюся від».
Або «тих, хто береже непорочність».
Букв. «обличчя».
Букв. «неправедним».
Або «поташем».
Або «немає посередника».
Букв. «поклав свою руку на нас обох».
Букв. «забере свою палицю з мене».
Або «моїй душі».
Або «з гіркотою своєї душі».
Або «подих; життя».
Букв. «приховував у своєму серці».
Або «трохи звеселився».
Або «темряви і смертельної тіні».
Або «хвалька».
Або «практична мудрість».
Або «збагнути межі».
Або «шео́л», тобто спільну могилу людства. Див. глосарій.
Або «дикий осел народиться людиною».
Або «смерть душі».
Букв. «ви люди».
Букв. «серце».
Або «в кого сковзають ноги».
Або, можливо, «поговори з».
Або «душа кожного живого».
Або «подих».
Букв. «всього людського тіла».
Букв. «піднебіння».
Або «практична мудрість».
Або «без нічого».
Або «старійшин».
Букв. «послаблює пояс сильних».
Букв. «серця».
Або «будете ставитися до нього небезсторонньо».
Або «незабутні».
Букв. «виступи на щитах».
Букв. «ношу свою плоть у зубах».
Букв. «кладу свою душу на свою долоню».
Або «захищав свої дороги».
Або «жоден відступник».
Або, можливо, «якщо хтось може, то я мовчатиму і помру».
Букв. «лише дві речі не роби мені».
Букв. «він». Можливо, стосується Йова.
Або «пересичена неспокоєм».
Або, можливо, «її зрізають».
Букв. «мене».
Або «шео́лі», тобто спільній могилі людства. Див. глосарій.
Або «тужитимеш за ділом».
Або «її душа на ній буде журитись».
Або «вітряним знанням».
Або «твоя провина навчає твої уста».
Букв. «святим».
Букв. «хліба».
Або «намагається здолати».
Букв. «своїми товстими виступами на щитах».
Тобто будь-яку надію на відновлення.
Букв. «його».
Або «відступників».
Або «вітряним».
Або «якби ваша душа була на місці моєї душі».
Або «тих, хто збирався зі мною».
Або «силу». Букв. «ріг».
Або «смертельна тінь».
Або, можливо, «дивляться без сну».
Або «перебувають».
Букв. «притчею, приказкою».
Або «відступника».
Або «шео́л», тобто спільна могила людства. Див. глосарій.
Або «могили».
Або «шео́лу», тобто спільної могили людства. Див. глосарій.
Вживаючи множину, Білда́д, очевидно, мав на увазі Йова і подібних йому людей або тих, хто прихильний до нього.
Або, можливо, «нечисті».
Або «твоя душа».
Або «кульгати».
Букв. «первісток смерті».
Або «до жахливої смерті».
Букв. «щось не його».
Букв. «він не матиме імені».
Або «в місці його тимчасового проживання».
Або «дратувати мене». Див. глосарій.
Або «мене ображаєте».
Або «мої родичі».
Букв. «синів моєї утроби», тобто утроби, яка мене народила (утроби моєї матері).
Букв. «рятуюсь зі шкірою своїх зубів».
Букв. «не наситились моєю плоттю».
Букв. «над порохом (на поросі)».
Або «відмовили мої нирки».
Букв. «дух з мого розуміння».
Або «людство, Адам».
Або «відступника».
Або «жовч».
Букв. «язик».
Букв. «і він не проковтне».
Букв. «він».
Букв. «його».
Букв. «мій дух».
Або «могутніми».
Або «сопілки».
Або «в одну мить», тобто помирають швидко і безболісно.
Або «шео́л», тобто спільну могилу людства. Див. глосарій.
Або «порад; підступних планів».
Або «скоротиться вдвоє».
Або «чогось навчити Бога».
Букв. «кістковий мозок вологий».
Або «з гіркою душею».
Або, можливо, «повестися зі мною жорстоко».
Букв. «знаків».
Або «ваді». Див. глосарій.
Букв. «він потягне все людство за собою».
Або «чи приносить задоволення Всемогутньому».
Букв. «здираєш одяг з нагих».
Або «дітей, які залишились без батька».
Букв. «сильця».
Або «колу неба».
Або «життя яких обірвали».
Букв. «рı́чки».
Або «золоті самородки».
Або «ваді». Див. глосарій.
Або «золотими самородками».
Або «того, хто опустив очі».
Або «моє нарікання бунтівне».
Або «постановив для».
Або «його душа».
Або «все, що постановив».
Тобто його дня суду.
Або «дитини, яка залишилася без батька».
Або, можливо, «корм для худоби збирають на полі».
Або, можливо, «Він видавлює олію».
Або «душі поранених».
Або, можливо, «Бог нікому не висуває обвинувачення».
Або «прокопують отвори».
Букв. «він швидкий на поверхні вод».
Або «шео́л», тобто спільна могила людства. Див. глосарій.
Букв. «утроба».
Букв. «він».
Букв. «він».
Букв. «за їхніми дорогами».
Букв. «на своїх висотах».
Або «чистим».
Або «щедро».
Або «практичною мудрістю; здоровим глуздом».
Букв. «і чий подих (дух) виходить із тебе».
Або «шео́л», тобто спільна могила людства. Див. глосарій.
Букв. «ним».
Або «і аваддо́н».
Букв. «північ».
Букв. «коло».
Букв. «Раха́ва».
Або «вітром».
Або «звивистого».
Див. Сд 8:19.
Або «мою душу».
Або «я не заберу від себе; я зберігатиму».
Або «за жоден з моїх днів».
Або «не докорить».
Або «відступнику».
Або «душу».
Або, можливо, «рукою Божою».
Або, можливо, «вони».
Букв. «виливають».
Букв. «каміння».
Очевидно, йдеться про видобуток корисних копалин.
Або «очищеного».
Букв. «вагу».
Букв. «у дні».
Або «слуги».
Букв. «ховалися».
Або «дитину, яка залишилася без батька».
Або «безрукавий халат».
Букв. «у своєму гнізді».
Букв. «падали краплями».
Або, можливо, «вони не затьмарювали світла мого обличчя».
Букв. «ретаму».
Або «ваді». Див. глосарій.
Букв. «вигнані бичем».
Букв. «притчею; приказкою».
Букв. «послабив мою тятиву».
Або «вони відкинули вуздечку».
Або, можливо, «і немає у них помічника».
Або «душа».
Букв. «мої кістки свердлять наскрізь».
Або, можливо, «тяжкі страждання спотворюють мене».
Або, можливо, «з гуркотом розбиваєш мене».
Букв. «купу руїн».
Або «хто має важкий день».
Або «моя душа».
Або, можливо, «гарячки».
Або «сопілка».
Або «виявляти неналежну увагу дівчині».
Або, можливо, «з людьми неправдивими».
Або «хай нащадки мої будуть викоренені».
Букв. «хай інші чоловіки стають на коліна над нею».
Букв. «їсть (пожирає) до знищення».
Або «викоренив».
Або «судилися».
Букв. «підніметься».
Букв. «в утробі».
Букв. «робив очі вдови слабими».
Букв. «він».
Букв. «від утроби своєї матері».
Букв. «неї».
Букв. «його стегна».
Або, можливо, «коли я бачив, що мене підтримують біля міської брами».
Або «лопатка».
Або «зламається в суглобі; відламається від своєї верхньої кістки».
Букв. «світло».
Або «душу».
Букв. «не наситив м’ясом».
Або «чужинець».
Або «ось мій підпис».
Або «душу її власників».
Або «праведний у власних очах».
Або «своєї душі».
Букв. «малий днями».
Букв. «дні».
Або «багато днів».
Або «не докорив Йову».
Або «дарувати почесний титул».
Букв. «мій язик з моїм піднебінням».
Букв. «ставить печатку на».
Або «життя».
Або «могили».
Або «зброї (метальної зброї)».
Або «її життя».
Або «її душа».
Або «оголені».
Або «життя».
Або «могили».
Або «ангел».
Або «могилу».
Або «здоровішим».
Букв. «співати».
Або, можливо, «і це не принесло мені користі».
Або «життя».
Або «могилу».
Або «її душу».
Або «могили».
Букв. «піднебіння».
Букв. «се́рця».
Або «населеною землею».
Букв. «своє серце».
Букв. «тіло».
Або «вельможі над простим».
Або «відступник».
Букв. «серця».
Або, можливо, «Батьку мій, нехай Йов буде випробуваний».
Очевидно, стосується Бога.
Букв. «руки».
Або «неправди».
Букв. «серце».
Або, можливо, «садить на трон царів».
Або «зброї (метальної зброї)».
Або «відступники».
Або «їхня душа».
Або, можливо, «закінчивши».
Букв. «він».
Або «зловтішно плескати в долоні».
Або, можливо, «засудив; притягнув його до відповідальності».
Або «число років його незбагненне».
Букв. «світлом».
Букв. «коріння».
Або, можливо, «захищає справу народів у суді».
Або, можливо, «що».
Букв. «кладе печатку на руку кожної людини».
Або «родючого ґрунту землі».
Букв. «палиці».
Або «наказує».
Або «викувати».
Тобто світло сонця.
Букв. «хто мудрий серцем».
Євр. ідіома, що стосується ангелів, які є синами Бога.
Або «сповив».
Букв. «у свої дні».
Або «смертельної тіні».
Букв. «дні».
Або, можливо, «блискавка».
Можливо, зірки Плеяд в сузір’ї Тельця.
Можливо, сузір’я Оріона.
Букв. «Маззарот». У 2Цр 23:5 споріднене слово у формі мн. стосується сузір’їв зодіаку.
Можливо, сузір’я Великої Ведмедиці.
Або, можливо, «йому».
Або, можливо, «в нутро людини».
Або, можливо, «розумові».
Або «онагра».
Або «яслах».
Або «боронувати».
Букв. «насіння».
Букв. «змусив її забути».
Букв. «вирушає назустріч зброї».
Або «вістря списа й дротик».
Букв. «проковтує ґрунт (землю)».
Або, можливо, «він не вірить».
Букв. «на зубці скелі».
Або «зведеш нанівець».
Букв. «їхні обличчя».
Або «похвалю тебе».
Букв. «це початок».
Або «ваді». Див. глосарій.
Букв. «пасткою».
Можливо, крокодила.
Букв. «комиш».
Букв. «колючкою».
Або «зіб’є тебе з ніг».
Букв. «двері його обличчя».
Або, можливо, «він пишається своїми рядами щитків».
Або «ані списом; ані дротиком».
Або «дротика».
Або «зрікаюсь сказаного».
Букв. «обов’язково я підніму його обличчя».
Букв. «Єгова відвернув неволю Йова».
Грошова одиниця невідомої вартості.
Букв. «старий і насичений днями».