Виявляючи основне джерело
ЗБІЛЬШЕННЯ масових покидьків і масового забруднення продовжується аж до теперішнього дня. Але, яке є основне джерело цього стану?
Чи це є людська винахідливість? Ні, бо продовж цілої історії людство завжди винаходило щось. По суті, книга Біблії, названа Перша книга Мойсеева або Буття говорить про таких людей перед потопом як Ювал, який “був батьком усім, хто держить у руках гусла й сопілку” і “Тувалкаїн, що кував всіляку мідь та залізо”. (1 Мойс. 4:21, 22) То не людська здібність винаходити витворює клопоти, це її зловживання цією здібністю.
Подібно, проблема не знаходиться лише в індустрії, бо вона може бути різних розмірів. Це зосередження промисловости і її способи, які принесли шкоди. Але промисловість постачає людям вироби. Отже, основно, забруднення походить від людей і їхнього бажання. Чи ви живете і працюєте в промисловому місті, маєте автомобіль, або огріваєте ваш дім вугіллям чи нафтою, або вживаєте хімікальне добриво та отрути для шкідників, або купуєте товар у посудинах, які викидаються як — склянні банки, консервні банки і пляшки? Якщо так, то ви додаєте до клопоту із забрудненням.
Правдиве джерело
Правдиве джерело масового забруднення дійсно лежить у цінностях, яких людство взагалі прийняло в способі життя і в системі, яка тепер розвинулася. Розумове забруднення довело до фізичного забруднення.
Величину почали вважати за чесноту. Швидкість, масова продукція і швидкий дохід стали мірилами успіху, прославлені за добродійників людства. Так як сказав австралійський комітет Сенату, коли говорив про забруднення: “Ріст є народна релігія — а розвиток, її пророком”.
Щастя шукалося в посіданню фабричних виробів приносячи поступове зіпсуття людського споріднення і духовних цінностей.
Правда, сьогодні багато осіб знаходять себе в безвихідному стані”. Вони є немов замкнені в ладі, який вони не створили. Вони почувають себе безпомічними, щоб змінити справи в їхньому короткому житті.
А що було б, як би було можливо зробити такі зміни? Скільки людей зробило б їх? Чи ви особисто ненавидите самолюбний матеріялізм, який підпалив зловживання земних природних елементів? Більшість людей сьогодні воліють проводити матеріялістичний спосіб життя, бажаючи, щоб якимось способом можна було відвернути неприємні наслідки. Вони можливо не почали забруднення, але вибирають поширювати його через так звані “користі”, яких воно приносить їм.
Небезпека від “розвинених” народів
Ми бачимо, що тепер, в багатьох країнах, розвивається суспільство багато інше від того, що існувало перед 1750 р. А ті країни, які не розвивалися разом із ними тепер знаходять себе в невигідному стані у спорідненню з “прогресуючими” народами. Їхні гроші мають малу вартість у міжнародній торгівлі.
Тепер “нерозвиті” країни дуже стараються прилучитися до ряду “прогресуючих”. Люди в таких країнах прагнуть виробів, яких інші мають. Цим вони лише будуть побільшувати світові клопоти. А чому?
Тому, що особа індустріального суспільства витворює багато разів більше забруднення від особи, що живе серед сільського суспільства. Так як сказав д-р Павло Ерліх: “Кожна американська дитина представляє 50 разів більшого тягару для нашого оточення, як кожна індійська”.
Чому так мало цікавилися до цього часу?
Чому дозволили цьому стану розвитися в таку велику кризу? Австралійський Сенатський Комітет про Забруднення Води подає два головних фактори, кажучи: “Позаді більшости клопотів із забрудненням, лежать два фактори, а це, незнання і бездіяльність”. Або можна сказати, незнання і байдужість.
Ранні технологічні науковці не передбачили поганих наслідків, яких їхні винаходи мали мати над людськими обставинами. Може бути, що ранні промисловці не передбачали поганих наслідків від уживання нафтового палива або не знали про обмежену здібність річок, озер, а навіть океанів, щоб втягати покидьки, які зливалися в них. На початку, ті, які, розвивали ці нові та помічні прилади шукали полегшити свій тягар. Вони не мали наміру навмисно знищити їхнє оточення. Але вони також не турбувалися так дуже, коли шкода перше появилася.
Автор Луїс Мамфорд ось що каже про затверділий погляд, який промислове товариство розвинуло: “Звертання уваги на такі справи як бруд, шум, вібрація, вважалося за зніжену делікатність”. Він розказує, що коли шотландський винахідник, Яків Ват, хотів поліпшити свій паровий двигун, щоб зменшити шум, який він робив, то фабриканти в Англії не дозволили йому зробити цього. А чому ні? Їм подобалося чути доказ сили до якої цей шум додавав! Один сучасний промисловець у Німеччині показав, що це відношення змінилося дуже мало. Так як звіщалося в журналі Der Spiegel із 14-го вересня 1970 р., коли його розпитували про забруднення річки Райн, його дещо турбувала здихаюча риба, але він зараз додав: “Купатися, ловити рибу та романс — купа дурниць!” Пожертвування цих речей була “ціна поступу”. Шукаючи кореня цієї проблеми, еколог Бері Коммонер сказав: “Ранішнє розкрадання наших засобів переважно відбувалося з знанням про шкідливі наслідки, бо воно трудно не зауважити факт, що після знищення лісів і пагорків, то зараз починається роз’їдання землі. (і здоровий розум каже, що коли перевантажите річку сміттям, то це буде впливати на людей за течею ріки.) Трудність була не в науковім незнанню, але в добровільній зажерливості”.
Певна річ, що і тепер ще є багато незнання. Науковці признають, що вони ще не знають повних наслідків багатьох хімікальних сполучень, яких вони випускають у повітря, на землю й у воду. Це незнання є дуже небезпечне. Але байдужість до тієї небезпеки, байдужість вкорінена в людській самолюбності, “добровільна зажерливість”, перешкоджали припиненню, або навіть сповільненню дійсному технологічному розвитку нових приладів і хімікатів.
А яка ж є надія або виправлення на полегшення? Який успіх був в деяких околицях, щоб припинити отруєння нашого оточення? Чи воно може допровадити до цілковитого полегшення?