Бог не похвалює все те, що зветься “християнське”
БАГАТО осіб заявляють бути християнами. Але така заява хоч має якесь нібито пророкування або сильні діла, не має похваленого стану перед Богом. Ісус Христос визнає за своїх учнів лише тих, що виконують волю Його Отця. Він сказав: “Не кожен, хто каже до Мене: ‘Господи, Господи’, увійде в Царство небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі. Багато-хто скажуть Мені того дня: ‘Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?’ І їм оголошу Я тоді: ‘Я ніколи не знав вас’ ”.— Мат. 7:21-23.
Ісусові слова нагадують шукаючому Божої похвали потребу приєднатися до Божого способу в справах поклоніння. Не людина, а Бог, рішає яка є прийнята Ним служба. “Бог є Дух”, сказав Ісус, “І ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”. (Ів. 4:24) Правдивий поклонник Бога не надіється на якісь видимі речі, або географічні місця. Він не поклоняється Богові речами, яких можна бачити або помацати, але “духом”. Його поклоніння є в згоді з Божою правдою.
Однак, є багато осіб, що називають себе християнами, але, які вживають образи за видимих помічників у поклонінні. Вони заявляють, що не служать ідолам, але тому, кого той ідол представляє. Вони кажуть, що таке поклоніння є посереднє, “відносне”, отже не є ідолослужіння. Але, чи Бог приймає таке поклоніння?
Божий стародавній народ під угодою, Ізраїль, мав наказ: “І будете ви сильно стерегти свої душі, бо не бачили ви того дня жодної постаті коли говорив Господь [Єгова] до вас на Хориві з середини огню, щоб ви не зіпсулися, і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці”. (5 Мойс. 4:15, 16) Отже ізраїльтянам було суворо заборонено виробляти образи Бога. Дійсно, жодний вироблений ідол не може правильно представити Творця, тому, що жодна людина ніколи не бачила Його.
Заснування християнської церкви або збору не змінило цього правила. У жодній добі людської історії, жоден народ не мав кращого поняття про Божий вигляд від ізраїльтянів. Незважаючи на цей факт, для релігійних будинків так званого Християнства, часто виробляють релігійні образи зображаючи Бога чоловічою формою. Але, як Бог може похвалювати таких ідолів коли Він заборонив ізраїльтянам виробляти їх?
Певна річ, хтось може сперечатися, що воно правильно виробляти образи з Ісуса і Марії, тому що вони жили на землі. Але люди сьогодні не знають як Ісус або Марія виглядали. Отже, жодні образи з них не будуть правильно представляти їх. Наприклад, образи Марії або Ісуса показують великі різноманітності в обличчях. Часами їхні обличчя відбивають риси людей краю в якому виробляються образи. Поклонник того образа вірить, що він представляє Марію або Ісуса лише тому, що хтось сказав йому так.
Отже можна бачити, що образові віддається святість лише через припущення, що він представляє якусь особу. Але справа не кінчається тут. Часто роблять багато образів із одної особи, однак не всім поклоняються однаково. До деяких ідолів відбувають прощі, навіть заявляють чуда якомусь особливому ідолові. Наприклад, вірять, що молитися перед якимось особливим образом Марії, дістанеться кращу відповідь ніж коли б молилося перед якимось іншим образом Марії. Чому ж це так, якщо поклоняється Марії, а не образові? Чи це не показує, що тут є включено не лише відносне поклоніння, але, що самому ідолові приписується дійсну силу?
Як може Бог Єгова похвалювати таке поклоніння ідолів? Навіть як би це поклоніння і було лише відносне, то чи воно було б правильне? Біблія каже, щоб ми лише Богові поклонялися. На віру, що є різні ступні обожання, немає ніякої біблійної підстави. Ісус Христос, коли відвертав спокуси Диявола, сказав: “Господеві [Єгові], Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому”. (Мат. 4:10) Коли апостол Іван припав поклонитися перед ангелом, що передав йому Об’явлення, то ангел сказав йому. “Вважай! Не роби цього! . . . Богові вклонися”.— Об. 19:10, НС.
Якщо б ангелам належалося якесь нижче поклоніння, то ангел був би не перестерігав Івана. Тому що це не було правильно для Івана припадати перед ангелом у поклонінні, то це значить, що воно також не є правильно для особи припадати перед образом ангела або будь кого іншого. Апостол Павло писав: “Ми ходимо вірою, а не видінням”. (2 Кор. 5:7) Особи, які вживають образи безперечно ходять “видінням”. Вони вживають милицю (підпору). Через наполегливість вживати ідоли в свойому поклонінні, вони виявляють брак віри. Чому ж Бог повинен похвалювати їх коли вони цілують, б’ють поклони, падають на коліна і палять свічки перед ідолами? Біблія каже: “Догодити ж без віри не можна [Богові]”.— Євр. 11:6.
Бог не лише не похвалює виріб і вживання ідолів так званим Християнством, але також його найсвятіші дні є зв’язані з поганськими звичаями вкорінені в фальшивій релігії. Наприклад, Великдень, хоч припускають, що цим св’яткується і пригадується воскресення Господа Ісуса Христа, відкриває свій нехристиянський початок своєю самою назвою. Каже Католицька Енциклопедія Для Школи і Дому (анг. мові): “Слово ‘Великдень’ (в англійській мові Easter) походить від Eostre або Ostara, назва, яку стародавні німецькі племена давали порі, коли весняне сонце підносилося і робило смерть зимі, коли природа відроджувалася. З часом це слово почало значити весняний ‘бенкет життя’ для поганських німців”. Яйця і зайці, яких так дуже єднають із Великоднем, представляють стародавні символи плодючости. Багато в так званому Християнстві малюють ‘писанки’, так як робили поклонники сонця багато століть тому назад.
Про вибір 25-го грудня, як день святкувати Різдво, вищезгадана енциклопедія каже: “Це був день, якого в поганськім Римі посвячували богові сонця і назвали День Народження Непереможного Сонця”. Про Різдв’яні звичаї, ми читаємо: “Давання подарунків, ялинка, є християнізовані версії стародавнього римського, німецького і кельтського вчення”. Вони є вкорінені в поганстві.
Як може Бог похвалювати звичаї, що походять із фальшивого поклоніння? Його Слово Біблія показує, що Він не робить цього. Християнів запитується: “Бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?” — 2 Кор. 6:14.