Коли інші дбають
„У МЕНЕ зовсім немає рідні. . . Я сама доглядаю себе й мені ніхто не допомагає і, повірте мені, багато разів мені потрібно допомоги. . . Коли б хто-небудь подбав, немає різниці як трохи, то це дуже зворушує нас. І ми покірливо оцінюємо це”.
Так написала одна старенька жінка. Так як вона, старші люди часто є дуже вдячні коли інші дбають про них.
Але це також є правда про багатьох молодих осіб. До своїх дорогих друзів, одна молода особа написала: „Хочу подякувати вам обом за те, що ви були такі ласкаві й обачні, що взяли нас ,молодих’ зі собою. Віддаючи нам ваш час, щоб ми самі мали добрий час”. Одна мала група провела день у приємній й підбадьорюючій дружбі. Очевидно, це була незабутня оказія, і в цьому листі виявилось вдячність цій дбайливій подружній парі „за те, що вони так дбали”.
Дбайливість дійсно допомагає
Люди, яким проявляється люб’язність часто дуже користають, коли хтось дбає про них. Наприклад, вони можуть підбадьоритись. Звертаючись до своєї духовної сестри, то одна молода дівчина написала: „Ви підбадьорили мене, коли я розохотилась шити, або куховарити, і Ви ніколи не критикували мене. . . Я дійсно люблю Вас, як християнську сестру”. Так, підбадьорення в корисних діяльностях — зокрема ж у духовних справах — можуть бути дуже корисні для інших.— Дії 11:23; 1 Петра 5:12.
Одначе, піклуватись іншими дійсно допомагає в ще інший спосіб. Часом потрібно керівництва, і певно, що це багато легше послухатись здорової поради, коли одержуючий її знає, що даючий таку пораду дійсно дбає. Один християнський старший справді дуже тішився коли одержав листа, кажучого: „Я є дуже вдячний Вам за. . . керівництво й за час та за Вашу дбайливість”. Насправді апостол Павло дбав про своїх співвіруючих, бо написав: „Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі церкви [збори, НС]. Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся”.— 2 Коринтян 11:28, 29.
Але коли інші дбають, то з цього можуть бути додаткові користі — не дуже очевидні. До вищезгаданої одруженої пари, одна молода жінка написала: „Незалежно від того скільки я зроблю для вас, то воно ніколи не вистачить. Я надіюсь на те, що ніколи не ображу ні одного з вас”. Так, добрість породжує добрість, і приближує людей одні до одних. Крім того, коли ви знаєте, що інші дбають, то певно що ви ніколи не схочете розчарувати або образити їх. І взаємно дбати може заохотити людину продовжувати ходити любим, благочестивим шляхом.
Проявляючи, що ви дбаєте
Як же вам показати, що ви дбаєте про інших? Безсумнівно,— різні способи є незчисленні. Давайте подумаймо тільки про кількох.
„А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві”, написав апостол Павло. (Ефесян 4:32) Він також сказав: „Нехай ваша братня любов продовжується. Не забувайте гостинність”. (Євреїв 13:1, 2, НС) Так, завжди будьте ласкаві, співчутливі, люблячі, гостинні. Такі вчинки покажуть людям, що ви дбаєте.
Наприклад, у справах гостинності, то чи ж не було б бажано включати осіб різного віку й становища, а не тільки тих, вашого віку та становища в житті? Одного разу Ісус Христос сказав: „Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі,— віддасться ж тобі за воскресіння праведних”. (Луки 14:13, 14) Звичайно, не забувайте про менш щасливих, між якими можуть бути вдови й вдівці, які знайшли б задоволення у вашій компанії.
Зрозуміло, ваші обставини можливо не дозволяють вам справляти бенкет. Але нехай це не турбує вас. Натхненна Приповістка каже: „Ліпша пожива яринна, і при тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому”. (Приповістей 15:17) Одного разу, коли Ісус Христос відвідав Своїх близьких друзів Марію та Марту в Віфанії, то Він підкреслив переважаючу цінність духовних справ. Але що ж сказати про обід? „Марто, Марто”, сказав Ісус „турбуєшся й журишся ти про багато чого, а потрібне одне”. (Луки 10:38—42) Так, Ісус був би задоволений тільки одною стравою так, щоб непокоєна Марта, як також уважна Марія, могли скористати з Його навчання.
Християни можуть показати, що вони дбають про інших, коли товаришують з ними суспільно. Ці оказії стають незабутніми коли розказуємо гарні досвіди, яких ми мали в Божій службі, або коли підбадьорюємо один одного здоровою, духовною розмовою, читанням Біблії як група або біблійною дискусією. Старі, як молоді можуть користати з цього й часто здається, що час скоро минає. Дружбу підкріплюється і присутні можуть довго пам’ятати такий приємний час проведений разом.
Що ж сказати про одержуючих гостинності та інших добрих вчинків? Як придатно, щоб вони висказували їхнє глибоке оцінювання! Це показує, що вони теж дбають. „Беручи до уваги час в якому ми живемо”, написала одна молода особа до улюблених друзів, „то я не думаю, що ми, як християни повинні, пропускати нагоди казати одні одним як ми оцінюємо нашу дружбу. Ви . . . допомогли мені в багато різні способи, деяких Ви можливо навіть не усвідомлюєте собі”.
Ті, які є правильно спонукані турбуватись іншими, не шукають хвали за їхні вчинки. Та все-таки за те, що жертвують собою, вони мають нагороду, тому що так як Ісус сказав, „блаженніше давати, ніж брати”. (Дії 10:35) Отже давальник, як також одержувач користає з замислених слів та вчинків. Яке ж благословення коли інші дбають!