Багато релігій — які є їхні плоди?
,Є ТРОХИ добра в усіх релігіях’. Так то вірять багато людей сьогодні. Вони вірять, що трохи релігії зробить кого-небудь кращою особою.
Чи ви, теж, так думаєте? Чи ви думаєте, що релігія, взагалі, добре впливала на людей? Чи ви думаєте, що різні релігії викликали позитивний, здоровий плід у житті їхніх послідовників?
Звичайно, на такі питання не слід відповідати тільки на основі особистого почуття, і також на них не слід відповідати тільки за претензією релігійних організацій. Краще, ми мусимо перевірити факти, роблячи це так об’єктивно, як можливо.
Перегляньте факти
у цьому часі скорої комунікації й передач новин, то фактів не трудно здобути. Але за чим вам слід дивитись? Ну, який же плід ви казали б релігія повинна видавати? У цьому відношенні, більшість людей будуть погоджуватись на те, що релігія повинна робити людей більш люблячих, чесних, моральних, мирних, духовних тощо. І певно, що це є правда. По суті, основний принцип майже всіх релігій є дещо подібний до біблійного вчення, „люби свого ближнього, як самого себе”.— Матвія 22:39, Авторизований переклад.
Тоді як майже всі релігії вчать цей принцип у теорії, то що сказати про практикування його? Чи між їхніми членами бачимо вищий рівень моральності? Чи вони є більш люблячі, більш мирні, більш чесні? Так, який плід багато релігій видають?
Релігія й моральність
Загрожені течією розводів, венеричних хвороб, небажаних вагітностей, порнографії, гомосексуальності й статевої розпусти, то багато людей звертаються до релігії за допомогою. Вони можуть робити висновок, що оскільки уряди та школи не постачають їм потрібного морального керівництва, то релігія мусить дати їм цього керівництва. Тиск, щоб по публічних школах у Сполучених Штатах знову починали день молитвою і, щоб навчали дітей ,наукове творення’ є доказом на це. Але яке керівництво релігія дає сьогодні? Подумайте про деякі приклади.
● Об’єднана Церква Канади (найбільша протестантська релігія в тій країні) видала рапорт під назвою У Божий образ... чоловік і жінка всім своїм членам-зборам, як пропоноване керівництво в справах подружжя й статі. Згідно з журналом новин Меклінс, то рапорт „пропонує, щоб приймати гомосексуалістів і висвячувати їх до духовного сану; що стать поза подружжям може бути прийнятною під деякими обставинами й коли ці стосунки є ,радісні, любі, звільняючі, взаємно допомагаючі й суспільно відповідальні’; і пропонує, що подружня вірність не мусить обов’язково бути статево винятковою”. Пізніше цього року будуть остаточно вирішувати відносно цієї резолюції.
● У статті під заголовком „ ,Знову народжені’ християни довідуються про статеву революцію”, Рассел Чандлер, письменник релігійних статтей до журналу Лос-Анжелес таймс, каже: „Дослідницькі персонали кількох головних протестантських релігій й Римсько-Католицької Церкви прийшли до висновку, що... під деякими обставинами... статеві стосунки між неодруженими особами можуть бути негрішні, гомосексуалізм може бути прийнятною альтернативою [вибір між двома або кількома можливостями] у житті для християн і онанізм або штучне подразнення статевих органів може бути нормальним та відповідним”.
● Звітуючи про „Мужолозників у церквах”, зокрема мужолозники в Римсько-Католицькій архієпархії у Сан-Франціско, журнал Ньюзвік звертає увагу на те, що „на протязі минулого десятиліття мужолозні збори... появились у головних протестантських релігіях і натхнули подібні організації між менонітами, п’ятидесятниками, мормонами, християнською наукою, адвентистами сьомого дня і євреями. По багатьох містах мужолозники організували свої власні церкви, синагоги, а навіть дзен буддистські центри”.
● Народна рада священиків у справах алкоголізму обрахувала в 1977 р., що принаймні 10 процентів американських священиків та черниць були алкоголіками, згідно з рапортом від Ассошіейтед Прес з Лос-Анжелес. Але окремий рапорт надрукований в Балтімор Сан каже; „Тоді як старшина католицьких релігійних орденів каже, що алкоголізм між священиками є проблемою світового масштабу, то це вже не є найбільш настійною проблемою... Те, що в п’ятидесятих та шестидесятих роках було правда про алкоголізм тепер є правда про мужолозтво. Певно, що мужолозтво тепер розвинулось до загрозливих розмірів”.
З таким же керівництвом і прикладом, то не дивно, що моральність між церковними членами не є кращою, якщо дійсно не гіршою, від моральності між людьми взагалі. Внизу подаються тільки кілька прикладів:
● Часопис Лондонський таймс звітує: „Офіційна статистика показує, що коло одна чверть в’язнів у Англії є римсько-католики, хоч тільки 10 процентів населення є римсько-католиками”. Зробили розпорядок на з’їзд для того, щоб дискутувати про „чому так багато римсько-католиків є наркоманами, алкоголіками, проститутками, і карними злочинцями”, каже рапорт.
● У Сполучених Штатах, недавнє анкетування Галупа показує, що 70 процентів дорослих заявляють бути членами церкви, але тільки 40 процентів дійсно приходять на релігійні служби в даному тижні. Однак, згідно з Британською річною книжкою на 1983 р., то в 1981 р. був один розвід на кожних двоє подружжів, і „роздумуючи над зростанням розводів, а також народжуваності неодруженим матерям,.. то одна з кожних п’ятьох дітей виростає в родині одного батька”.
● Видання Ту дзе пойнт (доречно) каже: „Майже третина одружених римсько-католицьких чоловіків архієпархії Лусаки (Замбії) мають домашніх наложниць, згідно з рапортом через архієпископа Емануеля Мілінга”. З 10 903 католицьких родин тієї архієпархії, то 3.225 мають наложниці, каже рапорт.
Сталось так як Ісус сказав давно тому: „Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити”. (Матвія 7:18) Великий розвал моральності по цілому світі відбиває духовний стан релігійних ,дерев’ світу — заражених і гинучих.
Релігія й війна
Визнаючи, що „світ знаходиться на краї великої небезпеки, можливо загибелі раси в ядерній війні”, то Закір Гюсейн, колишній президент Індії, звернувся до комісії складаючись з провідників усіх головних релігій світу, щоб вони „брали більше цілковиту та свідому участь у майбутності, ніж вони колись робили”, щоб добиватись світового миру. Для здійснення цієї мети, то Гюсейн заохочував їх кажучи, „що вони будуть мусили дивитись поза догми, обряди та практики, які перешкоджають потокові життя від різних релігійних груп до нового відчуття згоди та співробітництва”.
Це було в 1968 р., на Міжнародному міжрелігійному симпозіумі у справах миру, який відбувся в Новому Делі, Індії. Між присутніми, і очевидно погоджуючись з цим пропонуванням, були провідники представляючі буддизм, католицизм, індуїзм, іслам, джейнізм, іудаїзм, протестантизм, шейхізм, і зороастрізм. Що ж сталось від того часу? Правда, конференції, симпозіуми й дискусії продовжувались. І через зростаючу загрозу з ядерної загибелі, то були заяви, офіційні оголошення, обвинувальні акти та листи видані проти урядів та інших агентур. Але чи релігії світу старались позбутись „догм, обрядів та практик, які перешкоджають... згоді та співробітництві”? Чи вони видали плоди любові та миру вчинками своїми, а не тільки словами?
Зовсім протилежно цьому, з того часу, у світі було більше війн та конфліктів в яких релігія, хоч не була єдиною причиною, грала значну роль. Декотрі були війни та конфлікти між послідовниками різних релігій; декотрі між членами різних сект тієї самої релігії.
До більш сучасних прикладів можна внести насильні вибухи в індійському штаті Ассамі, в якому індуси воювали проти мусульман; продовжуючу війну між Іраном, а Іраком; в якій Шііте мусульмани воюють проти Сунні мусульман; і дотепер загальновідомий конфлікт у Північній Ірландії, в якому протестанти вбивають католиків, а католики протестантів; війну й масове вбивство в Лівані, в якій християни, євреї та мусульмани воюють; а навіть війна на Фолклендських островах, в якій „військові священики заохочували аргентінських новобранців воювати до самої смерті тому, що це була Божа воля”, згідно з Сан-Франціско екземинер.
І тут ні в якому разі не описується цілісності теперішнього стану, і до списку не вноситься незліченних випадків минулих конфліктів між націями, а людьми підбурених релігійним запалом.
Такі війни можуть починатись через політичні або територіальні суперечки. Проте, рано чи пізно виявляється, що релігія є глибоко втягнена в них. Знову й знову священики по обох сторонах звертаються до того самого Бога, щоб Він благословив їхні війська кажучи, що їхні зусилля є ,справедливі’ або ,святі’ війни. А тим, які можуть загинути в таких битвах обіцяють, моментальне одержання небесної нагороди.
Чи через усе це не цікаво знати, чи в релігіях світу є щось успадкованого, яке сприяє насильній природі їхніх послідовників? У статті журналу Тайм під заголовком „Релігійні війни — кривавий запал”, старший письменник Ланс Морро сказав: „Вояки, воюючі в імені релігії й журналісти, які спостерігали їх відчували надприродну різницю від звичайного воювання — ознаку відплати та спокутування, вікодавній фанатизм, який не виникає з теперішніх обставин, невблаганність спрямована з середини... Парадокс релігії-у-війні ще досі дуже обурює”.
Цей „парадокс”, або суперечна думка, мабуть є найсильнішим обвинувальним актом проти релігії. Говорячи про роль так званого Християнства в війнах минулих і теперішніх, Ріо Христенсон, професор політичної науки, написав у недавньому номері Християнське століття: „Може бути, що нічого так не знеславило Християнство як те, що воно підтримує війну так само як нехристияни. Те, що християни з одного боку віддаються вірі лагідного Спасителя тоді, як з другого боку палко підтримують релігійні або націоналістичні війни дуже пошкодило вірі й поширило недовір’я до релігії, яке на протязі століть уже поширювалось між мислячими людьми”.
Що ви думаєте?
Тут ми обговорювали плоди світових релігій тільки в двох сферах — моральності та війні — і те, що ми довідались дуже турбує і викликає огиду. Релігії не справджують наших надій. Такий самий огидний плід можна бачити по її інших сферах діяльності — расове упередження, втягнення в політику, безчесні комерційні стосунки, поневолюючий забобон тощо. Так, релігія справді наповнила землю гнилим плодом, який дуже пошкодив людству.
Може бути, що ці самі вчинки відвернули вас від релігії. Якщо так, то ви не є самі в цьому. Багато людей сьогодні вже покинули релігію через її поганий плід. Але чи так робити є розумно? Чи такий шлях призведе до найбільшого задоволення та щастя? Або чи є щось краще? Просимо прочитати наступну статтю.
[Ілюстрація на сторінці 9]
Два приклади злого плоду світових релігій: прийом мужолозтва й втягнення в війну