Майбутність релігії беручи до уваги її минуле

Частина 18: 15 століття далі. Зустріч «християн» з «поганами»

«Релігія в серці, а не в колінах» — Доктор Д. В. Джерролд, англійський драматург з 19 століття.

МІСІОНЕРСЬКА діяльність була відмінною ознакою раннього християнства й відповідала Ісусовому наказові, щоб «робити учнів з людей всіх народів» і бути свідками Йому «аж до останнього краю землі» (Матвія 28:19, 20, НС; Дії 1:8).

У 15 столітті, так зване християнство почало всесвітню кампанію навертати «поган». Яку релігію практикували ті «погани» до того часу? І чи їхнє наступне навернення на «християнську» віру зворушило їхнє серце або чи вони тільки падали на коліна й формально підкорилися?

На південь від Сахарської пустелі Північної Африки, підраховують, живе 700 етнічних груп. На початку кожна з цих груп поклонялася у своїй племінній релігії, незважаючи на те, що подібності між ними вказують на загальне джерело. В Австралії, в Америках і Океанії, знаходяться багато інших тубільних релігій.

Більшість тих людей вірять у одного Всевишнього Бога. Однак будучи політеїстами, вони поклоняються численним меншим божествам — родинним, тубільним, або комунальним. Одно дослідження проведене з релігією ацтекських індіан, виявило понад 60 різних і взаємних богів.

В Африці й Америках, люди найбільш «примітивних» релігій вірять у надприродну істоту — Обманщика. Деколи вони кажуть, що він створив космос, іншим разом, що він реорганізував створіння. Це божество завжди вважають хитрим і похітливим обманщиком, хоч необов’язково навмисно злим. Навахо індіанці Північної Америки кажуть, що це божество прирікає смерть: Оглала лакота плем’я каже, що воно грішний ангел, через якого перші люди були вигнані з раю, який обітував їм краще життя десь інше. Енциклопедія релігії (англ.) каже, що про Обманщика часто говориться в «оповіданнях про створювання», на «протилежність духовному творцеві-божеству».

Це пригадує нам, що релігії Вавілонії й Єгипту навчали догмат про Трійцю. У книжці Ескімоси каже, що Дух Повітря, Дух Моря, і Дух Місяця становлять триєдине божество, яке «зрештою запанувало над майже усім у оточенні ескімосів».

Людина — «духовно незнищенна»

Роналд М. Берндт з Західноавстралійського університету каже, що австралійські аборигени вірили, що процес життя «продовжується після смерті, від фізичного до зовсім духовного, яке згодом повертається до фізичного». Це значить, що «духовно — людина незнищенна».

Декотрі плем’я Африки вірять, що після смерті звичайні люди перетворюються на духи, а славні на предки-духи, яких належиться шанувати й благати як невидимих провідників суспільства. Згідно з Манусом з Меланезії, дух людини або рідного продовжує наглядати над його родиною.

Декотрі американські індіанці вірять, що кількість душ є обмежена й тому мусять «перевтілюватися, перше в людину, а тоді або в духа або тварину». Енциклопедія релігії пояснює це так: «Людина помирає, а її душа звільняється входити в тварину або ставати духом, і поєднує людей, тварин і духи в процес взаємозалежності».

Тому ранні дослідники дуже дивувалися через те, що ескімоські батьки не дисциплінували їхніх дітей, навіть кликали їх «мати» або «дідусь». Автор Ернест С. Бурк, молодший, пояснює, що дитину називали по родичеві, до якого те ім’я стосується, і тому ескімоський батько за природою «стримувався й не карав бабусі, навіть коли б вона переродилася у тіло його сина».

Декотрі індіанці Північної Америки зображують «потойбічний світ» як місце легкої здобичі, до якого то місця йшли люди, як і тварини, після смерті. Там вони возз’єднувалися з улюбленими родичами, а також їм протистояли колишні вороги. Декотрі індіанці здирали волосся з шкірою із своїх подоланих ворогів, очевидно через переконання, що цим чином запобігали поворот ворогів у духовний світ.

Чи таке переконання між тубільними релігіями про якесь життя після смерті виправдує так зване християнство навчати, що в людей є безсмертна душа? Зовсім ні. На початку правдивої релігії в раю Едемському, Бог нічого не говорив про життя після смерті; Він дав людям можливість одержати вічне життя в протилежності з смертю. Поняття, що смерть була входом до кращого життя, придумав Сатана, яке пізніше навчали у Вавілоні.

Потреби людини чи Божі інтереси

Здається, тубільні релігії ставили наголос на особисту безпеку або суспільний добробут. Тому про релігію ранніх аборигенів у Австралії, Роналд Берндт написав: «[Вона] відображувала різні турботи людей про справи щоденного життя. Вона підкреслювала суспільні споріднення, кризи тілесного досвіду, і практичні справи виживання».

З наміром задовольнити ці людські потреби, розвинулося таке поклоніння як анімізм, фетишизм, і шаманізм або шаманство, в різних суспільствах, і різних об’єднаннях та ступенях інтенсивності.

Анімізм приписує свідоме життя і внутрішнього духа матеріальним предметам, рослинам і камінням, а навіть таким природним явищам, як громові грози й землетруси. У цьому теж може поміщатися думка, що дух позбавлений тілесної оболонки може милостиво або злобно впливати на живих.

Фетишизм походить з португальського слова, яким деколи описують предмети, які гадають посідають надприродні сили, і які охоронятимуть своїх власників. Португальські дослідники називали цим словом різні чари й амулети, якими жителі Західної Африки користувалися у їхньому поклонінні. Дуже подібне до ідолопоклонства, фетишизм набирає багато форм. Наприклад, декотрі американські індіанці приписують пірям надприродну силу, і вважають його бути ефективним засобом передання «летючих» молитов або звісток на небо.

Шаманізм або шаманство, походить з тунгусо-маньчжурського слова на «той хто знає»,— шаман, або людина, яка припустимо має здатність зціляти й комунікувати з світом духів. Знахар, чаклун, чарівниця — називайте їх, як хочете — всі заявляють забезпечувати здоров’я або відновлювати сили розмноження. Лікарство вимагає, як у декотрих лісових племенах Південної Америки, щоб просвердлювати ваші губи, носову перегородку, або мочку вуха, намальовувати тіло, або надівати деякі прикраси. Або вам наказуватимуть застосовувати такі збудники й наркотики, як тютюн і листя кока рослини.

Не маючи догматів, тубільні релігії не можуть передавати точного знання про Творця. І підвищуючи тілесні потреби понад Божі інтереси, вони відбирають від Нього належне. Отже, коли так зване християнство почало своє місіонерство, то виникло це запитання: Чи «християнин» приблизить серця «поган» ближче до Бога?

У 15 столітті, Іспанія і Португалія почали програму дослідження й колонізування. Як ці католицькі сини віднаходили нові землі, то церква почала навертати тубільних мешканців, зумовляючи їх прийняти їхній новий «християнський» уряд. Папськими буллами давали Португалії місіонерське право в Африці й Азії. Тоді, як відкрили Америку, папа Олександр VI провів уявну лінію посередині Атлантичного океану, і дав Іспанії право до заходу, а Португалії до сходу.

Тим часом, протестанти були занадто зайняті укріпленням своєї позиції проти католицизму й не звертали уваги на навернення людей, а протестантські реформатори не заохочували їх до цього. Очевидно Лютер і Меланхтон вірили, що кінець світу вже був такий близький, що не було часу навертати «поган».

Протягом 17-го століття, почався протестантський рух — пієтизм, який виник у результаті Реформації, і наполягав на особистий релігійний досвід над формалізмом і підкреслював, що читання Біблії було релігійне зобов’язання. Його «видіння людства в потребі Євангелія Христового», як сказав один письменник, зрештою допомогло висадити протестантизм на «корабель» місіонерської діяльності пізно в 18 столітті.

Від близько одної п’ятої світового населення в 1500 році, пропорція так званих християн збільшилася на одну четверту до 1800 року, а на близько одну третю в 1900. Одна третина світу вже була «християнська»!

Чи вони дійсно робили християнських учнів?

Сліди правди у тубільних релігіях заступилися різними стихіями фальшивих догматів вавілонського походження, так як сталося з відступницьким християнством. Отже через таку загальну релігійну спадщину «поганам» було легко навернутися на «християнську» віру. Книжка Міфологія всіх рас (англ.) каже: «Здається, жодна частина Америки не додала так багато або таких дивовижних подібностей християнським обрядам і символізму, як майя індіан». Обожнювання хреста й подібні ритуали «сприяли релігійним змінам без серйозних незгод».

Африканці, яких «християни» регулярно викрадали протягом близько 450 років і перевозили рабами в Новий Світ, також змінювали їхню релігію «без серйозних незгод». Тому що «християни» обожнювали померлих європейських «святих», то що було на перешкоді «поганам-християнам» поклонятися духам африканських предків? Тому, Енциклопедія релігії каже: «Шаманство.., синкретична [поєднання суперечливих, часто протилежних, поглядів] релігія з частин релігій Західної Африки, чаклунства, християнської релігії, і фольклору,.. стала дійсною релігією багатьох жителів Гаїті, а навіть тих, які сповідують католицизм».

Стислий словник місії християнського світу визнає, що навернення мешканців Латинської Америки й Філіппінських островів, було дуже поверхове, і додає, що «християнство цих країн сьогодні є насичене забобонами й неуцтвом». Для ацтеків, майя, і інка індіанців, «навертання просто було додатком ще одного божества до їхнього пантеону богів».

Про аканів у Гані й Республіці Берега Слонової Кості, Майкл Гілберт з Пібодійського музею природної історії каже: «Традиційна релігія продовжує існувати, тому що для більшості людей, вона доказалася бути дійовою релігією, яка продовжує наділяти світові ціль».

М. Ф. С. Бурділон, із університету Зімбабве, говорить про «релігійну мінливість» між членами Шона релігії, і пояснює: «Різні форми християнства, разом з традиційними культами, усі постачають колектив релігійних обрядів, з яких людина може вибирати, залежно від його або її насущних потреб».

Але якщо «поганські християни» характеризуються поверховністю, неуцтвом, забобоном і політеїзмом, якщо в них традиційна релігія є більш дійовою, ніж правдиве християнство, якщо вони вважають релігію бути тільки справою вигідності, доцільності, яка дозволяє їм переходити від одної до другої за наказом обставин, то чи ви казали б, що так зване християнство робило дійсних християнських учнів?

Якщо не учні, то що вони є?

Правда, місіонери так званого християнства будували сотні шкіл, щоб навчати безграмотних. Вони будували лікарні виліковувати хворих. І до малої міри поширювали пошану до Біблії та її принципів.

Але, чи вони навчали «поган» духовної правди з Божого Слова, або чи вони подавали їм тільки кришки відступницького християнства? Чи «погани» відкинули свої переконання й практики, або чи тільки покрили їх «християнським» одягом? Коротко кажучи, чи місіонери так званого християнства привертали серця поган до Бога, або чи тільки змушували «поганські» коліна згинатися перед «християнськими» вівтарами?

Новонавернений до відступницького християнства додає до його колишніх гріхів неуцтва, нові гріхи лицемірного християнства, і цим чином подвоює свій тягар провинності. Тому слова Ісуса Христа дуже стосуються так званого християнства: «Обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:15).

Ясно, так зване християнство не мало успіху в робленні християнських учнів. Чи воно краще зустріло проблему світової зміни? У наступному номері цього жунралу, дамо відповідь на те запитання в статті «Так зване християнство бориться проти світових змін».

[Ілюстрація на сторінці 19]

Ці правдиві місіонери в Домініканській Республіці зворушують серця, а не тільки згинають коліна.