Чи нав’язливий стан контролює ваше життя?

«Щоранку я прокидаюся о 6 годині,— каже Кейтa.— Мій будильник автоматично наставляється на 6-ту. Я знаю, що він наставлений. Я ніколи не змінюю його. Однак постійно перевіряю. Щовечора перед сном я принаймні п’ять разів перевіряю, чи він наставлений правильно. Я теж перевіряю ручки кухонної плити, чи все вимкнене. Я розумію, що плита вимкнена, але мушу підійти до неї і перевірити ще раз, два рази, три рази, лише аби пересвідчитись, що все гаразд. Відтак я мушу неодноразово перевірити, чи зачинений холодильник. Потім я перевіряю, чи замкнені двері на балкон і вхідні двері з двома замками...»

УКЕЙТ спостерігається нав’язливий стан, або ананказм, що виявляється у виникненні постійно повторюваних думок або дій, незалежно від волі й бажання хворогоb. Людина з нав’язливим станом усвідомлює, що такі думки та дії виникають у неї всупереч її бажанню. Складається враження, що вони неначе нав’язуються людині й перемагають її.

У кожної людини коли-не-коли буває наплив небажаних думок чи потягів. Але у людей з нав’язливим станом такі думки й потяги настільки сильні, що перешкоджають нормальному життю й створюють великий дискомфорт, який інколи переходить у депресію. «Постійна розумова боротьба змушувала мене роздумувати про самогубство»,— каже один страждальник. Розгляньмо деякі симптоми такої обтяжливої недуги.

Побачене — не переконливе

Коли Брюс наїхав автомобілем на якусь опуклість, його охопив хворобливий жах. «А що, коли я переїхав пішохода?»— подумав він. Лихі передчуття дедалі посилювалися, аж поки він не повернувся до місця «злочину» і не перевірив, чи все гаразд, але не один раз, а декілька! Певна річ, Брюс не знайшов пораненого пішохода. Але й це його не заспокоїло! Коли Брюс приїхав додому, то увімкнув новини про дорожньо-транспортні пригоди. Він навіть дзвонив у поліцію, аби зізнатися у «злочині».

Багато людей, котрі, як і Брюс, страждають через нав’язливий стан, мучаться сумнівами: «Чи я, бува, не заподіяв комусь лиха? Чи я вимкнув плиту, коли вийшов з дому? Чи я зачинив вхідні двері?» Більшість людей вряди-годи мають подібні думки, але людина з нав’язливим станом перевірятиме все це раз по раз, однак залишатиметься незадоволеною. «Мої пацієнти, котрі завжди все перевіряють, кажуть, що «людина пересвідчується на підставі сприйняття»,— пише доктор Джудіт Рапопорт.— Тому вони неодноразово відчиняють і зачиняють вхідні двері, неодноразово вмикають і вимикають світло. Такі дії одразу надсилають у мозок інформацію, однак ця інформація не задовольняє їх».

Чисті, а втім, недостатньо

Чарлз, 14-річний хлопчина, був опанований страхом заразитися хвороботворними бактеріями. Усе, до чого він мав доторкнутися, його мати мусила протирати денатурованим спиртом. Більш того, Чарлз боявся, що гості принесуть з вулиці якусь інфекцію.

Страхи Фран були пов’язані з пранням одягу. «Якщо одяг торкався стінки пральної машини, коли я його витягала,— каже вона,— то я кидала його знову для прання».

Подібно до Чарлза та Фран, багато людей з нав’язливим станом опановані ідеєю, що заразяться бактеріями або ж забрудняться. Через це вони надто багато часу можуть проводити в ду́ші та довго мити руки, інколи вони миють їх аж до саден, однак і далі не почуваються чистими.

Мучені думками

Елейн мучиться через мимовільні нешанобливі думки про Бога. «Я цього ніколи не маю на увазі й радше помру, ніж матиму на увазі»,— каже вона. А втім, думки її не попускають. «Подеколи через боротьбу з цими думками я буквально виснажена під вечір».

Стівен, мотивований відчуттям провини через якісь там промахи, дає Богові «обітниці». «Така схильність журить мене, бо виглядає, що все це я роблю не за власним бажанням,— каже він.— Згодом сумління змушує мене виконувати те, що я обіцяв. Через це я якось знищив одну річ, до котрої мав сентиментальні почуття».

Як Елейн, так і Стівен опановані різними думками. Хоча такі симптоми не дуже легко розпізнати, люди, опановані подібними думками, перебувають у полоні постійного почуття провини та страху.

Це лише декотрі з багатьох симптомів нав’язливого стануc. Але що є причиною такого розладу? Як його можна визначити?

Контролювання неконтрольованого

Один лікар описав поведінку людини з нав’язливим станом як результат «мозкового короткого замикання»; в мозку такої людини не реєструється інформація сприйняття зовнішніх подразників і «програма програється знову й знову». Що спричиняє таке зациклення? Ніхто точно не знає. Схоже, що причиною цього є невротрансмітер серотонін, але в цьому відіграють роль теж інші особливості мозку. Дехто каже, що пережите у початкові роки, либонь разом з генетичною схильністю, може викликати в людини нав’язливий стан.

Однак хоч би яка була причина, факт залишається фактом: просто казати тому, у кого нав’язливий стан, припинити прати чи перевіряти, напевно, не принесе жодного результату. Від людини вимагається чогось більшого, ніж сили волі.

Багатьом допомогли ліки. Ще один метод — створювати страшну для пацієнта ситуацію, але запобігати звичайній його реакції. Приміром, людина з нав’язливим бажанням прати повинна потримати в руках справді брудну річ, але не мити рук. Звичайно, такий спосіб лікування не зціляє людину за один день. Але дехто вважає, що, коли бути наполегливим, це може принести полегшення.

Знавці теж з’ясували, що нав’язливий стан, принаймні в деяких випадках, сягає своїм корінням раннього життя людини. Помічено, що багато дітей, з котрими погано поводилися, виростають з відчуттям, що вони нікчемні та брудні, і в декого з них виробляється хвороблива звичка прати та митися.

Звільнення від нав’язливого стану

Якщо вас мучить нав’язливий стан, не думайте, що ви якісь інакші чи, можливо, божевільні. «За винятком конкретних страхів,— пише доктор Лі Баер,— люди з нав’язливим станом реально сприймають усі інші галузі життя». Ви можете отримати допомогу! Пам’ятайте, нав’язливий стан — це наслідок недосконалості. Він не є ознакою моральної нестійкості чи духовної слабкості! Він теж не вказує на Боже несхвалення. «Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий. Бо знає Він створення наше, пам’ятає, що ми — порох» (Псалом 103:8, 14).

А що, коли нав’язливі думки є непоштиві чи блюзнірські? У людини з нав’язливим станом мерзенні думки викликають відчуття провини, а провина може викликати навіть ще мерзенніші думки. «Я перебуваю в напруженні,— каже Елейн,— бо безперестанку думаю, що Єгова гнівається на мене». Дехто навіть гадає, що вже самі їхні думки — непростимий гріх!

Однак Ісус казав, що непростимий гріх — це гріх проти Божого святого духу, а не мимовільні, нав’язливі думки (Матвія 12:31, 32). Ісус адресував ці коментарі фарисеям. Він знав, що їхні нападки були добре запланованими. Їхні свідомі дії походили із серця, наповненого ненавистю.

Авжеж, сам факт, що людина турбується, аби не образити Бога, вже є доказом, що вона не скоїла непростимого гріха (Ісаї 66:2). Більш того, вельми підбадьорює факт, що Творець розуміє цей розлад. Він милосердний і «вибачливий» (Псалом 86:5; 2 Петра 3:9). Навіть коли серце винуватить нас, «то Бог більший від нашого серця та відає все» (1 Івана 3:20). Він знає, в якій мірі за наші думки та потяги відповідає розлад, котрий людина мало в чому може контролювати. Людина з нав’язливим станом, що розуміє це, може скинути з себе надмірне відчуття провини.

Наскільки ж ми повинні бути вдячними, що Єгова обіцяє нам новий світ, у котрому люди звільняться від усіх фізичних, психічних та емоційних страждань! (Об’явлення 21:1—4). А тим часом ті, хто мусить жити з таким розладом, можуть вживати практичних заходів, аби зменшити свої страждання.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 22]

Як надати підтримку

БУДУЧИ другом чи членом родини, ви багато чого можете зробити, аби підтримати людину, що бореться з нав’язливим станом.

• Насамперед перегляньте свій власний підхід до справи. Якщо ви вважаєте, що страждалець слабкий, лінивий чи упертий, то він неодмінно відчує це й не матиме стимулу поліпшитись.

• Розмовляйте із страждальником. Довідайтесь, що його задовольняє. Часто перший крок страждальника до контролю симптомів нав’язливого стану — спілкування з довіреною особою, з котрою можна бути відкритим та відвертим (Приповістей 17:17).

• Не порівнюйте нікого й нічого. Нав’язливий стан стимулює гнітючі потяги, котрих не мають звичайні люди. Отже розповідати, як ви зараджуєте собі з власними поривами, як правило, неефективно. (Порівняйте Приповістей 18:13).

• Допоможіть страждальнику ставити перед собою реалістичні цілі. Вкажіть на якийсь симптом і обговоріть різні способи, як йому можна подолати цей симптом. Починайте з легкого. Приміром, приймати душ не довше, ніж це було точно встановлено наперед.

• Хваліть за поступи. Похвала додає стимулу поводитися правильно. Важливий кожен поступ, байдуже, великий він чи малий (Приповістей 12:25).

Члени родини, які живуть разом з людиною, що має нав’язливий стан, можуть емоційно виснажитись. Тому друзям слід виявляти розуміння та надавати практичну підтримку (Приповістей 18:24б).

[Ілюстрації на сторінці 21]

Надмірне перевіряння та миття — це лише два симптоми нав’язливого стану.