Вони донині обробляють землю кіньми

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА В АВСТРАЛІЇ

У НАШ час передової техніки декому, мабуть, важко повірити, що десь існують фермери, котрі донині обробляють землю кіньми. Все ж є місцевості, де замість тракторів можна побачити сильних коней в упряжі.

Кажуть, що вже перевелися фермери, які працюють з кіньми. Однак у використанні коней є певні переваги.

Використання коней у сільському господарстві

За старих часів коні використовувалися як в’ючні тварини. Про них згадується в літописах шумерів, хетів, єгиптян та китайців. Протягом сторіч вони майже не використовувалися у сільському господарстві. Це було тому, що тоді волів вважали дешевшими в утриманні та їх можна було використати в їжу, коли ті ставали непрацездатними. Проте в праці воли повільніші, ніж коні.

До XIX сторіччя коні перебрали на себе оранку землі у багатьох країнах Заходу. За одним джерелом, це почасти було наслідком «створення складнішого сільськогосподарського обладнання, [котре було] ліпше пристосоване до швидких рівномірних рухів коня, ніж до повільних волів».

З часом такі породи коней, як клейдесдальська в Шотландії, суффолкська і шайрська в Англії, та першерон здебільшого у Франції знайшли своє місце в сільському господарстві. Ці повільні, але міцні коні схрещувалися із легшими, щоб вивести коней, котрі були б трохи слабшими, однак швидшими. Такі тварини отримали назву запряжних коней, що вказує на їхню здатність пересувати тяжкі вантажі.

Кінь у порівнянні з трактором

Звісна річ, не було виведено такої породи коней, яка б по силі дорівнювала сучасному тракторові. Однак вас може здивувати, наскільки сильними є коні! У 1890 році два клейдесдальських запряжних коня зрушили з місця повністю завантажений товарний вагон із заблокованими колесами! А 1924 року пара англійських шайрських коней здійснила подібний подвиг, зрушивши з місця, за приблизними підрахунками, 50 тонн!

До того ж запряжні коні є кмітливими й виявляють ініціативу. Приміром, коням у запрягу під час оранки майже не потрібно погонича, якщо серед них є добрий борозенний кінь. Борозенний кінь вестиме запряг, ідучи борозною цілісінький день. Вважається, що запряг може прокладати надзвичайно прямі борозни, оскільки коні мають шори на очах і не можуть озиратися назад, що часто схильні робити люди, котрі працюють на тракторі.

Опріч того, у жнива коней можна використовувати ширше, ніж трактор. Завдяки здатності робити повороти точно на 90 градусів, а коли необхідно, й на 180 градусів, коні не залишають необробленим навіть клаптика землі.

Запряг у дії

Любо дивитися, коли коні в запрягу виконують накази погонича. Вони навчені виконувати певні рухи, реагуючи на певні накази, хоча кожен погонич по-різному звертається до коней. Коні знають словник і тон голосу кожного погонича. Особливий посвист і підбадьорливі слова погонича можуть бути для коней сигналом рухатися.

В Австралії кінь з правого боку запрягу (відносно погонича) називається правостороннім, а кінь з лівого боку — ближнім. Такі назви ймовірно походять від способу, в який погоничі працювали із запрягом за старих часів — вони йшли з лівого боку запрягу.

Наскільки ж цікаво спостерігати за запрягом з десяти коней, коли вони повертають на 90 градусів, виконуючи наказ погонича! Аби повернути вліво, ближній кінь мусить робити невеличкі кроки назад, тоді як решта коней описує довкола нього чверть кола. Потім, якщо треба повернути вправо, правовсторонній кінь робить невеличкі кроки назад. У сухому кліматі запряг зникає у хмарі куряви, а потім, зробивши поворот, з’являється тупотливою стіною. Це справляє незабутнє враження!

Кожен кінь має своє ім’я й реагує на нього залежно від тону голосу погонича. Коли якийсь кінь збивається з ноги, то достатньо вимовити його ім’я різким докірливим тоном. На початку тренування коні навчилися, що часто такий тон супроводжується ударом палиці або батога. Однак коли це запам’яталося, то суворе покарання потрібне рідко, а то й ніколи.

Типовий робочий день

Фермер устає близько п’ятої години ранку, щоб нагодувати коней і поснідати самому, поки коні їдять. Коні знають, що мусять добре напитися перед робочим днем, бо нічого не питимуть до обіду. Кожного коня чистять перед тим, як запрягти. Коні це дуже люблять, до того ж не виникає подразнення шкіри. Зазвичай коні оточують господаря, терпеливо дожидаючи своєї черги. Потім їх запрягають разом. Усе це займає годину або трохи більше, залежно від кількості коней у запрягу. Також для полуденка коням готують шаньки. Бо ж не тільки погоничу належиться полудневий відпочинок!

Запряг посилено працює вісім-десять годин, і якщо хомути й упряж добре припасовані, то наприкінці дня їхні спини не будуть натерті й у ранах. З приходом вечора людина й тварини з радістю повертаються додому, де зможуть спокійно поїсти, вдосталь напитися й добре відпочити.

Ті, хто донині обробляє свою землю кіньми, часто не замислюючись говорять, що це набагато приємніше, ніж цілісінький день слухати рев машин. Спокійне оточення допомагає фермеру відчути себе часткою землі. Він краще бачить творива довкола нього: чує скрекотання птахів, коли вони досліджують щойно проорані борозни, відчуває запах вологої трави, потріскування морозу холодного ранку, коли плуг лемешами врізається в мерзлу землю,— ці невеличкі речі лишаються непоміченими, коли чути шум трактора.

Щоправда, трактор може працювати цілодобово, що неможливо для коней. Також правда, що трактор може обробити більше землі й він потребує менше догляду. Але ніякий трактор не народить чарівне маля, а це не лише одна втіха, що робить працю з кіньми незрівняною. Погонич також може отримувати задоволення від «розмови» зі своїми кіньми під час роботи. А вони відповідають слухняністю та нашорошеними вухами, прагнучи схопити кожне слово.

Фермерство — це тяжке, а часом і стомливе заняття. Але ті, хто донині обробляє свої поля по-старому, кіньми, можуть отримувати багато радості від тісної співпраці з цими сильними працьовитими тваринами, яких створив Бог.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Коней можна використовувати ширше, ніж трактор.