Розділ 17
Що вічне життя на землі пропонує нам
СПРАВДІ, що життя з добрим здоров’ям під приємними обставинами на довше ніж сімдесят або вісімдесят років є бажана річ. По суті, науковці віддали багато років для дослідження способів, щоб побороти старіння і хвороби. Вони часто висказують погляд, що вони повинні старатися досягнути цілі, щоб пересічне життя людини було сто років.
Одначе, думка про вічне життя не має такого самого приваблення. Багато осіб сперечаються: ’Без хвороби, смерти і клопотів ми загубимо оцінення до добрих речей. Вічне життя на землі стане нудним. Нам не стане роботи’. Ви можливо самі чули, як люди висказували такі думки, але чи ви особисто так дивитеся на життя? Дійсно, чи такий розсудок є здоровий?
Чи ж нам, наприклад, потрібно хвороби, щоб не нудитися добрим здоров’ям? Люди не тратять радість у житті, тому що вони добре почуваються. Безпечність, приємне оточення, цікава та продуктивна робота і здоровий харч не завдають людям нудьги в житті. Навпаки, чи ж брак харчів, неприємне оточення, різні клопоти та незгоди не роблять життя неприємним? Людина не мусить відрізувати одну руку, щоб оціняти другу, чи ж не так? Ми можемо втішатися і оціняти добрі речі без досвіду з поганими.
Життя у людській досконалості не значить, що всі будуть добре і однаково виконувати всі свої задачі однаковим зацікавленням. Те, що Біблія обіцяє є життя без хвороби і смерти. (Об’явлення 21:3, 4) Здорові люди сьогодні не є всі однакові, то чому ж робити висновок, що тілесна і розумова досконалість зробить усіх людей однаковими? Люди далі будуть різнитися особистостями. Вони будуть мати свої переваги в роботі, будуванні, прикрашуванні домів, прикрашуванні місцевостей, в їжі і напитках, розвагах, мистецтві і так далі. Їхні особисті бажання та переваги будуть мати сильний вплив на майстерності і поля діяльностей до яких вони виявлять перевагу.
Але, чи буде дійсно досить роботи для всіх людей на землі, щоб тримати їх діяльними навіки вічні? Чи ж збільшення знання з часом не прийде до зупинки, тому що ми вже все зробимо?
БАГАТО МОЖНА БУДЕ ЗРОБИТИ
Подумайте про ваше власне життя тепер. Чи ви думаєте, що ви використовуєте всі свої здібності до повної міри або що колись будете вживати їх? Скільки різних речей ви хотіли б робити або чуєтеся, що маєте здібність робити — якби ви лише мали час і потрібних переваг?
Можливо ви хотіли б розвити якийсь талант, у музиці, мистецтві, скульптурі чи різьбі, або навчитися щось про дерев’яні вироби, механіку, архітектуру, або студіювати історію, біологію, астрономію чи математику, або культивувати різну рослину, розводити худобу, птиці або рибу. Можливо Ви хотіли б подорожувати, побачити нові країни. Багато людей хотіли б робити, не тільки одну з цих речей, але кілька. Але навіть якби ви і мали потрібні фінанси, то через брак часу ви не могли б зробити всі речі, які ви хотіли б зробити.
Крім цього, чи ж обмежений час не тисне вас спішитися, щоб доглянути все? Чи ж не була б це радість виконувати речі без відчуття поспіху?
Нам нема чого боятися, що нам забракне роботи. Наш дім, ця земля є так наповнена різноманітною рослиною і тваринами, що є необмежена можливість для науки про нові речі, а тоді пристосовувати те знання в житті. Є багато таємниць, які лише просяться відкриття. Подумайте: Є більше як 30.000 різноманітних родів риб, коло 3.000 родів земноводних тварин, коло 5.000 різних родів ссавців і більше як 9.000 родів пташок. Комах, яких є найбільше зі всіх живих створінь на землі, є коло 800.000 різних родів. Науковці вірять, що ще існує один до десять мільйон родів, яких ще не віднайшли. До цього треба додати сотки тисяч різних родів рослин.
Скільки з нас знає навіть малу частину назви живих істот на землі? А ще більш обмежене є наше знання про їхні цікаві звичаї і важну ролю, яку кожне грає для продовження життя на землі. Можливітсь для збільшення знання справді є величезна.
Ви можливо ніколи не чули про тропічну рибу циклід, яка плодиться у свіжих водах. Однак, один науковець, що досліджував цей рід сказав: “Для мене риба циклід розвилася в цікаве 14-річне дослідження“. Подумайте, скільки років забере дослідити тисячі родів живого створіння і рослин — з дійсною користю.
Наприклад, подумайте про устрицю. Ця морська тварина дає людині багато клопоту, коли причіплюється до кораблів. Устриць треба обшкребати з кораблів, бо їхня присутність у великій кількості обтяжує корабель і збільшує споживання палива на так багато, як на 40 процентів. Хтось може думати, що від такої шкідливої тварини нема що навчитися. Але то не є так.
Цемент, яким устриця причіплюється є коло 3/10.000 дюймів грубий. Однак, його протидія бути обдертим є більше як 7.000 фунтів на квадратовий дюйм. Це є подвійна сила від сильного клея, якого вживали при ракетах у недавніх роках. Коли науковці розгрівали цей цемент до 662 градусів фаренгайт, то він не топився і не розтріскувався під температурою 383 градусів нижче нуля. Більшість розчинників не могли розчинити його. Через ці визначні прикмети дослідники старалися виробити штучний устричний цемент, називаючись “Superglue“.
Таким способом, знання з такого дослідження може бути дуже корисне для людини. Ми сьогодні не знаємо скільки різних речей, які земні живі істоти виконують людина ще може вживати або дублювати для свого власного вживання. Те, що ми досі знаємо показує, що ми щойно ледве розкрили джерело знання.
Навіть у полях по яких людина провела вже досить дослідження є ще багато чого відкривати. Наприклад, одна з чудових речей, яку зелена рослина виконує, є перемінювання води і вугле-двооксид у цукор. Цей процес, називаючись фотосинтез, далі дивує людину після двох століть дослідження. Лоренс С. Вокер, фізіолог рослин, зауважив, що “якби розкрили цю таємницю, то людина правдоподібно могла б харчувати цілий світ — вживаючи фабрику розміру звичайного шкільного будинка“.
Все людство могло б дуже скористати від більшої науки про рослинне і тваринне життя. Через зрозуміння взаємнозалежности живих речей й їхніх потреб, то людина може уникнути незнано розбивання рівноваги життя. Докладне знання помогло б їй відвернути шкоду від себе особисто та інших живих речей.
Наприклад, якщо б людина вповні зрозуміла шкідливі наслідки отрути для комах ДДТ і робила б в згоді з цим знанням, то поширене забруднення могло б бути відвернене. Але, на жаль людина нерозбірливо вживала цю отруту ДДТ. З якими наслідками? Д-р Лорензо Томатіс із Міжнародного Агенства для Дослідження Рака в Франції говорить: “Нема жодної тварини, ні води, ні грунту на цій землі, щоб уже не були забруднені отрутою ДДТ“. У деяких випадках отрута ДДТ назбиралася до такого ступня в тваринах і птахах, що вбиває їх. Справді, що докладне знання могло б відвернути це трагічне забруднення.
Людина також може продовжати вчитися про звуки, світло, хімічні реакції, електроніку, мінерали і багато інших неживих речей. І це ще лишає широчину досяжності зовнішнього простору значною мірою недослідженим. Що за поле для дослідження! Всесвіт поміщає більйони галактик або зоряних систем, і ці галактики можуть містити в собі більйони зірок. — Псальма 8:3, 4.
Також треба пам’ятати, що навіть без довгих років дослідження, живі, як і неживі речі можуть викликати людську творчість і уяву. Кольори і взори між рослинами, тваринами і неживими речами не тільки є приємні для ока, але постачають безмежне джерело ідей для прекрасного, декоративного мистецтва. Нема жодної причини боятися, що людська творчість зрештою перестане бути збудженою і що життя стане нецікавим і нудним.
Але навіть якби і була б найменша можливість досягнути цілковитого знання про землю і все життя на ній, то чи це само в собі зробило б життя нудним? Подумайте: За рік особа з’їдає більше, як тисячу обідів. У сороковому році життя людина могла вже з’їсти більше, як сорок тисяч обідів. Але, чи з кожним роком їдження стає більш надокучливим? Чи ж людина, яка вже з’їла сорок тисяч обідів, відчуває більшу нудьгу від тієї, що з’їла лише половину цього?
Ми можемо знайти задоволення навіть у тих речах, які ми повторяємо. Хто з нас відчуває нудьгу, коли повіває приємний легкий вітрець, від дотику тих, яких ми любимо, від звука дзюркотливих струмків, хвилі, що б’ються об береги, цвірінькаючих або співаючих пташок, коли побачимо яскраво забарвлений захід сонця, звивисті річки, чисті озера, невеликі водоспади, соковиті луки, високі гор або пальмою-обведжені береги і коли нюхаємо пахучі квіти? — Порівняйте Пісню Пісень 2:11-13.
НАГОДИ ВИСЛОВИТИ ЛЮБОВ
Безперечно, що лише вчитися і пристосовувати те, що ми навчаємося не вистачало б зробити вічне життя значним і багатим. Ми люди маємо успадковану потребу любити і щоб нас любили. Коли ми відчуваємо, що інші потребують, оціняють і люблять нас, то ми прагнемо продовження життя. Знання, що інші відчувають нашу відсутність і прагнуть знову побачити нас дуже потішає нас. Товаришування з дорогими родичами і знайомими є дуже підкріпляюче і заохочуюче. Ми знаходимо щастя, коли можемо послужити тим, яких ми любимо, доглядаючи їхній добробут.
Вічне життя дасть нам вічні нагоди показувати любов і користати з любови інших. Воно дасть нам досить часу пізнати людей, навчитися оціняти їхні гарні характерні риси і розвивати інтенсивну любов до них. Мешканці землі є дійсно різноманітні — різняться в особистості, модах одягу, перевагах в їжі, архітектурі, музиці та інших мистецтвах. Ми не можемо уявити собі скільки часу це забере для нас навчитися про більйони людей, оціняти і користати з їхнього досвіду та талантів. Але, чи то не було б приємно бути знайомими з усією людською родиною і вважати кожного члена цієї родини за дуже дорогого друга?
Те, що вічне життя на землі пропонує нам є багате і нагороджуюче життя. Як ми можемо нудитися таким життям, коли є так багато про що ми можемо навчитися і корисно пристосовувати до нашого власного життя? Як нам може надокучити висловлювати повну любов іншим? Д-р Іґнейс Лепп у своїй книжці Смерть і її Таємниці (в англійській мові) говорить:
“Ті, що зазнали правдиву любов і розумове досягнення добре знають, що вони ніколи не можуть досягнути ступня насичення. Науковець, що посвячує ввесь свій час і енергію на дослідження знає, що чим більше він вчиться, то тим більше є, що вчитися і тим більше його бажання до знання збільшується. Подібно, ті, що вірно люблять знають, що на ріст їхньої любови не має границь“.
Але, коли буде можливо використовувати ці нагоди на вічне життя? Коли Боже царство через Христа зробить таке життя можливим? Якби ми померли перед тим ніж той час прийшов, то чи є якась можливість, щоб наше життя знову було відновлене?