Листування

ЖИТТЯ та поведінка мільйонів людей змінились на ліпше завдяки листам. Цікаво, що більшість книг Християнських Грецьких Писань — це в первісній формі листи. Сьогодні такий засіб спілкування можна використовувати для того, щоб утверджувати віру новозацікавлених, підтримувати контакти з друзями, підбадьорювати братів і сестер, які взялися за виконання особливих обов’язків, зміцнювати тих, кого спіткали труднощі, а також переказувати інформацію, що стосується діяльності збору (1 Сол. 1:1—7; 5:27; 2 Пет. 3:1, 2).

Листи — це ще й дієвий метод свідчення. Подекуди люди живуть у багатоквартирних будинках і гуртожитках, які неможливо вільно опрацьовувати через посилену систему охорони. Декотрі особи більшість часу проводять поза домівкою, і тому їх важко застати під час проповідування від дому до дому. А дехто мешкає у віддалених або ізольованих місцях.

Іноді через хворобу, негоду чи комендантську годину тобі доводиться залишатися вдома. Чи не можна було б використати цей час, щоб написати листа-свідчення комусь із родичів або тому, з ким ти розмовляв неформально? Чи переїхав твій зацікавлений в іншу місцевість? Лист від тебе може бути саме тим, що підтримає його зацікавлення духовними справами. Доречною біблійною інформацією можна поділитися і з тими, хто недавно одружився, став батьком чи матір’ю або втратив близьку особу.

Як свідчити у листі

Коли ти пишеш листа-свідчення незнайомій людині, насамперед потрібно представитися. Можеш пояснити, що береш участь у добровільній кампанії, яка проходить по цілому світі. Якщо це доречно, вкажи, що ти Свідок Єгови. Повідом адресату, чому пишеш, а не відвідуєш його. Викладай свої думки так, як зробив би це при особистій зустрічі. Разом з тим слухайся поради ‘бути мудрим [«обережним, НС], як змії, і невинним, як голубки’ і добре обдумай, скільки про себе розповісти (Матв. 10:16).

Включи у лист ті думки, якими поділився б з людиною під час особистого візиту. Можеш скористатися якимсь вступом з книжки «Обговорення» або зразком біблійної розмови з недавнього видання «Нашого служіння Царству». Можна поставити якесь запитання і заохотити людину до роздумів над ним. Декотрі вісники просто пояснюють, що існує безплатна освітня програма, в якій передбачено відповідати на біблійні запитання. Після цього вони наводять назви кількох розділів з вибраного посібника для вивчення. Зразок листа-свідчення поміщено на 73-й сторінці. З нього можна почерпнути кілька ідей для складення власних листів, однак зміст цих листів варто урізноманітнювати. Якщо цього не робити, люди будуть періодично отримувати однакові послання.

Декому не до вподоби читати довгі листи від незнайомої людини. З огляду на це висловлюйся лаконічно. Напиши стільки, щоб адресат не встиг змучитись і дочитав до кінця. У листа варто вкласти запрошення на зібрання або ж буклет, брошуру, номер «Вартової башти» чи «Пробудись!», а також пояснити, що на бажання журнали можна отримувати регулярно. Крім того, поцікався, чи адресата можна відвідати вдома, щоби продовжити розмову на згадану в листі тему.

Слово про форму і стиль

Подивись на зразок листа. Зверни увагу на такі особливості: 1) акуратно оформлений, не перенасичений інформацією; 2) навіть якщо конверт загубиться, одержувач все одно матиме ім’я, прізвище та поштову адресу відправника; 3) мету листа висловлено прямо і простими словами уже в першому абзаці; 4) кожну головну думку висвітлено в окремому абзаці; 5) з огляду на мету, тон листа не є ані надто фамільярним, ані надміру сухим.

Більш офіційні листи, як-от лист секретаря збору до філіалу, повинні містити таку інформацію: дату, назву збору, ім’я та прізвище секретаря, а також його поштову адресу. На додачу до цього слід вказати ім’я, прізвище (назву) і адресу отримувача (приватної особи або організації). Після цього годиться ужити доречне звернення. Деякими мовами в кінцевій частині листа над підписом прийнято писати: «З повагою», «З найкращими побажаннями» тощо. Особистий підпис треба ставити від руки.

У всіх листах потрібно старанно дотримуватись правил орфографії, граматики, пунктуації і, звичайно ж, дбати про охайність. Завдяки цьому лист і сказане в ньому набувають додаткової ваги.

Завжди вказуй на конверті зворотну адресу — бажано власну. Якщо ти вважаєш, що давати свою адресу незнайомій особі нерозсудливо, запитай старійшин, чи можна вказати у листі-свідченні адресу місцевого Залу Царства або адресу старійшини, котрий регулярно отримує зборову кореспонденцію. Адресу філіалу ніколи не можна вживати у своїх листах як зворотну: одержувач подумає, що листа надіслано з офісу організації, і це спричинить зайві непорозуміння. Якщо в конверт вкладено якусь літературу, але не вказано зворотної адреси, це теж може створити хибне враження, що відправником є філіал.

Не забудь наклеїти на конверт достатньо поштових марок — особливо коли ти вклав у нього якусь літературу. Якщо кошт пересилки оплачено не повністю, з одержувача можуть стягнути різницю, і це відверне його увагу від змісту послання. Пам’ятай: якщо в конверт вкладено брошуру або журнал, у багатьох країнах за це потрібно платити більше, ніж за звичайного листа.

Належний тон

Закінчивши писати, перечитай листа і прискіпливо оціни його зміст. Як він звучить? Чи витримано його у доброзичливому й коректному тоні? У стосунках з іншими ми прагнемо виявляти любов і доброту (Гал. 5:22, 23). Якщо ти помічаєш у листі негативні, песимістичні нотки, сформулюй свої думки по-іншому.

Лист може дійти туди, куди тобі шлях закрито. Через цей факт листи стають важливим знаряддям у служінні. Оскільки лист є твоїм лицем і виразником твоїх духовних цінностей, добре продумуй його зміст, вигляд і тон. Адже він може бути якраз тим, що потрібно, аби ще одна цінна душа утвердила свій крок, отримала заохочення або почала простувати дорогою, що веде до життя.