Чи Шанування Мариї Ідолство?
ТОМУ що реліґія має так багато чутливості до цієї справи, багато осіб відхиляються дискусувати про це. Але це є помилковість, бож як можемо бути певні, що ми маємо правду, якщо ми відмовляємось зробити порівнання? Радше, ми повинні бути охочі робити, як і апостол радить: “Досліджуйте всего; доброго держіться.”— 1 Солун. 5:21, КБ.
Авжеж, якщо реліґійна дискусія має бути корисна й проясняюча, то це мусить робитися в спокійнім, безстороннім в доречнім способі. Ми повинні бути охочі розсліджувати справу в світлі св. Писання. А головно так треба поступати в розсліджуванні такого суперечного предмету як, Чи шанування Мариї є ідолство? — Іса. 1:18.
Католицькі теольоґи рішучо заперечують, що шанування Мариї є формою ідольства, наполягаючи, що шанування, яке вони дають Мариї, не є особлившого рода почитання, яке вони віддають Богу: їх “шанування Блаженної Діви” є тільки “споріднена” форма почитання. Чи така позиція є згідна з Писаннями?
Як христіяни, ми стараємось угодити Богу Єгові, а це зогляду на його повторяючу пересторогу, що він є Бог, який “вимагає виключного присвячення,” “ревнивий Бог,” отже ми мусимо бути вважні, щоб ми не дали якому сотворінню благочесність, котра належить тільки до Творця. (5 Мойс. 6:15, НВ; Рим. 1:25) А що це легко впасти у сіти ідолства, то видко із факту, що Самуїл закинув цареві Саулові про ідольство через те, що він не послухав приказу Єгови. Також Павло і Йоан перестерігали христіянів, щоб оминати ідольство; не що вони добровільно віддавали іншим почитання належне Єгові, але оскільки вони приписують неналежиту важливість другим особам або річам, цим чином вони роблять для себе ідоли.— Колос. 3:5; 1 Йоана 5:21.
Шанування Мариї є основане на сентименті радше чим на Біблії. Це сталось безсумніву завдяки людському нахилові бути сентементальним відносно його матері і ідеалізувати стан діви. До тієї міри до якої віддають Мариї присвячення і неналежну важливість, до тієї міри таке шанування стається ідольством. І католицькі теольоґи мусять бути обвинувачені за давання Мариї неналежної важливості. Наприклад, в Грецькіх Писаннях ми знаходимо яких пядесять відносників до Мариї, матері Ісуса, але 1,750 відносників до Ісуса Христа Сина, і 1,850 до Бога Отця. В дійсності, є тільки один відносник до неї в усіх Діяннях апостолів і вона є зіґнорована цілковито в усіх листах Павла, Якова, Петра, Юди і Йоана.
Як замітна протилежність, ми знаходимо в Католицькій Енцикльопедії 22 стороні присвячені Діві Мариї, але тільки 14 сторін Богу, і тільки 11 сторін для Ісуса Христа. Іншими словами, цей католицький авторітет дає Мариї порівнальну важливість 55 разів більшу, як це робить Біблія у відношенні до Бога і 70 разів більшу у відношенні до Ісуса Христа.
Шанування Мариї є основане на навченні про заступництво святих, про що немає ніякої згадки в Писаннях. Воно розвинулось постепенно й не було широко звісне аж зпочатку Середніх Віків, від пятого до восьмого століття після Христа, а вповні розвинене аж в пізніщій часті Середніх Віків, від одинацятого до пятнацятого століття.
Перший раз в 1854 році “непорочне зачаття Діви Мариї” зроблено доґмою, і це прямим запереченням ясного навчення Писання, що всі згрішили, що всі є грішниками, що нікого нема праведного. (Рим. 3:10—12) Нічого нема сказано про Марию як вийняток. Коли б вона була безгріха, вона не умерла б “натуральною” смертю.
Це сталось так пізно як 1950 році, що папа скликав тайну консисторію, щоб голосувати над традицією, що Мария зійшла на небо в її людськім тілі, доґма церкви, “Сошествіє”: також в прямім запереченні Писання, яке ясно зазначує: “Це ж кажу, браття, що тіло і кров царства Божого наслідити не може: і зотління не наслідить незотління.” (1 Корин. 15:50, КБ) Цей факт, що дехто з князів церкви голосували “Аі” на цій справі, здається указує, що вони не є всеціло переконані, що папа непомильний в доктрині!
Указуючи на нахил, щоб Мариї дати ще більшу важливість, є слова Йоана А. Флина, президента Католицького Університету Ст. Джон в Брукліні, Ню Йорк. По його думці, то можливо, що Мария буде “проголошена в визначенні доктрини як Спів-Відкупителька людського роду, а далі доґма, як її Міжпосередниця всіх ласк, може бути проголошена, і нарешті визначення її, як королевої, як учасниці з її Сином в силі царювання над Світом. . . . Можливо, що всі ці три доктрини будуть здійснені занім наступне століття промине, тому що важливість Мариї в універсі висунуто більше і більше наперед.”— Таймс журнал, 22 травня, 1954 р.
СПІВ-ВІДКУПИТЕЛЬКА, ПОСЕРЕДНИЦЯ І КОРОЛЕВА?
Знову ми запитуємо, що Писання кажуть? Чи вони поперають Флинову позицію, або вказують, що це є форма ідольства?
Представляючи Ісуса, як “Агнця Божого, котрий бере на себе гріхи світа,” Йоан Хреститель нічого не сказав про Ісуса, що він мав спів-відкупительку. Ані самий Ісус, коли він відносився до своєї викупної роботи: “Як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.”— Йоана 1:29; Мат. 20:28, КБ.
Завважте також недвозначні слова Петра в цій справі. Відносячися до Ісуса Христа, він сказав: “І нема ні в кому другому спасення, бо й нема іншого імя під небом, даного людям, щоб ним спастись.” (Діян. 4:12, КБ) Ці слова не указують на спів-відкупительку. Ані Павлові слова в Римлян 5:17—19 (КБ). “Бо коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життя одним Ісусом Христом. Тим же оце, як через провину одного на всіх людей осуд, так і через праведність одного на всіх людей оправдання життя. Як бо через непокору одного чолівіка грішними зробилися многі, так і покорою одного праведника зробляться многі.” В дійсності цілий арґумент Павлів відносно викупної роботи Ісуса Христа нівечиться, якщо ми включаємо Марию як спів-відкупительку. І дальше завважте, що велика громада, котру Йоан бачив в Апокаліпсиса видінні, казала: “Спасення належить до нашого Бога, котрий сидить на престолі, і Агнцеві.” Знову, ані слова, що спасення приходить від Мариї.— Одкр. 7:10, КБ.
І що сказати, про Марию як “Посередницю всіх ласк”? Нам сказано, що “є тільки один Бог, і один Посередник між Богом а людьми, чоловік, Ісус Христос, котрий дав себе як викуп за всіх.” (1 Тим. 2:5, 6, КБ) Самий Ісус сказав, що “ніхто не приходить до Отця тільки через мене.” Йоан каже, що тільки Ісус є “заступником перед Отцем.” Закон угода між Богом і народом Ізраїля не потребувала посередниці, ані нова угода, котра взяла її місце. Часто Ісус був названий як посередник нової угоди, але нігде ми не читаємо про посередницю тієї угоди.— Йоана 14:6; 1 Йоана 2:1.
І нарешті ми читаємо, Чи Писання поперають заяву про Мариї, що вона буде участвувати “з її Сином в силі правлючи світом”? Після його воскресення Ісус заявив що “всяка сила на небесах і на землі була дана йому.” (Мат. 28:18, КБ) Він не сказав нічого про свою матір, що вона буде царювати із ним. Давид, Ісаїя, Даниїл і інші предсказали Христове славне царювання, але нігде не вказали, що він буде мати і свою матір як спів-королеву. Павло зазначує, що Христос буде царювати аж усі підкоряться його ногам, і що ці “всі” включає всіх і все окрім Бога Єгови. Отже там є заключена і його матір Мария; вона також буде підкорена Йому, а не співкоролева. Співучасниця буде його невіста, його церква, а не його матір.— Одкр. 19:7, 8.
Ані видіння Апокаліпсиса, що жінка одягнена в сонце не доказує, що Мария буде спів-королевою. (Одкр. 12:1—6) Та жінка не могла бути Мария, бо Йоанове видіння стосується до будучності, і було дане сто років після того, як Мария породила Ісуса. (Одкр. 1:1—3) Та жінка є Божа жена, його орґанізація: “Єрусалим котрий є вишній” а “котрий й наша матір.”— Галат 4:26, КБ.
Отже ясним є, що зогляду на повищі наведення, присвячення і все-збільшаюче визначення Мариї є заперечуюче в Писаннях і вказує, що шанування Мариї є форма ідольства.