Божа Любов на Ратунок в Крізі Чоловіка

Всяка кріза це час турботи. В слабості, що може бути фатальною, лікар пильно стереже хід слабості до крізи, глядить за рішучою зміною ознаки, щоб вирішити чи певна смерть наступить або чи прийде виздоровлення до життя. Вдячний він є, якщо зовнішні вигляди слабості є на привернення до доброго здоровля й продовження цінного життя. Можливо, що ви не є слабі фізично, але чи ви хворі духово? Чи ви прийшли до крізи, і чи ознаки у вашому житті зазначують вас на бездійну, і вічну смерть? Із розвоєм людської історії ви і всі ми, осягли зворотну точку. Котрою дорогою ми підемо? Вість цього артикулу є, щоб помогти всім її читачам перейти крізу успішно так, щоб мати як найяснішу надію на щасливу будучність в лучшому світі. Цю добру новину чули більше ніж 427,000 осіб у більше ніж 80 дистриктових асамблеях Свідків Єгови, котрі відбулися по цілому світу в літі і в осені 1954 року.

1. Ради існування чого чоловік може тішитися, і чому особливо тепер?

ЧОЛОВІК може тішитися, що є божественна любов, Божа любов. Особливо тепер, бо чоловік прийшов до крізи. То є, він є в критичному часі і обставинах. Світ або цей лад йде своєю путтю і де він закінчиться, то це добре звісно. Звідтам не буде звороту. Отже ця кріза не відноситься до цього світу. Це не є питання чи він зверне до ліпшого або гіршого. Люди в незнанні про Божий замір і про те, що він предсказав, пильно надіються на звернення до світового поліпшення і видужання, але люди повідомлені про Божі заміри вірять в те, що він предсказав, і знають, що нема надії для цього світового поліпшеня. Його знищення є певне в недалекій будучності, його насильна смерть є найгіршого рода клопоту, який можна уявити, це наказ Найвищої сили універсу, і він невідкличний. Тільки божественна любов може спасти людей від знищення.

2. Для кого є тепер кріза, і чому, і на що прийшов найвищий час робити?

² Кріза відноситься до чоловіка або людства. Питання є, Котрою дорогою кожний чоловік піде? Оця кріза для вас, бо слово “кріза”, в мові з котрої його взято, значить “суд” або “вирішення,” отже тепер час на вирішення для кожної особи. Все людство прийшло до зворотної точки. Чи воно зверне на правий шлях? Не всі люди ані навіть більшість з людей звертають на правий шлях. Для цієї причини ви не можете йти за ними, хоч це можливо тяжко вирішити. А однак ви прийшли до точки часу, коли ви мусите вирішувати ваш особливший стан споріднення і ваше поступовання мусить йти дальше, або мусить переходити деякі зміни або мусить закінчитися, і щось нового, з відмінною метою й наслідком ви мусите прийняти. Ви знаходитесь під напруженням часу й обставинів, щоб брати акцію. Тому ви прийшли до крізи. Час крізи не буде продовжатися безконечно. Він закінчиться — з якими наслідками для вас? Це найвищий час постановити і діяти, якщо ви бажаєте оминути йти туди де світ закінчиться.

3, 4. Чому кріза була силою накинута на нас, і з якою крізою давно тому можна її порівнати?

³ Чому ту крізу допущено на вас? Чи може тому, що ми нагло були вергнені у “Водневий Вік” недавним вибухом жахливих водневих бомб, і тому що тепер говорять про ще страшніші бомби, як от, кобальт-азот-бомби? Чи це тому, що атомна війна, якою буде Світова Війна III, значить знищення цивілізації і загрожує самому існуванні людства, по словам військових та політичних проводарів? Ні; самий страх тих лякливих річей не тручає чоловіка у праве вирішення.

⁴ Кріза існувала занім ми були вергнені у водневий вік. Кріза прийшла на нас тому, що ми прибули, як Слово Боже називає, до “часу кінця.” Це “час кінця” для цього старого світу, а це обнимає невидимі й видимі речи на землі. (Дан. 11:35; 12:4) Отже це сходиться з крізою, яка була більше як чотири тисяч років тому, за часу прабатька теперішнього роду, Ноя, вірного чоловіка, який своїм напрямом в житті, “ходив з Богом.” Світова катастрофа гірша як вибух безчисленних водневих бомб, прийшла в його часі. Це був потоп, що покрив цілу кулю земну і який цілковито стер цивілізацію того часу, тому що вона була здеґрадована. Людство було більше й більше зіпсоване через наїзд непослушних духових осіб із невидимих небес; насильство сповнило землю; божевілля чоловіка ставало велике, і всяка склонність думки людського серця була зіпсута по всяк час; а люди лицемірно “називали себе імям Єгови,” і цим зневажали імя єдиного і тільки живучого, правдивого Бога. (1 Мойс. 4:26, НС) Щоб справити ложну ідею про правдивого Бога і дати людству праведний новий початок, Бог Єгова навів ґлобальний потоп, про котрий є докази на землі навіть і сьогодні. Щоб схоронити ядро, тобто насіння від котрого рід людський міг мати свіжий початок, Бог Єгова приказав Ноєві збудувати величезний ковчег або скриню. В ньому Він схоронив Ноя і сім членів з його родини і сотки родів звірят землі, щоб вони могли сповнити землю їх потомками після потопу.— 1 Петра 3:20.

5. Задля якої нової події ситуація сьогодні ще більше погіршилася?

⁵ Сьогодні, після чотирьох тисяч років існування потомків Ноя, обставини навіть ще більше погіршилися. Обставини на землі є надто добре звісні і не потребують нашого зображення тут. Рід людський взагалі може й не знає, і не оціняє і не вірить, але тепер одна нова річ була додана й вона помагає вияснити причини для всього цього постійного погіршення світових обставин, помимо Ліґі Народів, Обєднаних Народів і всіх інших ратункових средств про які людські товариства предложують й стосують до сьогодні. Ця додана нова річ є: Що автор зла був скинутий на землю, разом зі всіма демонами або духовими особами, котрих він звернув у лукавство. Всі ці були скинуті із виш й сильної позиції у невидимім небі в область нашої землі, де їх затримано увязненими для знищення в певному часі. Це взяло місце від 1914 року після Хр., рік у котрому Світова Війна І почалась. Для нашої остороги залунав крик із небес, який записано у святих Писаннях: “Тим то веселіться, небеса, і що домуєте на них. Горе живучим на землі і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнів; знає бо, що короткий йому час.” (Одкр. 12:12, НС) Наш день це час цього великого гніва, задля котрого періоду часу доки він і його демони будуть цілковито позбавлені діяльності. Тому то він постановив зосередити в цім короткім періоді всяке лукавство і шкоду до земних мешканців як можливо. Він знає, що його час стає коротший всякої хвилини, але він пробує тримати рід людський в незнанні про це, бо він плянує їх знищення в той самий час в якому він самий буде покрушений в всесвітній битві Армаґедон. Отже “горе живучим на землі і на морі.”

6. Задля якої постанови і якої сили Диявола рід людський знаходиться в небезпеці вигублення?

⁶ Отже не цей світ, або лад, але чоловік, людська раса, знаходиться в крізі. Вони легко можуть бути зметені із виду страшних річей, які є напереді. Оскільки це відноситься до Диявола Сатани, коли б він міг вчинити по своїй волі, то вони були б зметені із ним і його демонами. Його несамовита постанова є, “Володіти або руйнувати!” Якщо він не може управляти людством, так він буде руйнувати його. Він не є людяний. Він не має любови до роду людського. Його силою над отвертими умами світових людей, він потайно спонукує їх плянувати їх власне знищення, не тільки через уліпшення водневої бомби і іншої смертельної зброї для масового вирізання, але головно через їх відмовленняся прийняти єдиний шлях до людського спасення, не зважаючи чи воднева бомба є скинута просто на людську мету або ні. Чоловіком-зроблені бомби можуть тільки знищити сучасне людське життя, але відкинення чоловіком дар Божої любови для людського спасення принесе втрату вічного життя й щастя в праведному новому світі.

7. Ким особливше було це світове знищення предсказане девятьнацять століть тому, і з чийого пророцтва він самий наводив?

⁷ Люди що властиво навчені у святих Писаннях, “Святій Біблії,” знають, що знищення цього світу або ладу було предсказане девятьнацять століть тому через великого пророка, який коли жив на землі, Ісуса Христа, Сина Божого. Його многі пророцтва про це досягли великої точки, коли він сказав: “Буде бо тоді мука велика, якої не було від настання світу до цього часу, й не буде. І справді коли б тих днів не вкорочено, то жадне б тіло не спаслося; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні ті.” (Мат. 24:21, 22, НС) Століття раніше пророк Єгови Даниїл предсказав це, і Ісус навів з пророцтва Даниїла в котрім він каже відносно “часу кінця”: “І встане в той час Михаїл, князь великий, що встоює за синами народу твого; й встане час лютий, якого не було від того часу, як постали люди: . . . А ти Даниїле, заховай ці слова й запечатай цю книгу на останній час; багато прочитає її і побільшає знання.” У сповненні цього пророцтва ми маємо більше розуміння про “час кінця” і його значення.— Дан. 12:1, 4, АС.

8. Як, навіть багато раніше як те, кінець цього світу був предсказаний?

⁸ Але навіть ще раніше як часом Даниїла, навіть перед часом Ноя, кінець цього світу або ладу був предсказаний, наприклад, через Еноха, другого чоловіка котрий “ходив з Богом.” У святих Писаннях ми читаємо: “Так, пророкував же про цих і семий від Адама, Енох, кажучи: ‘Ось, іде Єгова із тисячами святих своїх, зробити суд над усіма, і докорити між ними усіх безбожних, за всі діла безбожності їх, що безбожно накоїли, і за всі жорстокості, що говорили проти нього грішники безбожні.’ ” (Юди 14, 15, НС; 1 Мойс. 5:21—24; Жид. 11:5, 6) Але самий Бог Єгова перший предсказав про кінець світу, ще во городі розкошей в Едені, коли то перший чоловік взяв проклятий шлях і його Творець висказав суд терпіння й смерті для нього. Так, промовляючи до бунтівничого духа, котрий як вуж плянував, щоб привести до цього, Бог Єгова сказав: “І положу ворогування між тобою й жінкою і між насінням твоїм і насіння її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.” (1 Мойс. 3:14, НС) Те що рощавлювало голову великого Вужа лукавства значить також знищення цього світу або ладу в нашому часі через Божого любого Сина, котрий є особлившим насінням Божої жени. Отже не лишається ніякої надії для цього світу, котрого богом є Сатана.

9. Як Бог відповідає на питання чи хто з роду людського буде мати нагоду пережити, щоб затримати нашу расу живою?

⁹ Не цей світ, але деякі з роду людського — чи вони будуть спасені й привернені? Оце питання має вирішитись в теперішній крізі. Чи ввесь рід людський піде з Сатаною Дияволом і його демонами в знищення цього світу? Чи хто з роду людського має нагоду пережити, щоб жити вічно на цій землі? Так! сказав Ісус найбільший Божий пророк. Так! каже сам Бог цими словами: “Сотворив я землю, создав на ній й чоловіка; воїнству дав я закон. Так бо говорить Єгова, сотворитель небес,— він Бог, що сосдав землю й приспособив її; він же утвердив її, та й не надармо сотворив її; він приспособив її, щоб на ній жили: Я — Єгова, а іншого нема.” (Іса. 45:12, 18, АС) Бог Єгова не дозволить землі, щоб вона лежала пусткою без осадників людських протягом всесвітної війни Армаґедон.

10. Якими словами Петро пригадує нам, що Божа любов буде зберегати нас живими?

¹⁰ Богодухновений писатель, Петро, пригадує нам, що той Всевишний Бог може затримати людство при життю через кінець цього світу або ладу, кажучи: “І первого світа не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на світ нечистивих допустивши; то й знає Єгова побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки. Коли ж це все зруйнується, то якими слід вам бути в святому життю і побожності, дожидаючи й бажаючи скорого приходу Єгови дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтопляться? Нових же небес і землі нової по обітниці дожидаємо, в котрих правда домує.” (2 Петр. 2:5, 9; 3:11—13, НС) Божа любов схороняти ме пережитків для цього нового світу.

ЛЮБЛЯЧИЙ БОГ

11. Чому вираз “Божа любов” є чужий для більшості з людей, але чи його любов є дійсна?

¹¹ Вираз “Бог любов” може здаватись дивним для широкої більшості з роду людського. Чому? Тому що вони не знають такого Іства, як люблячий Бог, найвищий і всесильний Бог, котрий має любов для своїх живучих сотворінь, а особливше для чоловіка. Існування зла і дозволення на збільшення лукавства стає загадочним для них і провадить їх до злого розуміння про Бога, тобто, якщо вони вірять, що є така Особа як Бог. Бога-зневажаючі навчання про інтриґи, самолюбні реліґійні провідники змалювали Бога в неправдивім колорі і зображують його як жорстокого, несправедливого Бога, що жорстоко втішається з смерті чоловіка і пімстливо приготовляє для грішного чоловіка переходити невисказані муки й терпіння по всяк час після його тілесної смерті. До цього дня реліґійні системи Христіянства публично не відкликали їх нехристіянське навчання про вогняне чистилище й горюче пекло з безконечними тортурами людських душ після тілесної смерті. А для тих, котрі вірять тільки в існування невидимих демонів, котрі швидко шкодять людині якщо вони не заспокоєнні, ідея про люблячого, найвищого Бога є щось, чим вони ніколи не були потішені вперед. Помимо того, Божа любов є доказана дійсність.

12. Чому за наш ушкоджений стан сьогодні не можна винувати нашого Творця, і як наше існування сьогодні є знаком його любови?

¹² Всяка сотворена річ походить від цього єдиного живучого й правдивого Бога, котрий є як основна скала на котрій все сотворіння спочиває. Пророк Мойсей співав відносно нього; “Бо імя Єгови прославляти буду: Воздайте славу Богові нашому! Він Скеля: діла його звершені; всі бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий. Та вони зледащіли; це кодло, що перевернулось і споневірилось соромними вчинками, від котрих далекі сини його.” (5 Мойс. 32:3—5, НС) Якщо Творець був би без любови, рід людський не був би тут сьогодні після цих тисячей років їх руйництва, а не як його діти. Шість тисяч років тому він сотворив першого чоловіка і жінку в людськім звершенні і умістив їх в середині городу розкошей, в звершеному городі-раї на землі. Коли ж вони не послухали їх люблячого Творця й дістались під кару смерті, Бог Єгова міг був стратити їх геть зараз занім вони породили діти. В цей спосіб він міг заборонити заіснувати грішній расі такій як ми сьогодні; і в такому разі, де б ми були тепер? Та хиби в роді людському сьогодні не є спричиненні ніяким немилуючим Творцем, але, як Боже власне написане Слово пояснює цю тайну для нас, “як через одного чоловіка (Адама) гріх у світ увійшов, а через гріх смерть, так і смерть на всіх людей прийшла в котрому всі згрішили.” Ми всі народилися від Адама в цих зіпсутих обставинах.— Рим. 5:12, НС; 1 Мойсея, розділи 2 і 3.

13. (а) В якім іншім случаї Бог мусів стерти ввесь рід людський, але як він і тоді показав любов? (б) Чому він післав вість примирення, і що щоб бути примиреним значить?

¹³ Всесильний Бог Творець мав ще іншу оказію в якій він міг був стерти геть увесь рід людський. Та оказія була в потопі за днів Ноя. Потоп був ґлобальний, цілковитий, покриваючи навіть гори багатьома ліктями, заливши землю через сорок днів, та й не уступилась вода в долини, не полишаючи сьогоднішні суходоли аж покіль цілий сонячний рік проминув. Все таки Бог пощадив вісім людських осіб, і многі пари нижчих тварин, щоб ми могли мати понад 2,300,000,000 душ роду людського і багато звірячого життя на землі. Хоч надто велика більшість з роду людського може й не знає його ані любить, не почитає ані не слухає його, і може живе як вороги його, то одначе Бог Єгова спричиняє сонці світити й дощеві і снігові падати на цих зопсутих людських сотворінь. Якщо хтось має право показувати нам, “Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, благословляйте кленучих вас,” то це Бог Єгова; і він звелів своєму любому Синові, Ісус Христу, сказати це за Нього в його проповіді на горі в Палестині. (Луки 6:27, 28, НС; Мат. 5:1, 2, 44) Девятьнацять століть тому як Бог положив основу для цих попередніх ворогів, щоб вони примирилися з ним й були приведені назад до товариського споріднення з ним, і тому він післав своїх амбасадорів, праведних послідовників Ісуса Христа, щоб сказати нам: “Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає вас через нас: “Примиріться з Богом!” (2 Корин. 5:20, НС) Коли ми примиримось з Богом Єговою, то це значить для нас далеко більше чим тільки втішатися натуральними благами сонця й дощу і рослин землі в загалі з решта родом людським тепер; це значить для нас спасення до вічного життя в Божому новому світі.

14. Задля нашого сучасного болючого існування, то що многі помилково думають є дійсне спасення, але яка є Божа ціль відносно болю і терпіння?

¹⁴ В новому світі муки в житті людських сотворінь перестануть бути. Духновенний христіянин, Йоан, котрий мав чудове видіння про той новий світ нових небес і нової землі, сказав: “І бачив я нове небо й нову землю; перва земля перейшла, а моря вже більше не було. . . . І сам Бог буде з ними, Бог їх. І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерті більше не буде; ані смутку ані крику, ані труду не буде вже; перве бо минуло.” (Одкр. 21:1—4, НС) Через те, що людське існування є сповнене тепер смутком й болем, багато людей думає, що дійсне спасення мусить прийти через утечу від усякого існування. Вони сформували облудну ідею, що аби позбутися смутку, болю й терпіння, людина мусить позбутися існування. Многі болючі люди бажають смерті, щоб закінчити те все, а хто вірує в перехід душ, бажає, щоб цикль переселення душ прийшов до кінця в нірвана, тобто в неіснування, що є несвідоме місце. Грішного чоловіка існування може тепер бути нещасливим і болючим, але не всяке існування є нещасливе і в болях. Тільки живучий і правдивий Бог, Єгова, сказано є “щасливий Бог.” (1 Тим. 1:11, НС) Ті що тепер є примирені з ним є єдині правдиво щасливі люди на землі сьогодні, і вони є образом Божого заміру, щоб мати всі свої сотворіння котрим він надає вічне життя в новому світі в щасливім звершені де ніколи не буде припадку болю, смутку або смерті.

15. Чому стан неіснування або знищення не є ніяким спасенням, отже, що значить спасення від Бога?

¹⁵ Спасення від Бога не є утеча від існування, але це ратунок від смерті або неіснування. Йти в неіснування, це кара за злочин проти Бога, бо Боже Слово каже: “Плата бо за гріх смерть, дарування ж Боже життя вічне в Христі Ісусі Господі нашім.” (Рим. 6:23, НС) Ті що йдуть до того стану неіснування не повинні манити себе думкою, що вони зазнають спасення від життя або існування. Вони переходять кару і втрачають вічне щастя в Божому новому світі. Яке будь звіря або жорстокий звір може вмирати; отже для роду людського вмирати є ніщо вищим судьби звіряти або тварини. Наводимо слова натхненого мудрого чоловіка: “Доля бо людська й доля звіряча однака; як ці вмірають, так і ті вмірають, і одно дихання у всіх, а людина не перевисшує з віря, бо все марнота. Все йде в одно місце: взялось із персті й усе вертається у порох.” (Еккл. 3:19, 20, АС) Виходить, що спасення від Бога це ратунок або утеча від неіснування або знищення. Бог не схороняє життя своїх ворогів ані грішників, щоб тримати їх у нещасті й болях. Він зберігає життя тих, що люблять, щоб зробити їх цілком радісними й щасливими на все. Написано є: “Єгова хоронить всіх, що люблять його, а безбожних погубляє.”— Пс. 145:20, АС.

16. Від кого навчання про само-спасення походить, яка є його ціль в такім навчанні, і чому ми можемо властиво прагнути життя?

¹⁶ Великим ворогом чоловіка є Сатана Диявол, від нього виходить навчання, що наше спасення не залежить від ніякого осторонного Бога, але від контролювання наших умів так, що нашою силою ми контролювати мемо наше тіло через ум. Замір ворога в такому навчанні є, щоб люди відкинули єдине спасення, яке походить від Бога Єгови. Це не є в силі чоловіка спасти себе в цій крізі або в якому іншому часі. “Від Єгови спасення,” каже Псальма 3:8 (АС). Жити вічно в щасті — це щось що жадна нижча тварина не може досягнути. Це щось, що тільки чоловік може осягнути, але не своєю силою. Ця можливість приходить із зовна поза чоловіком, від Бога Єгови. Ми можемо властиво прагнути або бажати такого спасення від Бога, і то без кари і без досади за плекання такого бажання. Ступаючи Божим шляхом, котрий він відкрив нам через Ісуса Христа свого Сина, ми можемо насититися бажанням на спасення через уникнення всякого терпіння, старого віку й смутку й набуття вічного життя без болю, без упавшості, без злиднів, умової несвідомості й замішання і без відчуження від люблячого щасливого Бога. Отже не обманюймо себе щодо того, як життя прийшло, яка його ціль і чому воно відзначене болем й злиднями тепер. Мильне поняття про життя і його намір прийшло завдяки людського незнання про єдиного живучого й правдивого Бога, в котрім є фонтана або джерело життя. (Пс. 36:9) Це тільки противник Сатана Диявол бажає, щоб люди нетямуще бажали й вибирали для себе судьбу безбожництва й лукавства. Боже запрошення є: “Вибирай же життя, щоб жити на світі тобі і твому насінню люблячи Єгову, Бога твого, слухаючи голосу його бо він є довголіття твоє.”— 5 Мойс. 30:19, 20, НС.

17, 18. (а) Вибравши життя значить робити що? (б) Яка є важлива причина для Божого дару життя вічного предложеного “через Ісуса Христа”?

¹⁷ В теперішній крізі розумна й розсудна людина, що любить справедливість, вибере життя, що значить вступить на дорогу, що провадить до нього. Памятайте, що “Дар Божий — життя вічне в Христі Ісусі Господі нашім.” Життя варто прийняти хоч би через кого Бог давав його. Отже чому ображатися тим, що він предложує його через Ісуса Христа? Упадок цілого роду людського прийшов через гріх нашого першого родича Адама. Плата яку він заслужив за свій брудний гріх проти Бога, Його Отця, була смерть, всуспіль з упавшістю, смутком, болем, правлінням Диявола і відчуження від Бога аж покіль він повернув у порох з якого Бог у почині сотворив його в людському звершенні. Його неслухнянна жінка спонукала його до гріха, отже від нього і через неї на ввесь рід людський перейшов осуд гріха й смерті, і з цим усім прийшов страх, терпіння, нещастя, війни й боротьба, старий вік, втрати і невдоволення. Тому що він був сотворений Богом і отримав життя від Бога, Святі Писання говорять про звершеного Адама в Едені як “сина Божого.” (Луки 3:38) Упадок усіх потомків Адамових прийшов через нього, одного чоловіка, через відступлення від дороги звершення й благородної посвяти. З того часу постала можливість ратунку або визволення усіх охочих потомків Адама при помочі іншого “сина Божого”, який віддав би своє життя як звершений чоловік за Адамових потомків. Через те що ніхто з людей, що прийняв коротке існування від Адама, не міг дати звершеного життя в жертву за людський рід, Бог післав свого єдинородного Сина з неба статися звершеним чоловіком у тілі на землі.

¹⁸ Щоб узяти людську натуру й статись дійсним чоловіком з тіла й крові в людському звершенні, цей Син Божий з небес погодився бути народженим від невинної жінки, жидівської діви, і рости до повного мужества в трицять роках віку. Тоді він підприняв крок жертвенності, яку Бог його Отець визначив для нього, через проповідування царства Божого як єдину надію для людства. Це вірне проповідування допровадило до його смерті як мученика або свідка для Бога Єгови, але він умер безгрішним, не відступивши від шляху Божого, як це зробив чоловічий перший отець Адам в Едені. Отже Бог прийняв людське життя яке його Син положив у жертву на користь умираючого роду людського. Він також винагородив свого вірного само-пожертвеного Сина воскресенням його із мертвих до безсмертного життя в небесах бути Царем в обітованім царстві Божому над родом людським. Ось чому Ісус Христос є так важливим в Божому розпорядженні. Ось чому ми мусимо приходити до Бога через нього, як Божого Головного Чиновника. Ось чому Божий дар вічного життя для роду людського є “через Ісуса Христа нашого Господа.”

19. (а) Чому є звершена справедливість, і також ощадність в цім розпорядку? (б) Вибравши свойого єдинородного Сина для цієї цілі, що цим Бог висказав?

¹⁹ В цьому розпорядку Божому знаходиться звершена справедливість, одно звершене людське життя дане в заміну за звершене людське життя, яке було страчене через гріх в Едені. В цім розпорядку, також, є економія або уникання марнотравства, бож смерть, засуд, незвершення і терпіння прийшли через одного чоловіка Адама на ввесь рід людський і тепер нагода для вічного життя приходить для всіх охочих з Адамової родини через звершену жертву Єдиного, Ісуса Христа. Тому Бог каже відносно нього: “Це Син мій любий, що я вподобав його.” (Мат. 17:5, НС; 1 Петр. 1:17) Отже після розумного розслідження справи, це не повинно ображати нікого довідатись, що Бог приготовив вічний добробут для всього людства залежно від тієї одної особи і умістив все в цього вірного й гідного Сина. Щож є хибного із цим божественим розпорядком? В чому він є нездібний видати бажані наслідки? Чому Всевишний Бог мав би покликувати многих до помочі, щоб дозволити вам поставити вашого реліґійного улюбленця в цей образ? Многі реліґії можуть мати свого реліґійного олюбленця. Отже щоб угодити їм усім, то треба було б установити пантеон або храм всіх богів. Але єдиний живучий і правдивий Бог має свій власний вибір, і він є властивий, свого єдинородного Сина, котрого він дав у жертву. Цей акт висказує любов, найвищий степень божественної любови, щоб дати своєго найбільш олюбленого Сина на смерть з рук грішників, за тих, що в жадний спосіб не заслугують на нього, але котрі були проклятими грішниками.

20. Замість ображати нас, то що така любов повинна зробити для нас, а що відопхнути її значить?

²⁰ Чи цій незвичайній любові противитися? Несамолюбність такої любови поручає себе для нас. Як це один із тих, що користувавсь тією божественною любовю, висказав: “Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечистивих умер. Ледви бо за праведника хто вмре; хіба за благого може ще хто й одважитись умерти. Являє ж свою любов до нас Бог у тому, що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.” (Рим. 5:6—11, НС) Це дійсно означає найвищого ступня невдячності відпихати й відкидати любов, яку поручається нам в такий спосіб.

21. Чому ми повинні віддячитись Богові нашою любовю?

²¹ Який чоловік на землі віддав би дорогого сина, щоб він терпів ганебно й вмер найбільше болюче за тих, що він їм нічого не винен, а котрі заслугують на знищення? Бог зясував ту чудову заслугу любови для нас людей. Ради нього стоїть записано: “Бо Бог любов. У цьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у світ післав, щоб ми жили через Нього. У цьому любов, не що ми полюбили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблагання за гріхи наші.” (1 Йоана 4:8—10, НС) Як можемо стриматися любити Бога такого як він? Коли ми навчимося любити цього несамолюбного Бога, ми є зобовязані сказати, як це христіянський апостол Йоан сказав: “Ми любимо його, бо він перший полюбив нас.”— 1 Йоана 4:19, НС.

РАТУНОК ПРИ ПОМОЧІ ДОБРОГО УРЯДУ

22. Коли любимо добрий уряд то до кого ми подібні, і що він зробив в напрямі такого доброго уряду?

²² Коли люди склонні до праведності прийдуть до знання і любови єдиного живучого Бога, вони радісно приходять до зрозуміння, що його любов і їх любов є схожа в однім особлившім погляді, а саме в любові доброго уряду для людства. В любові такого праведного звершеного уряду ми давно прагнули, але не могли нічого зробити про це. Сили, в користь лукавого, самолюбного і гноблючого уряду були й є надто сильні для нас. Самі собою ми не можемо воювати з Дияволом і його товпою. Одначе Бог Єгова є Джерелом всякого праведного уряду, бо він є верховним Сувереном над усією вселенною. Він не удобрив неправедних політичних правителів цього світу, ані його заміри не є дозволити правити родом людським до неограниченого часу. В його любові до доброго уряду у кожній часті всесвіту він обітував й розпорядив для доброго уряду над родом людським, з як найлучшим управителем, яким є його єдинородний Син. А що уряд приходить від нього і буде під управою його укоронованого Сина в небесах, отже його названо “царством Божим” або “царством небесним.” В тім уряді помазаний Цар Ісус Христос буде служити Богу, і Єгова вказує на нього в своїм пророцтві і каже: “Ось слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий. . . . Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на світі; на імя ж і науку його вповати муть острови.”— Іса. 42:1—4, АС, побічна замітка.

23. На землі, що Божий вибраний Слуга зробив, щоб поручити той уряд?

²³ Коли цей вибраний Слуга жив на землі як чоловік Ісус Христос, він показав свою посвяту до цього уряду проповідуванням царства Божого, і він напоминав охочого дати йому перше місце в своїм житті. Він виконав много чудес, сціляючи слабих людей, навіть воскресив із мертвих до життя, щоб показати, що він був тим, кого Бог вибрав для цього царства і також показати сильні діла, які те царство буде робити для своїх послушних підданих. “Щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, кажучи: ‘Це слуга мій, що я вибрав: любий мій, що вподобала його душа моя; положу духа мого на нього, й вістити ме поганам суд. . . . І на імя його вповати муть народи.’ ”— Мат. 12:17—21, НС.

24, 25. (а) Яким доглядачем Бог бажає, щоб його помазаний Цар був, і як Ісус доказав себе таким? (б) Отже з яким урядом Божа любов тепер приходить на ратунок чоловіка?

²⁴ Бог Єгова, ради доброго уряду бажає, щоб Цар якого він помазав до тієї позиції через свойого святого духа, був до його людських підданих, як дбайливий пастир до своїх овець. Ісус Христос доказав, що він посідає такі чесноти пастиря. Правдивий пастух положить і своє життя за свої вівці. Так й Ісус, як звершений чоловік, він положив своє людське життя за своїх овець, своїх послідовників. Він знав, що від нього вимагається як Пастиря Царя, бо він сказав: “Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівці. І інші вівці маю, що не цієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. За те Отець любить мене, що я кладу душу мою, . . . Цю заповідь прийняв я від Отця мого.” (Йоана 10:14—18, НС) Й Ісус віддав свою душу або життя як звершений чоловік на користь своїх овець, та не тільки за маленьке стадо овець, котрі воскреснуть з мертвих, щоб правити з ним в небесному царстві, але також за всіх його “інших овець”, котрі стануться вірними, послушними підданими його царству на землі.

²⁵ Він не міг указати більшої любови до своїх овець. Тут наводимо його власні слова: “Більшої цієї любови ніхто не має, як щоб хто душу свою положив за друзів своїх.” (Йоана 15:13, НС) Якщо ви є його друзі, то ви можете сказати з його апостолом Павлом: “Син Божий, що полюбив мене і видав себе за мене.” (Галат 2:20, НС) Бог Єгова любить такого володаря. Тим то пророцтво відносячися до цього Сина Божого, і каже: “Палиця правоти — палиця царювання твого. Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконня; за це помазав Бог, твій Бог, єлеєм радості більше спільників твоїх.” (Жид. 1:8, 9, НС) Отже це із цим царством його Сина, цим теократичним урядом, котрий любить правоту й правду, що Божа любов тепер приходить на ратунок чоловіка. Це єдиний уряд, котрий Бог тепер признає і уповажняє правити родом людським.

26. Як це може бути, що любов є причиною чому Бог знищить цей старий світ?

²⁶ Божа любов до правдивого уряду і вірного управителя є причиною чому Бог Єгова знищить цей старий світ із його лукавими урядами. Його знищення чинителів лукавства є виразом любови — любови до правого принципу, любови до тих, що є гідні життя на землі в мирі і добробуті без гнету. Є речі які Бог ненавидить, а що вони існують у цім старім світі, то це запевняє, що він мусить йти геть. Ми читаємо: “От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його: Це очі горді, язик, що льжу сплітає, руки, що кров безвинну проливають, серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать сквапно до злого. Свідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами.” (Прип. 6:16—19, АС) Бог не схвалює нас коли ми любимо те, що він ненавидить, бо його заповідь для нас є: “Не любіте світу, ані того, що в світі. Коли хто любить світ, нема любови Отцівської у ньому, все бо, що в світі,— хотіння тіла і хотіння очей, і гордощі світові,— не з Отця а зі світу. І світ перейде, і хотіння його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.”— 1 Йоана 2:15—17, НС.

27. Чому любов принесе найбільший клопіт зі всіх в Армаґедоні, і що він зробить для несамолюбних любимців нового світу?

²⁷ Дивлячись із правої точки погляду, знищення цього світу або ладу в Армаґедоні в найбільшому часі горя в цілій історії це вираження Божої любови, безріжниці як за страшний той клопіт буде, котрий знищить його. Всього цього клопоту потрібно не тільки для знищення всіх безбожників, та лукавий лад на землі, але також і невидимі дияволські сили поза цим видимим ладом, так би сказати, Сатану і його демони, котрі були скинуті на нашу земну область і котрі тепер спричиняють горе на землі й морю. Ті що потерплять у тім найгіршім клопоті, виберуть таке терпіння самі для себе теперішним відпиханням й відкиненням протекції й утечі, яку Божа любов відчинила для них тепер. Самолюбних любимців цього старого світу він знищить в Армаґедоні. Несамолюбних любимців праведного нового світу він схоронить через ту світову війну в новий чистий світ, з його новими небесами і новою землею і вони через постійне чинення волі Божої, остануть на віки в новому світі праведності.

28. Який це світ що Бог так полюбив, і як й чому він показав свою любов до нього?

²⁸ Постачання потреб для праведного нового світу і установлення його після всесвітної битви Армаґедон є вираження Божої любови. Се той світ, який Бог Єгова полюбив так дуже, що він зробив найбільшу жертву з своєї сторони в його користь. Це задля цієї причини, що Ісус Христос, коли говорив про царство Боже, сказав: “Так бо полюбив Бог світ, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в него, не погиб, а мав життя вічне.” (Йоана 3:3, 5, 16, НС) Це для тих, котрі будуть становити той новий світ який Бог так полюбив, що він згодився післати своєго Сина на землю умерти жертовною смертю. Його смерть постачила средство для їх спасення до життя в цьому дорогоцінному новому світі. Але щоб набути благ з його жертви, вони мусять вірувати в її вартість і силу. Поступаючи згідно з цією вірою, вони утечуть від знищення яке спіткає любимців цього старого світу, будуть поблагословенні вічним життям в новому світі. Ті що будуть співтоваришити з любим Царем нового світу, також вірують в жертву яку він постачив, й за їх віру, Бог прийняв їх як духових дітей, сплодивши їх своїм духом. Коли він воскресить їх зі смерті, він дасть їм духове життя, зробивши їх духовою частю нового світу, щоб вони могли бути з Ісусом Христом в небесному царстві. Всі ті, що стануться любими земними підданими цього царства, мусять також вірувати в жертву їх Царя. Це принесе дар вічного життя у звершеному щастю в городі розкошей, який буде привернений на цій землі.

29. Чому, від його самого початку, він буде відмінним світом?

²⁹ Від самого початку, новий світ буде сповнений овочами Божого духа оперуючи в житті його жителів. Нам сказано, що “овоч духа: любов, радощі, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, тихість, вдержливість. На таких нема закону.” (Галат 5:22, 23, НС) Тим і не дивно, що це буде такий відмінний світ!

30. Зогляду на Божу любов, яка правда стає ясною для нас, і, зогляду на збільшаюче беззаконство, в якій небезпеці ми знаходимося?

³⁰ Тому що Бог з любови прийшов на ратунок для чоловіка в крізі, то ми бачимо важливість тієї чесноти. Отже та велика правда стається ясною для нашого погляду: Щоб жити, ми мусимо любити. Ця правда відноситься до кожного з нас особисто. Трактуючи справу на більший масштаб: Щоб жити, рід людський мусить любити. Адам і Ева в городі Еден довідалися про це, коли вони нелюблячи согрішили проти їх Бога і Творця і мусіли вмерти за понехання любити його. Рід людський сьогодні мусить довідатися про це, але не аж коли буде за пізно як це було у случаї Адама і Еви. Всі ми сьогодні відчуваємо гіркі висліди їх занепаду любови — любити Бога і любити один одного, і любитись взаїмно. Все ж таки збільшаюче число людей сьогодні довідується тепер, нім жахливий вибух Армаґедону, звідомить що вже за пізно, і що вони вчаться розвивати і вживати любови якої вимагається. Ми живучи сьогодні у страшнім “часі кінця,” який тепер так близько до його закінчення, знаходимося у великій небезпеці піддатися самолюбству й божевільній ненависті. В його пророцтві про кінець світу Ісус перестеріг про це, кажучи: “І задля намноження беззаконня, прохолодне любов многих.” (Мат. 24:12, НС) Перестати любити значить смерть. Якщо ми не бажаємо вмерти, ми мусимо любити.

31. Неслухнянність до котрої заповіді запровадила в зло людство сьогодні, і що, ті, що стараються затримати тільки другу із цих, остаточно знайдуть?

³¹ Лихо з родом людським сьогодні є непослушенство до двох великих заповідей. І які є ті дві великі заповіді? Ісус Христос відповідає для нас. Коли запитали його: “Котра заповідь велика в законі?” Він відповів: “‘Люби Єгову Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.’ Це перва й велика заповідь. Друга ж подібна їй: ‘Люби ближнього твого, як себе самого.’ На цих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.” (Мат. 22:35—40, НС) Ці два очолюючі закони є упевнені. Вони закликають до любови; перше до Бога, опісля любов до наших ближніх як себе самих. Без любови до Бога, і то найперше, то та позірна любов до нашого ближнього, та вдавана людяність, знайдеться кінцево в розчаруванні, розстроєнні.

32. Задля сповнення якого пророцтва, життя стало дуже порожне для більшості з роду людського в цих останніх днях, і чому цей старий світ остається в смерті?

³² Згідно з пророцтвами Святих Писань ми живемо в “останніх часах” що є “прикрі часи, що тяжко справитися з ними.” В цих критичних часах, в ті дні крізи життя є дуже порожне для більшості з роду людського. Що ж є відвічальне за їх порожність життя? Пророцтво відповідає: “Будуть бо люди самолюбні, сріблолюбні, без природного почуття . . . нелюбовні, . . . надуті, гордувники, що більше люблять розкоші, ніж Бога, мають образ благочестя, сили й його відцуралися.” (2 Тим. 3:1—5, НС) Рід людський виснажує своє власне життя через те, що він не любить. Рід людський голодний життя тому, що він голодний любови. Це правдива замітка, “Хто не любить (згідно з тими двома заповідями) пробуває в смерті.” І цей без любови, вбивчий старий світ, що пробуває в смерті аж до Армаґедону, буде на все знищений там.— 1 Йоана 3:14, ПС.

33. Як наше зусилля набути життя в новому світу не є чисто самолюбним, і чому велика маса з роду людського буде знищена в Армаґедоні?

³³ Не тільки бути любленим, але також любити, особливше,— це річ здорова, підтримуюча, збагачуюча, духновенна. Любити Бога, це найбільш величне досвідчення. Найперше вона порушує нас прийняти й чинити божественні умови для вічного спасення в цім часі чоловічої крізи, бо наше зусилля набути життя в новому світі не є чисто самолюбне. Щоб дійсно користати самим і прославити Бога в цій крізі людства, ми мусимо відповісти на Божу любов і сповняти його дві великі заповіді. Велика маса людства відмовиться робити це і пробуватиме під божественним засудом без правдивої, Богом-даної надії на життя і тому пропаде в Армаґедоні. Вони не мають любови до “Христових братів”, ані до його “інших овець”. А немаючи любови до них, вони дійсно не мають любови до Христа ані до його Бога, Єгови. Отже вони воліють остати в смерті до фатальної години, і цим вони вирішують їх власну долю або кінець в Армаґедоні.

34. Увесь рід людський тепер знаходиться в крізі, тому народи знайшлися в якому часі, і чому?

³⁴ Ввесь рід людський знаходиться у крізі, тому що він живе в часі суду народів. Згідно з пророцтвами Біблії і їх сповненням в новочасній історії, і згідно з Божим власним визначенням в Біблії, “час кінця” почався для народів цього світу в 1914 році після Хр. й час установити царство в небесах. Вибух Світової Війни І в тому році був тільки одною з предсказаних ознак, щоб доказати той факт. Згідно з Божим запрошенням, Ісус Христос прийшов в Царство і був посаджений на небесному престолі, щоб царювати на знищення цього старого світу і для повного введення нового світу.

35. (а) Яку роботу розлучення Цар на своїм престолі тепер виконує, і чому є деякі засуджені а інші похвалені? (б) Як ці похвалені перейшли до стану життя?

³⁵ В тому ж пророцтві його про світовий кінець, Ісус сказав, що він прийде в своїй славі і всі святі ангели з ним і тоді він засяде на своїм престолі і збере всі народи землі перед себе і почне роботу розділювання. Він буде розділювати, не політичні народи, але люди одні від других як от пастир розділює овець від козлів. По його правиці ласки він поставить схожі до овець люди, а по своїй лівиці неласки поставить подібні до козлів люди. Він докоряє клясі козлів за брак любови до Христових духових братів й засуджує їх на вічне знищення зображене через “вогонь вічний, приготований Дияволові та ангелам його.” Він похвалює цю клясу овець за її любов до Христових духових братів і вводить цих праведних у вічне життя в новому світі. (Мат. 25:31—46, НС) Вони мають надію бути збереженими Божою силою через Христа проти сили знищення в Армаґедоні, і бути збережені живими через страшний кінець цього старого світу у славний почин нового світу. Чому? Тому що навіть тепер, через навчанняся любити Бога і його Христа і через навчанняся любити своїх ближніх, як себе самих, вони переходять від стану смерті до стану життя, й ступають на дорогу до вічного життя. Нехай світ ненавидить нас за це. Каже христіянський апостол Йоан: “Ми знаємо, що перейшли від смерті у життя, бо любимо братів.”— 1 Йоана 3:14, НС.

36. Що може тепер Божа розпростерта рука зробити для нас живучих сотворінь, але чому дехто буде знищиней в їх незадоволенні в Армаґедоні?

³⁶ Ось ми тепер у найбільшій крізі сьогодні. Замість журитися, щасливі ми, якщо ми пробуджені до факту, що Бог Єгова в своїй любові прийшов на наш ратунок і ми бажаємо бути виратувані в його спосіб. Ми можемо дістати задоволення бажання нашого щирого серця, якщо ми прийняли Божу отверту руку. Описуючи Божу милуючу ласку, чудова псальма Царства промовляє до Бога цими словами: “Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає.” Але ж треба двох, щоб зробити дар. Треба приймаючого і також даваючого. Ввесь рід людський самолюбно готовий приймати і втішатися матеріяльними добрами, які його простираюча рука постачила. Та не всі оціняють найбільшу жертву з його отвертої руки, духову жертву. Вони відпихають жертву, Божий дар вічного життя, тому що вона походить через Ісуса Христа нашого Господа, і вони кусають руку, котра кормить їх духовою й матеріяльною поживою. Отже вони остаються незадоволеними у найвищім сенсі і згинуть в їх незадоволенні в Армаґедоні.

37. (а) Отже, як ми знайшли задоволення на все? (б) Роблячи що, ми виконуємо життя-вирішення, і в оправданні чого?

³⁷ Проте Псальма каже. “Він сповняє бажання тих, що бояться його і він почує ридання їх і спасе їх. Єгова схороняє тих, що люблять його а безбожних погубляє.” (Пс. 145:16, 19, 20, АС) Отже з нашої сторони, ми будемо шукати вічного задоволення через приймання тепер милуючого дару, з його отвертої руки. З милуючим оціненням ми будемо приймати його велике средство для нашого спасення, його царство через Ісуса Христа, котре тепер установлене в небесах, і ми будемо проповідувати його в цілій залюдненій землі для цілі свідоцтва всіх народів аж покіль прийде кінець. (Мат. 24:14) Ми будемо ґрупуватись разом і реґулярно сходитися разом, як товариство Нового Світу, роблячи це без хиби, щоб заохочувати один одного, й спонукувати один одного до любови й добрих діл, і тим більше назираймо один одного, “скільки більше бачите, що наближається день.” (Жид. 10:24, 25) Роблячи це, ми робимо й виконуємо життя-даюче вирішення в цім часі людської крізи, а Божа любов, що приходить нам на ратунок, буде виправдана.