Будучи Нескорим До Гніву
“Гнів бо чоловіка правди Божої не чинить.”— Якова 1:19.
1. Чому Божий гнів не витворує неправедності, й як про це Єгова дав приклад?
ГНІВ собою не є лукавством. Гнів Єгови це виправдана реакція правдивого Бога проти гріха, лукавства й всієї форми неправедності. “Бо за це приходить гнів Божий на синів непокірних.” Божий гнів є цілковито під контролею його прикмет — праведності, мудрості, любови і сили. “Єгова повільний до гніву”— це підтверджують пророки Наум, й Йоїл. Псальміста каже: “Єгова ласкавий і милосердний, до гніву повільний і милостю великий.” Й Єгова самий дає цей опис в 2 Мойсея 34:6: “І переходив Єгова перед (Мойсейом), і покликував: Єгова! Єгова! Бог, милосердний і ласкавий нескорий на гнів і щедрий на милость і правду.” Ось так Єгова дав приклад, що він нескорий до гніву.— Ефес. 5:6; Наума 1:3; Йоїла 2:13; Йони 4:2, АС; Пс. 145:8.
2. Чому нескорість до гніву важне для недосконалого чоловіка?
2 Отже, як влучним є, що Бог вимагає від нас бути нескорими до гніву. Пояснюючи чому повільність до гніву є особливше важна для недосконалого людства, надхнений писатель Яків сказав: “Бо гнів чоловіка правди Божої не чинить.” Це є правдою ізза многих причин. Чоловічий гнів є часто хвилюваний без вистачальної причини; він часто переступає причину, якщо яка причина дійсно існує. Чоловічий гнів прагне оперувати без уваги на наслідки; отже він нахилює людину до всякого рода ушкоджень. Людський гнів часто провадить до втрати самоконтролі — до бурхливого гніву й “поривности,” а це є поклясовано між тими неправедними речами про котрі Біблія говорить: “Що хто таке робить, ті царства Божого не наслідять.” Ні, чоловічий гнів не провадить, щоб жити після праведного рівня призначеного Богом.— Якова 1:20; Галат 5:20, 21.
3. Які є наслідки з прудкости на гнів?
3 Отже Христіянський свідок Єгови пильно дбає щоб бути повільним до гніву, щоб він міг здобути одобрення від праведного Бога. “Єгова справедливий у всіх дорогах своїх,” отже висказання його гніву є праведне. Але коли чоловік діє у гніві, то він звичайно не творить божественної праведності; а навіть звичайно робить щось, що він самий пізніще жалує. Божественне правило є певне: “Безумний діє буйно і надіється сам на себе, хто ж чоловік-гарячка буває, що й дурницю зробить.” Це не втікло з нашої вваги, що коли чоловіки або жінки є скорі до гніву, то вони часто роблять дурнів із себе. Цей факт повинен зробити глибоке враження на нас. Людина не тільки скора до гніву може зробити з себе дурня, але наслідки її акції будуть надто дурні. Ті що є скорі до гніву звичайно шкодять іншим, чи то устно або фізично. Отже людський гнів склонний бути самолюбним й шкідливим.— Пс. 145:17; Прип. 14:16, 17.
4. (а) Що є обурення, і хто дав властивий приклад? (б) Чому це розумним не бути скорим у висказанні обурення?
4 Несамолюбний, праведний гнів називається обурення. Коли сумління людини вправлене після праведних законів Божих, то вона діє самовільно проти того, що є зло або лукавство в очах Божих. Ісус через обурення висказав острі слова й поступок ради Божої праведности. (Марка 3:5; Йоана 2:14—17) Праведний гнів Ісуса Христа все був під контролею, все оснований на правді й справедливості. Обурення ж недосконалого чоловіка може допровадити до неправедності, якщо спонукане невирозумінням й фальшивим розсудком. Коли Ісус був у Витанії, жінка вилляла ароматну оливу на його голову. “Були ж деякі, що сердились, кажучи: Нащо ця втрата мира? Можна було це продати більш ніж за триста денариїв, й дати вбогим. Й дорекали їй. Ісус же каже: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? Добре діло вчинила на мені.” Ісус тоді пояснив чому їх обурення було невластиве. Отже коли навіть прийде до того, що чоловік уживає обурення, то й тоді треба мудрости, щоб бути нескорим на висказання його, а дозволити на розглянення всіх фактів й обставин.— Марка 14:3—9.
5. Потім як чоловік прийде до пізнання Божої правди, які зміни мусять бути зроблені?
5 Заки людина прийде до знання божественної волі, вона часто є поривна до гніву, можливо вибухає зі злости, а з того виходить плюгава мова й бурхлива акція. “Між котрими і ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тіла й думок.” Потім як людина прийде до зрозуміння правдивої волі Божої, вона мусить зробити зміну. Слово Боже приказує христіянам: “Тепер же покиньте й ви те все: гнів, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших.” Завважте як неправедність є близько звязана з гнівом і “злобою, лайкою та соромними словами.” О, як важливим є зробити ці зміни, щоб не бути скорим до гніву й прудким до досади! — Ефес. 2:3; Колос. 3:8.
ОДЯГНІТЬСЯ В НОВУ ПЕРСОНАЛЬНІСТЬ
6. (а) Бути нескорим до гніва, є частю якої основної зміни яка мусить бути зроблена? (б) Чому нова персональність не є зовнішне вироблення характеру?
6 Бути нескорим на гнів це часть ототожнення, що Біблія називає “нова персональність.” Описуючи зміну яку мусять зробити ті, що шукають божественного одобрення, апостол пише: “Щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, створеного по Богу, в праведності і святости правди:” Отже це воля Божа, щоб зробити зміну. Дух Божий є сила котрою чоловік перетворює свій ум, і котрою його ум мусить бути збуджений. Акуратне знання божественної волі буде також відогравати головну ролю у виконанні цієї зміни: “І одягнувшись у нового, що обновляється в розумі по образу Того, хто сотворив його.” “Нова персональність” це не якась прекрасна маска, що одягається на “стару персональність.” Ні, “нова персональність” не є вироблення характеру через що чоловік виробляє зовнішний солодкий вигляд, але внутрі він є тією ж “старою персональністю,” ум що ще дійсно не був відновлений згідно з духом Божим й божественною волею. Тут нема нещирості або лицемірства, щоб товаришило з “новою персональністю.” Вона є справдішня. Це не є “стара персональність” у масці. Вона дійсно показує сердечний доказ про овощі Божого духа: “А овощі духа: любов, радощі, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, тихість вдержливість.”— Ефес. 4:22—24; Колос. 3:9, 10; Галат 5:22, 23.
7. Як деякі світові люди глядять на нову персональність, й чому їх розуміння є мильне?
7 Воно не є неможливим змінити те, що є Божа воля. Деякі люди є скептиками, особливше ті, що не товаришать з свідками Єгови. Многі з цих людей, що писали теми про товариство Нового Світу свідків Єгови, студіювали цю справу про погоджування людини згідно з Божою волею як тільки прекрасну теорію. Вони не мають духового сенсу, спонукуючої сили. Вони не розуміють сили акутарнього знання, сили Божого духа, сили посвяченняся Богу для виконання його волі. Правда про “нову персональність” це не є теорія; це зовсім не є витвір чоловічий. “Нова персональність,” сказав Павло, “створена по Божій волі.”— Ефес. 4:24.
8. Чому у зміні на нову персональність є можливим, й чи Бог робить виняток для тих, котрі наслідили злість й скорі на гнів?
8 Отже Слово Боже не є написане з думкою, що такої зміни неможливо зробити. Це писано з ідеєю, що зміна може бути зроблена й мусить бути зроблена. Бог не принимає вимівок так званого христіянина, котрий може сказати: “Та ж все мав поривну злість; це мій темперамент; я не можу змінити його тепер.” Зазначуючи Божу волю в Ефесян 4:31, апостол не робить вийнятку для тих, що їх темпераменти роблять їх скорими до гніву. Виразьно він зазначує Божу волю: “Усяка гіркість, і гнів, ярость, і крик, і лайка зникне од вас із усім лихим.” Тому звичайне вірування, що скорий вибуховий темперамент є унасліджений наліг й поза стримання або змінення, є фальшиве. Доволі є доказів, що зміна може бути зроблена. Тисячі людей в товаристві Нового Світу свідків Єгови одного разу мали прудку злість; сьогодні вони є “нескорі до гніву.” Вони дійсно одягнулись у “нову персональність,” знаючи, що Біблія є написана з думкою, не що ми не можемо змінитися, але що ми можемо змінитися!
9. Як чоловік робить зміну на нову персональність?
9 Що ж чоловік має робити, щоб зробити зміну? Він мусить шукати акуратнього знання Слова Божого. Це вимагає приватної студії Біблії. Це вимагає сходитися з тими, що виконують божественну волю й котрі одягнулися “в нову персональність.” Через ходження на соборні зібрання свідків Єгови, чоловік постійно будує себе духово, робить постійний поступ в одягненнюся “нової персональності.” Правда, що воно бере час, щоб статися новою персональістю, але через заставлення ума зробити конечні зміни, чоловік набуває Божого одобрення й поміч. Моліться за Божим духом, щоб збуджувати ваш ум.
10. Як скора злість шкодить мирові й єдності, й чому це важне для тих, що товаришать з товариством Нового Світу одягнуться в нову персональність?
10 Памятайте, також, що “розлучений чоловік збуджує боротьбу.” З другої знов сторони, “лагідний втихомирює незгоду.” (Прип. 15:8) Оскільки мир і єдність мусять панувати в організації Єгови, то там нема місця для тих, котрі дозволяють їх скорій злості спричиняти клопіт й боротьбу між Божими людьми. Якщо чоловік товаришить з товариством Нового Світу і наполягає своїй неконтролюючій злості спричинити боротьбу, то ангели Єгови возьмуть акцію проти такого образника й усунуть його із Божої організації. Це серйозна справа протистояти Божій волі й духу через відмовлення одягнутись в “нову персональність.”
ЧОЛОВІЧИЙ ГНІВ ТВОРИТЬ НЕПРАВЕДНІСТЬ
11, 12. Чому Слово Боже унезаконює спорість до гніву, й які приклади в Біблії й в часописах показують мудрість божественного закону?
11 В установі, щоб не бути скорим до гніву, Боже Слово викорінює причини многих ушкод. Навіть через випадкове заглянення в часопис, ми можемо бачити, як людська злість готова спілкувати з бажанням ушкодити інших або завдати біль їм. Оскільки звичайно буває втрата самоконтролі в той самий час, то що за страшне насильство може вийти із скорого гніву! Часописи часто розказують про битви й вбивства спричинені через скорий гнів. Один часопис іноді розказав про молодого хлопця, котрий забив свою матір “в поривній лютості” тому, що вона відмовила йому вжити телєфона. Скільки мордерства були поповнені в настрої злості! Вони є безчисленні. Навіть чоловіки й жінки, часописи подають, часто забивають одно одного тому, що хтось стратив само-контролю в поривній злості. Біблія каже як “Взлився Каїн і змарнів.” Вислід був, що він убив свого брата. Цар Саул кинув був спису на власного сина Йонатана. “І закипів Саул гнівом на Йонатана. . . . І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його.” Не дивно, що Біблія забороняє поривний гнів й досаду й каже христіянам, щоб всякий гнів та злоба були відкинені зі всіма шкідливими ділами.— 1 Мойс. 4:5; 1 Сам. 20:30, 33.
12 Світські законодавці ухваляють закони проти мордерства, але вони не роблять законів проти “настрою гніва.” Вони не ухвалюють законів проти поривности до гніва. Проте Божий закон забороняє ці речі. Тому божественний закон проникає до самого корення причини того, що спричиняє ушкоду.
13. Як закон Ісуса Христа положений йде поза Закон Мойсея, й яка загроза повстає, коли чоловік продовжає в гніві зі своїм братом?
13 Закон Мойсея забороняв мордерство, проте закон який Ісус Христос положив сягає куди дальше: “Чували ви, що сказано старосвітським: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд. Я ж вам кажу: Хто сердиться на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, (безчесний) на того буде суд громадський.” (Мат. 5:21, 22) Чоловік може мати добру причину про гнів, але якщо він безнастанно гнівається на свого брата, то він може грішити, бо гнів довго зволіканий може статися мстивим. Отже Слово Боже приказує: “Гнівайтесь та не грішіть: нехай сонце не зайде у гніві вашому. Ані давайте місця Дияволу.” Коли перебуваємо у гніві, ми плекаємо його й тримаємо його теплим — а це неначе дає Дияволові нагоду, й ми можемо попастись в його руки, тому що “чоловічий гнів не витворує Божої справедливості.” Отже не тільки прудкість в злості творить неправедність, але також плекання гніву дозволяє йому кипіти й статись пімстою і бути мстивим. “Нікому злом за зло не оддавайте,” каже Слово Боже. “Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гніву Божому.”— Ефес. 4:26, 27; Якова 1:20; Рим. 12:17, 19.
ПОМИЛКОВІ ВІРУВАННЯ
14. Які фальшиві вірування існують про скору злість, й чому це вірування є фальшиве?
14 Много є помилкових вірувань відносно чоловічої злості. Наприклад дати місце гнівові, дехто вірує що це доказ чоловічої сили. Отже деякі люди вірують, що вибухова злість є доказом сили. Що за дурнота! Коли чоловік упаде у лютість, ми кажемо, що він стратив темперамент. Він в дійсності стратив само-контролю. Отже як може бути справдішна сила у відсутности само-контролі? Ах, там є сила, але вона є нищительна, руїницька, смертельна. Могутній завойовник може схопити місто, але без самоконтролі він може зруйнувати те місто через якийсь-будь дурний вибух злості. Тому, що це є дійсна сила й міць? Боже Слово відповідає: “Повільний до гніву дужчий від силача; себе гамувати — це більш, ніж місто звоювати.” Бути нескорим до гніву це сила — більша ніж у могутнього воїводи. Чоловік котрий контролює свою злість є силач, а не той, що звільняє свою злість. Запальний гнів не тільки усуває розсудливість й само-контролю, але відвертає їх від дверей й замикає двері проти них. Запал до гніву й ярість не повинна уважатись як сила або обурення.— Прип. 16:32.
15. Чому є місце на обурення, й чи скорий на злість чоловік є більше обурений ніж нескорий до гніву?
15 Авжеж, що є місце й для обурення й сильної акції, як це Ісус поступив з міняльниками у храмі. (Йоана 2:13—17) Є часи, коли не бути обуреним значить показати симпатію до зла або ліниву боязнь про вислідок в опозиції до нього. Але тому що чоловік має вибухи злості, то це не значить, що він є більше обуреним як ті, що нескорі на гнів. Чоловік зі само-контролею може містити двічі стільки почуття, але він кермує ним, як от експльозію в циліндрі газолінового мотора, на користь праведности.
16. Чому надзиратель мусить бути нескорий до гніву?
16 Оскільки чоловіча злість не родить овощу, що є прийнятний Богу, то надзирателі Божих людей мусять давати праві приклади. Вони мусять бути нескорими до гніву, нескорими до образи. Скора злість це знак кволості. Це така кволість, що виключує чоловіка із привілею бути надзирателем в Божім соборі. Чоловік ледви чи може бути поручений як надзиратель стада Єгови, якщо така людина не навчиться правити своєю злостю. “Треба бо єпископу без порока бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, . . . (а) був преподобний, вдержливий.” (Тита 1:7, 8) Якщо надзиратель є схильний до гніву, він може стягнути клопіт й незгоду в соборі, а навіть руїну. Отже Слово Боже неуповажнює таких одиниць, що є скорі на гнів; вони є надто кволі бути надзирателями!
17, 18. Яке вірування є відносно гнівної експльозії у злості, й чому це фальшиве із духової й фізичної точки погляду?
17 Дехто вірить, що дозволити на повне вилиття чоловічої злості є добрим способом робити щось зле, добрий спосіб звільнити стриманий гнів. Це є фальшиве. Що ж з того, коли деякі світськи психологи вірять що це може бути добром випустити пару лютости в цей спосіб? Христіянин повинен справляти Божим Словом свої поведінки, а не теорії людські. Слово Боже не має нічого доброго сказати про тих, що виливають свій гнів, ані воно не каже, що така акція виконає якебудь добро.
18 Навіть коли глядіти на нього із фізичної точки погляду, тут нема нічого доброго із запалу до гніву. Чоловічий Творець сказав: “Веселе серце — як лік, добродійне, а дух сумовитий висушує й кості.” (Прип. 17:22) Чоловік поражений хвилюванням гніва й почуттям образи й пімстою, тільки шкодить собі. Більше й більше лікарів навчають про цю шкідливість. В книжці Ваше Тіло і Ваш Ум др. Френк Г. Слатер пише: “Студії лікарів Б. Мітлемена і Г.Ґ.Волфа показали, що в пацієнта з боляками, то обурення й гнів спричиняє більшу секрецію високого кисля жолудкового соку, спричиняли звуження жолудка, й загальне побільшення напливу крови через слиз оболонки в жолудку й кишці дванадцятій (дюоденум). Оскільки ці зміни звичайно спричиняють із підвишки симптому боляків, отже обурення дійсно спричиняє гострий біль. . . . Жолудкова слиз-оболонка є делікатна й легко на ушкодження, й нормально покриті охоронною верствою слизу, тримаючи оболонку жолудка нестравленою при помочі гідрохлорічних соків, котрі постійно купають його. В студії про нормального жолудка, багато слизу було видко змиті, коли побільшаючий кисен в секреції (виділення) появилося із зворушення. Також малі кровотечії й дійсне розбиття слизиних оболонок жолудка й “Дюоденум” кишки були звичайними. Отже тут ми маємо всі конечні фактори, щоб спричинити боляки; і якщо повторено часто вони безсумніву зроблять так.”
19. Яку мудрість знавці серця знайшли в приказах Біблії: “Відхиляйся від гніву, й недосадуй”?
19 Але вплив гніву й злоби може бути більше серйозним як тільки ушкодження чоловічого жолудка. “Лагідне серце життя для тіла, а зависть зжерає й кості,” каже Біблія. (Прип. 14:30) Іноді сім знавців серця подали пораду, як оминути наглий атак серця. Вони радили мати спокійне серце, оминати гнів й злобу. Один з докторів, др. Гаррі Ґолд, професор Клініки Фармакології в Корнелл Університеті Медичної Колєгії, сказав, як про це подав звіт Ню Йорк Таймс з 1 грудня, 1955 року: “Ми мусимо переконати наших пацієнтів, що в злобі й гніві, коли вони намагаються забити когось, то в дійсності виконують як раз противно — вони вбивають себе.” Ці знавці серця, що перестерігають проти гніва й злоби мабуть мали на умі случай славного Шкотлянського хірурга, Йоана Гантера. Він мав атак серця, що майже убив його. Будучи доктором, він знав важливість як хвилювання шкодить серцю. Коли він віджив, він сказав: “Моє життя є в руках якого-будь негодяя, котрий рішивсь докучити й дражнити мене!” Він не міг затримати свою злість під контролею, отже одного дня він стратив контролю в запалі лютості, коли став заперечений іншим доктором; він дістав атак серця, що вбив його. О, як розумним є наслідувати пораду чоловічого Творця: “Відхиляйсь від гніву, і не досадуй! Не подавайсь гніву, щоб творити лихо.”— Пс. 37:8.
20. Як Слово Боже описує чоловіка, котрий допускається до гніву, й яка загроза є в спілкуванню з такими людьми?
20 Що за безглуздя думати, що втрата самоконтролі в запалі гніва є добрий спосіб випустити гнів хвилювання! “Що місто отворене й без муру, те — чоловік, що не панує над духом своїм у мові.” (Прип. 25:28) Тому Слово Боже не годиться з тими віруваннями, що прудкість до злості може часом бути доказом сильної персональності й що це може бути добро звільнити затримане хвилювання в запалі гніва й злості. Злісливі експльозії не прочищають атмосфери; вони затримають її. Отрута може занечистити інших, тому Єгова застеріг: “З гнівливим не дружись, і з сердитим не кумайсь, щоб не привик і сам їх стежками ходити та й не надів петлю на душу свою.”— Прип. 22:24, 25.
21. Яка є головна причина для христіянина статися нескорим до гніву, й як Писання показує, що це крок мудрий?
21 Це не тільки оминати ушкодження свого здоровля, коли христіянин виминає прудкість до гніву. Перше він інтересується виконувати волю Божу, щоб жити згідно з праведними принципами що знаходяться в святих Писаннях. Хоч деякі люди не мусять соромитися за їх злість й можуть навіть бути гордими з себе, то правдивий христіянин бере крок мудрости й стає повільним до гніву; “Розумний — хто в словах здержливий.” “Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнів палкий, виявляє дурноту.” “Дурний свою досаду виливає, а мудрий здержує її.”— Прип. 17:27; 29:11; 14:29.
22, 23. (а) Бути нескорим до гніву береже проти якого нахилу? (б) Чого потрібно для вилічення скорої злості?
22 Бути повільним до гніву також значить бути нескорим до образи. Це схороняє проти сварливости — непотрібного почуття до дрібниць ображатися ними далеко поза тим, що є їх дійсне значення. Нова персональність не може й не посідає образливого духа, що готовий лютитися за уявлені або дійсні образи. Ні, нова персональність, сотворена згідно з Божою волею, не стається скоро образливою: “Не давай духу хутко в гнів попадати, гнів бо в серці дурних гніздиться.” (Еккл. 7:9) Якщо якась нечемність дійсно спіткає нас, то й тоді ми винні в Божих очах, якщо ми є скорими до образи, скорими статися гнівливими: “Розвага чинить чоловіка повільним до гніву, й слава для його — вирозумілість на проступки.”— Прип. 19:11.
23 Отже який є лік для скорої злості? Це той самий лік як для уха, що не скорий на слухання й язик що нескорий говорити. Це є оце: Тверде бажання чинити волю Божу й мати його одобрення. Такий чоловік одягнеться в нову персональність й робить все, щоб “несквернити і чистими явитись перед Ним в упокою.”— 2 Петр. 3:14.