Сильна причина для вірування в Божий новий світ
“Ми ж не малодушні собі на погибель, а віруючі на спасення душі.”— Жид. 10:39.
1, 2. (а) Що є перед нами, що його любимці мира й здоровя так довго бажали? (б) Чому нам не дозволити, щоб правдоподібність атомної війни знищила нашу віру?
НОВИЙ світ уже зараз перед нами, де людські душі будуть жити вічно на землі у звершеному мирі, щасті й добробуті, без страху про смерть або втрату олюблених. Любимці мира й здоровя вже через довгий час бажали такого світу, і, о як солодке буде здійснення цього для них!
2 Новий світ з його вічним життям у щасливості, уможливив для нас великий Творець неба й землі. З причини Його обітниць, що є написані в його святій Біблії, ми сьогодні можемо мати віру, що той щасливий світ буде установлений в часі нашої ґенерації. Людство увійде в його, та не через смерть, щоб статися духовими ангелами в небі, але будуть дальше жити на цій самій землі на якій ми тепер живемо. Бог їх Творець установить новий порядок для їх вічного благословенства на землі. Страшна можливість атомної війни між народами не повинна ніколи знищити нашу віру в Божу обітницю про це.
3. Чому питання поставлено, Чи Бог підкорить той новий порядок ангелам?
3 Під таким новим ладом, людський рід не підлягати ме теперішньому правлінню, що грозить існуванню людства через їх нагромадження дивовижньої зброї для ґлобальної війни й їх тайних намірів ужити її на случай війни. Отже кому Всевишній Бог поручить той новий порядок для благословення осадників землі? Чи це він поручить ангелам, сотки мільйони з котрих служать перед небесним престолом безсмертного Бога, “Стародавнього”? (Дан. 7:9, 10) Продовж давно минулих століть такі ангели служили Всевишньому Богу відносно людства, щоб схоронити й збавити Божих людей і передати їм Божі закони і заповіди. Історія про Євреїв від часу патріярха Авраама сина Тери дає нам підставу такої служби з боку ангелів. Навіть тепер Бог уживає ці невидимі духові особи в службі в чудовий спосіб на добро тих, що унаслідять спасення до вічного життя в тому новому порядку.— Жид. 1:14.
4. Чому більшість з Жидів сьогодні не сповняє христіянського листа до Жидів? і чому нам не поводитись після їх прикладу?
4 Сьогодні живуть мільйони природних Євреїв. Та більшість із них не приймають і не зважають на те, що один з писателів Біблії писав до єврейських христіян девятнадцять століть тому. Але ми не мусимо йти за їх безвірним прикладом. Ми цікавимось спасенням помимо того, що вони не цікавляться, і ми маємо Богом дану здібність увірувати в те, що той надхнений писатель Біблії сказав христіянським Євреям з першого століття про цей новий лад. Відповідаючи на наше питання: Кому Бог замірив підкорити той новий лад, цей писатель Біблії каже:
5. Що той писатель каже, в листі до Жидів 2:5—10, відносно підневолення того нового порядку?
5 “Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру тут говоримо; засвідкував же хтось десь, кажучи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його? Умалив єси його малим чим від ангелів; славою й честю увінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх; все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нічого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти. Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.”— Жид. 2:5—10.
6. З причини повисшого факту, що та нова земля буде значити для осадників її, і чому так?
6 Ніщо не може бути яснішим чим це. Це не ангелам Бог поручив підневолити залюднену будучу землю, до котрої ми сьогодні так борзо наближаємося. Це Його головному Синові в небі, що Бог підкорив цю залюднену землю в будучині. І чи ми не можемо бачити, що ця нова земля буде значити для чоловіків і жінок, що будуть мешкати на ній? Життя вічне в щасливості! Це тому, що Той, кому ця нова земля буде підкорена, був Головним Чинником спасення. Його настановлено бути таким, тому він “благодаттю Божою за всіх пожив смерти.” Він умер, щоб ми могли жити вічно. І ми будемо втішатися життям вічно на тій залюдненій землі, що приходить, якщо ми приймемо Божу милість через того, що умер за нас, то є, Ісус Христос.
7. Як і чому Головний Чинитель нашого спасення був зроблений “менший від ангелів”?
7 Це не є, що гейби якийсь звичайний чоловік положив своє життя за нас, щоб ми могли прожити трохи довше на землі, а опісля умерли без кращої землі або кращого ладу. Тільки подумайте, Божий Син зійшов з неба на землю і взяв нашу кров і тіло як чоловік, як звершений, безгрішний, незасуджений чоловік. Для цього написано є в листі до Жидів 2:14, 15: “Коли ж діти сталися спільниками тіла й крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, це єсть диявола, і визволити тих, що в страху смерти через усе життя були підневолені рабству.” Ангели не є спільниками крови й тіла; вони є духами. Отже, оставивши небо і народившися як чоловік і цим чином стався спільником крови й тіла, Божий Головний Син стався “меншим від ангелів”.
8. Що це, він “покушав смерти за кожного чоловіка” значить для кожної людини?
8 В цьому була певна ціль. А саме та, щоб Ісус, як звершений людський Син Божий, міг офірувати себе як людську жертву принятну Богу і цим чином “пожити смерти за кожного чоловіка”. Його смерть за кожного чоловіка значить життя вічне для кожного чоловіка, що використає його жертву вірою як життя даючу вартість. Це значить увільнення від залежности до смерти, якщо ми віруємо в нього, котрий знівечить самого Диявола, котрий тепер має силу смерти, і котрий спричинив смерть Ісусові девятнадцять століть тому.
9. (а) Чого сповнення Ісаїї 53:12 вимагає відносно Того, що там говориться? (б) До якої позиції в порівнанню з ангелами Бог воскресив його, отже що ми мусимо робити, щоб спастися до вічного життя?
9 Всемогучий Бог не оставив свого самопожертвованого Сина у смерті. Сказав був Бог пророчо про свого Сина: “Тим же то я дам йому пай між можними, й з сильними ділити ме здобич, за те, що віддав свою душу (життя) на смерть, і до лиходіїв дав себе прилічити, хоч він приймив на себе гріхи многих, і за проступників зробився посередником.” (Іса. 53:12) Щоб дати йому участь між можними й паювати ворогів і поділитися здобиччю з іншими потужними, Всемогучий Бог воскресив Ісуса із мертвих. Та ідея не була, щоб Ісус був знову чоловіком на землі, “меншим чим ангели”, але щоб ангели від того часу були куди нижчі ніж Ісус. Бог воскресив його з мертвих як духове сотворіння, “увінчав його славою й честю” в небі, висше чим вперед понад ангели. Щоб обявити, що цей прославлений Син був висший від ангелів, то Бог підневолив “залюднену землю, що приходить”, не ангелам, але свойому олюбленому Синові Ісусу. Бог не оставив нічого, щоб “не підневолив йому”, навіть ангелів. Бог, що є Всевишнім, прославив і пошанував свого Сина, посадивши його по правиці в себе в небі. Отже, якщо ми бажаємо жити на тій будучій “залюдненій землі,” то чи не піддатися нам також тому вивисшеному Сину Божому? Якщо ми дійсно бажаємо спастися й осягнути життя вічне на новій землі, то чи ж це не є конечним цілком піддатися йому, Божому Головному Чинникові спасення?
10 Чому нам більше серйозно уважати на те, що ми чули від нього, ніж від ангелів?
10 Отже причина є, щоб ми подумали серйозно про те, що ми чули. Це не ось, що ми слухаємо тільки людей, єврейських пророків. Жиди слухали їх аж до 31 року по Хр. Ані це не є наче б ми слухали ангелів. Через ангелів в часі пророка Мойсея Жиди дістали Десять Заповідей, разом з іншими законами та статутами, передані їм. По правді було сказано Жидам: “Ви прийняли Закон через розпорядки ангелів.” (Діян. 7:53; Галат. 3:19) З нами справа інакша. Ми мали Божого власного Сина на землі девятнадцять століть тому, що прямо промовляв до людей. Люди котрі чули його, як от Маттей, Йоан, Петро, Яків та Павло, записали для нас те, що він казав і чинив. Отже бачучи, що ми чули що Божий Син говорив, Той зараз другий найвисший по Богу, ми повинні серйозно приймати слова які ми чули від нього.
11. Давши нам причину, щоб ми чинили так, що в листі до Жидів 2:1—4 говориться про цю справу?
11 Сказано бо в листі до Жидів 2:1—4: “Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб іноді не відпасти. Бо коли промовлене слово ангелами було повне, і всякий непослух і переступ прийняв праведну відплату, то як нам утекти, що недбали про таке велике спасення? котре, почавши проповідуватися через Господа, від тих що чули, нам стверджене, як свідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаванням духа святого, по своїй волі?”
12. Як те “слово” хоч було переказане через ангелів, заслугувало на послух від Ізраїльтян?
12 “Промовлене слово ангелами” до пророка Мойсея було укріплене й стало правосильним, так що всякий переступ і непослух до того слова був справедливо покараний. Ті ангели очевидно не включали Сина Божого. Чому ні? Ось у надхненім листі до Жидів зроблено ріжницю між ангелами взагалі а Божим вивисшеним Сином. Але хоч би Мойсеїв Закон даний на горі Синай в Арабії не був даний через Божого небесного Сина, то таки той Закон походив від Божого джерела, та й він не був доручений немов він був не дуже цінний, якого можна було легко переступити без страху справедливої відплати. Ні, помимо того, що він був переданий ангелами, то це було дуже важне уважати на той закон і сповняти його. Від цього залежало їх життя. Наприклад, Ізраїльтянин був укаменований на смерть за збирання патиків в субітний день, і це на приказ Єгови.— 4 Мойс. 15:32—36.
НАША БІЛЬША ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
13, 14. Чому слово спасення висказане через Божого Сина набирає більшої ваги, і як слова в листі до Жидів 1:1—4 указують на це?
13 Ми сьогодні чули слово про спасення яке сказав Божий Син і котре підтвердили ті, що чули його девятнадцять століть тому. Те слово спасення, яке він промовив є більше важне, тому що він є більше важним в Божому розпорядку, важніщий чим ангели, котрі служили Ізраїльтянам давно тому.
14 Щодо його більшої важливости, Жидів 1:1—4 каже: “Почасту й всяково промовляючи здавна Бог до (єврейських) батьків через пророків, в останні ці дні промовляв до нас через Сина, котрого настановив бути наслідником усього, котрим і віки створив. Цей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищення гріхів наших, осівсь по правиці величчя на вишинах. Скільки лучший будучи від ангелів, стільки славніще над їх наслідував імя.”
15. Яке питання виринає щодо нашої утечи від погибелі?
15 Отже, якщо Ізраїльтяни котрі нарушили “промовлене слово ангелами” були страчені Божим присудом, то скільки менше ми утечемо страчення, так би сказати, вічне знищення, якщо ми тепер знехтуємо й занедбаємо слово спасення, котре почав висказувати така важна особа як Божий власний Син? Бог призначив його бути Наслідником усіх речей і Творцем (нового) ладу.
16. Чим ми бажаємо втішатись, і якої помилки природних Жидів ми не бажаємо повторити, після перестороги даної в листі до Жидів 3:12—14?
16 Ми бажаємо втішатися декотрими речами над якими Бог призначив йому бути Наслідником, чи не так? Ми бажаємо втішатися новим ладом, який він установить, чи не так? Так! Отже тоді ми ніколи не сміємо занехати слова спасення, яке промовив наш Господь Ісус Христос. Ми мусимо уважати більше як звичайно на те, що ми чули від нього, щоб ми ніколи не відступили від спасення в тому новому порядку, нового світу. Ми не сміємо зробити таку саму помилку, яку зробили природні Жиди; ми бачимо чим вони є сьогодні як люди. Маючи їх на умі, надхнений писатель каже, в листі до Жидів 3:12—14: “Остерегайтесь, брати, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого. А вговорюйте один одного щодня, доки сьогодні зоветься, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха. Бо ми сталися спільниками Христовими, коли тільки початок існування до кінця твердо додержимо.”
17. Щоб нам утвердити нашу первісну віру, то яке питання запитується читачів Вартової Башти?
17 Через як довгий час, ти читачу Вартової Башти, вірив що слово сказане Божим Сином дає спасення? Коли ти почав мати таку віру? Чи перший раз цього року? Минулого року? Три роки тому? Пять — десять — пятнадцять — двадцять — двадцять пять років тому? Деякі читачі Вартової Башти (яка почала виходити в англійській мові в липню, 1879 р.) мали таку віру через пятдесят років або й більше. Це значить іще перед 1914 роком, в котрому то році перша Світова Війна вибухла, і цей старий світ або лад увійшов у “час кінця”, і також він вступив в найбільш науковий період людської історії. Чи ті читачі втратили довіря тому що роки ожидання нагромадились і час ожидання іще не скінчився? Ні! Вони далі очікують і підтримують і поширують Вартову Башту, а це сильний доказ, що вони не попускають своєї віри, яку вони мали від початку, без ріжниці як довго.
18, 19. (а) Щоб те життя-спасаюче слово принесло нам благи, то що ми мусимо робити? (б) Чому природні Жиди не мають впокою в цім старім світі, але як ми можемо мати його?
18 З причини нашої віри, ми не бажаємо відступити від живого Бога, бо знати його і його Сина значить вічне життя. (Йоана 17:3) Але якщо ми позволимо “лукавому серцю” розвинутись у безвірю в нас, тоді ми відпадемо від Бога й його Сина. Може бути, що це тільки недавно або й трохи давно, що ми перший раз почули слово про життя в новому ладі, або в новій “залюдненій землі, що має настати.” Але те життя-спасаюче слово не принесе нам користи ні тепер ані в прикрій будучності, якщо ми не додержимо віри. Ми маємо старинних Жидів, щоб доказати цю точку.
19 Відносячись до них, в листі до Жидів 4:2, 3 є сказано: “Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було корисне їм слово проповіді, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його. Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: Так що поклявся в гніві своїм, що не увійдуть у відпочинок мій.” І аж по цей день потомки тих Жидів не мають впокою в цім світі, ба навіть з їх Республікою Ізраїля. Але ми бажаємо відпочинку в Богу Творцю. Ми можемо мати його тільки тоді, коли будемо держатись віри і вповання, яке та віра надихає.
[Вставка на сторінці 69]
Тим оце через Нього приносимо жертву хвалення без перестанку Богу, це єсть “овощ уст”, що визнають імя його.— Жид. 13:15.