Дар безсмертности
НАЙБІЛЬШИЙ дарунок, який можна дати смертельному чоловікові — безсмертність. Це значило б для нього свобода від смерти, незалежність від усякої сотвореної речі для підтримання життя і неможливість для нього вичерпатись і зотліти. Маючи тіло, що вичерпується і яке потребує зовнішньої енергії, щоб підтримувати життя, тому чоловік підлягає зіпсуттю. Він не родиться безсмертним, як це деякі люди уявляють собі.
Коли б кожний чоловік посідав безсмертну душу, яка б вічно підтримувала його свідоме існування, то чому Бог мав би ставити безсмертність як нагороду для християнів за вірність? Чому його Слово мало б говорити про нетлінність як щось за яким треба обігатися? Чи Бог казав би людям шукати того, чого вони вже мають? Біблія каже: “Він віддасть кожному по ділам його: тим, що терпеливістю в доброму ділі шукають слави, та чести і нетління — життя вічне”. (Рим. 2:6, 7) Тому, що чоловік є тлінний і його тіло псується із переходом часу, то дарунок безсмертности можна високо оціняти.
Багато тисяч літ проминуло після сотворення першого чоловіка заки Творець, Єгова, нагородив одно із своїх сотворінь безсмертністю. До того часу Він єдиний посідав її, будучи нетлінним, незруйновним й безсмертним. Тим сотворінням був Його перший сотворений Син, котрий, будучи совершеним чоловіком на землі, був знаний як Ісус Христос. Писання говорять про нього як “перворідень усякого творива”. (Кол. 1:15) На третій день після його страшної смерти на дереві страстей, Єгова підніс його з мертвих, та не як тлінне людське тіло, яке може підлягати зіпсуттю, але як безсмертне духове сотворіння. Відносно цього апостол Петро писав: “Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тілу, но ожив духом”.— 1 Пет. 3:18.
Будучи першим сотворінням Єгови отримати безсмертність, він був, в часі коли апостол Павло писав до Тимотея, єдиним сотворінням, що посідав її (безсмертність). Яко безсмертний дух, він тепер живе у славі, що є неприступна для чоловіка. Жодний чоловік не може видержати коли б побачив її без ніякої охорони для очей, як от ніхто з людей не може бачити нагими очима яскравість вибуху вогню із водневої бомби.
Говорячи про цього єдиного правдивого Могутнього Царя, котрого Бог помазав, Павло каже: “Котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами; один, що має безсмертність, котрого не бачив ніхто з людей, ані бачити не може”.— 1 Тим. 6:15, 16.
Що декотрі Ісусові вірні послідовники отримають також дар безсмертности, то про це Писання ясно говорить. Апостол Йоан писав: “Любі, ми тепер діти Божі, та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що коли явиться, подібні Йому будемо, бо побачимо його яко ж єсть”. (1 Йоан 3:2) Воно не можливо було для тих послідовників Ісуса уявити собі як вони стануться безсмертними духовими сотворіннями, як от воскресший Христос. Фізичне око не може зареєструвати вигляд духових сотворінь. Їхня слава є поза обсягом видимого світла так як й інші радіації (проміння) в електро-маґнетичнім спектрі.
Ті вірні послідовники отримають безсмертність в той самий спосіб як й Ісус отримав. Вони мусять найперше умерти і тоді вони воскреснуть як духові сотворіння. Апостол Павло говорить про це у своїм листі до Коринтян: “Так і воскресення мертвих: Сіється у зотлінню, устає у нетлінню. Сіється тіло душевне, устає тіло духовне; єсть тіло душевне і єсть тіло духовне. Треба бо тлінному цьому одягнутись у нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя”.— 1 Кор. 15:42, 44, 53.
Те, що Павло сказав про дар безсмертности було спрямоване, не до людства світу, але до членів Христового собору, котрі були помазані святим духом бути царями із Ним. “Коли терпимо, з Ним і царюватимемо”. (2 Тим. 2:12) Як цього можна розумно сподіватися, ця царська група є обмежена числом. Не всі ті, що вірують в Єгову й в Ісуса Христа, є Богом вибрані бути членами її, і тому у порівнянню лише мале число воскресло до духового життя, як це Павло описує, й отримало дар безсмертности.
Велика більшість з вірних християнів можуть надіятися бути земними підданими того небесного тіла з царів. Вони є ті тихі люди, що “займуть землю”. (Пс. 37:11) Їхня нагорода за дотримання невинности до Єгови буде, не дар безсмертности, але дарунок вічного життя в людській совершеності. Вони отримають те, що перший чоловік Адам міг був отримати, якби був вірний.
Хоч вони будуть втішатися чоловічою досконалистю, вони таки будуть тлінними, тому що вони далі будуть тілом, що може зіпсуватися, або бути знищеним іншим сотворінням. Вони матимуть силу жити безконечно, але щоб вони могли жити, то вони будуть мусіли підтримувати їхні тіла їжою і водою. Без тих потреб вони б зотліли геть. Та не так справа мається із тими кількома, що стануть нетлінними через отримання безсмертности. Їхнє існування не залежить від енергії із зовнішнього джерела. Бог дав їм силу само-піддержання, так як і Він є. Оце один із факторів, що робить їх вищими від ангелів. Їхню вищість виявлює апостол Павло словами до них: “Хіба не знаєте, що ми ангелів судитимемо”.— 1 Кор. 6:3.
Ангели мають силу безконечного життя, але їхня життєва сила не є само-піддержуюча ані нетлінна. Безсмертність ніколи не була дана їм. Це можна бачити з факту, що воскресший Ісус був єдиним сотворінням Єгови, що посідав її за днів апостола Павла, хоч ангели жили дуже від давна до того часу.
Для вибраних кількох, що отримають дар безсмертности, то смерть уже не матиме сили над ними. Вони на віки є вільні від сили смерти. “Як же тлінне це одягнеться в безсмертя, тоді станеться написане слово: Пожерта смерть побідою. Де в тебе, смерте, жало? де в тебе, гробе, побіда”? (1 Кор. 15:54, 55) Як оті отримають чудовий дар безсмертности, тоді вірні християни не із тієї вибраної групи є запевнені, що Єгова дотримає своєї обітниці і дасть життя вічне всякому, що вірує в Нього й в Його Сина.— Йоан 3:16.