Ніколи не оставляйте нашого Бога в цім часі кінця

ТВОРЕЦЬ, Бог Єгова, не потребує нікого. Він в цілком само-достатній. Він існував самітній через минулу вічність без ніякого почуття самітности, або почуття потреби когось.

Одначе, у своїй мудрості й з любови Він забажав в тій минувшині почати творити сотворіння, перше з котрих був єдинородний Син, Слово, котрий пізніше був знаний як Ісус Христос. Коли Бог Єгова і його Син сотворили чоловіка у свій образ, наділивши його певними атрибутами та здібностями і дали йому свободу вибору: чинити добро і жити, або чинити зло, через неслухняність, і вмерти. Але без різниці, що той чоловік зробить, то Бог останеться вірним, бо ж Він не може заперечити себе.— 2 Тим. 2:13.a

Божий намір для Адама й Еви був, щоб вони множилися, підневолювали землю і панували над нижчими звірятами. (1 Мойс. 1:28) Як пробу їхнього оцінення й гідности, Бог поставив обмеження для них: вони не мали їсти овочу з певного дерева. (1 Мойс. 2:17) Так довго, як Адам і Ева були послушні Божому законові, то цим вони приносили приємність Йому, як про це ми й читаємо: “Розумний син свойому отцеві втіха”.— Прип. 10:1.

Але коли Адам і Ева збунтувалися, то вони вже не були втіхою і радістю для Бога, отже Він вилучив їх зі своєї праведної організації зі сотворінь і вигнав їх геть із Еденського саду умирати й випрацювати на мізерний прожиток із проклятої землі, що родила тернину та осет. (1 Мойс. 3:19) Однак, Бог Єгова не став розстроєний або безпомічний через те, що Адам і Ева оставили Його. Він, будучи Всесвітнім і Всемогучим Сувереном, ще виконає свій намір відносно землі й людства помимо того, що якесь Його сотворіння може зробити або не зробити.— Іса. 55:11.

Від Адамового часу багато інших сотворінь оставили Бога. Ось таким був Ісав, що зневажив своє первородство, і показав себе особою, яка не оцінює святих речей. (Жид. 12:16) Між іншими визначними особами, що відступили від Єгови були Каїн, Ахай, цар Саул і цар Соломон. В дійсності, цілий нарід ізраїльський, з кількома винятками, оставили Єгову в часі, коли Він послав свого Сина на землю. Але й тоді Юда Іскаріотський, що був у близькім товаристві з Божим Сином через около три роки, підло оставив Бога. Всі оті мали привілей служити Богу, але всі оставили Бога через їх невірність. Всі подалися назад ради одної або другої причини, так що Бог вже більше не втішався ними.— Жид. 10:38, 39.

Однак, під час всього того періоду Бог Єгова мав сотворіння, як духові так і людські, які не оставили Його. Між ними був його первородний Син, Ісус Христос, Абель, Енох, Ной, Авраам, Мойсей, Давид і багато інших як от апостоли. Всі ті осталися вірними й принесли радість для Бога, подавши Йому відповідь протії того, що глузував з Нього, Сатана, Диявол.— Прип. 27:11.

Ми, котрі живемо в цім часі кінця цього старого світу, як це є ясно із сповнення Біблійного пророцтва — кого нам наслідувати? Сьогодні Бог має людей, що доказують свою вірність до Нього, виконуючи його наміри, як Він предсказав. (Іса. 43:10—12) Оцих людей Він просвітив знанням про Себе і Свої наміри; Він поклав Свого духа на них, щоб вони були Його Свідками. Чи кожний з нас затримає свою невинність через правильне поводження, ніколи не компромісуючи, через постійне служення, і цим чином остаючи між вірними, що ніколи не подаються взад, і ніколи не оставляють Бога?

Щоб ніколи не оставити нашого Бога в цім часі кінця, то ми мусимо берегтися проти всякого нахилу до відступу взад. Таке відступання взад може початись дуже незамітно, коли ми відмовимось поступати вперед, якщо ми не приймаємо додаткових привілеїв в християнській службі.

Що ж може стримати нас від поступання взад? Є багато помічників, які ми можемо набути собі. Один із них є регулярне студіювання Божого Слова і помічників про які Він постарався, бо ж його Слово є “корисне для науки, для докору, для направи, для наказу по правді”. (2 Тим. 3:16, 17) Ще інша велика поміч є молитва, розмовляння з Богом. Ще інша поміч є тижневе зібрання разом у наших Царських Залах і студії Біблії по домах, де ми можемо заохочувати один одного до любови і доброго діла. Ані ми не можемо недобачити сили, яка приходить із ревної активности у службі. Використовуючи всі такі помічники, ми зможемо протистояти нахилові поступання назад і цим чином затримати себе від вставлення Бога в цім часі кінця.

[Примітки]