Коли ви служите майте вічне життя на увазі
“Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете”.— Луки 21:19.
1. Як звичайні люди думають про життя?
ЖОДНА нормальна людина не хоче вмирати. Чи людина молода чи стара, заможна чи убога, здорова чи хвора, то інстинкт до життя є дуже сильний. Це правда не тільки по багатих країнах світу, де життя є більше вигідне, але також і по нерозвитих країнах, де життя є тяжке та непевне. Зо всіма трудностями та клопотами приказка далі лишається правдивою, що “там де є життя, там є й надія”.
2. Як християни думають про вічне життя?
2 Якщо під такими обставинами люди так сильно прагнуть життя, то скільки більше ревні та рішучі християни повинні бути, які мають надію на вічне життя. Так, спонука здобути вічне життя повинна бути багато сильніша від природного інстинкту триматися теперішнього людського життя, яке рідко коли досягає навіть сто років. Ті, що читають та вірять біблійну обітницю, що “Дар, якого Бога дає є вічне життя через Ісуса Христа, Господа нашого”, мають найбільшу надію, яку людина може збагнути.— Рим. 6:23, НС.
3. Що Ісус сказав про відношення людей до Божих обітниць про вічне життя?
3 Коли ми читаємо обітниці Біблії про життя вічне на райській землі, де не буде хвороби ні боротьби, то нам дивно як хтось може не вірити в них і не класти повне довір’я в Єгову, Давача життя. Однак Ісус передсказав, що дуже мало людей приймуть обітниці Єгови і підуть дорогою до життя вічного. “Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі,— і нею багато хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!”— Мат. 7:13, 14.
4. (а) Яке було відношення перед-християнських Божих слуг до обітниць вічного життя? (б) Чому наше оцінення повинно бути більше від їх?
4 Якщо ми справді оціняємо вічне життя й всі його благословенства на райській землі, то ми повинні твердо постановити, що коли ми знайшли “дорогу, яка веде до життя”, нічого вже не відверне нас від неї. Ми бачимо вічне життя як мета, якої ми можемо добиватися. Ми усвідомляємо собі, що йти дорогою за цією метою, ми є такі як був вірний Авраам, Ісак і Яків, які бачили обітниці Божі здалека. “Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що ‘вони на землі чужинці й приходьки’. Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини”. (Жид. 11:13, 14) Ці вірні люди мали витривалість. В їхньому часі вони знали, що їм треба було вмирати й чекати на Божу обітницю про воскресіння, щоб їхні надії були сповненні. Але, сьогодні ми є в багато щасливішому стані. Навколо нас ми бачемо доказ, що Боже Царство вже має силу й царює, що в цій генерації воно знищить Сатанське правління й заснує “нову землю”, даючи вічне життя. (2 Пет. 3:13) То ж, якщо ті стародавні вірні люди були охочі й могли витримати на дорозі життя до самої смерти, то чим більше ми також повинні бути вірними, живучи на самому порозі Божого нового порядку?
5. Поясніть важливість тримати наші ноги на дорозі до життя.
5 Понад усе, ми хочемо твердо тримати наші ноги на тій вузькій дорозі, яка веде до життя й якою так дуже мало людей ходять. Подорожуючи цією дорогою ми можемо порівняти себе до подорожніх у чужій землі. Бачучи нашу мету перед нами, ми мусимо тримати наші очі на ній. Якщо ми повернемо наші очі з тієї мети, то ми можемо зійти з дороги й заблудитися. Якщо наша надія на життя є дуже сильна, тоді ми не відвернемося від неї. Павло порівнює цю надію до якора, кажучи в Жидів 6:19 (НС): “Ця надія для душі як котвиця, міцна та безпечна”. Так як якір, який може тримати великого корабля, щоб течії не розбили його на скелях, то так і надія на вічне життя тримає нас близько Бога Єгови й цим ми не заблудемо з дороги, яка веде до життя. Але, якщо цей якір зачне тягнутися, тоді корабель може загубитися. Так і ми повинні бути певні, щоб ніколи не загубити наш якір, нашу надію й не розбити нашу віру.
6. Поясніть чому ми повинні тримати нашу віру в надію життя.
6 Ми постійно мусимо підбудовувати нашу віру у вічне життя, немов та надія, яку ми завжди бачемо перед собою. Ми не можемо лише прийняти віру й тоді припускати, що вона завжди буде з нами без дальшої помочі. Наша віра в Божі обітниці дає нам гарний майбутній вид у Божий новий порядок, який буде існувати повіки. Але вид є лише добрий тоді коли ми ясно можемо бачити його. Хтось може мешкати в хаті, яка має дуже гарний вид, але якщо він ніколи не обмиє вікна, тоді той вид буде невидимий. Вид не зникає, але його не можна бачити. Він повинен постійно мити вікна, щоб далі бачити цей гарний вид.
7. Як нам обминути гріх брак віри?
7 Так із нашою вірою в Божі обітниці; ми мусимо відновляти її, задумуватися над нею, говорити про неї і так підкріпляти її. Якщо не будемо робити цього тоді наша віра з часом може зникнути. Тому то апостол Павло дав жидам таку сильну пересторогу, щоб вони тримали їхню віру живою. “Стережіться брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога живого! Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься ‘сьогодні’, щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха. Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця”. (Жид. 3:12—14) Ми ніколи не повинні забувати, що в дорозі до життя витривалість є потрібна, і ми можемо підкріпити її маючи вічне життя на увазі. Стратити вид вічного життя значить утратити саме життя.
ТЕ, ЩО МОЖЕ ЗАТЬМАРИТИ ВИД ЖИТТЯ
8. (а) Чому є важно для християнина думати про духовні речі? (б) Як утрата нашої духовности може спричинити втрату зору життя вічного?
8 А що може затьмарити наш вид життя вічного? В Йоана 6:36 Ісус помагає нам зрозуміти цю точку, кажучи: “То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого”. Наша надія є духовна, тому що вона починається з великим Духом, Богом Єговою. Ми не можемо доглядати нашої духовної мети коли завжди будемо підкріпляти себе світськими надіями та тілесними бажаннями. Коли ми хочемо тримати ясний вид надії вічного життя, то це буде зовсім залежати від нашої духовности. Ми мусимо провадити духовне життя, думати про духовні речі. Це поможе нам тримати очі на меті. Дивіться на цю справу в цей спосіб. Якщо ви маєте довгу подорож перед собою, то що поможе вам витримати її хоч ваші ноги будуть дуже втомлені? Таж чи не вид мети перед вами? Хоч та мета може бути ще далеко перед вами, то однак коли ви приближаєтеся все ближче і ближче до неї, то це заохочує вас перемагати ваше втомлення й далі продовжати з відновленим зусиллям. А що стається якщо ви не бачите мети й не знаєте як далеко ще до неї? Хоч вона може бути лише за углом, то однак, тому що ви не бачите її, то ваше втомлення збільшується й незадовго ви хочете покидати подорож. Сьогодні є дуже велика небезпека, яка захоплює багато посвячених осіб, вони тратять їхній духовний погляд, тратять зір мети вічного життя й втомлюються в службі Єгови.
9. До яких інших небезпек утрата духовности викриває нас?
9 Втрата духовности може ще й більше пошкодити. Вона може вмішати нас у тілесні діла про які Павло говорить у Галат 5:19—21. Між тими про які він згадує є “перелюб, нечистість, розпуста, . . . п’янство, гулянки й подібне до цього”. Тоді Павло далі каже: “Про ці речі я перестерігаю вас, так само як я вже перестерігав, що ті, які наслідують їх не вспадкують царства Божого”. Це було б смертельним бути захопленим такими тілесними ділами, ділами, яких практикує світ людства, бо цим ми стратимо нашу надію на життя вічне. Хоч у Біблії маємо ясну та точну пересторогу, то однак тисячі посвячених слуг Єгови дозволили цим ділам проковтнути їх і їх треба було виключити з чистої організації людей Єгови. Це сталося, тому що вони стратили свою духовність, стратили їхній зір життя вічного. Для них щось іншого здавалося бути більше бажаним. Але нічого не може бути більше бажаним від вічного життя під праведними обставинами. О, як важно є не допустити, щоб нічого не затьмарило наш зір життя вічного!
10. Покажіть із Писання, що ми повинні дозволяти Божому духові, а не нашому грішному тілові, контролювати нашим життям.
10 Є ще й інші способи, якими наше тіло може затьмарити наш зір життя вічного. Павло сказав: “Бо думка тілесна,— то смерть, а думка духовна — життя та мир”. (Рим. 8:6) Наше грішне людське тіло хотіло б перебрати цілковиту контролю, так, щоб ми побивалися, за його бажаннями, і цим викорінили вплив Божого святого духа з нашого життя. Яко посвячені християни ми повинні навчитися відпихати тілесні бажання й не класти їх першими в нашому житті, але дозволити Божому духові провадити нас.— Гал. 5:16, 17.
11. Які важні рішення, включаючи життя зустрічають багатьох братів сьогодні?
11 Декотрі тілесні аргументи є дуже сильні та принадні. Можуть повстати обставини, які будуть загрожувати наше власне життя. Ми можемо захворіти, і нам можуть сказати, що нічого, крім трансфузії крови, не може спасти наше життя. Ми знаємо, що таке вживання крови противиться волі Єгови. (Дії 15:28, 29) Що ми будемо вибирати? Часами декотрі з наших братів зустрічали вимоги націоналістичних урядів, що старалися присилувати їх припадати та поклонятися ідольським народним прапорам, так як було з трьома вірними євреями Шадрах, Мешах і Аведнеґо. Їм загрожували смертю якщо вони не покорилися б. Інші, які старалися тримати свій християнский нейтралітет до війн між світськими народами, зустрічали подібні загрози на їхнє життя.
12. Яке правильне відношення до життя підкріпить нас пережити ці важні проби?
12 А як нам пережити такі тяжкі проби й зберегти ласку Єгови? Ну, але чого ми шукаємо? Зберегти наше теперішнє людське життя, чи набути вічне життя? Якщо ми справді добиваємося вічного життя, тоді ми не будемо вважати наше теперішнє життя таким дуже важним, щоб компрометувати над законами Єгови. Ми будемо головно цікавитися, щоб бути вірними Богові Єгові замість хоронити теперішнє життя. Пам’ятайте Ісусові слова, що це “дух, що оживлює; тіло ж не помагає нічого”. Ніколи не дозвольте вашому тілові спонукати вас ламати закони Єгови. Більше докладно Ісус сказав: “Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за мене свою душу погубить, той знайде її”. (Мат. 16:25) Якщо ви будете тримати вічне життя перед собою, замість теперішнє коротке життя, то ви будете дотримувати вашу вірність.
13. Яку спокусу ми мусимо відпирати, і як ми можемо зробити це?
13 Чи ви можете чекати на вічне життя? Багато не можуть. Вони шукають теперішньої, хоч багато меншої нагороди. Відпирати спокуси, щоб не хапатися тимчасових користей в заплату за вічне життя вимагає духовного оцінення та зрілости. “Ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме — дочасне, невидиме ж — вічне”. (2 Кор. 4:18) Розвивайте ваш духовний погляд, не відвертайте очей з мети вічного життя, і не дозвольте нічому затьмарити ваш зір.
ЯК ВИ МОЖЕТЕ ТРИМАТИ ВІЧНЕ ЖИТТЯ ПЕРЕД СОБОЮ
14. Яких принципів нам треба добре пам’ятати в нашому спорідненні з Єговою?
14 Єгова є давачем життя. “Бо в Тебе джерело життя”. (Пс. 36:10) Ми не можемо тримати очі на вічному житті й не триматися близько Єгови, джерела життя. Софонія нагадує нам, щоб класти Єгову першим: “Шукайте Єгову, ви покірні землі”. (Соф. 2:3, НС) Давид висловив таку саму важну правду, щоб класти Єгову першим у Псалмі 16:8 (НС): “Уявляю Єгову перед собою постійно”.
15. (а) Що ми повинні знати про посвячення? (б) Яка потрібна річ поможе нам бути близько до Єгови, завжди маючи Його перед нами?
15 Дійсно ми маємо це на думці коли ми посвячуємо наше життя Єгові. Ми не посвячуємо свого життя релігії, ні чоловікові, ні організації. Ні, ми посвячуємо його Найвищому Суверенові всесвіту, нашому Творцю, самому Богові Єгові. Це робить посвячення дуже особистим спорідненням між нами а Єговою. Тому то всі посвячені не лише мають привілей, але і є під обов’язком приближатися до Єгови молитвою. Якова 4:8 каже нам: “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас”. Якщо ми не будемо завжди класти Єгову перед нами в молитві, тоді ми не зможемо виповнити нашої присяги посвячення, бо не є можливо розвивати близького, теплого та особистого споріднення з кимось якщо ми не будемо постійно говорити з ним. Ми всі знаємо, що стається коли члени родини не говорять одні з одними. Їхнє споріднення починає розпадатися. Якщо ми дозволили б цьому статися з нашим спорідненням із Єговою, то це пошкодить нашим надіям на вічне життя.
16. Як підкреслюється потребу молитви сьогодні, і що молитва робить для нас?
16 Ця потреба особистої молитви збільшується як ми наближаємося до кінця цієї системи. Петро каже нам: “Кінець же всьому наблизився. Отже будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!” (1 Пет. 4:7) Так, ми повинні бути дуже уважні, щоб ніколи не нехтувати цим дорогоцінним привілейом молитви, яка помагає нам приблизитися до Великого Джерела життя. Молитва тримає нас пробудженими до нашого посвячення Єгові, вона помагає нам думати про духовні речі, вона робить нас більше вдячними Єгові за Його доброту, і вона вигострює наше оцінення бути Його слугами з вічним життям яко наша ціль.
17. Як особиста студія й обмірковування правди помагають нам тримати наші думки на правильних речах?
17 Особиста студія та міркування над правдою також притягають нас близько до Єгови і помагають нам тримати ясний зір правди. Читання Біблії повинно займати важливе місце в нашому розкладі часу для студіювання. Кожного дня ми повинні задумуватися над Біблією, щоб її правильні принципи сталися внутрішньою частиною нашого мислення. Ми можемо випробувати себе в цій справі. Запитайте себе це питання: “Коли мій розум не є зайнятий, то до чого він повертається?” Нормально він повинен звернутися до Єгови й застановитися над Його намірами. Немов стрілка компаса, яка деколи гойдається на ліво або на право, але завжди вертається до свого місця, то так і наші думки все повинні вертатися до Єгови та Його Слова. Якщо будемо робити це, тоді ми не будемо мати причини боятися тяжких часів. Цим чином ми можемо взяти Слово Боже з надрукованої сторінки, яку люди можуть знищити і вселити його в наші серця, де противники не зможуть дотикнутися до нього. Тоді, не робить різниці, який клопіт може прийти на нас, він не затьмарить наш зір вічного життя.
18. Чому є добре збагачуватися завжди “в Господньому ділі”, і як Єговова видима організація помагає нам у цьому змислі?
18 Також застановіться над поміччю, яку Єгова ласкаво дає нам через Його видиму організацію тут на землі. Якщо ми будемо триматися близько Його організації й будемо служити з нею, тоді ми дістанемо велику охорону. Це єдина організація на землі сьогодні, яка виконує наміри Єгови й справді вона є організація робітників. Це тому, що ця робота є нагальна, так як Ісус нагадував: “Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жоден нічого не зможе виконувати”. (Йоана 9:4) Часами ми можемо відчувати, що від нас вимагається забагато в службі Єгови. Але, замість дивитися на цю справу в цей спосіб, то чому не бачити її ось як? Наповняючи наш час службою, Єгова є дуже милий до нас. Будучи дійсно зайнятими Його службою є наша охорона. Ми не будемо мати часу цікавитися світськими речами навколо нас, які вимагатимуть наш час та увагу. І нема сумніву, що світські зайняття вимагають багато часу. Чи то при роботі, чи при розкошах, то ці вимагали б кожну хвилину нашого часу. Але вони не можуть дати нам вічного життя. Отже, коли Єгова, через Свою видиму організацію, мило робить розпорядки наповняти наше життя службою, то ми повинні тішитися цим. Павло ось як висказав це: “Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!” (1 Кор. 15:58) Це особи, які не мають багато роботи в службі Єгови попадають у гріх, а не ті, що тримають себе зайнятими й виконують свою роботу з радістю. Коли будемо мати багато роботи в службі Єгови, то це є запевненням, що ми тримаємо нашу мету вічного життя перед собою.
19. Яку участь радість має помогти нам не знімати наших очей з нагороди життя?
19 Ті, що мають багато роботи в службі Єгови зазнають велику радість. “Служіть Єгові з радістю. Перед обличчя Його підійдіте зо співом”. (Пс. 100:2, НС) Чи ви не погодитеся, що ви зможете багато довше працювати коли ви дійсно любите вашу роботу? Так, радість дає витривалість. Ця радість підкріпляла Ісуса в часі його страждання. Павло каже в Жидів 12:2, НС: “Ради радости, яка була перед ним, перетерпів стовп мук, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого”. Так довго як ми будемо зазнавати цю саму чудову радість у службі Єгови, то вона буде тримати нас активними й ми не будемо зменшувати або покидати нашу службу. Щоб мати радість тепер, ми мусимо завжди тримати перед собою чудову радість життя вічного в Божому новому порядкові. Так як Ісус поборов стовп мук і навіть смерть через радість, яка була перед ним, то так і ми зможемо побороти всі перепони, що стоять на нашій дорозі. Справді, брак радости є певний знак духовної хвороби. Часто цей брак радости приходить коли утратиться зір життя вічного.
ПРОДОВЖАЙТЕ СЛУЖИТИ З ВІЧНИМ ЖИТТЯМ НА УВАЗІ
20. Як Авраамів гарний приклад заохочує нас?
20 Вибравши дорогу до життя, і постановивши ходити нею, ми можемо набирати багато втіхи та заохочення від стародавніх прикладів, як-от Авраам, який добровільно відгукнувся на Божий поклик. Коли Авраам жив собі вигідно в халдейському місті Ур, Єгова покликав і послав його служити в країні, яку він ніколи не бачив. Це була велика проба його віри. Він мусів цілком змінити спосіб свого життя, і жити як кочовик, доглядаючи своїх стад. Чому ж він послухав Бога? Тому що він був проникливою людиною з вірою. Павло каже нам, що Авраам “чекав . . . міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець”. (Жид. 11:10) Так, Авраам здалека бачив Боже царство і привітував його. Він добре знав, що сповнення обітниці Єгови не відбудеться в його житті. Але це не потрясло його віру в цю обітницю. До самого кінця свого 175 років на землі він дотримував свою вірність до Єгови, тому що він служив і не тратив зір життя вічного.
21. Який правильний погляд Авраама та Мойсея ми можемо корисно наслідувати?
21 Мойсей, також, хоч був вихований та вишколений в палаці Фараона, добровільно зрікся високої посади та її слави й багатства, щоб служити за пастуха Божих “овець”. А що переконало його поступити в цей спосіб? Жидів 11:26 говорить, що “Він озирався на Божу нагороду”. Так, він ніколи не знімав очей з Божого нового порядку. Авраам і Мойсей відповідали на поклик Бога, тому що вони хотіли служити Єгові, не робить різниці де й яка та служба була. Чи вони мали робити це чи те, чи вони мали йти сюди чи туди, не робило різниці. Вони лише хотіли служити Єгові, чинити Його волю й нарешті отримати благословенства життя вічного.
22. Як охота служити поможе нам пам’ятати про вічне життя?
22 Таке гарне відношення було знаком Божих правдивих слуг за всіх часів. Ми також повинні розвивати такого охочого духа, завжди бути готові дивитися за нагодами служити Єгові й ставатися здібними для більших привілеїв служби. Павло сказав Тимотейові: “Коли хто хоче статися надзирателем, доброго діла він прагне”. (1 Тим. 3:1, НС) А як ми сягаємо цього привілея? Ми стараємося розвивати ці біблійні кваліфікації студіюванням, службою, розвиттям зрілости, досвідом, плекаючи овочі духа й охочо відповідаючи на кожний поклик, який приходить через організацію Єгови. Коли нам дають такі привілеї, то ми не вважаємо їх за тягари, але яко великі нагороди за вірну службу.
23. Як ті, які кладуть Єгову першим дістають благословенство?
23 Крім надії вічного життя, Бог Єгова тепер, в цьому часі, зберігає гарні нагороди тим, що добровільно служать Йому. На відповідь до Петрового питання про це Ісус сказав: “Поправді кажу вам: Немає такого, щоб дім полишив, чи братів, чи сестер, або матір, чи батька, або діти, чи поля ради мене та ради Євангелії, і не одержав би в сто раз більше тепер, цього часу, серед переслідувань,— домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і піль, а в віці наступному — вічне життя”. (Марка 10:29, 30) Тисячі вірних піонерів та інших в нашому дні доказали ці слова Ісуса бути правдивими. Їхньою працею правдивої любови вони знайшли й годували Єговових молодих ягнят, і тепер доми цих людей є відчинені для тих піонерів, немов вони є членами родини. Справді, вони мають сотки домів і матерів і братів, і однак, надію на вічне життя.
24. Як Писання заохочують нас служити Єгові й не знімати очей з нагороди життя вічного?
24 Не робить різниці чи ви були в організації Єгови шість місяців або шістдесят років (так як декотрі), то ви однак повинні продовжати служити, і далі мати витривалість. Часами, переслідування, хвороба, родинна опозиція, або проста байдужість тих, яким ви стараєтеся проповідувати, можуть випробовувати ваші сили витривалости. Але, пам’ятайте слова Якова: “Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Єгова обіцяв тим, хто любить Його”. (Як. 1:12, НС) Павло також заохочує нас продовжати служити Єгові з витривалістю: “А роблячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ослабнемо”. (Гал. 6:9) Тримаючи наш зір Єговових обітниць і ніколи не дозволяючи чомусь відвернути нас з дороги до життя, ми можемо далі служити не здіймаючи очей з вічного життя, так довго як Єгова схоче, щоб ми служили Йому. Який гарний наслідок це принесе для нас. “Терпеливістю вашою душі свої ви здобудете”.— Луки 21:19.