Користаючи від „Одного Посередника між Богом, а людьми”

1. (а) Чому євреї сьогодні не цікавляться Новим Заповітом? (б) Хто Сам лише міг зробити рішення і установити Новий Заповіт і його посередника?

СЬОГОДНІ жодна з 152 націй, які складають організацію Об’єднаних Націй не цікавиться бути в угоді з Єговою, Богом Авраама, Ісака і Якова. Ні, навіть 15.000.000 євреїв, які тепер є розкидані по цілій землі. Всупереч пророцтва Єремії 31:31—34, вони дають перевагу вірити, що вони ще досі є під Закон-Угодою, посередником якої був Мойсей. „Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність [стараючись триматися Закон-Угоду], не покорились праведності Божій”, досяжна через Нову Угоду. (Рим. 10:1—3) Єгова, Бог правдивої праведності, мав у Своєму намірі Новий Заповіт. І Він лише Сам міг установити його, вибравши для цієї цілі відповідного посередника.

2. З ким Бог Єгова сказав Він складе (заснує) Новий Заповіт, і що Він обіцяв зробити через нього відносно їхніх гріхів і знання про Нього?

² „Ось дні наступають,— говорить Господь — [Єгова, НС, анг. ],— і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт . . . Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля — каже Господь [Єгова, НС]: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом! І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: „Пізнайте Господа [Єгову, НС]!” Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього,— каже Господь [Єгова, НС], бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха”.— Єрем. 31:31—34.

3. Від з’явлення кого залежав час на заснування Нового Заповіту, і чи це включало Мойсея?

³ Коли Бог Єгова мав укласти цей Новий Заповіт, „з домом Ізраїлевим і з домом Юдиним”? Час на це залежав від посередника, якого Бог Єгова вибрав для цього заповіту. Мойсей не мав бути воскресений з наказом бути посередником Нового Заповіту. Він вже не був в стані допомогти тим в Новому Заповіті, як і для Ізраїля.

4. Згідно з єврейським студентом фарисейського вчителя Гамаліїла, хто є Божий посередник Нового Заповіту?

⁴ Ми не маємо жодного сумніву, хто доказався бути відповідним посередником. Тут ми звертаємося до натхненного листа, писаного євреєм до євреїв, студентом, який сидів у ногах славного фарисейського вчителя першого століття нашої Загальної Доби, а саме, Гамаліїла. Показавши різницю поміж Мойсеєм, а новим посередником, він продовжує: „Як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: „Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі [Сінай] був показаний! А тепер одержав Він [Ісус] краще служіння, поскільки Він посередник і кращого заповіту, який на кращих обітницях був узаконений. (Євр. 8:5, 6) „І до посередника Нового Заповіту — до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева”.— Євр. 12:24.

5. Як Ісус Христос, перед тим, як помер показав, що Він розпізнав, що час вже прийшов, щоб замінити стару Закон-Угоду Новим Заповітом?

⁵ Ісус Христос розпізнав, що для Бога Єгови прийшов час заступити стару Мойсеєву Закон-Угоду Новим Заповітом. Отже, в Пасхальну ніч, перед Своєю смертю, в п’ятницю, нісана 14-го, 33-го року З.Д., Він розпочав спогади Його жертовної смерти. Коли Він взяв Пам’ятну чашу з вином, Він сказав до Своїх 11-ох вірних апостолів: „Пийте з неї всі, бо це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів”. (Мат. 26:27, 28) Або так, як апостол Павло виражає слова Ісуса! „Ця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові. Це робіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене!” (1 Кор. 11:25) Три дні Він був мертвий у пам’ятному гробі й не міг діяти, як посередник цього Нового Заповіту.

6. Для здійснювання Божих слів в Новому Заповіті відносно прощення провин і не згадування гріха, що було необхідне?

⁶ Хоч пророцтво Єремії 31:31—34 не згадує про це, то однак жертва була потрібна, щоб Новий Заповіт був у силі. Така жертва була потрібна, тому що в своїй заяві відносно Нового Заповіту, Бог сказав: „Бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха”. (Єрем. 31:34) Кров тваринних жертв була вживана в утворенні старої Мойсеєвої Закон-Угоди, і для цілі очищення. У згоді з цим посередник Мойсей „так само і скинію, і ввесь посуд служебний покропив він кров’ю. І майже все за Законом кров’ю очищується, а без пролиття крови не має відпущення”. (Євр. 9:21, 22) Цінність крови життя Ісуса була однак в Його посіданні, коли Він воскрес із мертвих в неділю нісана 16-го, 33-го року З.Д. Це тому то Євреїв 13:20 вказує, коли говорить: „Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса”.— Ів. 10:11.

7. Тому, що Христос приніс кращу жертву за для Нового Заповіту, що Його кров робить відносно сумління, а також для „покликаних?”

⁷ Тому, що Новий Заповіт став діючим через кращу жертву, то християнським євреям було дане запитання: „Скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс святим духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому?” Тому, що Христова кров має таку силу очистити нас від гріхів, які осуджують нас, ми наступно читаємо слідуюче: „Тому Він — Посередник Нового Заповіту, щоб через смерть,— що була для відкуплення від переступів, учинених за першого [попереднього] заповіту,— покликані [Богом] прийняли обітницю вічного спадку”. (Євр. 9:14, 15) Але коли Христова кров почала очищати навернених в Християнство євреїв, які були під „першим заповітом”, Закон-Угодою посередником якої був Мойсей біля гори Сінай?

8. Коли кров Ісуса Христа почала очищати сумління навернених в Християнство євреїв, які були під першим (попереднім) Заповітом?

⁸ Не під час воскресення Ісуса Христа, але на 50-ий день від того часу. Це в день свята П’ятдесятниці, після того, як Він вознісся на небо і приступив до Божої присутности „в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас”.— Євр. 9:24.

9. В день П’ятдесятниці, коли апостол Петро сказав до докорених євреїв, що прощення їхніх гріхів залежитиме від того, чи вони охрестяться в ім’я Ісуса Христа, то що це доказало відносно заповітів?

⁹ В той день П’ятдесятниці апостол Петро дав промову до юдеїв і обрізаних юдейських нововірців, яка вразила їхнє сумління і розжалобила їхнє серце. „Що ж ми маємо робити, мужі-браття?” вони запитали. Апостол Петро відповів: „Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара духа святого ви приймете!” (Дії 2:37, 38) Ця обіцянка на прощення їхніх гріхів, за які вони розкаються, доказує щось. А що саме? Що Божий Новий Заповіт із забезпеченням на прощення гріхів, увійшов у силу точно в той самий день, оскільки старий Мойсеєва Закон-Угода або за повіт був прибитий до дерева страстей Ісуса Христа! — Ефес. 2:15, 16; Кол. 2:14; Євр. 8:8—13; Єрем. 31:34.

10. Як апостол Петро зробив наголос на факт відносно заповітів пару днів пізніше, коли промовляв до винних в убивстві євреїв в Єрусалимській святині?

¹⁰ Про цей самий факт було зроблено наголос пару днів пізніше. Апостол Петро тоді сказав зібраним в святині винним у вбивстві євреям: „Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя (особи) Господнього [Єгови, НС], І щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!” Остаточно апостол Петро закінчив свою промову такими словами: „Воскресивши Свого [Святого, НС] Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків”.— Дії 3:19—21, 26.

„ПОСЕРЕДНИК” ДЛЯ ЯКОЇ КІЛЬКОСТИ?

11. Що факти показують відносно того, чи з природними, тілесними домами Ізраїля і Юди Бог зробив Новий Заповіт?

¹¹ Проте, чи Бог зробив Новий Заповіт з природним, тілесним „домом Ізраїля” і природним, тілесним „домом Юди”? Як це було можливо, оскільки ці природні євреї обох цих домів запально відкинули майбутнього Посередника цього Нового Заповіту і як нація, святкували свято П’ятдесятниці у призначений день в Єрусалимській святині? Бог не міг зробити цього. Він мав на думці зробити Новий Заповіт з новонародженим християнським Ізраїлем, духовним Ізраїлем, який народився в цей самий день П’ятдесятниці, коли „святий дух злинув” на приблизно 120 охрещених учнів Ісуса Христа. (Дії 11:15) Ці чекали, не в святині, але в горішній кімнаті в Єрусалимі. Там ці учні, вже занурені у воді, були породжені Божим святим духом бути Його духовними дітьми, „Ізраїлем Божим”. Як такі вони були введені (вступили) в Новий Заповіт, через небесного Посередника, Ісуса Христа, Пророка більшого, як Мойсей.— Дії 2:1—36; Йоіл 2:28, 29; Ів. 3:3—5; Гал. 6:16.

12. У гармонії з Божим порядком способу діяння, як посередництво Ісуса Христа поширювалося приблизно рік після дня П’ятдесятниці?

¹² Таким чином Ісус Христос в небі є Посередником між Богом, а духовними ізраїльтянами, доки ці є в тілі, як чоловіки і жінки. Навіть з обмеженим числом членів цього малого „святого народу”, посередництво Ісуса Христа поширювалося, тому що Бог наступно встановив певний порядок допускати класи осіб в Новий Заповіт. Отже, близько рік від П’ятдесятниці 33-го року З.Д., Ісус був посередником лише тим духовним ізраїльтянам, які були тілесними євреями, або обрізаними єврейськими нововірцями. Коло 3.000 таких було додано до духовного Ізраїля в цей день П’ятдесятниці, 33 року З.Д. (Дії 2:10, 37—41) Тоді, правдоподібно наступного року (34 З.Д.), як вплив з боку переслідування Савлом з Тарси, „добра новина” про Христа благовістилася в Самарії і святий дух „зійшов” там на хрещених віруючих. (Дії 8:15—17) Від того часу посередництво Ісуса розширювалося на користь духовних ізраїльтянів, які були чоловіками і жінками Самарії, самаряни.

13. Два роки після допущення самарянів, як Ісус Христос став посередником для третього класу духовних ізраїльтянів, і як навернені (перейшовші) в Християнство євреї в Єрусалимі визнали це?

¹³ Два роки тепер проминуло. Нарешті, в осени 36 року З.Д., або три і пів року після Ісусової смерти і воскресення, Він розпочав бути посередником для третього класу духовних ізраїльтянів, тих, які були вибрані з необрізаних поганів, починаючи це від італійського сотника Корнилія. Після того, як апостол Петро дав звіт перейшовши на Християнство євреям в Єрусалимі про несподіваний поворот подій, вони сказали: „Отож і поганам [необрізаним] Бог дав покаяння на життя”.— Дії 8:1 до 11:18, НС.

14. Що апостол Павло сказав старшим з Єфесу відносно його проповідування про покаяння перед Богом, і в інтересах якого заповіту він служив, як служитель?

¹⁴ Більше, як 20 років після цього, апостол Павло продовжував далі служити, як апостол для поганів і закінчив свою третю місіонерську подорож. В його поворотній дорозі до Єрусалиму він зупинився в Мілеті й там зібравши старших збору в Ефесі, Малої Азії, промовляв до них. Він розповів їм, як він працював, кажучи: „І я свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа. І ось тепер, пробуджений духом, подаюсь я в Єрусалим”. (Дії 20:21, 22) Він вже більше не служив, як фарисей, в інтересах старої Мойсеєвої Закон-Угоди. Але так, як він пише в другому листі до 2 Коринтян 3:5, 6, „наша здібність від Бога. І Він нас зробив бути здатними служителями нового Заповіту, не букви, а духа,— бо буква вбиває, а дух оживляє”.

15. Говорячи відносно „служителів Нового Заповіту”, кого апостол Павло включав в займенникові „нас”, і чи це була частина Посередницької Ради поміж Богом, а людьми?

¹⁵ Кого апостол Павло мав тут на думці вживаючи займенника „нас?” В передмові до свого листа він виявляє для нас, хто є включений у цьому вислові „нас”, говорячи: „Павло, з волі Божої апостол Христа Ісуса, та брат Тимофій, до Божої церкви [збору — НС] в Коринті”. (2 Кор. 1:1) Отже, обидва Павло і Тимофій були „служителями Нового Заповіту, . . . духа”. Павло не мав на думці своїм висловом показати, що він і Тимофій є приналежні до Посередницької Ради, маючи участь у посередництві з Ісусом Христом. Ні, вони самі були лише духовними ізраїльтянами, в інтересах яких Ісус служив, як Божий Посередник. Ісус Христос один і лише сам один є „посередник Нового Заповіту”.— Євр. 12:24.

16, 17. У 1 Тимофія 1:20 до 2:7, яким поступовим процесом думання апостол Павло провадив до згадування про Ісуса Христа, як посередника?

¹⁶ Пишучи листа безпосередньо до Тимофія, апостол Павло поступово провадить до згадування про посередництво Ісуса Христа, як то він каже: „Серед них Гіменей та Олександер, яких я передав Сатані, щоб навчились вони не зневажати Бога. Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей [але не за богохульників Гіменея і Олександра], за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості.

¹⁷ Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди. Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми,— людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх [або, за всякого роду людей, примітка]. Таке було свідоцтво часу свого, на що я поставлений був за проповідника та за апостола,— правду кажу, не обманюю,— за вчителя [необрізаних] поганів у вірі та в правді”.— 1 Тим. 1:20 до 2:7.

18. (а) Чи апостол Павло умовляв Тимофія діяти, як посередник між Богом, а цими публічними урядовими особами? (б) Хто були ті, що мають користі від тих прохань спрямованих до Бога відносно публічних урядових осіб?

¹⁸ Таким чином апостол Павло благав чинити „молитви, благання, прохання” . . . за царів та за всіх, хто при владі”. Але він не умоляв Тимофія діяти, як посередник між Богом, а тими публічними урядовими особами. Навернення таких урядових осіб на Християнство не було мотивом або спонукою позаду цих „молитов, благань, прохань”. Хто, властиво були ті, які мали користь від таких прохань спрямованих до Бога? Яка була ціль таких молитов до Бога? „Щоб могли ми [християни такі, як Павло і Тимофій] провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості”.— 1 Тим. 2:2.

19. Провадити таке побожне життя діяло на користь якого досягнення, і кому це було „добре й приємне”?

¹⁹ Провадити таке тихе, побожне, серйозне в повній чистості життя, діяло на спасіння християнів, які зверталися з проханнями відносно політичних керівників. Спасіння таких нешкідливих, безобразливих християнів було „добре й приємне Спасителеві нашому Богові”. Чому це так? Тому, що це є Божа воля, Який хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди”. У згоді з цим є те, що той, який тут є названий „наш Спаситель”, не є Ісус Христос, але Сам „Бог”.

20. Згідно з 1 Тимофія 2:5, 6, яка є роля Ісуса Христа в Божій програмі спасіння?

²⁰ Яка ж тоді є роля Ісуса Христа в цій програмі спасіння [рятування]? Павло продовжує далі, говорячи: „Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми [не, всіма людьми],— людина Христос Ісус, що дав Самого Себе на викуп за всіх”.— 1 Тим. 2:5, 6.

21. (а) Апостола Павла лист до Тимофія був справою якого служителя писавшого до якого іншого служителя? (б) Як довго цей заповіт мав тривати, і яку частину грає Той, „що дає Самого Себе на викуп за всіх” у зв’язку з цим?

²¹ Апостол Павло писав це згідно фактів першого століття Християнства, на протязі якого Новий Заповіт почав діяти до людей всіх національностей, євреїв, самарянів, необрізаних поганів, що вже були приведені, після того, як стали частиною духовного Ізраїля. Ісус Христос був посередником Нового Заповіту. Лист апостола Павла до Тимофія відносно цього був справою в якій один „служитель Нового Заповіту” писав до другого „служителя Нового Заповіту”. Цей Новий Заповіт між „нашим Спасителем Богом”, а духовними ізраїльтянами мав продовжуватися так довго, як довго ці духовні ізраїльтяни будуть знаходитись в тілі, як „люди” тут на землі. Отже, таким чином заповіт є в силі сьогодні. Ісус Христос, „що дав Самого Себе на викуп за всіх”, положив основу для чоловіків і жінок усіх людей, не залежно від їхньої раси, національности, стану і так далі, ставати духовними ізраїльтянами і бути приведеними в Новий Заповіт, якого Ісус Христос є „один посередник”.

22. (а) Який є доказ, що цей Новий Заповіт наближається свого кінця, і коли посередництво Ісуса Христа закінчиться? (б) Чому прославлені духовні ізраїльтяни не потребують посередника, і з якими здібностями вони будуть діяти тоді?

²² Тепер тут на землі ще є більше, як 9000 осіб, які визнають себе бути духовними ізраїльтянами в Новому Заповіті. Як Павло і Тимофій вони є „служителями Нового Заповіту”. (2 Кор. 3:6; 1:1) Очевидно Новий Заповіт наближається до закінчення свого діяння з наміром створити 144.000 духовних ізраїльтянів, які зустрічають Божі вимоги і схвалення, щоб бути разом з Ісусом Христом в небесному царстві, досконалому уряді для людства. Коли, останні з цих схвалених духовних ізраїльтянів перестануть бути „людьми”, через зміну земної смерти і воскресення, щоб брати участь в небесному царстві, тоді посередництво Ісуса Христа також припиниться або скінчиться. Їхній успадкований грішний стан у тілі, який вимагав посередника поміж ними, а Богом святости, залишиться позаді. Як святі ангели на небі, ці прославлені духовні ізраїльтяни вже не будуть потребувати посередництва поміж ними, а Богом Єговою. (Об. 22:3, 4) Під Ісусом Христом вони будуть служити, як царі, священики і спільні судді над усім світом людства.— Об. 7:4—8; 14:1—3; 20:4, 6; Луки 22:28—30.

„ВЕЛИКА ТОВПА” ЗЕМНИХ

23, 24. (а) Хто тепер активно співпрацює з рештою духовних ізраїльтянів, і яке запрошення було дане їм відносно Господньої Вечері? (б) Що вони добре зрозуміли і визнають відносно того, що чим вони не є, і однак, яку користь вони мають від діяння Нового Заповіту?

²³ Сьогодні, згідно вірогідних рекордів, є „велика товпа” присвячених охрещених християнів, які активно співпрацюють з малою рештою духовних ізраїльтянів. Ще від часу весни 1938 року, вони були запрошені бути присутніми на щорічних святкуваннях спогаду Ісусової смерти, не з тим, щоб споживати емблеми цих спогадів, прісний хліб і червоне вино, але як шанобливі спостерігачі.a Вони визнають Ісуса Христа бути їхнім небесним царем від 1914 року, коли закінчилися „часи поган”. Вони завзято і щиро приєдналися до решти духовних ізраїльтянів у проголошенні „доброї новини Божого царства” по цілій залюдненій землі „на свідоцтво всім народам”, перед тим, як ця система закінчиться у надходячому „великому горі”. (Мат. 24:14, 21) Вони добре розуміють і визнають, що вони не є духовні ізраїльтяни в Новому Заповіті під посередництвом Ісуса Христа і не є частиною „вибраного роду, священства царського, народу святого”.— 1 Пет. 2:9.

²⁴ Однак вони мають користі від діяння Нового Заповіту. Вони користають від нього подібно, як „приходьки” стародавніх ізраїльтянів мали користі, тому що мешкали серед ізраїльтянів, які були в Закон-Угоді з Богом.— 2 Мойс. 20:10; 3 Мойс. 19:10, 33, 34; Об. 7:9—15.

25. Щоб бути в спорідненні з Богом Єговою, з ким має бути об’єднана „велика товпа”, і чому це так?

²⁵ Щоб бути в спорідненні з „нашим Спасителем, Богом”, ця „велика товпа” потребує залишатися об’єднана з рештою духовного Ізраїля. А чому саме? Тому, що ці духовні ізраїльтяни є „нарід святий”, про який ми читаємо в Єремії 31:35, 36, після того, як Бог обіцяв Новий Заповіт: „Так говорить Господь [Єгова, НС, анг.], що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зорям на світло вночі, що порушує море — й шумлять його хвилі [проти єгиптянів, які гналися за ізраїльтянами] Господь [Єгова, НС] Саваот Йому Ймення! Як відіймуть устави ці з-перед обличчя Мого,— говорить Господь [Єгова, НС], то насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні”.

26. Подібно до чого духовні ізраїльтяни будуть постійними в Божій всесвітній організації, і де буде Ісус Христос царювати над тими, що будуть на райській землі?

²⁶ Бог Єгова вже більше не дозволить, щоб духовні ізраїльтяни перестали існувати, зникли геть від того, щоб бути приналежними до Його всесвітньої організації, так як Він не дозволить, щоб перестали існувати небесні джерела, які регулюють небесними світилами для нашої землі. В небесах духовні ізраїльтяни будуть в Новому Єрусалимі, в якому Ісус Христос царюватиме, як Цар над „великою товпою” переживших і всіма бувшими мертвими людьми воскресшими до життя на райській землі.— Об. 21:2—24.

[Примітки]

[Ілюстрації на сторінці 16]

Стара угода прибита до мученицького дерева

Нова угода здійснюється на свя’то П’ятдесятниці