Чи душа переживає смерть?

«ДУША: Духовна частина людини, яка вірять переживає після смерті до небесних благ або нужди в майбутньому стані» (Стисле видання оксфордського словника англійської мови). Більшість релігій більш або менш погоджуються з цим поясненням. Нова католицька енциклопедія каже: «Догмат, що людська душа безсмертна й продовжує існувати після смерті... це наріжний камінь християнської філософії й теології».

Вас мабуть здивує знати, що основою цього догмату є дериват поганської філософії. Давно перед народженням Ісуса, вже вірили, що душа була щось незбагненного, яка могла існувати окремо від тіла. У такому стані вона переживала смерть тіла, до життя в формі примари або духа.

Греки чітко з’єднували цей догмат з філософськими висловами Сократа, відомого грецького філософа, яких цитують так: «Душа,.. якщо виходить з тіла чистою, не беручи нічого тілесного із собою,.. відходить у щось подібне до себе, у невидиме, божественне, безсмертне, та розсудливе, і прибуваючи туди, є щасливою, вільна від помилок і примхи й страху... і без усіх інших тілесних злигоднів, і... в правді живе вічно з богами» (Федо, 80, D, E; 81, A).

Біблія не вчить цього догмата

Як же почали навчати цей поганський догмат про безсмертя душі в так званому християнстві й іудаїзмі?

Нова католицька енциклопедія пояснює справу, коли каже: «Поняття, що душа переживає смерть тіла не пізнається в Біблії». Краще було б сказати, що догмат про безсмертя душі зовсім не знаходиться в Біблії! Та енциклопедія признає: «Поняття людської душі не є таке саме в С[тарому] З[авіті] як у грецькій й сучасній філософії».

У так званому Старому Завіті, єврейське слово неʹфеш, звичайно перекладається словом «душа», і знаходиться 754 рази. У так званому Новому Завіті, грецьке слово пси·хіʹ, також перекладається словом «душа», 102 рази. Дослідити як ці слова вживаються в Біблії, дуже здивує вас.

У 1 Мойсеєвій 2:7 читаємо, що Бог вдихнув Адамові у ніздрі дихання життя, і Адам «став живою душею [єврейське, неʹфеш]». Зверніть увагу на те, що Адамові не було дано живої душі; він став душею. Інакше кажучи, новостворений Адам був душею! Не дивно, що Нова католицька енциклопедія доходить до цього висновку: «Душа в С[тарому] З[авіті] не є частиною людини, але цілою людиною — людина як жива істота».

Інші вірші в Біблії підтверджують це. У 3 Мойсеєвій 7:20, наприклад, каже, що душа, «буде їсти м’ясо з мирної жертви». У 3 Мойсеєвій 23:30 каже: «А кожна душа, що буде робити яке зайняття». У Приповістей 25:25 каже: «Добра звістка з далекого краю — це холодна водиця на спрагнену душу». А в Псалмі 105:18 каже, що: «Кайданами мучили ноги його, залізо пройшло в його тіло [душа]». Що ж може їсти м’ясо, працювати, відсвіжуватись водою, і бути закованою в кайданах? Чи це відмінна, духовна частина людини, або чи сама людина? Відповідь очевидна.

Цікаво, людина не є єдиною душею. У 1 Мойсеєвій 1:20 говорить, що в одній ері творення, Бог сказав: «Нехай вода вироїть дрібні істоти, душу живу». Так, навіть риби є душі! В іншій ері творення, Бог сказав, що «худоба й плазуюче, і земна звірина» є душами! (1 Мойсеєва 1:24; порівняйте 3 Мойсеєву 11:10, 46; 24:18; 4 Мойсеєву 31:28; Йова 41:21; Єзекіїля 47:9).

«Душа» в Біблії, не стосується якогось тінистого духа, який залишає тіло після смерті. Це сама особа або тварина, або життя яким людина або тварина насолоджується.

Що стається після смерті?

Ясно, Біблія не погоджується з поганським вченням, що людина має безсмертну душу. Хто ви думаєте навчав правду про це? Поганські грецькі філософи чи Божі люди під угодою з Ним? Певно, це були Божі люди, яким Він дав Своє натхненне Слово.

Однак, ще зостається це запитання: Що стається з душею після смерті? Тому що душа є людиною, то ясно, вона вмирає тоді, коли людина вмирає. Інакше кажучи, померла людина є померла душа. Багато інших віршів у Біблії підтверджують це. «Душа що грішить,— вона помре»,— каже Єзекіїль 18:4. У Суддів 16:30 читаємо так: «І промовив Самсон: Умирай, душе моя, з Филистіями» Куліш). Інші вірші показують, що душі можливо стяти (1 Мойсеєва 17:14), убивати мечем (Ісуса Навина 10:37), задушити (Йова 7:15), і затопити (Йони 2:5). Померла душа — це померла людина (3 Мойсеєва 19:28; 21:1, 11).

В якому ж становищі перебувають померлі душі? Просто кажучи, смерть це протилежність життю. Всі наші чуття є пов’язані з фізичним тілом. Спроможність бачити, чути, і думати залежні від функції наших очей, ушей, і розуму. Без очей не можемо бачити. Без ушей не можемо чути. Без розуму не можемо нічого вдіяти. Коли людина помирає, то усі ці фізичні органи перестають діяти. Ми перестаємо існувати.

Погоджуючись з цим, у Екклезіястовій 9:5, 10 каже так: «А померлі нічого не знають... Немає в шеолі [могилі], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости». Подібно, в Псалмі 146:3, 4 каже: «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема: вийде дух [життєдайна сила] його — і він до своєї землі повертається,— того дня його задуми гинуть». Отже, коли люди (душі) помирають, то просто перестають існувати.

Від поганського вчення до церковного догмата

«Але чи ж у Новому Завіті не вчить про безсмертя душі?» — дехто можливо буде питати. Зовсім ні. Нова католицька енциклопедія признає: «Н[овий] З[авіт] є вірний [Старому Завітові] щодо розуміння смерті». Інакше кажучи, «Новий Завіт» вчить, що душа помирає. Ісус Христос показав, що Він не вірив у безсмертя душі. Він запитав: «У суботу годиться робити добре, чи робити лихе, життя [душу, НС] зберегти, чи погубити?» (Марка 3:4). Християнський апостол Павло також підтвердив думку в «Старому Завіті» цитуючи з 1 Мойсеєвої 2:7: «Так і написано: Перша людина Адам став душею живою» (1 Коринтян 15:45).

Як же ця платонічна думка вторгнулась у церковний догмат? Енциклопедія релігії й етики, автор Джеймс Гейстінгс, пояснює: «Коли християнське євангеліє поширилось від єврейської синагоги по Римській імперії, то цим чином передалось основне єврейське поняття про душу в оточення грецької думки, з чималими результатами в процесі застосування». Церковні вчителі намагались зробити їхню звістку «зрозумілою в грецькому світі» використанням «прийнятних висловів і понять грецької психології». Єврейські теологи теж почали виявляти «міцний вплив платонізму» в їхніх писаннях (Іудейська енциклопедія).

Таким чином відкинули біблійне вчення про душу й заступили його зовсім поганською доктриною. Цей акт неможливо оправдати на підставі, що цим чином християнство стало більш привабливим для народу. Коли апостол Павло проповідував у Афінах, центрі грецької культури, то не навчав платонічної доктрини про душу. Навпаки, він проповідував християнський догмат воскресіння незважаючи на те, що багатьом грецьким слухачам було трудно погодитись з цією думкою (Дії 17:22-32).

Апостол Павло перестерігав проти з’єднання біблійної правди з поганським вченням коли сказав: «Що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?» (2 Коринтян 6:14, 15). Немає сумніву, що коли так зване християнство зробило поганське навчання наріжним каменем своєї філософії й теології, то цим знеславила Самого Бога!

Надія для померлих

Люди мають свободу вірити так як хочуть. Усе ж таки, неможливо заперечити, що догмат про безсмертя душі не походить з Біблії. Чи ж люди мають надію на життя після смерті?

Коли Йов підняв запитання, «Чи може [людина] знову жити?» то дав на нього натхненну відповідь. Він сказав: «Ти [Єгова] покличеш, а я сам відповім Тобі. Діла рук Твоїх Ти прагнутимеш» (Йова 14:14, 15, НС). Так, у Біблії поміщається надія на воскресіння для всіх людей в Божій пам’яті. Бог прагне відновлювати вірних слуг, таких як Йов, до життя! Ісус Христос підтвердив дійсність цієї надії, кажучи: «Не дивуйтесь цьому, бо настає година, коли всі, хто в пам’ятних гробах, почують Його голос і повиходять ті, які добро чинили, на воскресіння життя, а ті, які практикували зло, на воскресіння суду» (Івана 5:28, 29, НС).

Коли настане час для того пророцтва сповнятись, то в Ісаї 25:8 Бог обіцяє, що «смерть знищена буде назавжди». Це буде світ у якому, так як обіцяє в Об’явленні 21:4, «смерти вже не буде». Чи ви любили б жити в світі без похоронів або похоронних закладів, могильних каменів, або кладовищ, в якому не буде вже сліз або смутку, тільки сльози радості?

Правда, вас можливо виховано вірити в догмат про безсмертя душі. Але студіюванням Біблії, ви можете будувати віру в біблійні визволяючі обіцянкиa. Ви також можете навчитись Божої вимоги для вас, щоб успадкувати біблійні обіцянки, не пережити як безсмертна душа, але одержати «вічне життя» в Раю на землі (Івана 17:3; Луки 23:43).

[Примітка]