Чи конкуренція є ключем до успіху?
«ПЕРЕМОГА — це не тільки те, що тобі потрібно, перемога — це єдине, що тобі потрібно». Багато людей сьогодні керуються у житті цими словами, які часто приписують Вінсу Ломбарді, тренеру з американського футболу. Екс-комуністичні країни сьогодні теж вихваляють принцип конкуренції. Вважається, що введення у ринок конкуренції є запорукою достатку. В країнах Сходу деякі батьки виставляють своїх дітей проти інших і посилають до репетиторів, які вчать їх здавати вступні екзамени. Затурбовані батьки переконані, що вступ у престижний учбовий заклад є ключем до майбутнього процвітання.
Багато людей впевнені, що конкуренція — це ключ до успіху. За їхніми словами, люди зробили прогрес, конкуруючи між собою. «Конкуренція за вищу посаду є джерелом живучості японських корпорацій»,— каже 65,9 відсотка керівників найбільших корпорацій, опитаних Японською федерацією економічних організацій. І виглядає, що японські компанії вже деякий час мають успіх. Проте чи справді конкуренція є ключем до успіху?
Чи конкуренція така вже корисна?
Люди, які конкурують з іншими, виявляють егоїстичні — «я перший» — погляди. Вони тішаться, коли в інших справи йдуть погано, думаючи, що це у свою чергу посприяє їхньому становищу. Заради своєї власної вигоди вони можуть використовувати методи, шкідливі для інших. До чого доводить така гонитва за успіхом шляхом конкуренції. Ясуо, котрого теж захопило змагання за високе становище у компанії, де він працював, так згадує своє минуле: «Перейнятий духом конкуренції та мисленням, що зосереджувалося на просуванні по роботі, я порівнював себе з іншими і вважав себе ліпшим за них. Коли ж тих людей ставили наді мною, то я кожного дня нарікав на кадровиків свого підприємства. У мене не було справжніх друзів».
Дух конкуренції може довести також до передчасної смерті. Як? Японська газета «Майніті дейлі ньюс» пов’язує «кароші», або смерть від перенавантажень на роботі, з поведінкою категорії «А». Категорія «А» описує лінію поведінки людини, яка реагує на стрес настирливістю, конкуренцією та ворожістю. Американські кардіологи Фрідман та Розенман пов’язують поведінку категорії «А» з коронарною хворобою серця. Так, дух конкуренції може бути згубним.
Конкуренція на робочому місці може бути причиною ще інших фізичних та психічних розладнань. Прикладом цього може послужити Кейноцуке, який був найкращим продавцем машин однієї з найбільших автомобільних фірм у Японії. Він встановив рекорд, продавши 1250 автомобілів. Його портрет повісили в кімнаті директорів компанії. Хоча він не хотів робити кар’єру по роботі за рахунок своїх колег, фірма підштовхувала його до конкуренції. В результаті цього через один рік він вже мав виразки шлунка та дванадцятипалої кишки. Того самого року 15 адміністраторів його фірми потрапили в лікарню й один покінчив життя самогубством.
Вдома ж бажання «не відставати від Петренків» заставляє людей хвалитися своїми маєтками у вічному суперництві (1 Івана 2:16). Це лише наповнює грошима кишені земних купців. (Порівняйте Об’явлення 18:11).
Хоча суперництво та дух конкуренції можуть підтримувати прогрес по роботі, не дивно, що цар Соломон помітив таку річ: «Я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, [це] викликає заздрість одного до одного,— і це все марнота та ловлення вітру!» (Екклезіяста 4:4). Як же нам, живучи у конкуруючому суспільстві, зберігати душевний мир? Щоб зрозуміти це, розгляньмо спершу джерело конкуренції.