Розвивайте поміркованість

«Ваша лагідність [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям. Господь близько!» (ФИЛИП’ЯН 4:5).

1. Чому нелегко бути поміркованим у сьогоднішньому світі?

«ПОМІРКОВАНА людина» для англійського журналіста Сера Алана Патріка Керберта є міфічною істотою». Справді, деколи може здаватися, що у цьому розділеному боротьбою світі вже не залишилося поміркованих людей. Біблія передбачала, що у ці критичні «останні дні» люди будуть «люті», «свавільні» (НС) та «непримирливі», інакше кажучи, які завгодно, тільки не помірковані (2 Тимофія 3:1—5, Куліш). Проте християни дуже цінують поміркованість, знаючи, що вона є ознакою божественної мудрості (Якова 3:17, НС). Ми не вважаємо, що неможливо бути поміркованим у непоміркованому світі. Навпаки, ми повністю приймаємо натхнену пораду апостола Павла з Филип’ян 4:5, у якій міститься нелегке завдання: «Ваша... [«поміркованість», НС] хай буде відома всім людям».

2. Як слова апостола Павла у Филип’ян 4:5 допомагають нам визначити, чи ми помірковані?

² Зверніть увагу на те, як Павлові слова допомагають нам перевірити, чи ми помірковані. Питання полягає не стільки в тому, як ми дивимося на себе самі, скільки у тому, як на нас дивляться інші або яка в нас репутація. У перекладі Філліпса цей вірш звучить так: «Майте репутацію поміркованих». Кожен з нас може запитати себе: «Яка у мене репутація? Чи мене вважають поміркованою, поступливою та лагідною людиною? Чи, може, жорсткою, грубою та свавільною?»

3. а) Що означає грецьке слово, перекладене словом «поміркований», і чому ця риса така приваблива? б) Як християнин може стати більш поміркованим?

³ Наша репутація у цьому випадку буде відображенням того, наскільки ми наслідуємо Ісуса Христа (1 Коринтян 11:1). Коли Ісус був на землі, він досконало наслідував найвищий приклад поміркованості — свого Отця (Івана 14:9). До речі, коли Павло писав про «лагідність й ласкавість Христа», то вжив грецьке слово е·пі·еі·кı́·ас (перекладене «ласкавість»), яке також означає «поміркованість» або буквально «поступливість» (2 Коринтян 10:1). «Тлумачний коментар до Біблії» (англ.) каже, що воно є «одним з найвеличніших слів у Новому Завіті для опису характеру». Воно вказує на рису настільки привабливу, що один вчений перекладає його виразом «лю́ба поміркованість». Тому розгляньмо три способи, якими Ісус, подібно до свого Отця Єгови, виявляв поміркованість. Таким чином ми побачимо, як нам самим стати поміркованішими (1 Петра 2:21).

«Вибачливий»

4. Як Ісус показав, що він є «вибачливим»?

⁴ Ісус, як і його Отець, виявляв поміркованість у тому, що постійно був «вибачливим» (Псалом 86:5). Розгляньмо час, коли Петро, близький товариш Ісуса, тричі відрікся від нього у ніч Ісусового арешту і суду. Сам Ісус говорив раніше: «Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм» (Матвія 10:33). Чи Ісус жорстко і немилосердно застосував це правило до Петра? Ні. Після свого воскресіння Ісус особисто відвідав Петра, без сумніву, для того щоб потішити і підкріпити цього розкаяного, безутішного апостола (Луки 24:34; 1 Коринтян 15:5). Невдовзі після того Ісус дозволив Петрові нести велику відповідальність (Дії 2:1—41). Це був грандіозний вияв лю́бої поміркованості! Хіба ж не потішає нас думка, що Єгова призначив Ісуса Суддею над усім людством? (Ісаї 11:1—4; Івана 5:22).

5. а) Яку репутацію повинні старійшини мати серед овець? б) Який матеріал слід переглядати старійшинам, перш ніж приступати до судових справ, і чому?

⁵ Коли старійшини виконують у зборі обов’язки суддів, вони намагаються наслідувати Ісусів приклад поміркованості. Вони не хочуть, щоб вівці боялися їх, як карателів. Навпаки, вони стараються бути подібними до Ісуса, так щоб овечки почувалися з ними безпечно, як з люблячими пастирями. Займаючись судовими справами, вони докладають усіх зусиль, щоб бути поміркованими та вибачливими. Деякі старійшини вважають, що, перш ніж приступити до таких справ, корисно переглянути статті з «Вартової башти» за 1 липня 1992 року «Єгова — безсторонній «Суддя всієї землі» та «Старійшини, судіть справедливо». Таким чином вони поновлюють у пам’яті підсумок того, як судить Єгова: «Непохитно, коли необхідно, милосердно, коли можливо». Немає помилки в тому, щоб схилятися до милосердя у суді, якщо це помірковано і є вагомі причини (Матвія 12:7). Але дуже серйозно помиляється той, хто є грубим або немилосердним (Єзекіїля 34:4). Старійшини уникають помилок, коли стараються вибрати спосіб дій, що буде найбільше виражати любов та милосердя і залишатиметься в рамках справедливості. (Порівняйте Матвія 23:23; Якова 2:13).

Бути гнучким, коли змінюються обставини

6. Як Ісус виявив поміркованість у випадку з язичеською жінкою, дочка котрої була під впливом демона?

⁶ Ісус так само швидко змінював спосіб дій або пристосовувався до нових ситуацій, як Єгова. Одного разу язичеська жінка благала його вилікувати її дочку, що була під сильним впливом демона. Спочатку трьома різними способами Ісус натякнув їй, що він не допоможе: по-перше — не давши їй відповіді; по-друге — прямо сказавши, що його послано не до язичників, а до євреїв, і по-третє — навівши приклад, в якому лагідно виклав ту саму думку. Однак жінка і після цього наполягала і виявила цим самим надзвичайну віру. З огляду на таку виняткову обставину Ісус побачив, що у цьому випадку не слід було застосовувати загальне правило,— це був час для гнучкості заради вищих принципівa. Отже Ісус зробив те, від чого тричі відмовився раніше. Він вилікував дочку тої жінки! (Матвія 15:21—28).

7. Як батьки можуть виявляти поміркованість і чому?

⁷ Чи нас також вважають особами, готовими бути гнучкими у відповідних ситуаціях? Часто таку поміркованість треба виявляти батькам. Оскільки кожна дитина неповторна, то методи, успішні у випадку з однією, не приносять користі іншій. Також у міру того, як діти ростуть, змінюються їхні потреби. Чи слід змінити час, коли вони повинні бути ввечері вдома? Чи було б корисно для сімейного вивчення, якщо б воно проходило жвавіше? Коли батьки занадто бурхливо реагують на дрібні провини, чи вони готові бути смиренними і виправити ситуацію? Таким чином поступливі батьки не дратують зайвий раз своїх дітей і не відчужують їх від Єгови (Ефесян 6:4).

8. Як старійшини у зборах можуть брати провід у пристосовуванні до потреб території?

⁸ Старійшинам також слід пристосовуватися до нових обставин, але разом з цим ніколи не йти на компроміс із конкретними Божими законами. Чи ти спостерігаєш за змінами у території, наглядаючи за проповідницькою працею? Змінюється спосіб життя людей по сусідству — може, слід звернути увагу на вечірнє свідчення, проповідування на вулиці або по телефону. Таке пристосовування допомагає нам успішно справлятися із завданням проповідувати (Матвія 28:19, 20; 1 Коринтян 9:26). Павло також старався пристосовуватися до різних людей у служінні. Чи ми намагаємося робите так само, вивчаючи, наприклад, місцеві релігії та культуру, щоб бути в стані допомогти людям? (1 Коринтян 9:19—23).

9. Чому старійшині не слід завжди наполягати на вирішенні проблем тим способом, яким він користувався у минулому?

⁹ Останні дні стають все критичнішими, тому пастирям також слід пристосовуватися до заплутаності, складності та неприємності деяких проблем, з якими зустрічається сьогодні отара (2 Тимофія 3:1). Старійшини, зараз не час для жорсткості! Безумовно, старійшина не буде наполягати на тому, що до проблем слід підходити так само, як у минулому, якщо його методи стали неефективними або якщо «вірний і мудрий раб» вважав за необхідне опублікувати новий матеріал на ці теми. (Матвія 24:45; порівняйте Екклезіяста 7:10; 1 Коринтян 7:31). Один вірний старійшина щиро намагався допомогти пригніченій сестрі, якій було дуже потрібно, щоб її хтось вислухав. Однак він не дуже серйозно поставився до її проблеми і запропонував їй спрощенські рішення. Пізніше Товариство Вартової башти опублікувало деяку біблійну інформацію стосовно проблеми, яку мала та сестра. Старійшина знову поговорив з нею, але на цей раз вже із застосуванням нового матеріалу і зі співчуттям. (Порівняйте 1 Солунян 5:14, 15). Який чудовий приклад поміркованості!

10. а) Як старійшинам слід бути поступливими одні з одними і з радою старійшин в цілому? б) Як рада старійшин повинна дивитися на старійшин, які виявляють непоміркованість?

¹⁰ Старійшинам також слід бути поступливими одні з одними. Як важливо, щоб на зустрічах ради старійшин жоден старійшина не домінував! (Луки 9:48). Головуючому старійшині особливо необхідно стриманості щодо цього. А коли один чи два старійшини не погоджуються з рішенням усієї ради старійшин, вони не наполягатимуть на тому, щоб все було по-їхньому. Навпаки, якщо не порушуються біблійні принципи, ці старійшини будуть поступливими, пам’ятаючи, що від старійшин вимагається поміркованості (1 Тимофія 3:2, 3). З іншого боку, рада старійшин повинна пам’ятати, що Павло засуджував коринтський збір за те, що у ньому ‘терпіли безумних [«непоміркованих», НС]’, які видавали себе за «передніших апостолів» (2 Коринтян 11:5, 19, 20). Тому старійшини повинні дати пораду тому співстарійшині, який поводився вперто, непомірковано, але треба зробити це лагідно і доброзичливо (Галатів 6:1).

Поміркованість у використанні влади

11. Яка відмінність існувала між тим, як єврейські релігійні провідники Ісусового часу використовували владу і як це робив сам Ісус?

¹¹ Коли Ісус був на землі, його поміркованість дійсно виявлялася в тому, як він використовував дану Богом владу. Як же сильно він відрізнявся від релігійних провідників його часу! Розгляньмо один приклад. Божий закон вимагав, щоб у суботу не виконувати жодної праці, навіть не збирати дерево (Вихід 20:10; Числа 15:32—36). Релігійні лідери хотіли контролювати, як люди сповняють цей закон. Тому вони взяли на себе відповідальність і постановили, що́ саме можна піднімати в суботу. Рішення було таким: нічого, що важче за дві сушені фіґи. Вони навіть видали заборону на сандалі, підбиті цвяхами, заявляючи, що піднімати зайву вагу означає працювати! Вважається, що в цілому рабини додали 39 правил до Божого закону про суботу і тоді встановили безконечні додатки до тих правил. На відміну від них, Ісус не намагався контролювати людей, соромлячи їх, і не встановлював безлічі обмежувальних правил чи жорстких недосяжних норм (Матвія 23:2—4; Івана 7:47—49).

12. Чому можна сказати, що Ісус був непохитним, коли йшлося про праведні норми Єгови?

¹² Чи ж нам робити висновок, що Ісус не підтримував Божих праведних норм? Ні в якому разі! Він розумів, що закони ефективні, коли люди беруть до серця принципи, які лежать в основі цих законів. Тоді як фарисеї турбувалися тим, як би контролювати людей безліччю правил, Ісус намагався досягати сердець. Наприклад, він добре знав, що коли йдеться про такі Божі закони, як «утікайте від розпусти», то не може бути мови про поступливість (1 Коринтян 6:18). Тому Ісус попереджав людей про думки, які можуть довести до неморальності (Матвія 5:28). Щоб навчати таким чином, потрібно набагато більше мудрості і проникливості, ніж для того щоб встановити суворі механічні правила.

13. а) Чому старійшинам слід остерігатися створювати негнучкі закони і правила? б) У яких справах важливо поважати совість людини?

¹³ Сьогодні відповідальні брати так само зацікавлені в тому, щоб досягати сердець. Тому вони остерігаються встановлювати довільні, негнучкі правила і перетворювати свою власну точку зору та погляди у закон. (Порівняйте Даниїла 6:7—16). Час від часу лагідні зауваження про такі справи, як одяг та зовнішній вигляд, можуть мати місце і бути доцільними, але старійшина ризикує своєю репутацією поміркованого чоловіка, якщо він завжди повертається до цих справ і намагається нав’язати іншим власний смак. Справді, нікому у зборі не слід намагатися контролювати інших. (Порівняйте 2 Коринтян 1:24; Филип’ян 2:12).

14. Як Ісус показав, що він був поміркованим у своїх сподіваннях щодо інших?

¹⁴ Старійшини можуть перевірити себе самих ще в іншій справі: «Чи помірковані мої сподівання щодо інших?» Ісусові сподівання, безумовно, були такими. Він постійно показував своїм послідовникам, що він не сподівається від них чогось більшого, ніж щиросердих зусиль, і що він високо цінував їх. Він похвалив бідну вдову за ті дві монети малої вартості, які вона дала (Марка 12:42, 43). Він докорив своїм учням, коли вони критикували Марію за коштовну пожертву, такими словами: «Залишіть її... Що могла, те зробила вона» (Марка 14:6, 8). Він був поміркованим, навіть коли його послідовники підвели його. Наприклад, хоча він спонукував своїх трьох найближчих апостолів не спати і пильнувати з ним у ніч його арешту, вони розчарували його, бо кілька разів засинали. Однак він співчутливо сказав: «Бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Марка 14:34—38).

15, 16. а) Чому старійшини повинні бути обережними, щоб не змушувати і не залякувати отару? б) Як одна вірна сестра змінила свої сподівання стосовно інших?

¹⁵ Правда, Ісус заохочував своїх послідовників ‘силкуватися’ (Луки 13:24). Але він ніколи не змушував їх робити це! Він надихав їх, давав приклад, брав провід і намагався досягнути їхніх сердець. Він вірив, що сила духу Єгови зробить решту. Сьогодні старійшини повинні так само підбадьорювати членів отари служити Єгові з усього серця, але вони не повинні залякувати, звинувачувати або соромити їх, натякаючи, що їхнє теперішнє служіння Єгові є недостатнім або неприйнятним. Суворе, змушуюче «більше, більше, більше!» може знеохотити братів, які роблять все, що в їхніх силах. Як сумно, коли старійшина набуває собі репутації людини, котрій «важко догодити»,— як це далеко від поміркованості! (1 Петра 2:18).

¹⁶ Всі ми повинні бути поміркованими у своїх сподіваннях щодо інших! Одна сестра писала після того, як вона зі своїм чоловіком залишила місіонерське призначення, щоб піклуватися старенькою матір’ю: «Цей час для нас, вісників у зборах, дійсно важкий. Після районного та обласного служіння, де ми були захищені від багатьох проблем, ми раптом з тривогою усвідомили цей факт. Раніше я думала, наприклад: «Чому ця сестра пропонує у цьому місяці не ту літературу? Чи вона не читає «Служіння Царству»?» Тепер я знаю чому. Для декого все, що вони можуть зробити, це вийти [у служіння]». Наскільки краще хвалити братів за те, що вони роблять, ніж осуджувати їх за те, чого вони не роблять!

17. Який приклад поміркованості дав нам Ісус?

¹⁷ Розгляньмо останній приклад того, як Ісус користується своєю владою у поміркований спосіб. Так само як його Отець, Ісус далекий від того, щоб ревно оберігати свою владу. Він теж багато доручив іншим, призначивши клас вірного раба «над цілим маєтком своїм» на землі піклуватися ним (Матвія 24:45—47). І він не боїться прислухатися до думки інших. Він часто питав своїх слухачів: «Що ви думаєте?» (Матвія 17:25; 18:12; 21:28; 22:42). Саме так повинно бути серед сьогоднішніх послідовників Христа. Якою б не була наша влада, ми не повинні ставати неохочими слухати. Батьки, слухайте! Чоловіки, слухайте! Старійшини, слухайте!

18. а) Як можна довідатися, чи ми маємо репутацію поміркованих людей? б) Яке добре рішення кожен з нас може прийняти?

¹⁸ Безумовно, кожен з нас хоче «мати репутацію поміркованих» (Филип’ян 4:5, Філліпс). Але звідки ми можемо знати, чи такою є наша репутація? Коли Ісус цікавився, що люди кажуть про нього, він запитав це у своїх довірених друзів (Матвія 16:13). Чому б не взяти з нього прикладу? Ти міг би попросити когось, на кого можеш покластися, щиро сказати, чи ти маєш репутацію поміркованої, поступливої особи. Дійсно, кожен з нас може зробити дуже багато, щоб ліпше наслідувати досконалий приклад, який залишив стосовно поміркованості Ісус! Наслідуймо приклад Єгови та Ісуса особливо тоді, коли маємо деяку владу над іншими, користуймося своєю владою у поміркований спосіб, завжди будьмо готові прощати, виявляти гнучкість і поступатися там, де можна. Хай же кожен з нас намагається бути «поступливим»! (Тита 3:2, Хоменко).

[Примітка]

Як би ви відповіли?

◻ Чому християни хочуть бути поміркованими?

◻ Як старійшини можуть наслідувати Ісусову готовність прощати?

◻ Чому нам слід намагатися бути такими гнучкими, як Ісус?

◻ Як ми можемо виявити поміркованість у використанні влади?

◻ Як ми можемо перевірити себе, чи ми дійсно помірковані?

[Ілюстрація на сторінці 15]

Ісус був готовий простити розкаяному Петру.

[Ілюстрація на сторінці 16]

Коли жінка виявила надзвичайну віру, Ісус побачив, що у цьому випадку не слід застосовувати загальне правило.

[Ілюстрація на сторінці 18]

Батьки, слухайте!

[Ілюстрація на сторінці 18]

Чоловіки, слухайте!

[Ілюстрація на сторінці 18]

Старійшини, слухайте!