Цінуйте справжнє життя
ЧИ ОКРІМ цього життя вже більше нічого немає? Заохочуючи нас «прийняти правдиве [«справжнє», НС] життя», Біблія тим самим виявляє, що таки є щось більше (1 Тимофія 6:17—19). Якщо наше теперішнє життя не справжнє життя, тоді яке є справжнім?
Контекст вищезазначеного вірша показує, що це — «вічне життя», за яке богобійна людина повинна міцно вхопитися (1 Тимофія 6:12). Для переважної більшості це означає вічне життя на землі. Адам, перша людина, мав перспективу жити вічно в раю (Буття 1:26, 27). Він помер би, лише вкусивши плід «дерева знання добра й зла» (Буття 2:17). Оскільки Адам і його дружина Єва не послухались Бога та з’їли з цього дерева, Бог прирік їх на смерть. ‘В день їди їхньої’ вони померли в Божих очах і почали повільно вмирати фізично. Їхнє життя вже не було таким, як колись.
Шлях до «справжнього життя»
Уможливлюючи «справжнє життя», Бог Єгова вжив заходів, аби врятувати людство. Щоб зрозуміти ці заходи, уявім собі невеличку фабрику. Усі машини на ній зіпсовані та завдають клопоту операторам, бо перший працівник багато років тому знехтував інструкцією і пошкодив усі ці машини. Теперішнім операторам залишається робити все можливе, аби працювати з тим, що вони мають. Власник фабрики хоче реконструювати машини, щоб допомогти своїм працівникам, і він відкладає для цього певні кошти.
Перший «оператор машини», Адам, не зберіг даного йому життя. Тому він передав своїм нащадкам недосконале життя, як несправно функціонуючий механізм (Римлян 5:12). Подібно до пізніших операторів фабрики, які не могли виправити цієї ситуації, нащадки Адама неспроможні досягнути справжнього життя (Псалом 49:8). Щоб виправити цю, здавалося б, безнадійну ситуацію, Єгова послав свого єдинородного Сина на землю, аби викупити вічне життя для людства (Луки 1:35; 1 Петра 1:18, 19). Померши жертовною смертю за людство, Божий єдинородний Син Ісус Христос постачив кошти — життя, яке відповідає життю, втраченому Адамом (Матвія 20:28; 1 Петра 2:22). Завдяки цій дорогоцінній жертві Єгова має тепер підставу дати справжнє життя.
Ісусова викупна жертва уможливить слухняному людству вічне життя на райській землі (Псалом 37:29). Ця надія дається всім тим, хто переживе «війну того великого дня Вседержителя Бога», тобто Армагеддон (Об’явлення 16:14—16). Вона викоренить усе зло із землі (Псалом 37:9—11). Померлих перед Армагеддоном, які є в Божій пам’яті, буде воскрешено у відновленому Раю з перспективою насолоджуватися справжнім життям, яке приготовлене для всіх слухняних Богові (Івана 5:28, 29).
Потрібно дбати про наше теперішнє життя
Проте це не означає, що ми можемо нехтувати святістю нашого теперішнього життя. Чи власник фабрики витрачатиме час і фінанси на реконструкцію машини для робітника, який не дбає про неї? Чи ж роботодавець не доручить реконструйовану машину особі, яка з усіх сил намагалася утримувати стару в робочому стані?
Життя — дорогоцінний дар від Єгови. Будучи доброзичливим Джерелом цього дару, він хоче, щоб ми дбали про нього (Псалом 36:10; Якова 1:17). Говорячи про те, що Єгова турбується людьми на землі, Ісус сказав: «Навіть волосся вам на голові пораховане все» (Луки 12:7). Єгова заборонив ізраїльтянам вбивати, у що, звичайно, включалося самовбивство (Вихід 20:13). Це допомагає нам уникати погляду, що самогубство є особистим вибором.
Знаючи про те, що Єгова щиро цікавиться нашим благополуччям, богобійні люди тримаються біблійних принципів, застосовуючи їх у сьогоднішньому житті. Приміром, через те що християнам наказано ‘очистити себе від усякої нечисти тіла та духа і творити святиню у Божім страху’, вони уникають вживання тютюну і галюциногенних наркотиків, що викликають залежність (2 Коринтян 7:1).
Боже піклування людським життям виявляється і в тому, що він радить зберігати «лагідне серце» та уникати неморальної поведінки (Приповістей 14:30; Галатів 5:19—21). Дотримуючись цих високих норм, ми охороняємо себе від таких речей, як шкідливий гнів і хвороби, що передаються статевим шляхом.
Турботу Єгови про життя його людей можна побачити також в тому, що він говорить не переїдатися і не впиватися (Повторення Закону 21:18—21; Приповістей 23:20, 21). Християн застерігається, що пожадливі особи і п’яниці не вспадкують Божого Царства, тобто вони ніколи не матимуть справжнього життя (1 Коринтян 6:9, 10; 1 Петра 4:3). Заохочуючи до поміркованості, Єгова навчає нас того, що йде нам на користь (Ісаї 48:17).
Додержуючись Божих норм, ми показуємо, що цінуємо наше теперішнє життя. А справжнє життя є, звичайно, ще важливішим. Правдиві християни приділяють йому більше уваги, ніж теперішньому життю, оскільки воно є вічним. Коли Ісус Христос пожертвував своє життя, він тим самим підкорився волі Єгови. Слухняність до свого Отця мала для нього куди більше значення, ніж його земне життя. За своє бездоганне життя Ісус отримав воскресіння і безсмертне життя на небі (Римлян 6:9). Завдяки його смерті також відкрився шлях до вічного життя для слухняних людей, що вірять у його викупну жертву (Євреїв 5:8, 9; 12:2).
Важливий закон про кров
Зрозуміло, Ісусові послідовники віддзеркалюють його склад думок. Вони прагнуть у всьому подобатись Богові, так само як прагнув Христос. Насамперед цим пояснюється, чому вони не погоджуються на переливання крові, яке декотрі лікарі вважають необхідним для врятування життя. Подивімося, яким чином людина виявляє своє цінування справжнього життя, відмовляючись від переливання крові.
Подібно до Ісуса Христа, правдиві християни бажають бути живими в Божих очах, а це вимагає повної слухняності Богу. Боже Слово наказує Христовим послідовникам: ‘Стримуйтесь від ідольських жертов та крови, задушенини та блуду’ (Дії 15:28, 29). Чому ж цей закон про кров увійшов у накази, які обов’язкові для християн?
Даний ізраїльтянам Закон вимагав стримуватися від крові (Левит 17:13, 14). Християни не перебувають під Мойсеєвим Законом. Але вони знають, що наказ не споживати крові передував цьому Закону — його було дано Ноєві відразу після потопу (Буття 9:3, 4; Колосян 2:13, 14). Цей наказ стосувався всіх нащадків Ноя, від якого походять усі народи землі (Буття 10:32). Крім того, Мойсеїв Закон допомагає нам зрозуміти причину, чому Бог наполягає на святості крові. Після того як Бог заборонив ізраїльтянам споживати будь-яку кров, він сказав: «Душа тіла — в крові вона, а Я дав її для вас на жертівника для очищення за душі ваші, бо кров та — вона очищує душу» (Левит 17:11). Кров була призначена Богом суто для жертвоприношення на вівтарі. Закон про святість крові виявляє Божу владу над усім життям на землі (Єзекіїля 18:4; Об’явлення 4:11). Дивлячись на своє життя Божими очима, ми усвідомлюємо, що воно не належить нам, але всього-на-всього довірене нам Богом.
Наше теперішнє життя довірене нам так само, як було довірено машину оператору у вищенаведеному прикладі. Що ви зробили б, якби ваша машина потребувала ремонту, а механік радив використати для цього деталі, категорично заборонені в інструкції? Чи ви б не звернулися до інших механіків, щоб пересвідчитись у можливості відремонтувати цю машину згідно з інструкцією? Людське життя куди важливіше і складніше, ніж якась машина. Наш Творець у своєму натхненому Слові, інструкції для життя людей, забороняє використовувати кров для збереження життя (Повторення Закону 32:46, 47; Филип’ян 2:16). Чи ж не розсудливо дотримуватися вимог цієї інструкції?
Християнські пацієнти, які домагаються безкровного лікування, не відкидають абсолютно всіх видів медичної допомоги. Вони лише прагнуть такого лікування, яким виявлятиметься пошана до їхнього життя — теперішнього і майбутнього. Лікарі, які, виявляючи мужність, поважають позицію християн, засвідчують про позитивні наслідки лікування згідно з їхнім проханням. «Зустріч зі Свідками Єгови допомогла мені зрозуміти нові цінності»,— говорить один хірург, який колись проводив масивні переливання крові. Сьогодні він намагається лікувати без крові навіть тих людей, що не є Свідками.
Цінування справжнього життя
Які ж нові цінності відкрив для себе цей хірург завдяки лікуванню Свідків Єгови? Тепер він розуміє, що під час лікування хворого потрібно брати до уваги не тільки вражену хворобою частину тіла, але й цілу особу. Чи ж можна заборонити хворому просити найліпшого догляду за своїм фізичним, духовним і душевним здоров’ям?
Для 15-річної Куміко переливання крові для лікування її смертоносної лейкемії було б найгіршим вибором. Зусилля продовжити завдяки цьому своє життя на декілька тижнів, місяців або навіть років коштували б зрештою надто дорого. Будучи людиною, що присвятила своє теперішнє життя Богу Єгові як його Свідок, вона ставилася з пошаною до святості життя і крові. Попри несамовите протистояння батька та інших родичів, Куміко була непохитною. Одного дня лікар запитав її: «Якщо твій Бог прощає прогріхи, чи ж він не простить тобі, коли ти погодишся на переливання крові?» Куміко відмовилась піти на компроміс і цим зректися своєї основаної на Біблії віри. ‘Додержуючись слова життя’, вона була непохитною (Филип’ян 2:16). Її невіруюча бабуся якось сказала: «Куміко не зречеться своєї віри». Невдовзі ставлення її батька і бабусі, а також обслуговуючих лікарів змінилося.
Міцна віра Куміко в Бога Єгову, який може воскресити її з мертвих, зворушила серця багатьох. Будучи ще живою, вона просила свого батька: «Навіть якщо я помру, то воскресну в Раю. Але якщо ти загинеш в Армагеддоні, я вже ніколи не побачу тебе. Благаю, вивчай Біблію». Її батько твердив: «Спочатку ти видужай, а тоді я візьмуся за це». Але коли Куміко померла від цієї невблаганної хвороби, батько поклав до її труни записку: «Куміко, ми побачимося з тобою в Раю». Після того як її поховали, він, звернувшись до тих, хто прийшов на похорон, сказав: «Я пообіцяв Куміко, що ми побачимося в Раю. Хоча мені все ще важко повірити, бо мало знаю, я вирішив дослідити це. Будь ласка, допоможіть мені». Інші члени її сім’ї також почали вивчати Біблію.
Куміко по-справжньому шанувала життя, і їй хотілося жити. Вона була вдячна за все те, що зробили лікарі, аби врятувати її теперішнє життя. Однак, дотримуючись вказівок в інструкції Творця, вона підтвердила, що цінує справжнє життя. Для мільйонів це буде вічне життя на райській землі. Чи ви будете серед них?