Для чого говорити про релігію?
БАТЬКИ з нетерпінням чекають перших слів своєї дитини. Коли вони чують повторювані слова поміж дитячого лепету: «мама» чи «тато», їхні серця переповнюються щастям. Вони спішать розповісти цю новину друзям та сусідам. Перша розмова дитини справді є доброю новиною, що приносить втіху.
Маленька дитина реагує на звуки, запахи і навколишні предмети. Звичайно, реакція є різною. Але коли б через якийсь час немовля перестало реагувати на це, то батьки справедливо б турбувалися, чи не порушився його розвиток.
Немовлята найкраще реагують на людей, яких знають. Звичайно на обличчі немовлятка з’являється широка посмішка, коли мати пригортає його до себе. Все ж коли в гості прийде родич і спробує доторкнутися до дитинки, це може викликати в неї сльози, та навіть затятий опір тому, щоб її брали на руки. Більшість родичів, які зустрілися з цим, не здаються. Коли немовля вже ліпше знає їх, бар’єр відчуженості падає їм на втіху і потихеньку з’являється посмішка дитинки.
Так само багато дорослих вагаються обговорювати відверто свої релігійні вірування з тими, кого знають недовго. Вони можуть не розуміти, чому незнайомець хоче говорити про їхню особисту справу, про релігію. Через це виникає бар’єр між ними та тими, хто говорить про Творця. Зрештою, вони відмовляються говорити про те, що є характерною рисою людини,— бажання поклонятися.
Насправді ми повинні бути зацікавленими навчитися про нашого Творця, а обговорення з іншими може допомогти нам у цьому. Все це тому, що Бог давно бажає відвертого спілкування. Подивімося, яким чином.
‘Почуйте і навчіться’
Уперше Бог почав спілкуватися з людьми — з Адамом — в Едемському саду. Але після того, як Адам та Єва згрішили, вони сховалися, коли Бог кликав їх, щоб далі спілкуватися з ними (Буття 3:8—13). Однак Біблія повідомляє докладно про чоловіків та жінок, які бажали спілкуватися з Богом.
Бог розмовляв з Ноєм про неминуче знищення злого світу тих днів, після чого Ной став «проповідником праведности» (2 Петра 2:5). Як промовець від Бога до своїх сучасників, Ной не тільки виявив віру в те, що Бог цікавиться людьми, але також не криючись став на боці Єгови. Яку реакцію побачив Ной? На жаль, більшість його сучасників «не знали [«не звертали уваги», НС], аж поки потоп не прийшов та й усіх не забрав» (Матвія 24:37—39). Але, на наше щастя, семеро із сім’ї Ноя послухалися, підкорилися Божим настановам і пережили всесвітній Потоп. Від них пішли усі люди, що живуть зараз.
Згодом Бог спілкувався з цілим народом, стародавнім Ізраїлем. Через Мойсея Бог дав їм Десять Заповідей і коло 600 так само обов’язкових законів. Єгова сподівався, що ізраїльтяни будуть виконувати їх усі. Мойсей встановив, аби що сім років під час річного свята Кучок читався вголос Божий Закон. «Збери той народ,— навчав він,— чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах». Для чого? «Щоб вони чули й щоб навчалися і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону». Усі повинні були почути і навчитися. Уявіть, як їм мало подобатися обговорювати те, що вони почули! (Повторення Закону 31:10—12).
Більше як п’ять сторіч пізніше юдейський цар Йосафат з левітами та своїми зверхниками провів кампанію відновлення чистого поклоніння Єгови. Ці чоловіки подорожували містами Юдеї, навчаючи мешканців законів Єгови. Обговорюючи закони прилюдно, цар виявив сміливість у правдивому поклонінні. А його піддані слухали і навчалися (2 Хронік 17:1—6, 9).
Нести свідчення в розмовах
Бог послав свого Сина Ісуса на землю для того, щоб він служив Його Промовцем (Івана 1:14). Під час Ісусового преображення його троє учнів почули Божий голос, який оголосив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» (Матвія 17:5). І вони з готовністю слухалися.
Так само в Ісуса були ті, хто проголошував іншим наміри Бога,— його апостоли. Проте коли Ісусові залишалося коло шести місяців земного служіння, він показав, що потрібно ще більше учнів, оскільки праця проповідування небесного Царства була дуже великою. Він навчив 70 з них, як говорити про Боже Царство з незнайомцями, а тоді послав їх розносити цю вістку людям (Луки 10:1, 2, 9). Незадовго перед поверненням на небо до свого Отця Ісус став спонукувати своїх послідовників починати говорити першими з іншими людьми про цю вістку і навіть наказував їм: «Тож ідіть, і навчіть всі народи... навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20). Сьогодні по всьому світові правдиві християни виконують це доручення, обговорюючи добру новину про Боже Царство зі своїми ближніми. Такі розмови дають їм можливість нести свідчення правди про Творця Єгову (Матвія 24:14).
Мирні, підбадьорливі розмови
Яким чином повинні були Ісусові учні обговорювати свої вірування з іншими? Їм не треба було дратувати противників або сперечатися з ними. Радше вони повинні були шукати таких людей, які позитивно ставилися до доброї новини, а тоді представляти докази в її підтримку. Певно, що Бог спостерігав за реакцією тих, хто зустрічався з учнями його Сина, як про це сказав Ісус: «Хто вас приймає — приймає Мене, хто ж приймає Мене,— приймає Того, Хто послав Мене» (Матвія 10:40). Якою ж різкою відмовою було те, що більшість сучасників Ісуса відкидали його вістку!
«Раб Господній не повинен сваритись», — радив християнський апостол Павло. Навпаки, він повинен «бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників із лагідністю, чи Бог їм не дасть покаяння, щоб правду пізнати» (2 Тимофія 2:24, 25). Павло показав хороший приклад у цьому, коли проповідував добру новину людям в Афінах, Греції. Він дискутував з євреями в їхній синагозі. Щодня на ринку він розмовляв «зо стрічними». Хоча декому, безсумнівно, просто подобалося послухати про нові ідеї, Павло говорив прямо і по-доброму. Він обговорював зі своїми слухачами Божу звістку, яка спонукувала їх покаятися. Їхня реакція була дуже подібна до того, як люди реагують сьогодні. «Деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се». Павло не наполягав на продовженні розмови. Розказавши про свою звістку, він «вийшов... з-поміж них» (Дії 17:16—31, 33, 34; 17:32, Куліш).
Пізніше Павло сказав членам християнського збору в Ефесі, що він ‘нічого корисного не минув, щоб його їм звістити й навчити їх прилюдно і в домах’. Окрім цього, він «свідчив юдеям та гелленам, щоб вони перед Богом покаялись, та ввірували в Господа нашого Ісуса Христа» (Дії 20:20, 21).
Ці приклади зі Святого Письма показують, як вірні служителі Бога в біблійні часи розмовляли про релігію. Так само і сьогодні Свідки Єгови, виявляючи слухняність, розмовляють про релігію зі своїми ближніми.
Розмови, які багато дають
‘Слухайтесь Божого Слова’. ‘Слухайтесь його заповідей’. Наскільки часто такі настанови трапляються в Біблії! Ви можете відгукнутися на такі біблійні вказівки, коли Свідки Єгови наступного разу будуть розмовляти з вами. Послухайте звістку, яку вони принесуть вам з Біблії. Ця вістка не є політичною, а захищає небесний уряд Бога, його Царство. За його допомогою Бог усуне причини сьогоднішніх конфліктів (Даниїла 2:44). Потім небесне правління Бога допоможе, щоб ціла земля була перетворена в рай, подібний до Едемського саду.
Колишній агент розшуку часто відмовлявся слухати, коли Свідки Єгови розмовляли з ним про Біблію. Але через щораз більшу злочинність, з якою він стикався, він став розчаровуватися в житті. Отже, він сказав наступному Свідкові, який прийшов до нього, що хоче дослідити докази біблійної звістки. Почалися регулярні розмови. І хоча поліцейський перебирався кілька разів, Свідки радо розшукували його на новому місці і продовжували розмови. Зрештою офіцер визнав: «Доказ, якого я шукав, був завжди саме тут, у Святому Письмі. Якби ті Свідки припинили розмовляти зі мною, я б і далі був у світі, не знаючи, у чому зміст життя. А так я навчився правди і хочу провести решту моїх днів, шукаючи інших людей, які бажають знайти Бога, як я колись».
Зацікавлені слухачі щиро хочуть знати більше. Вони справедливо сподіваються доводів представлених вірувань (1 Петра 3:15). Подібно як мала дитина закидає батьків питаннями і хоче, аби вони відповідали, так і ви маєте усі підстави сподіватися, що Свідки дадуть вам ґрунтовні відповіді. Ви можете бути впевненими, що вони з радістю прийдуть ще і далі обговорюватимуть біблійну вістку з вами.
Можливо, ви вже знаєте трохи про Біблію. Ви, мабуть, усвідомлюєте, що те, чого Бог сподівається від вас, викличе певні зміни у вашому житті. Не вагайтеся через побоювання, що Божі вимоги коштуватимуть вам забагато. Вони принесуть тільки справжнє щастя. Ви оціните це, коли поступово почнете робити успіхи.
Найперш, розгляньте, хто такий Єгова, чого він сподівається від вас і що пропонує. Попросіть Свідків показати вам, що́ Біблія говорить про це. Перевірте, що вони говорять, у своєму примірнику Біблії. Пізнаючи розсудливість того, що представляють Свідки як правду про релігію, вам, безсумнівно, захочеться дізнатися про інші добрі речі, про які вони можуть розказати вам зі Святого Письма (Приповістей 27:17).
Вас ласкаво запрошують поспостерігати за Свідками у місці їхніх зустрічей, Залі Царства. Там ви почуєте повчальні обговорення Божого Слова. Ви побачите, як присутнім подобається говорити про Божі наміри. Дозвольте цим Свідкам допомогти вам навчитися правди про Божу волю для нас сьогодні. Відгукніться на запрошення Бога обговорювати правдиве поклоніння і отримайте його посмішку схвалення, а навіть вічне життя в Раю (Малахії 3:16; Івана 17:3).
[Ілюстрація на сторінці 5]
Ной не криючись говорив про Божий намір.
[Ілюстрації на сторінці 7]
Свідки Єгови навчають інших людей біблійних істин, як Павло в стародавніх Афінах.