Досягання людей усякого роду в сучасних Афінах

КОЛИ приблизно 50 року н. е. апостол Павло відвідував Афіни, місто все ще було важливим центром торгівлі, хоча вже не мало колишньої класичної слави. В одній історичній праці говориться: «[Афіни] далі були центром духовного і мистецького життя Греції, а також місцем, котре бажали відвідати освічені і впливові люди тієї доби».

Напевно, Павло, коли був там, мав можливість проповідувати євреям, афінянам-язичникам і людям з багатьох різних місць. Він був кмітливим і досвідченим вчителем, тому сказав в одній промові, що Бог, який дав «всім і життя, і дихання» та «ввесь людський рід... з одного створив», «усім людям наказує, щоб скрізь каялися», бо Він буде судити «ввесь світ» (Дії 17:25—31).

Різноманітна територія

За останні десятиріччя Афіни знову стали містом, яке з усіх усюд притягує до себе людей. Дипломати і військові приїжджають із закордонними місіями. Молоді люди з Африки і Близького Сходу мешкають тут як студенти університету. Працюють у ньому робітники-іммігранти з Африки, Азії та країн Східної Європи. Тут багато філіппінців та інших людей з південно-східних частин Азії, котрі шукають постійної роботи. Також не перестають прибувати біженці із сусідніх країн і неспокійних місць на земній кулі.

Така ситуація ставить перед місцевими проповідниками доброї новини про Царство нелегке завдання. Більшість тимчасових мешканців говорять англійською, проте дехто розмовляє тільки своєю рідною мовою. Ці люди мають різне культурне і релігійне походження. Серед відвідувачів можна зустріти так званих християн, мусульман, індусів, буддистів, анімістів, агностиків та атеїстів. Свідки Єгови повинні навчитися пристосовувати свої вступи так, аби вони підходили до цих людей різного походження.

Оскільки багато нових мешканців пройшли через тяжкі часи, вони часто запитують про зміст життя і майбутнє. Деякі з них високо цінують Біблію і без труднощів приймають те, що вона говорить. Більшість людей у цій різноманітній території є покірними, лагідними і голодними на правду особами. Вони самі розшукують правду, бо живуть далеко від своєї родини і домівки.

Перший англійський збір для опрацьовування цього терену з’явився в Афінах 1986 року. Зріст є дивовижним. Протягом останніх п’яти років близько 80 нових вісників охрестилося. Внаслідок цього в Афінах утворилися арабський і польський збори, а через деякий час і французька група. Дехто з англійського збору, щоб допомагати іншим таким зборам і групам, перебрався у Салоніки на північ, у Іракліон на Крит та в афінський порт Пірей. Чи ви хотіли б познайомитися з деякими іноземцями, котрі пізнали правду в Афінах?

Приходять коштовності всіх народів

Томас народився в Асмарі (Еритрея) і ріс щирим католиком. Коли йому було 15 років, він пішов у монастир. Якось він запитав одного абата: «Як це можливо, щоб один Бог був трьома Богами?» Абат відповів: «Ми просто приймаємо те, що про духовні речі говорить папа. І, передусім, це таємниця, а ти занадто молодий, щоб осягнути її». Через п’ять років Томас пішов з монастиря, втративши надію і розчарувавшись у поведінці і вченнях церкви. А втім, він не припинив шукати правдивого Бога.

Одного разу, невдовзі після того, як він переїхав до Афін, він знайшов біля своїх дверей примірник журналу «Вартова башта», тема котрого була: «Здоров’я і щастя можуть належати вам». Він кілька разів перечитав його. У тому самому журналі він прочитав, що потрібно шукати найперш Божого Царства і його праведності (Матвія 6:33). Томас встав на коліна і попросив Бога показати йому, як це робити, пообіцявши: «Коли ти покажеш мені, як шукати твоє Царство, я присвячу шість місяців мого життя, щоб навчитися, як служити тобі». На четвертий тиждень після цього два Свідки постукали в його двері. Томас негайно згодився на біблійне вивчення і через десять місяців охрестився. Він говорить: «Єгова справді відповів на мою молитву і дав мені можливість бути одним з його Свідків. Нині його любов спонукує мене шукати найперше його Царства і праведності».

Проповідуючи від дому до дому, два інших Свідки побачили іноземне прізвище біля дзвінка.

— Що вам потрібно? — почувся жіночий голос із переговорного пристрою.

Одна сестра-Свідок сказала, що вони шукають людей, котрі говорять англійською і цікавляться Біблією.

— До якої релігії ви належите? — запитала пані.

— Ми Свідки Єгови.

— О, як добре! Піднімайтеся на горішній поверх.

Вони піднялися, і, коли відкрилися двері ліфта, перед ними постав величезний чолов’яга, настроєний скорше негативно. Але ізсередини пролунав голос жінки:

— Впусти їх. Я хочу з ними поговорити.

Як виявилося, вона подорожувала світом зі спортивною командою свого чоловіка і тільки день перед тим молилася, щоб знайти Свідків Єгови. Тому відразу почалося біблійне вивчення. Оскільки час перебування жінки в Греції був обмежений, вивчення проводилося тричі на тиждень, і всього за десять тижнів було закінчено книжку «Жити вічно».

Наступного спортивного сезону вони знову приїхали до Греції. Дружина відновила вивчення і почала робити чудові успіхи. Через кілька місяців, ставши неохрещеним вісником, вона приєдналася до Свідків у праці проповідування і швидко розпочала своє перше біблійне вивчення. З ким? Зі своїм чоловіком, якого дуже вразили Свідки, а також зміни в його дружині.

Елан, син протестантського пастора, виріс у Південно-Африканській Республіці. Змалечку він був переконаний, що Біблія є натхненим відкриттям од Бога. Не задоволений релігією, він захопився філософією і політикою, однак це лишило у ньому ще більше почуття порожнечі. Після того як він перебрався до Греції, почуття порожнечі зросло. Він відчував, що його життя не має мети, що він на шляху, який нікуди не веде.

Однієї ночі щось сталося. «Я схилився на коліна і відкрив своє серце Богові,— розповідає Елан.— Зі сльозами смутку за своє життя я благав Бога привести мене до його правдивих послідовників. Я обіцяв, що буду йти у світлі його проводу». Через тиждень він був у крамниці і почав розмовляти з власницею, яка виявилася Свідком. Ця розмова стала справжнім поворотним пунктом у житті Елана. «Через деякий час після того зруйнувалися дорогі мені вірування: Трійця, пекельний вогонь, безсмертя душі — усі вони виявилися небіблійними вченнями». У Залі Царства одна подружня пара Свідків запропонувала йому навчатися з ними. Він згодився і швидко робив успіхи. «Правда змусила мене плакати від щастя,— згадує Елан,— вона звільнила мене». Через рік він охрестився. Нині він з радістю виконує обов’язки службового помічника в місцевому зборі.

Елізабет приїхала з Нігерії, де вона шукала Бога у різних церквах, але залишилася незадоволеною. Найбільше жаху у неї викликало вчення про вічні муки у пекельному вогні. Коли вона прибула зі своєю родиною в Афіни, в її двері подзвонили два Свідки і розпочалося біблійне вивчення. Елізабет з радістю дізналася про те, що Бог не мучить людей, а дає їм надію вічно жити на райській землі. Вона була вагітна четвертою дитиною і хотіла зробити аборт. Однак вона навчилася з Біблії про погляд Єгови на святість життя. Тепер у неї росте гарна донечка. Елізабет швидко робила успіхи і невдовзі охрестилася. Хоча вона має четверо дітей і працює повночасно, однак майже щомісяця піонерує допоміжно. Вона була поблагословлена тим, що її чоловік почав вивчати Біблію. Вона говорить: «Нарешті завдяки Єгові та його сповненій любові організації я знайшла правдивого Бога і правдиве поклоніння».

До багатьох людей у цій різноманітній території Свідки підходять на вулиці, але потрібно наполегливості, щоб розвинути їхню зацікавленість. Так було з молодою жінкою на ім’я Селей зі Сьєрра-Леоне. Свідок дав їй буклет, записав її адресу і домовився, що до неї прийдуть. Селей зацікавилася і згодилася на біблійне вивчення, проте вивчення проводилося нерегулярно через труднощі на роботі та інші перешкоди. Потім вона несподівано перебралася і не залишила своєї нової адреси. Сестра-Свідок наполегливо приходила на стару адресу, і врешті-решт Селей подала вістку, аби сестра прийшла до неї на нове місце.

Вивчення тепер стало регулярнішим, дарма що Селей була на останніх місяцях вагітності. Після народження дитини Селей стала неохрещеною вісницею. Все це може видаватися легким, але так не є насправді. О 6.30 вона має бути готова, щоб півгодини їхати автобусом з дитинкою в дитячі ясла, а потім ще годину вона їде на роботу. Після роботи, а працює вона прибиральницею, Селей добирається додому. Вечорами, коли є зібрання або коли вона іде на проповідування, вона подорожує ще годину автобусом туди й назад, і це незважаючи на протидію чоловіка. Виявляючи до нього любов і терпіння, вона робила успіхи і прийшла до присвячення та хрещення. А що сказати про її чоловіка? Він прийшов на Спомин Христової смерті і погодився на біблійне вивчення.

Добрі наслідки як благословення

Більшість цих людей живе в Афінах тимчасово. Багато з них повернуться у свої країни, аби ділитися доброю новиною з родичами і друзями. Інші переберуться жити у різні західні країни і будуть далі служити Єгові. А ті, хто зостається в Греції, мають добрі результати проповідування своїм землякам, котрі теж іммігрували. В інших випадках насінини правди проростають тільки тоді, коли люди переїжджають в іншу країну і там зустрічають Свідків.

Усе це підтверджує, що Єгова не дивиться на обличчя. Він з будь-якого народу приймає людей, котрі бояться його і люблять праведність (Дії 10:34, 35). Такі люди, які перебираються в іншу країну задля матеріальної користі, через переїзд отримують набагато більші благословення, ніж сподівалися: знання про правдивого Бога Єгову і його обітницю вічного життя у праведному новому світі. Авжеж, Єгова дійсно рясно поблагословив зусилля досягти іншомовних людей у сучасних Афінах!

[Ілюстрації на сторінці 16]

Люди з багатьох країв чують добру новину в Афінах.