Стільки страждання!

«ЧОМУ стільки людей так жахливо страждає...? Бог повинен бути уособленням всього доцільного, а все ж у цьому світі так багато безцільності, стільки безглуздого страждання і гріха. Чи цей Бог такий, як його називав Ніцше: деспот, самозванець, шахрай і кат?» («Бути християнином», Ганс Кюнґ).

Очевидно, що католицький теолог Ганс Кюнґ лише формулює проблему, яка турбує багатьох, а саме: чому всемогутній, люблячий Бог допускає стільки страждання? Хіба ви не чули, як люди запитують про це? Будь-яку співчутливу людину засмучує ситуація, котру Кюнґ називає «безконечним потоком крові, поту і сліз, болю, горя і страху, самотності й смерті». По суті, цей потік дуже бурхливий, і він затоплює жахом і стражданням мільйони людей протягом історії (Йова 14:1).

«Страждання й марнота»

Подумайте про страждання, які приносить війна, про біль дітей та інших людей, які стають жертвами брутальності, а також про їхніх батьків і родичів. «За останні 10 років,— повідомив недавно Червоний Хрест,— 1,5 мільйона дітей загинуло під час збройних конфліктів». У 1994 році в Руанді, згідно з повідомленням Червоного Хреста, «брутально і систематично винищувалися сотні тисяч чоловіків, жінок та дітей».

Не слід також забувати страждання, які завдають збоченці-педофіли. Одна згорьована жінка каже, що її син вчинив самогубство після того, як його зґвалтував один працівник дитячої установи, і додає: «Чоловік, який ґвалтував мого сина... систематично і найбрутальнішим способом нищив мого сина та інших хлопців». А що сказати про жахливий біль жертв бездушних масових убивць, як, наприклад, злочинців, зловлених в Англії, які «25 років безкарно викрадали, ґвалтували, катували і вбивали»? Протягом всієї історії стражданню й болю, яких люди завдавали одні одним, не було меж (Екклезіяста 4:1—3).

Додайте до цього страждання від психічних та фізичних хвороб, жахливий біль і горе у сім’ях, де хтось передчасно помер. Мучаться також жертви голоду та інших так званих природних лих. Важко сперечатися зі словами Мойсея, що наших 70 чи 80 років життя наповнені «стражданням і марнотою» (Псалом 90:10).

Частина Божого наміру?

Чи може бути, що, як дехто вважає, це безупинне страждання є частиною якогось незбагненного Божого наміру? Чи ми мусимо страждати тепер, щоб цінувати життя «на тому світі»? Чи мав рацію французький філософ Тейяр де Шарден, який вірив, що «страждання, яке вбиває і розкладає, необхідне для істоти, щоб вона жила і стала духом»? («Релігія Тейяра де Шардена», курсив наш). Звичайно, що ні!

Чи дбайливий конструктор умисно створив би смертельне середовище і тоді заявляв, що він співчутливий, коли б рятував людей від впливу такого середовища? Аж ніяк! Для чого люблячий Бог робив би щось таке? Отже, чому Бог допускає страждання? Чи страждання коли-небудь закінчаться? Наступна стаття обговорить ці питання.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]

WHO photo by Р. Almasy