Час і вічність. Що ми насправді знаємо про них?
«ЗДАЄТЬСЯ, час — це одне з найнезбагненніших понять, з якими стикається людина»,— говориться в одній енциклопедії. Сформулювати визначення часу простими словами майже неможливо. Кажуть, що час «минає», «йде», «летить», навіть що ми самі змінюємось «з плином часу». Але насправді ми не знаємо, що саме маємо на увазі.
Згідно з одним визначенням, час — це «проміжок між двома подіями». Однак, як показує досвід, час є незалежним від подій; здається, він іде, незважаючи на те, стається щось чи ні. Один філософ твердить, що насправді час не існує, що це просто щось вигадане. Чи може те, з чим так тісно пов’язано наше життя, бути всього-на-всього витвором нашої уяви?
Погляд Біблії на час
Біблія не дає жодного визначення часу, і це вказує на те, що людина, мабуть, не в силі його повністю зрозуміти. Так само нам важко збагнути, чому простір є нескінченним. Очевидно, час — це одне з понять, які тільки Бог може повністю розуміти, бо Він єдиний існує «від віку й до віку» (Псалом 90:2).
І хоча Біблія не дає визначення часу, вона говорить про нього як про реальність. На початку в ній повідомляється, що Бог створив «світила» — сонце, місяць та зорі, котрі мали служити як орієнтири в часі, як ‘знаки для пір (року), для днів і років’. Багато подій, записаних у Біблії, мають своє чітке місце в потоці часу (Буття 1:14, Хом.; 5:3—32; 7:11, 12; 11:10—32; Вихід 12:40, 41). Біблія говорить також, що ми повинні мудро використовувати час, аби Бог поблагословив нас вічністю часу, тобто дав можливість жити вічно (Ефесян 5:15, 16).
Вічне життя. Чи в цьому є логіка?
Хоч збагнути, що таке час, дуже важко, однак багатьох людей ідея вічного життя спантеличує ще більше. Однією з причин може бути те, що ми завжди пов’язуємо час із циклом народження, зростання, старіння й смерті. Тому ми помічаємо плин часу в процесі старіння. Багато вважає, що будь-які інші погляди суперечать самому уявленню про час. «Чому люди повинні бути винятком, якщо усім іншим живим істотам не уникнути цього?» — можуть вони запитувати.
Часто той, хто так розмірковує, забуває, що людина й так багато в чому є винятком у порівнянні з іншими створіннями. Наприклад, тварини не мають розумових здібностей, притаманних людині. Усупереч багатьом твердженням, тварини не виявляють себе в творчості, а роблять лише те, до чого спонукує їх інстинкт. На противагу людям, вони не мають ні хисту до мистецтва, ні здатності виявляти любов та вдячність. Якщо людям дано набагато більше таких рис і здібностей, завдяки яким життя стає змістовнішим, чому ж тоді не можливо, щоб вони отримали більше часу для життя?
З другого боку, хіба вас не дивує, що дерева, які не можуть думати, іноді живуть тисячі років, тимчасом як розумні люди живуть у середньому тільки 70 або 80 років? Хіба не парадоксально, що черепахи, які не мають творчих здібностей чи нахилу до мистецтва, можуть жити понад 200 років, а люди, щедро обдаровані такими здібностями, живуть набагато менше, ніж половину від того?
Хоча людині важко повністю зрозуміти поняття часу й вічності, Біблія запевняє нас у надії, що ґрунтується на обіцянці вічного життя. У ній вислів «вічне життя» з’являється коло 40 разів. Але якщо Бог має намір, щоб люди жили вічно, чому ж тоді він поки що нездı́йснений? Це питання розглядатиметься в наступній статті.