У Намібії є живі самоцвіти!
НАМІБІЯ простягається вздовж південно-західного узбережжя Африки майже на 1500 кілометрів. Берегова лінія цієї країни — це піщані дюни, скелясті пагорби та неозорі щебенисті рівнини. Серед гальки намібійських пляжів трапляються самоцвіти найвигадливіших кольорів. Час від часу тут навіть знаходять алмази. Проте Намібія має куди цінніший скарб: живі самоцвіти, людей багатьох народностей.
Найдавніші мешканці Намібії розмовляли мовами групи, яку називають койсанською. Характерною особливістю їхньої вимови були звуки, що скидалися на клацання. До тих, хто сьогодні послуговується койсанськими мовами належать темношкірі дамара, світлошкірі низькорослі нама та славнозвісні мисливці бушмени. Багато племен чорношкірих африканців прийшло в Намібію також пізніше, протягом подальших сторіч. Вони поділяються на три головні народності: овамбо (найчисленніша етнічна група в країні), гереро та каванго. Європейці почали оселятись у Намібії в XIX сторіччі, а коли в пісках тамтешньої пустелі знайшли алмази, іммігрантів наплило ще більше.
Мешканці Намібії — це великий скарб, адже вони належать до світу людства, за який Бог віддав свого Сина, відкривши цим шлях до вічного життя (Івана 3:16). Сотні людей з багатьох місцевих племен уже відгукнулися на звістку спасіння. Вони — немов живі самоцвіти, бо є частиною ‘коштовностей усіх народів’, котрі тепер згромаджуються в домі поклоніння Єгові (Огія 2:7).
Духовний видобуток розпочинається
Духовні самоцвіти Намібії почали видобувати в 1928 році. Того року південноафриканський філіал Товариства Вартової башти надіслав поштою розпорошеним по країні мешканцям 50 000 примірників біблійної літератури. Наступного року Ліні Терон, помазана духом християнка з Південної Африки, вирушила в подорож, аби відвідати зацікавлених. За чотири місяці вона самостійно обійшла цю неосяжну країну і розповсюдила понад 6000 посібників для вивчення Біблії англійською, африканс та німецькою мовами. Безперечно, вся ця праця не пішла надаремне.
Ось що, наприклад, трапилося з німецьким гірником Бернгардом Бааде. У 1929 році він отримав партію яєць: кожне з них фермер загорнув у сторінку з публікації Товариства Вартової башти. Бернгард з цікавістю прочитував кожен аркуш, бажаючи дізнатись, хто автор книжки. Діставшись останнього, він зрештою натрапив на німецьку адресу Товариства Вартової башти. Цей чоловік написав листа з проханням про додаткову літературу і першим з намібійців став на шлях правди.
Прибувають повночасні працівники
У 1950 році до Намібії прибуло четверо місіонерів, які пройшли курс навчання в Ґілеаді — Біблійній школі Товариства Вартової башти. Через три роки до тих місіонерів долучилося ще четверо. Серед них було австралійське подружжя Дік та Коралі Волдрен, що вірно служить тут і досі. У видобутку духовних самоцвітів Намібії теж брали й беруть участь багато інших повночасних вісників Царства з Південної Африки та з-за кордону. У цю країну й далі посилають місіонерів і випускників Школи службового вдосконалення.
Ще один чинник духовного зросту в Намібії — це переклад та видання біблійної літератури основними місцевими мовами, як-от: гереро, куангалі, куаньяма, нама/дамара і ндонга. З 1990 року в столиці, місті Віндгук, діє чудове перекладацьке бюро та дім для повночасних добровільних працівників. Ось що каже Карен Деппіш, яка разом з чоловіком повночасно проповідує в різних частинах Намібії: «Багатьох людей дивує, коли ми пропонуємо їм літературу рідною мовою, особливо якщо цією мовою взагалі мало що існує».
Шліфування самоцвітів
Хвилі та пісок уже протягом тисячоліть шліфують декотрі буквальні самоцвіти Намібії. Проте такими природними засобами обробки аж ніяк не створиш живих самоцвітів. Аби «відкинути старого чоловіка» і вдягнути нову, подібну до Христа, особистість, недосконалі люди мусять докладати зусиль (Ефесян 4:20—24). Приміром, серед багатьох племен Намібії міцно вкоренився культ предків. Ті, хто не вшановує померлих пращурів, нерідко зазнаю́ть переслідувань з боку рідні та сусідів. Коли людина дізнає́ться з Біблії, що померлі «нічогісінько не тямлять», перед нею постає випробування (Екклезіяста 9:5, Кул.). У чому воно полягає?
Ось що розповідає один Свідок, гереро за походженням: «Слухатись правди було дуже важко. Я погодився на біблійне вивчення зі Свідками Єгови, але поки почав застосовувати набуті знання, минуло багато часу. Спершу треба було переконатися, що відступ від традиційних вірувань не принесе небезпеки. Наприклад, я проїжджав повз певні місця в Намібії і не зупинявся, аби покласти камінь на могилу, або ж не скидав капелюха, щоби привітати померлого. Поступово я переконався: відмова від поклоніння померлим предкам не принесе мені жодного лиха. Дуже радію, що Єгова поблагословив зусилля, котрі я доклав, аби допомогти пізнати правду моїй родині та іншим зацікавленим!»
Потрібно духовних гірників
До того як 1950 року в Намібію приїхали місіонери, там був лише один вісник доброї новини. Це число неухильно зростало і тепер уже сягнуло 995. Однак попереду ще багато роботи. Фактично в декотрі регіони країни нога проповідника ще майже не ступала. Чи ви можете служити там, де надзвичайно потрібно ревних вісників Царства? Тоді прийдіть, будь ласка, до нас у Намібію і допоможіть відшукувати та шліфувати ще більше духовних самоцвітів. (Порівняйте Дії 16:9).
[Карта/Ілюстрації на сторінці 26]
(Повністю форматований текст дивіться в публікації)
АФРИКА
НАМІБІЯ
[Ілюстрації]
Намібія — це країна гарних самоцвітів.
[Відомості про джерела]
Карти: Mountain High Maps® Copyright © 1997 Digital Wisdom, Inc.; Діаманти: з люб’язного дозволу Namdek Diamond Corporation
[Ілюстрації на сторінці 26]
Добра новина проповідується усім етнічним групам Намібії.
[Ілюстрація на сторінці 28]
Чи ви можете служити там, де потрібно більше вісників Царства?