Бог приймає усі народи

ПІСЛЯ своєї першої подорожі до Малі, Джон був зворушений сердечною гостинністю, яку виявив Мамаду та його сім’я. Сидячи на землі і незграбно частуючись зі спільної миски, Джон роздумував, як би то найліпше подати своєму господареві найцінніший дарунок — добру новину з Біблії про Боже Царство. Хоча Джон знав французьку, якою розмовляють у Малі, він міркував, як знайти спільну мову з сім’єю, яка сповідує зовсім іншу релігію і має абсолютно інший спосіб мислення.

Нічого дивного, що Джону в голову прийшла біблійна історія про Бабель (пізніше назване Вавилоном), місто де Бог помішав бунтівним людям мови (Буття 11:1—9). Саме тому на землі з’явилися народи, які розмовляють різними мовами, сповідують різні релігії, а також по-різному думають. Оскільки сьогодні подорожі й міграція — повсюдні явища, багато хто, навіть у своїх околицях, стикається з такою ж трудністю, як і Джон. Як доносити біблійну надію людям різного походження?

Старожитній приклад

Подібно як і інші ізраїльські пророки, Йона перш за все проповідував ізраїльтянам. Він пророкував у той час, коли відступницьке десятиплемінне царство своїми вчинками відверто зневажало Бога (2 Царів 14:23—25). Уявіть собі, якою була реакція Йони, коли він одержав особливу місію — залишити свою батьківщину та йти до Ассирії, аби проповідувати жителям Ніневії, людям, які мали іншу релігію та культуру. Можливо, Йона навіть не знав їхньої мови або ж принаймні погано нею володів. Хоч би як там було, для Йони, очевидно, це завдання видалося непосильним, і він утік (Йони 1:1—3).

Ймовірно, Йона мав навчитися, що Єгова звертає увагу не лише на зовнішність, але й досліджує серце (1 Самуїла 16:7). Коли Єгова чудом врятував Йону від утоплення, він вдруге отримав наказ проповідувати ніневітянам. На цей раз Йона послухався, і, як наслідок, народ у цілому покаявся. Але й далі у Йони був неправильний погляд. За допомогою наочної ілюстрації Єгова показав йому необхідність змінити своє ставлення. Єгова спитав Йону: «Я не змилувався б над Ніневією,— цим великим містом, що в ньому більше дванадцяти десятисячок люда, які не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці?» (Йони 4:5—11). А що сказати про нас сьогодні? Як ми можемо допомогти людям різного походження?

Єгова приймає самарян та неєвреїв

У першому столітті Ісус наказав своїм послідовникам зробити учнями всі народи (Матвія 28:19, Хом.). Для них це було нелегке завдання. Ісусові учні були євреями і, подібно як Йона, звикли спілкуватися виключно з людьми такого ж походження і культури. Природно, що вони були під впливом упередженого ставлення до інших народів, яке панувало тоді. Однак справами керував Єгова, тому поступово його служителі починали розуміти, у чому полягає Божа воля.

Перш за все було необхідно подолати упередження, яке існувало між євреями та самарянами. Євреї не мали жодних стосунків із самарянами. Але Ісус не раз робив кроки для закладання основи, аби в майбутньому самаряни прийняли добру новину. Він виявив безсторонність, коли розмовляв з самарянкою (Івана 4:7—26). Іншого разу за допомогою ілюстрації про милосердного самарянина Ісус показав набожному юдею, що неєвреї теж можуть виявляти любов до ближнього (Луки 10:25—37). Коли зрештою для Єгови настав час привести самарян у християнський збір, Пилип, Петро та Іван — усі вони були євреями — проповідували мешканцям Самарії. І їхня звістка наповнила це місто великою радістю (Дії 8:4—8, 14—17).

Єврейським християнам було важко любити самарян — своїх далеких родичів. Наскільки ж важче для них було виявляти дружню любов до неєвреїв, поган, котрих євреї зневажали та ненавиділи. Але, незважаючи на це, після смерті Ісуса бар’єр між єврейськими християнами та поганами вдалося подолати (Ефесян 2:13, 14). Щоб допомогти Петрові прийняти це нове призначення, Єгова показав йому видіння, в якому сказав ‘не вважати за огидне того, що від Бога очищене’. Тоді дух Єгови припровадив Петра до язичника, на ім’я Корнилій. Коли Петро зрозумів Божий погляд, а саме, що не слід вважати цього чоловіка опоганеним, оскільки Бог очистив його, тоді він під натхненням сказав: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:9—35). Який же вражений був Петро, коли побачив, що Бог прийняв Корнилія та його сім’ю, виливши на них свій святий дух!

Павло — вибрана для народів посудина

Служіння Павла — яскравий приклад того, як Єгова поступово готує своїх служителів виявляти любов і допомагати усім народам. Під час навернення Павла Ісус сказав, що Павло служитиме як вибрана посудина, щоб носити Його ім’я перед народами (Дії 9:15). Тоді Павло пішов до Арабії, можливо, для того, аби роздумувати про Божий намір використати його для проповідування доброї новини народам (Галатів 1:15—17).

Під час своєї першої місіонерської подорожі Павло з ревністю проповідував неєвреям (Дії 13:46—48). Єгова благословляв діяльність Павла, і це було доказом того, що цей апостол діє згідно із постановами Єгови. Павло показав, що повністю розуміє і шанує погляд Єгови, коли сміливо виправив Петра, який виявляв сторонність, уникаючи спілкування зі своїми неєврейськими братами (Галатів 2:11—14).

Наступним доказом того, що Бог керував Павловими зусиллями, є його друга місіонерська подорож, коли святий дух стримав Павла від проповідування у Римській провінції Вітінії (Дії 16:7). Це ще не був відповідний час. Однак згодом деякі мешканці Вітінії стали християнами (1 Петра 1:1). У видінні один македонянин благав Павла: «Прийди в Македонію, і нам поможи». Павло вирішив змінити маршрут, аби проповідувати добру новину у тій римській провінції (Дії 16:9, 10).

Здатність Павла пристосовуватися до обставин була випробувана, коли він проповідував жителям Афін. Закон Греції та Риму забороняв проповідувати чужоземних богів і звичаї інших релігій. Та Павлова любов до людей спонукала його уважно розглянути і їхні релігійні звичаї. В Афінах він помітив жертовник з написом «Незнаному Богові». Він використав цю інформацію, коли свідчив їм (Дії 17:22, 23). Який же гарний приклад того, як з сердечністю та повагою доносити звістку!

Наскільки, мабуть, щасливим був Павло, коли роздумував про результати своєї праці як апостола поганів! Він допомагав засновувати збори, які складалися з багатьох християн неєврейського походження, у Коринті, Филипах, Солуні та містах Галатії. Він допоміг таким вірним чоловікам і жінкам, як Дамара, Діонисій, Сергій Павло і Тит. Яка ж це унікальна можливість бачити, як люди, котрі не знали ні Єгови, ні Біблії, приймають істини християнства! Про свою роль у допомозі неєвреям пізнати правду Павло сказав: «При тому пильнував я звіщати Євангелію не там, де Христове Ім’я було знане... але як написано: «Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!» (Римлян 15:20, 21). Чи можемо ми брати участь у проповідуванні доброї новини людям, які не належать до нашої культури?

Допомога усім народам Землі

Соломон молився до Єгови за неізраїльтян, які б приходили поклонятися у Єрусалимський храм. Він благав: «Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім’я Твоє» (1 Царів 8:41—43). Тисячі вісників Царства у багатьох країнах мають нині такі ж почуття. Вони зустрічають людей, які подібні до ніневітян, і в духовному розумінні «не вміють розрізняти правиці своєї від своєї лівиці». Та проповідники Царства палко бажають брати участь у сповненні пророцтв щодо збирання правдивих поклонників з багатьох народів (Ісаї 2:2, 3; Михея 4:1—3).

Біблійну звістку надії приймають не лише представники загальновизнаного християнства, але й люди іншого релігійного походження. А як цей факт повинен впливати на вас? Відверто перевірте себе. Якщо відчуваєте, що упередження глибоко вкорінене у вашому розумі, спробуйте викоренити його, розвиваючи натомість любовa. Не відкидайте людей, яких Бог охоче приймає (Івана 3:16).

Перед тим як розмовляти з людьми іншого походження, більше дізнайтеся про них. Познайомтеся з їхніми віруваннями, турботами, способом мислення і тоді спробуйте знайти спільну основу. Виявляйте до них доброту та співчуття. Уникайте суперечок, будьте гнучкими та намагайтесь підбадьорювати (Луки 9:52—56). Тоді ви принесете радість Єгові, «що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тимофія 2:4).

Як же приємно, що у наших зборах є люди різного походження (Ісаї 56:6, 7). Наскільки радісно чути сьогодні не лише такі імена, як Наталя, Андрій, Олена чи Петро, але й такі, як Мамаду, Ноемі, Марек чи Юрґен. Справді «двері великі й широкі відчинилися» до нової діяльності (1 Коринтян 16:9). Тож не пропустімо нагоди нести іншим запрошення безстороннього Бога Єгови, який приймає людей з усіх народів!

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 23]

Павло, пристосовуючись до будь-яких обставин, проповідував людям добру новину усюди

. . . в Афінах

. . . у Филипах

. . . під час подорожей