Спотворені уявлення про відданість
ПОГІДНОГО вечора у п’ятницю в Тель-Авіві (Ізраїль) один юнак приєднався до групи молоді, що була біля нічного клубу. Не пройшло і кількох секунд, як посеред юрби стався жахливий вибух.
Інший терорист-камікадзе, пожертвувавши собою, насильницьким способом відібрав життя у 19 молодих осіб. «Скрізь лежали частини тіл молодих, ще зовсім юних людей. Це найжахливіша картина, яку мені довелося бачити в житті»,— розповів згодом репортерам один санітар.
«Здавалося б, такою рисою, як відданість, всі захоплюються... але часто саме вона сприяє початкові війн та ускладнює їхнє припинення»,— написав Терстен Брюен у журналі «Ланцет» (англ.). І справді, починаючи від хрестових походів та аж до погромів у нацистській Німеччині, сторінки людської історії омиті кров’ю жертв, які загинули від рук тих, хто був відданий якійсь людині чи ідеї.
Жертв невірності стає щораз більше
Безперечно, фанатична відданість є згубною, але брак вірності теж може виявитися руйнівним для суспільства. Згідно з одним словником, бути відданим означає бути «вірним якійсь людині чи ідеї» та «постійно виявляти прихильність, незважаючи на будь-яку спокусу покинути чи зрадити». Хоча більшість людей захоплюється такою рисою, суспільство гостро відчуває, що в його найважливішому осередку — сім’ї — дуже бракує відданості. Кількість розлучень шалено зросла. Їхньою причиною є турботи та проблеми щоденного життя, надмірна зосередженість на самовираженні, а також часті випадки подружньої невірності. І, подібно як під час вибухів бомб у Тель-Авіві, неодноразово невинними жертвами стають молоді.
«Як правило, на виховання дітей негативно впливає нестабільність у сім’ї, зумовлена розлученням чи нарізним проживанням батьків або вихованням дитини тільки одним з них»,— говориться в певному повідомленні. Скидається на те, що особливо складною є ситуація з хлопцями, яких матері виховують самі. Здебільшого їм тяжко дається навчання, вони можуть вчинити самогубство чи у неповнолітньому віці стати злочинцями. Щороку в США розлучення батьків переживає мільйон дітей. Крім того, існує ймовірність, що половина усіх законнонароджених дітей, які у цій країні з’являються на світ протягом року, до 18-літнього віку стануть жертвами розлучень своїх батьків. Статистика показує, що подібна невтішна перспектива очікує багатьох молодих людей і в інших частинах світу.
Відданість. Надто благородна риса?
Останнім часом люди не виявляють відданості, як це було колись, і тому сьогодні надзвичайно актуальні слова царя Давида: «Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного [«відданого», НС], з-поміж людських синів позникали вже вірні!» (Псалом 12:2). То чому ж сьогодні так рідко можна зустріти віддану людину? Ось як висловився Роджер Розенблатт у журналі «Тайм»: «Авжеж, відданість — благородна риса, але для людської сутності занадто характерний страх, невпевненість у собі, пристосовництво та зарозумілість, і тому не варто очікувати, що така морально слабка істота, як людина, буде виявляти цю рису». Подаючи опис часу, в якому ми живемо, Біблія відверто повідомляє: «Будуть бо люди тоді самолюбні... непобожні [«не виявлятимуть відданості», НС], нелюбовні» (2 Тимофія 3:1—5).
Оскільки вияв відданості чи її брак справляє великий вплив на думки та вчинки людей, у нас, мабуть, виникає запитання: «Хто може по праву заслуговувати на нашу відданість?» Розгляньте, що говориться про це у наступній статті.
[Відомості про ілюстрацію, сторінка 3]
Фотографія вгорі: © AFP/CORBIS