Повноцінне життя у Божому новому світі

ХРИСТИЯНИН, якого звуть Богданa, поїхав до США на заробітки. Він вважав, що зробив правильно. Звичайно, не хотілося залишати дружину й дітей. Проте Богдан думав, що, заробивши трохи грошей, йому вдасться значно поліпшити матеріальне становище сім’ї. Тому він відгукнувся на запрошення родичів з Нью-Йорка і вже невдовзі мав там роботу.

З плином часу оптимізм Богдана почав згасати. На духовні справи не залишалось часу. Дійшло навіть до того, що він майже втратив віру в Бога. А одного разу Богдан мало не скоїв тяжкого гріха. Після того випадку він наче прозрів і побачив, у якій ситуації опинився. Богдан зрозумів: гонитва за матеріальним достатком поступово завела його на манівці й він перестав дорожити тим, що раніше було для нього чимось дуже важливим. Він вирішив зробити рішучі зміни.

Щороку багато людей, таких, як Богдан, емігрує з бідніших країн, сподіваючись поліпшити свій матеріальний стан. Але це часто доводить їх до духовного краху. Дехто з християн запитує себе: «Чи можна прагнути збагачення і разом з тим залишатись багатим у Божих очах?» Впливові автори й релігійні провідники кажуть, що це можливо. Однак Богдан, як і багато інших християн, на власному досвіді переконався, що дуже важко здобувати багатство, не втрачаючи при цьому духовності (Луки 18:24).

Чи гроші — завжди зло?

Гроші — це, звичайно, людський винахід. Самі по собі вони не є чимось поганим чи злим. Так насправді, гроші — то засіб обміну. Тому, коли ними користуватись з цією метою, вони виконують для нас добру службу. Приміром, Біблія каже, що гроші для людини можуть бути захистом, особливо від проблем, пов’язаних з бідністю (Екклезіяста 7:12, Хом.). Проте багато хто вважає, що «за гроші все можна мати» (Екклезіяста 10:19, Хом.).

Святе Письмо засуджує неробство і радить наполегливо працювати. Ми маємо обов’язок забезпечувати необхідним своїх рідних. А коли з’являються додаткові гроші, то можемо ними «поділитися з нужденними» (Ефесян 4:28; 1 Тимофія 5:8). Біблія не каже, що треба вести аскетичне життя. Вона заохочує нас тішитися тим, що маємо, та «брати свою частку» і споживати плоди своєї праці (Екклезіяста 5:17—19). У Біблії міститься декілька прикладів вірних чоловіків та жінок, які були заможними.

Заможні, та все ж віддані Богу

Авраам, вірний служитель Бога, володів величезними стадами худоби, мав багато золота, срібла, а також сотні слуг (Буття 12:5; 13:2, 6, 7). Заможним був теж праведний Йов. У нього було чимало худоби, слуг, золота й срібла (Йова 1:3; 42:11, 12). І Авраам, і Йов навіть за сучасними мірками були дуже багатими людьми, однак це не заважало їм залишатись вірними Богові.

Апостол Павло назвав Авраама «батьком для всіх, хто... мав віру». Авраам не був скупим чи надто прив’язаним до своїх маєтків (Римлян 4:11; Буття 13:9; 18:1—8). Те саме можна сказати і про Йова. Бог назвав Йова невинним та праведним (Йова 1:8). Йов завжди охоче допомагав бідарям та пригнобленим (Йова 29:12—16). Як Авраам, так і Йов покладались передусім на Бога, а не на свої статки (Буття 14:22—24; Йова 1:21, 22; Римлян 4:9—12).

А ось зовсім інший приклад — цар Соломон. Він, будучи спадкоємцем царського трону в Єрусалимі, мав від Бога не лише мудрість, але й величезне багатство та славу (1 Царів 3:4—14). Більшість свого життя Соломон залишався вірним Богові, але під старість «серце його не було все з Господом» (1 Царів 11:1—8). Історія його життя показує, що матеріальний добробут приховує в собі багато пасток.

Пастки багатства

Найбільша небезпека криється в тому, що багатство нерідко породжує любов до грошей і до всього того, що за них можна купити. Багатство розпалює апетити, які ніколи не вдається заспокоїти. Соломон, коли ще був вірний, написав так: «Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!» (Екклезіяста 5:9). Пізніше Ісус і Павло навчали, щоб християни остерігались цієї підступної пастки — любові до грошей (Марка 4:18, 19; 2 Тимофія 3:2).

Коли гроші стають об’єктом пожадання, а не просто засобом для купівлі речей чи послуг, тоді зростає ризик піддатися різним спокусам, наприклад, говорити неправду, красти чи зраджувати. Юда Іскаріот, один з Ісусових апостолів, зрадив свого вчителя всього лиш за 30 срібняків (Марка 14:11; Івана 12:6). Дехто навіть дійшов до того, що перестав служити Богові, а почав «служити» грошам (1 Тимофія 6:10). Християнин мусить постійно перевіряти власні спонуки, запитуючи себе: «Для чого я заробляю гроші?» (Євреїв 13:5).

Гонитва за багатством несе зі собою ще й інші, більш приховані, небезпеки. По-перше, заможність сприяє розвитку надмірної самовпевненості. Про таку пастку попереджав Ісус, сказавши, що багатство «може ввести в оману» (Матвія 13:22). Учень Яків теж застерігав, щоб християни, коли планують «вести справи й отримувати прибуток», не забували про Бога (Якова 4:13—16). Звичайно, гроші створюють почуття безпеки та впевненості в завтрашньому дні. Але вони таять у собі небезпеку — замість більшої довіри до Бога у нас може розвинутись довіра до грошей (Приповістей 30:7—9; Дії 8:18—24).

По-друге, гонитва за достатком забирає багато часу і сил. Через це людина може занехаяти духовні справи. Власне так сталося з Богданом, згаданим на початку статті (Луки 12:13—21). Крім того, багаті мають постійну спокусу користуватися своїми статками лише для приємного проводження часу та власного задоволення.

Духовний крах Соломона був певною мірою наслідком того, що життя в розкошах притупило його здоровий глузд (Луки 21:34). Він знав, що Бог заборонив одружуватися з представниками інших народів. Усе ж Соломон завів собі гарем з тисячі жінок (Повторення Закону 7:3). На догоду своїм чужинним жінкам він дозволив їм поклонятися ідолам. І не лише дозволив, але й брав участь у їхньому поклонінні. Як мовилось вище, Соломонове серце поступово відійшло від Єгови.

Ці приклади засвідчують правдивість Ісусових слів: «Не можете бути рабами Бога і Багатства» (Матвія 6:24). Але як християнину долати фінансові проблеми? І, найважливіше, чи можна сподіватися ліпшого майбутнього?

Перед нами — повноцінне життя

Ісус дав своїм послідовникам доручення: «Робіть учнями людей з усіх народів» (Матвія 28:19, 20). Такого завдання не мали ні Авраам, ні Йов, ні ізраїльський народ. Щоб виконувати це доручення, потрібні час і зусилля, які можна було б використати для особистих справ. Наш успіх залежить від того, чи ми будемо слухатись Ісусової поради: «Далі шукайте найперше [Божого] царства і Божої праведності, а все те інше вам додасться» (Матвія 6:33).

Богдан, який мало не втратив сім’ю і свою духовність, зрештою зумів виправити свої помилки. Коли він знову почав приділяти більше уваги власним молитвам, ставити на перше місце вивчення Біблії та християнське служіння, то в нього, як і обіцяв Ісус, налагодилися також інші справи. Поступово відновились добрі стосунки з дітьми й дружиною. Повернулось відчуття радості й задоволення життям. Звичайно, Богдан далі мусить наполегливо працювати. Йому так і не вдалося розбагатіти. Але з того, що трапилося, він отримав цінні уроки.

Тепер Богдан зовсім по-іншому дивиться на ідею їхати до США на заробітки. Він постановив, що ніколи більше гроші не матимуть визначального впливу на його рішення. Богдан знає, що́ в житті найцінніше — кохана родина, вірні друзі та близькі стосунки з Богом. За гроші цього не купиш (Приповістей 17:17; 24:27; Ісаї 55:1, 2). І справді, моральна незаплямованість набагато цінніша від великого багатства (Приповістей 19:1; 22:1). Нині Богдан із сім’єю рішуче ставить на перше місце в житті те, що дійсно є найважливіше (Филип’ян 1:10).

Досі люди так і не спромоглися побудувати суспільство, в якому всі були б заможні та водночас високоморальні. Але таке суспільство — це не лише мрія. Бог обіцяє, що його Царство принесе людству як матеріальне, так і духовне процвітання (Псалом 72:16; Ісаї 65:21—23). Ісус навчав, що без високої духовності не може бути справжнього добробуту (Матвія 5:3). Отже, чи ми матеріально багаті, чи бідні стараймось найперше дбати про свою духовність. Завдяки цьому ми приготуємось до приходу Божого нового світу (1 Тимофія 6:17—19). Перед нами — справді повноцінне життя серед людей, які будуть і матеріально, і духовно багатими.

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 5]

Йов покладався передусім на Бога, а не на свої статки.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Те, що в житті найцінніше, за гроші не купиш.