Пошуки символічних коштовностей у Гвінеї

СТОЛІТТЯМИ мандрівники ризикували своїм життям і здоров’ям, шукаючи скарби. Відважні шукачі, які дісталися до Гвінеї, що в Західній Африці, знаходили дуже різні коштовності — буквальні й символічні. У краю, багатому алмазами, золотом, залізною й алюмінієвою рудою, проживає понад 9 мільйонів гвінейців.

Хоча загальновизнане християнство не домінує в цій країні, для багатьох людей поклоніння Богу є важливим, і вони цінують духовні скарби. Що це за скарби? Йдеться про вірних служителів Єгови, які в Огія 2:7 названі «коштовностями всіх народів».

Символічні коштовності

Пошуки прихованих скарбів, що лежать глибоко під землею, вимагають неабияких зусиль. Подібно і в християнському служінні треба докладати великих зусиль, щоб знайти символічні коштовності. Праця проповідування про Царство розпочалася в центральних регіонах країни на початку 1950-х років, але столиці, Конакрі, досягла тільки в першій половині 1960-х. Сьогодні у Гвінеї приблизно 900 Свідків Єгови, які належать до 21 збору, а також окремих груп.

У 1987 році до Конакрі, де був лише один збір, приїхали місіонери. Тепер більше ніж 20 місіонерів виконують працю проповідування в столиці та за її межами. Вони ревно зміцнюють збори і беруть активну участь у служінні з місцевими братами.

Люк, який живе в Конакрі, допомагав Альберту, молодому лікареві, вивчати Біблію. Альберт шукав правди в багатьох цервах і втягнувся у спіритизм. Він носив перстень, який, за словами посередника духів, мав принести йому щастя. Сильно розчарувавшись у своїх пошуках, Альберт викинув перстень і помолився: «Боже, якщо ти існуєш, допоможи мені пізнати тебе і служити тобі. Інакше я житиму на власний розсуд». Якось Альберт відвідав свою сестру і почув, як одна жінка, Свідок Єгови, проводила біблійне вивчення з його племінницею. Невдовзі Альберт уже вивчав Біблію, і в цьому йому допомагав Люк.

Кожного тижня Люк охоче долав понад 5 кілометрів в один бік, щоб провести вивчення. І хоча в Люка не було вищої освіти, Альберта, випускника університету, сильно вражала Люкова міцна віра у Святе Письмо і те, як він практично застосовував біблійне знання. Як же зрадів Альберт, коли дізнався, що людство терпить не з вини Бога і що Він має намір покласти край стражданням та перетворити цілу землю в рай (Псалом 37:9—11). Біблійна правда, а також хороша поведінка, яку Альберт бачив серед членів збору, зворушила його серце.

А втім, подібно як умілий майстер мусить старанно шліфувати необроблений алмаз, щоб він виблискував, так і Альберту слід було перебороти багато шкідливих звичок, аби узгодити своє життя з Божими праведними нормами. Він перестав спілкуватися з медіумами, припинив зловживати алкоголем і грати в азартні ігри. Найважче Альберту було кинути курити. Він наполегливо молився до Єгови про допомогу і позбувся цієї залежності. Через шість місяців Альберт узаконив свій шлюб. Його дружина теж почала вивчати Біблію. Тепер вони обоє охрещені служителі Єгови.

Іншим символічним алмазом є Мартін. У п’ятнадцять років він почав вивчати Біблію в Гекейду. Батьки Мартіна були католикам і забороняли йому відвідувати зібрання Свідків Єгови. Вони знищили біблійну літературу, побили його і вигнали з дому. Подібно як алмаз утворюється з вуглецю під дією високого тиску, так і в результаті опору зміцнялася Мартінова любов до біблійної правди. З часом ставлення батьків змінилось і Мартін повернувся додому. Що вплинуло на батьків? Вони побачили, що поведінка їхнього сина сильно відрізняється від поведінки його рідних братів і сестри, які мали бунтарський дух і втягнулися в статеву неморальність. Переконавшись, що саме віра справляє на Мартіна добрий вплив, батько запросив членів збору до себе додому. Мати Мартіна не раз дякувала братам за все, що вони зробили для її сина. У віці 18 років Мартін охрестився. Згодом він відвідав Школу удосконалення служіння, а сьогодні служить спеціальним піонером.

Символічні багатства з-за кордону

Тимчасом як Гвінея експортує багато природних ресурсів, деякі символічні багатства вона «отримує» з-за кордону. Чимало людей емігрує з інших африканських країн зазвичай через економічні проблеми, а дехто втікає від довгих і жорстоких війн.

Ернестін із Камеруну приїхала до Гвінеї 12 років тому. Вона вивчала Біблію зі Свідками Єгови і відвідувала зібрання декілька років, але не охрестилася. У 2003 році Ернестін побачила хрещення на районному конгресі Свідків Єгови, і це зворушило її до сліз. Коли її охопило почуття вини, вона помолилася до Єгови: «Мені 51 рік, і я нічого не зробила для тебе. Я хочу служити тобі». Згодом Ернестін почала діяти відповідно до своєї смиренної молитви. Вона жила на віру з одним чоловіком. Ернестін пояснила йому, що вони зможуть бути разом, тільки якщо одружаться, і він погодився узаконити їхні стосунки. Ернестін плакала з радості, коли у листопаді 2004 року вона зрештою охрестилася.

З початку 1990-х років Гвінея приймала тисячі біженців з Ліберії і Сьєрра-Леоне, у тому числі сотні служителів Єгови. Прибувши в табір біженців, брати одразу організували щотижневі зібрання й проповідницьку працю і взялися за будівництво Залу Царства. Деякі біженці теж стали слугами Єгови. Одним з них є Айзек. Після хрещення в Айзека зросли шанси повернути собі роботу у великій ліберійській компанії. Замість того щоб жити в Ленеї, він вирішив залишитися у таборі біженців і служити сталим піонером. Айзек пояснює: «Я не хочу просити дозволу у свого роботодавця відвідувати християнські зібрання чи конгреси. Я звільнився для того, щоб служити Єгові». У грудні 2003 року в цьому віддаленому таборі був проведений обласний конгрес для 150 Свідків, які живуть серед 30 000 біженців. Конгрес відвідала 591 особа, у тому числі дев’ять осіб, котрі мають проблеми зі слухом. Вони слухали програму, яку їм перекладали мовою жестів. Дванадцять осіб охрестилося. Брати вельми вдячні за зусилля, які було докладено, щоб провести такий духовний бенкет.

«Коштовності» роблять необхідні зміни

Ніщо не може стати на заваді тим, хто шукає золото чи алмази. Як же радісно бачити, коли нові учні докладають зусиль, щоб служити Єгові! Розгляньмо приклад Заінаб.

У 13 років Заінаб стала рабинею. Її привезли до Гвінеї з іншої західноафриканської країни. Коли їй було 20, вона почула добру новину з Біблії. Заінаб старанно застосовувала те, чого навчалася.

Заінаб було важко відвідувати християнські зібрання. Але вона глибоко цінувала зібрання і рішуче постановила не пропускати їх (Євреїв 10:24, 25). Дівчина ховала свої книжки надворі і брала їх, коли йшла на зібрання. За це власник Заінаб декілька разів жорстоко її побив.

З часом обставини змінились, і Заінаб звільнилася з рабства. Вона одразу почала відвідувати всі християнські зібрання, котрі допомогли їй зробити швидкий духовний поступ. Заінаб відмовилася від високооплачуваної роботи, оскільки така робота могла перешкоджати їй бути на всіх зібраннях і отримувати біблійне навчання. Вона записалась у Школу теократичного служіння, стала неохрещеним вісником Царства і символізувала своє присвячення Єгові водним хрещенням. Відразу після того Заінаб почала служити допоміжним піонером. А через шість місяців розпочала стале піонерське служіння.

Відвідавши декілька зібрань, один зацікавлений чоловік зазначив: «Я не почуваюся бідним, коли перебуваю тут». У той час як багато людей в Гвінеї цікавляться матеріальними скарбами, ті, хто любить Єгову, з запалом шукають духовні коштовності. Справді, сьогодні «коштовності всіх народів» приходять до чистого поклоніння Єгові!

[Рамка на сторінці 8]

ГВІНЕЯ 2005

Найвища кількість Свідків: 883.

Біблійних вивчень: 1710.

Кількість присутніх на Спомині: 3255.

[Карти на сторінці 8]

(Повністю форматований текст дивіться в публікації)

ГВІНЕЯ

Конакрі

СЬЄРРА-​ЛЕОНЕ

ЛІБЕРІЯ

[Ілюстрація на сторінці 9]

Альберт і Люк.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Зал Царства в Конакрі.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Ернестін.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Мартін.

[Ілюстрація на сторінці 10]

Заінаб.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 8]

USAID