Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
4—10 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 36, 37
«Йосип став жертвою заздрості»
w14 1.8 12, 13
«Послухайте... про той сон»
Біблія дає відповідь: «Бачили його браття, що їхній батько полюбив його над усіх братів його,— і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно» (Буття 37:4). Не дивно, що в Йосипових братів виникає заздрість. Однак вони чинять немудро, дозволяючи розвиватися цьому згубному почуттю (Приповістей 14:30; 27:4). Чи було таке, що вас поглинала заздрість, коли увагу чи пошану отримували не ви, а хтось інший? Пам’ятайте про братів Йосипа! Заздрість підштовхнула їх до жахливих учинків, про які вони пізніше сильно жалкували. Їхній приклад служить пересторогою для християн і показує, що значно мудріше «радіти з тими, хто радіє» (Римлян 12:15).
Без сумнівів, Йосип відчуває вороже ставлення братів. Чи хочеться йому сховати своє гарне вбрання, коли вони поруч? Можливо. Проте не забуваймо, що Яків подарував цей одяг на знак своєї прихильності та любові. Йосип у свою чергу прагне виправдати батьківську довіру і тому постійно носить цей халат. Приклад Йосипа багато чого нас вчить. Хоча наш небесний Батько завжди безсторонній, він іноді вирізняє деяких своїх вірних служителів і виявляє до них особливу прихильність. Крім того, він заохочує всіх, хто йому служить, відрізнятися від цього зіпсованого і неморального світу. Подібно як особливе вбрання вирізняло Йосипа, так і поведінка правдивих християн вирізняє їх з-поміж інших людей. Часом це викликає заздрість і ворожість (1 Петра 4:4). Чи було б правильно, якби християнин приховував, що він є служителем Бога? Звичайно, що ні. Християни мають наслідувати Йосипа, який не ховав свого вбрання (Луки 11:33).
w14 1.8 13, абз. 2—4
«Послухайте... про той сон»
Ці сни походять від Бога Єгови і мають пророче значення. Бог хоче, щоб Йосип передав звістку, яка в них міститься. У певному розумінні Йосипу треба зробити те, що пізніше будуть робити всі пророки, коли передаватимуть звістки і присуди Бога його непокірному народу.
Йосип тактовно каже братам: «Послухайте но про той сон, що снився мені». Брати добре розуміють сон, але він їм не подобається. Вони відповідають: «Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?» Далі в біблійній розповіді говориться: «І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його». Коли Йосип розповідає другий сон батькові і братам, то бачить таку саму реакцію. У Біблії написано: «Докорив йому батько його, та й промовив до нього: “Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?”» Проте Яків починає роздумувати над цими словами. Чи, бува, не Єгова передає свої звістки юнакові? (Буття 37:6, 8, 10, 11).
Йосип не перший і не останній служитель Єгови, якому доручено передати пророчу звістку, що не сподобається людям і навіть викличе в них відверту ворожість. Найяскравішим прикладом серед таких служителів є Ісус. Він сказав своїм послідовникам: «Якщо переслідували мене, будуть переслідувати й вас» (Івана 15:20). Християни будь-якого віку можуть почерпнути багато цінного з прикладу віри та мужності молодого Йосипа.
Розшукуймо духовні перлини
it-1 678, англ.
Едом, едомляни
(озн. «червоний»).
Едом — це друге ім’я або прізвисько Ісава, Яковового брата-близнюка (Бт 36:1). Він отримав його через те, що продав своє право первородства за миску червоної юшки (Бт 25:30—34). Так збіглося, що при народженні Ісав був весь червоний (Бт 25:25) і в деяких частинах краю, в якому пізніше жив він і його нащадки, ґрунт теж був такого кольору.
it-1 561, 562, англ.
Коли пастух говорив, що буде стерегти отару або череду, він офіційно брав на себе відповідальність за тварин. Він давав власнику гарантію, що вони будуть нагодовані і жодна з них не буде вкрадена, інакше він мав відшкодувати збитки. Однак не в усіх випадках пастух ніс повну відповідальність. Згідно із законом, згаданим у попередньому абзаці, він не вважався винним, якщо виникала ситуація, в якій він нічого не міг вдіяти, скажімо якщо на отару нападали дикі звірі. А втім, щоб звільнитися від відповідальності, пастух мусив надати власнику докази, як-от показати розшматовану тварину. Розглянувши докази, власник мав визнати, що пастух ні в чому не винен.
Той самий принцип застосовувався щодо іншого майна. Ним же керувалися і в родинних стосунках: наприклад, старший брат вважався опікуном молодших братів і сестер. Це пояснює, чому Рувим, найстарший брат, так хвилювався за життя Йосипа, коли інші брати змовлялися його вбити (Бт 37:18—30). «Він сказав: “Не вбиваймо його!.. Не проливайте крові. ...Не заподіюйте йому шкоди”. Він хотів врятувати його і повернути батькові». А коли згодом Рувим побачив, що Йосипа немає, то так стривожився, що «роздер свій одяг» і вигукнув: «Хлопець зник! Що мені тепер робити?» Рувим усвідомлював, що його можуть вважати винним у зникненні Йосипа. Намагаючись уникнути відповідальності, брати представили все так, наче Йосипа вбив дикий звір. Щоб переконати в цьому батька, вони взяли Йосипів одяг і змочили його кров’ю козла. Побачивши цей доказ, Яків, їхній батько і суддя (за патріархальними законами), дійшов висновку, що Йосип загинув, і зняв з Рувима усю відповідальність (Бт 37:31—33).
11—17 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 38, 39
«Єгова ніколи не покидав Йосипа»
w14 1.11 12, абз. 4, 5
«Як же я можу зробити таке велике зло?»
«Ізмаї́лівці привезли Йосипа в Єгипет, де його купив єгиптянин Потіфа́р — придворний фараона, начальник охоронців» (Буття 39:1). Уявіть, якого приниження зазнав цей молодий чоловік, коли його вдруге продали. Він — просто чиясь власність! Йосип ішов за своїм новим господарем, придворним фараона, який вів його метушливими, переповненими торговцями вулицями до нового дому.
Цей дім був повною протилежністю тому, що Йосип звик називати домом. Хлопець виростав у родині кочівників, які жили в наметах і доглядали отари овець. А в Єгипті такі заможні чоловіки, як Потіфар, жили у просторих яскраво розмальованих будинках. За словами археологів, стародавні єгиптяни мали огороджені сади, де буяла соковита зелень і височіли тінисті дерева, а також затишні ставки, порослі папірусом, лотосом та іншими водяними рослинами. Деякі будинки стояли в глибині саду, мали просторі тераси для відпочинку, високі вікна, крізь які потрапляло свіже повітря, і багато кімнат, у тому числі велику їдальню та приміщення для слуг.
w14 1.11 14, 15
«Як же я можу зробити таке велике зло?»
Нам мало відомо про єгипетські тюрми. Археологічні розкопки руїн стародавніх в’язниць показують, що це були великі, подібні до фортеці споруди з окремими камерами, частина яких розташовувалась під землею. Пізніше Йосип назвав місце свого ув’язнення словом, яке буквально означає «яма» (Буття 40:15, примітка). Тож зрозуміло, що в’язниця була місцем мороку і безнадії. Книга Псалмів проливає більше світла на те, яких мук зазнавав Йосип у в’язниці: «Закували йому ноги в кайдани, на його шиї були ланцюги» (Псалом 105:17, 18). Єгиптяни інколи зв’язували руки в’язнів так, щоб лікті були за спиною і торкалися один одного, іншим надягали на шию залізні нашийники. Йосип, мабуть, дуже страждав, адже не заслужив такого жорстокого поводження.
Більш того, це випробування було затяжним. З оповіді видно, що Йосип провів у в’язниці не один рік. Він не знав, чи коли-небудь звільниться з цього жахливого місця. Минали дні, тижні й місяці. Як Йосипу вдалося не втратити надії і не впасти у розпач?
Біблія дає недвозначну відповідь: «Єгова і далі був з Йосипом [і] виявляв йому віддану любов» (Буття 39:21). Ні в’язничні мури, ні кайдани, ані темні камери не перешкодять Єгові виявляти віддану любов до своїх служителів (Римлян 8:38, 39). Йосип, без сумніву, виливав свій біль у молитві до небесного Батька, і Єгова, який є «Богом усілякої потіхи», давав йому внутрішній мир та спокій (2 Коринфян 1:3, 4; Філіппійців 4:6, 7). Як ще Єгова підтримував Йосипа? Він допоміг йому «здобути ласку в очах начальника в’язниці».
w14 1.11 15, абз. 2
«Як же я можу зробити таке велике зло?»
Біблія дає недвозначну відповідь: «Єгова і далі був з Йосипом [і] виявляв йому віддану любов» (Буття 39:21). Ні в’язничні мури, ні кайдани, ані темні камери не перешкодять Єгові виявляти віддану любов до своїх служителів (Римлян 8:38, 39). Йосип, без сумніву, виливав свій біль у молитві до небесного Батька, і Єгова, який є «Богом усілякої потіхи», давав йому внутрішній мир та спокій (2 Коринфян 1:3, 4; Філіппійців 4:6, 7). Як ще Єгова підтримував Йосипа? Він допоміг йому «здобути ласку в очах начальника в’язниці».
Розшукуймо духовні перлини
it «Онан»
(від кореня, що озн. «дітородна сила; динамічна енергія»).
Другий син Юди від дочки ханаанця, якого звали Шуа (Бт 38:2—4; 1Хр 2:3). Ер, старший брат Онана, був неправедною людиною, тому Єгова покарав його смертю. Оскільки Ер помер бездітним, Юда сказав Онану укласти левіратний шлюб з Тамарою, дружиною померлого. Якби від цього шлюбу народився син, він не належав би до роду Онана, а став би нащадком Ера й отримав спадок як його первісток. А якби син не народився, спадок дістався б Онану. Під час інтимних стосунків з бра́товою вдовою Онан «випускав своє сім’я на землю». Це не була мастурбація, адже в Біблії сказано, що Онан випускав своє сім’я на землю, «коли мав інтимні стосунки з Тамарою». Тож у цьому випадку, очевидно, йдеться про перерваний статевий акт: Онан свідомо робив так, щоб його сім’я не потрапило у статеві шляхи Тамари. Не послухавшись батька і виявивши пожадливість, він згрішив проти встановленого Богом інституту шлюбу. За цей гріх (а не за мастурбацію) Єгова покарав Онана смертю, і він теж помер бездітним (Бт 38:6—10; 46:12; Чс 26:19).
w04 15.1 30, абз. 4, 5
Запитання читачів
Коли Юда, не дотримавши своєї обіцянки, не взяв Тамару за дружину своєму синові Шелі, він повівся неправильно. Крім того, він мав статеві стосунки з жінкою, яку вважав блудницею. Це суперечило Божому наміру, відповідно до якого чоловік повинен мати статеві зносини лише в подружжі (Буття 2:24). Проте насправді Юда мав статеві стосунки не з блудницею. Сам того не усвідомлюючи, він виконав обов’язок свого сина Шели, який мав одружитися з удовою свого покійного брата. У результаті Юда став батьком законних нащадків.
Якщо говорити про Тамару, то її поведінка не була неморальною. Сини-близнюки, які в неї народилися, не вважались незаконнонародженими. Коли Боаз із Віфлеєма згідно зі звичаєм левірату одружився з моавітянкою Рут, старійшини Віфлеєма позитивно згадали сина Тамари, Переца. Вони сказали Боазу: «З насіння, що Господь дасть тобі від цієї молодої жінки, нехай стане дім твій, як дім Переца, що Тамар породила була Юді» (Рут 4:12). Перец (Фарес) також згадується серед предків Ісуса Христа (Матвія 1:1—3; Луки 3:23—33).
18—24 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 40, 41
«Єгова визволяє Йосипа»
w15 1.2 14, абз. 4, 5
«Хіба ж не Бог дає тлумачення?»
Чашник забув про Йосипа, але цього не скажеш про Єгову. Однієї ночі він наслав на фараона два незабутні сни. У першому цар побачив, як з річки Ніл вийшли сім гарних відгодованих корів, а за ними — сім негарних і худих. Худі корови з’їли сім відгодованих. Після цього фараону приснилось, як з одного стебла виросло сім повних і гарних колосків. Але потім виросло ще сім колосків — тонких та обпалених вітром, які проковтнули сім повних і гарних. Уранці фараон прокинувся дуже стривоженим через сни, тому скликав усіх жерців-магів та мудреців, щоб вони розтлумачили їх. Але їм це не вдалося (Буття 41:1—8). Може, ті сни їх дуже вразили, а може, вони висували різні версії, які суперечили одна одній. Нам це невідомо. У всякому разі фараон був наче опущений у воду. Його охопило нестримне бажання дізнатись, що означали ті сни.
Нарешті чашник згадав про Йосипа. Його сумління прокинулось, і він розповів фараону про особливого молодого в’язня, котрий два роки тому правильно розтлумачив його та пекарів сни. Фараон наказав негайно привести Йосипа з в’язниці (Буття 41:9—13).
w15 1.2 14
«Хіба ж не Бог дає тлумачення?»
Єгові подобаються смиренні й вірні служителі, тож не дивно, що він допоміг Йосипу зрозуміти сни, що було не під силу жерцям-магам та мудрецям. Йосип пояснив, що обидва фараонові сни мають одне значення. Наславши на фараона сон двічі, Єгова хотів показати, що «твердо постановив» сповнити їх. Сім гарних корів і сім гарних колосків — це сім років великого достатку в Єгипті, а сім негарних корів і сім порожніх та обпалених вітром колосків — це сім років голоду, які прийдуть після семи врожайних років. Голод буде настільки сильним, що виснажить увесь край (Буття 41:25—32).
w15 1.2 15, абз. 3
«Хіба ж не Бог дає тлумачення?»
Цар Єгипту дотримав слова. Він дав Йосипу одяг з тонкого лляного полотна, золоте намисто, перстень з печаткою і царську колісницю. Фараон дав Йосипові владу над усім краєм, щоб той зміг втілити свій план у життя (Буття 41:42—44). Всього один день — і він уже не у в’язниці, а в царському палаці. Він прокинувся нікчемним в’язнем, а лягав спати другою людиною після фараона. Було очевидно, що Бог Єгова рясно винагородив Йосипа за його віру. Єгова бачив, з якою несправедливістю стикався його вірний служитель упродовж років. Бог найкраще знав, як виправити ситуацію і вибрав для цього слушний час. Цікаво, що так Єгова не тільки усунув шкоду, якої зазнав Йосип, але й подбав про майбутній ізраїльський народ. Про це піде мова в наступній статті з цієї серії.
Розшукуймо духовні перлини
w15 1.11 9, абз. 1—3
Чи ви знаєте?
Чому Йосип поголився перед зустріччю з фараоном?
У біблійній книзі Буття розповідається про те, як одного разу фараон наказав слугам швидко привести ув’язненого єврея Йосипа, щоб він розтлумачив його сни. На той час Йосип перебував у в’язниці вже кілька років. Незважаючи на те, що наказ фараона треба було виконати негайно, Йосип виділив час, аби поголитися (Буття 39:20—23; 41:1, 14). Той факт, що письменник згадує цю на перший погляд неважливу деталь, показує, що він був добре обізнаний з єгипетськими звичаями.
Мати довгу бороду було прийнято серед багатьох стародавніх народів, у тому числі й серед євреїв. На відміну від них, «стародавні єгиптяни були єдиними серед народів Сходу, які не носили бороди»,— сказано в «Енциклопедії біблійної, теологічної та церковної літератури» Мак-Клінтока і Стронга (англ.).
Чи голили тільки бороду? В журналі «Огляд біблійної археології» (англ.) міститься припущення, що деякі церемоніальні звичаї єгиптян вимагали, аби перед приходом до фараона чоловік зробив такі самі приготування, як і перед приходом у храм. У такому разі Йосип мав поголити все волосся на голові і на тілі.
w09 15.11 28, абз. 14
Поводьтеся ввічливо як Божі служителі
14 Побожні батьки в біблійні часи дбали про те, щоб навчати своїх дітей основних правил поведінки. Прочитайте Буття 22:7 і подумайте про люб’язне спілкування між Авраамом та його сином Ісаком. Батьківське виховання добре вплинуло і на Йосипа. Коли його було ув’язнено, він ввічливо ставився навіть до співв’язнів (Бут. 40:8, 14). Йосипові слова до фараона свідчать, що він знав, як звертатися також до високопоставлених осіб (Бут. 41:16, 33, 34).
25—31 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | БУТТЯ 42, 43
«Йосип мав неабияке самовладання»
w15 1.5 13, абз. 5
«Хіба ж я Бог?»
А що сказати про Йосипа? Він упізнав братів одразу. А коли вони вклонилися йому, «у ту ж мить Йосип згадав, що́ йому снилося» в дитинстві. Ще малим хлопцем Йосип бачив пророчі сни від Єгови про те, що його брати будуть вклонятися перед ним. І ось цей час настав (Буття 37:2, 5—9; 42:7, 9). Як поведеться Йосип? Кинеться їм в обійми? Чи, може, спланує помсту?
w15 1.5 14, абз. 1
«Хіба ж я Бог?»
Мабуть, ми ніколи не опинимось у подібній ситуації. Однак незгоди і поділення в сім’ї стали сьогодні звичним явищем. Коли виникають такі труднощі, ми в пориві емоцій схильні робити те, що підказує нам недосконале серце. Наскільки ж мудріше наслідувати приклад Йосипа і намагатися збагнути, чого в даній ситуації очікує від нас Бог (Прислів’я 14:12). І пам’ятаймо: хоча мир з членами родини дуже важливий, мир з Єговою та його Сином значно важливіший (Матвія 10:37).
w15 1.5 14, абз. 2
«Хіба ж я Бог?»
Йосип задумав випробувати своїх братів, аби добре зрозуміти, що лежить у них на серці. Через перекладача він різко звинуватив їх у шпигунстві. Ті ж на свій захист почали розповідати йому про свою сім’ю, згадавши і про те, що вдома залишився їхній молодший брат. Йосип ледве стримав своє хвилювання. Його братик живий! Тепер Йосип точно знав, що робити. Він сказав: «Все ж перевірю, чи ви кажете правду», і заявив, що конче хоче побачити хлопця. Зрештою він дозволив їм повернутися додому і привести наймолодшого брата, але при умові, що один з них залишиться заручником в Єгипті (Буття 42:9—20).
it «Йосип», підзаголовок «Брати приходять купувати їжу»
Такі події змусили Йосипових братів думати, що це Бог карає їх за те, що багато років тому вони продали свого брата в рабство. Про цю провину вони говорили в присутності Йосипа, якого далі не впізнавали. Їхня розмова свідчила про каяття, і Йосип був настільки зворушений, що відійшов від них і заплакав. Повернувшись, він наказав зв’язати Симеона і утримувати його у в’язниці, поки вони не приведуть до нього наймолодшого брата (Бт 42:21—24).
Розшукуймо духовні перлини
it «Рувим», абз. 2
Рувим проявив себе з позитивного боку, коли дев’ять його братів хотіли вбити Йосипа, але він вмовив їх не робити цього. Натомість Рувим запропонував кинути Йосипа у висохлий колодязь, сподіваючись потім таємно повернутися і врятувати його (Бт 37:18—30). Через понад 20 років, коли в Єгипті тих братів обвинуватили у шпигунстві, вони почали говорити, що це кара за лихо, яке вони заподіяли Йосипу. Тоді Рувим нагадав їм, що не змовлявся з ними проти Йосипа (Бт 42:9—14, 21, 22). І, коли Яків відмовився відпускати Веніямина з іншими своїми синами у другу подорож до Єгипту, саме Рувим поручився за нього, сказавши: «Можеш убити двох моїх синів, якщо я не приведу [Веніямина] назад» (Бт 42:37).
w04 15.1 29, абз. 1
Цікаві думки з книги Буття (частина II)
43:32. Чому для єгиптян було огидою їсти разом з євреями? Так було, мабуть, у першу чергу через релігійне упередження чи національну гордість. Пастухів єгиптяни також вважали огидою (Буття 46:34). Чому? Пастухи овець просто могли належати до одного з найнижчих прошарків у кастовій системі Єгипту. Або, можливо, єгиптяни ставилися з презирством до тих, хто шукав пасовища для своїх отар, оскільки земель для рільництва було небагато.