Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
3—9 СІЧНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 15, 16
«Яка жалюгідна зрада!»
w12 15.4 9, абз. 4
Зрадництво — лиховісна ознака останніх днів
4 Спочатку розгляньмо приклад підступної Деліли, яку покохав суддя Самсон. Він мав очолити Божий народ у битві проти філістимлян, і ті вирішили позбутися свого ворога. П’ять філістимських володарів, очевидно, знали, що Деліла не є відданою Самсонові. Тому жінці запропонували великого хабара, щоб вона дізналась, у чому секрет його надзвичайної сили. Корислива Деліла прийняла пропозицію, але її спроби розкрити Самсонову таємницю тричі зазнали невдачі. Все ж вона «докучала йому своїми словами по всі дні, та напирала на нього», і зрештою «знетерпеливилася душа його на смерть». Самсон зізнався, що ніколи не підстригав волосся і якщо зробить це, то втратить свою силу. Тож Деліла приспала Самсона в себе на колінах і зголила йому волосся, а тоді віддала на поталу ворогам (Суд. 16:4, 5, 15—21). Наскільки жалюгідний учинок! Через свою пожадливість Деліла зрадила чоловіка, який її кохав.
w05 15.1 27, абз. 4
Цікаві думки з книги Суддів
14:16, 17; 16:16. Якщо плачем і докучанням тиснути на когось, то можна зіпсувати взаємини з цією особою (Приповістей 19:13; 21:19).
w12 15.4 11, 12, абз. 15, 16
Зрадництво — лиховісна ознака останніх днів
15 Що допоможе подружжю зберігати відданість? Боже Слово каже: «Радій через жінку [або чоловіка] твоїх юних літ» і «Заживай життя з жінкою [або чоловіком], яку ти кохаєш» (Прип. 5:18; Еккл. 9:9). Чоловік і дружина повинні протягом цілого життя «активно будувати стосунки», емоційно й фізично прив’язуватись одне до одного. Це означає виявляти увагу одне одному, проводити одне з одним час і зближатись одне з одним. Чоловіку й дружині треба з усіх сил зміцнювати своє подружжя і стосунки з Єговою. Для цього парі необхідно разом вивчати Біблію, регулярно разом проповідувати і разом молитись до Єгови про благословення.
ЗАЛИШАЙМОСЬ ВІДДАНИМИ ЄГОВІ
16 Буває, що члени збору вчиняють серйозний гріх, і їм докоряють «суворо, щоб вони були здорові у вірі» (Тита 1:13). Якщо ж людина не змінює своєї поведінки, її виключають зі збору. Нерідко такі виховні заходи допомагають духовно одужати тим, хто був «навченим через них» (Євр. 12:11). А як бути, коли виключають нашого родича або близького друга? Тоді випробовується наша відданість — відданість Богові, а не цій особі. Єгова бачить, чи ми твердо додержуємося його наказу не спілкуватись з будь-якою виключеною особою. (Прочитайте 1 Коринфян 5:11—13).
Духовні перлини
w05 15.3 27, абз. 6
Самсон перемагає завдяки силі від Єгови
Самсон цілеспрямовано боровся з філістимлянами. Для того щоб виступити проти ворогів Бога, він зупинився в Газі у домі однієї блудниці. У ворожому місті він міг знайти нічліг тільки там. Він не збирався розважатися з блудницею. Опівночі Самсон вийшов із дому тієї жінки, вирвав двері міської брами й обидва бічні одвірки і виніс їх на верхів’я гори поблизу Хеврона. Самсону довелося подолати близько 60 кілометрів, і він зробив це зі схваленням Бога та завдяки силі від нього (Суддів 16:1—3).
10—16 СІЧНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 17—19
«Непослух Божим законам веде до проблем»
it-2 390, 391, англ.
Михай
1. Єфремівець, який порушив восьму із Десяти заповідей (Вх 20:15), взявши у своєї матері 1100 срібняків. Коли він зізнався і повернув їй гроші, вона сказала: «Я обов’язково присвячу це срібло Єгові, щоб мій син зробив з нього різьбленого ідола і статую з металу. Тож я віддаю це срібло тобі». Потім вона взяла 200 срібняків і віддала їх срібляреві, який зробив «різьбленого ідола і статую з металу»; згодом їх поставили в домі Михая. Михай мав «дім з божками». Він зробив ефод та статуї терафімів і призначив одного зі своїх синів своїм священиком. Хоча все це начебто мало нести честь Єгові, насправді це було грубим порушенням заповіді, яка забороняла ідолопоклонство (Вх 20:4—6), і зневажало святий намет Єгови та священство (Сд 17:1—6; Пв 12:1—14). Пізніше Михай найняв молодого левіта Йонатана, нащадка Гершома, Мойсеєвого сина, щоб той служив у його домі священиком (Сд 18:4, 30). Безпідставно задоволений цим, Михай сказав: «Тепер я знаю, що Єгова буде добрим до мене» (Сд 17:7—13). Але Йонатан не походив з роду Аарона, тому не мав права служити священиком. Це лише збільшило провину Михая (Чс 3:10).
it-2 391, абз. 2, англ.
Михай
Невдовзі після цього Михай з іншими людьми погнався за данівцями і наздогнав їх. Вони запитали його, що сталося, і Михай відповів: «Ви забрали богів, яких я собі зробив, та мого священика і пішли, залишивши мене ні з чим». На це сини Дана пригрозили Михаї, сказавши, що накинуться на нього, якщо він йтиме за ними і буде перечити. Побачивши, що данівці сильніші за нього, Михай повернувся додому (Сд 18:22—26). Після цього данівці повбивали мешканців Лаїша, а місто спалили. Потім на цьому місці вони побудували місто Дан. Йонатан та його сини стали служити священиками для данівців. Ті «поставили собі різьбленого ідола», якого зробив Михай, і цей ідол «стояв у них весь час, поки дім правдивого Бога [святий намет] перебував у Шіло» (Сд 18:27—31).
Духовні перлини
w15 15.12 10, абз. 6
Живий переклад Божого Слова
6 Доказів на користь того, що Боже ім’я має вживатися в Біблії, стає дедалі більше. У переглянутому виданні «Перекладу нового світу» це ім’я вживається 7216 разів — на 6 разів більше, ніж у виданні 1984 року. Це зокрема в таких п’ятьох віршах — 1 Самуїла 2:25; 6:3; 10:26; 23:14, 16. Боже ім’я в цих віршах було відновлено передусім тому, що воно міститься в рукописах Мертвого моря, котрі на більш як 1000 років давніші за єврейський масоретський текст. Ще в одному уривку — Суддів 19:18 — Боже ім’я було відновлене в результаті глибшого вивчення стародавніх рукописів.
17—23 СІЧНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | СУДДІВ 20, 21
«Завжди запитуйте Єгову»
w11 15.9 32, абз. 3
Як тобі у важких ситуаціях наслідувати Пінхаса?
Після того як мешканці Ґіви, що належала племені Веніямина, жахливо зґвалтували і вбили наложницю левита, інші племена вирішили піти війною на веніяминівців (Суд. 20:1—11). Перед битвою вони в молитві просили про допомогу Єгови, але двічі програли, зазнавши великих втрат (Суд. 20:14—25). Чи могли вони дійти висновку, що їхні молитви даремні? Чи був Єгова справді зацікавлений в тому, щоб вони помстилися за вчинене зло?
w05 15.1 27, абз. 8
Цікаві думки з книги Суддів
20:17—48. Чому Єгова дозволив, щоб плем’я Веніямина двічі завдало поразки іншим племенам, хоча саме воно заслуговувало на покарання? Дозволивши, щоб вірні племена спочатку зазнали значних втрат, Єгова випробував їхню рішучість викоренити зло в Ізраїлі.
w11 15.9 32, абз. 5
Як тобі у важких ситуаціях наслідувати Пінхаса?
Чого ми вчимося з цього? Деякі проблеми в зборі продовжуються, незважаючи на зусилля старійшин і молитви до Бога про допомогу. Якщо таке трапляється, старійшинам варто пам’ятати Ісусові слова: «Безупинно просіть [тобто моліться] — і буде вам дано, шукайте — і знайдете, стукайте — і вам відчинять» (Луки 11:9). Навіть коли відповіді на молитву, здається, немає відразу, наглядачі можуть бути впевнені, що Єгова відповість у визначений ним час.
Духовні перлини
w14 1.5 11, абз. 4—6
Чи ви знаєте?
Як застосовували пращу в стародавніх війнах?
Праща — це зброя, якою Давид убив велетня Ґоліята. Мабуть, Давид навчився користуватися нею ще в дитинстві, коли випасав овець (1 Самуїла 17:40—50).
Зображення пращі можна побачити на багатьох витворах мистецтва стародавнього Єгипту та Ассирії. Ця зброя складалася з гнізда у вигляді кишеньки, зробленої зі шкіри чи тканини, до якого кріпилися два ремінці чи дві мотузки. Пращник клав у це гніздо гладкий або округлий камінь діаметром 5—8 сантиметрів, що важив близько 250 грамів. Потім він обертав пращу над головою і випускав одну мотузку. Завдяки цьому камінь стрімко вилітав із пращі і влучав у ціль.
При розкопках на Близькому Сході було знайдено велику кількість каменів, які в давнину використовували для метання з пращі під час війни. Досвідчені воїни метали каміння з такою силою, що воно могло летіти зі швидкістю 160—240 кілометрів на годину. Вчені не мають одностайної думки, чи мала праща таку саму дальність ураження, як лук. Однак не виникає сумнівів щодо її смертоносної дії (Суддів 20:16).
24—30 СІЧНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | РУТ 1, 2
«З усіх сил виявляйте віддану любов»
w16.02 14, абз. 5
Беріть за приклад близьких друзів Єгови
5 Рут могла думати, що має у Моаві рідних — маму та інших родичів, які би прийняли молоду вдову і подбали про неї. Моав був її батьківщиною. Там все їй було близьке: культура, мова, люди. Ноомі не могла їй обіцяти, що вона матиме таке у Віфлеємі. Тому свекруха порадила Рут залишитися в Моаві. Ноомі переживала, чи зможе посприяти тому, щоб її невістка мала і чоловіка, і дім. Що зробила Рут? Зверніть увагу, чим відрізнялась Рут від Орпи, котра «повернулася до свого народу і своїх богів» (Рут 1:9—15). Чи Рут хотіла повернутися до божків свого народу? Ні.
w16.02 14, абз. 6
Беріть за приклад близьких друзів Єгови
6 Здається, Рут дізналася про Бога Єгову від свого чоловіка або від Ноомі. Єгова не був подібний до богів Моаву. Рут знала, що Єгова гідний її любові і поклоніння. Однак недостатньо було одного знання. Рут мала прийняти рішення. Чи вона обере Єгову своїм Богом? Рут зробила мудрий вибір. Вона сказала Ноомі: «Твій народ буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом» (Рут 1:16). Як же зігріває наше серце любов Рут до Ноомі! Але її любов до Єгови була набагато важливішою. Заможний чоловік Боаз пізніше похвалив Рут за те, що вона шукала притулку під крилами Єгови. (Прочитайте Рут 2:12). Це нагадує нам пташеня, яке ховається під могутніми крильми дорослого птаха (Пс. 36:7; 91:1—4). Єгова став таким батьком для Рут. Він винагородив її за віру, і вона ніколи не мала підстав жалкувати про своє рішення.
Духовні перлини
w05 1.3 27, абз. 1
Цікаві думки з книги Рут
1:13, 21. Чи Єгова зробив гірким життя Ноомі й послав їй горе? Ні. Ноомі ні в чому й не звинувачувала Бога. Але з огляду на те, що з нею трапилося, вона думала, що Єгова проти неї. Вона відчувала гіркоту й розчарування. До того ж у ті часи плід утроби вважався Божим благословенням, а неплідність — прокляттям. Ноомі, яка втратила двох синів і не мала внуків, могла вбачати в цьому ознаку того, що Єгова її принизив.
31 СІЧНЯ — 6 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | РУТ 3, 4
«Здобудьте і зберігайте хорошу репутацію»
w12 1.10 22, абз. 5
«Жінка чеснотна»
Боаз починає говорити, і лагідний тон його голосу, без сумніву, заспокоює Рут. Він каже: «Благословенна ти в Господа, дочко моя! Твоя остання ласка... ліпша від першої,— що не пішла ти за юнаками, чи вони бідні, чи вони багаті» (Рут 3:10). Говорячи про «першу ласку», Боаз має на увазі, що Рут виявила віддану любов до Ноомі: вона прийшла з нею в Ізраїль і дбає про неї. «Останню ласку» Рут виявляє тепер. Боаз каже, що така молода жінка, як Рут, могла б шукати чоловіка серед молодших, чи то багатих, чи то бідних. Проте вона хотіла зробити добро не лише Ноомі, але також її померлому чоловікові, продовживши його рід у нього на батьківщині. Неважко зрозуміти, що Боаза вразила саможертовність молодої жінки.
w12 1.10 23, абз. 1
«Жінка чеснотна»
Як же, мабуть, приємно Рут роздумувати над словами Боаза, який сказав, що всі люди вважають її «жінкою чеснотною»! Безперечно, вона здобула таку репутацію головно завдяки тому, що прагнула пізнати Єгову і служити йому. Вона також виявила уважність і велику доброту до Ноомі та її народу, коли охоче прийняла спосіб життя і звичаї, які, без сумніву, були їй незнайомі. Наслідуючи віру Рут, ми будемо глибоко поважати інших людей, їхній спосіб життя і звичаї. Тоді ми здобудемо таку ж репутацію, яка була у Рут.
w12 1.10 24, абз. 2
«Жінка чеснотна»
Боаз одружується з Рут. Далі ми читаємо: «Господь дав їй вагітність,— і вона породила сина». Жінки Віфлеєма благословляють Ноомі і хвалять Рут за те, що вона стала для Ноомі ліпшою за сімох синів. З Біблії ми дізнаємося, що син Рут став прародичем великого царя Давида (Рут 4:11—22). А Давид був прародичем Ісуса Христа (Матвія 1:1).
Духовні перлини
w05 1.3 29, абз. 3
Цікаві думки з книги Рут
4:6. Яким чином викупник міг «понищити» свій спадок, здійснивши викуп? По-перше, якщо збідніла людина продавала свій земельний спадок, викупник мав витратити свої гроші і придбати цю землю за ціну, яка встановлювалася в залежності від того, скільки років залишилося до наступного ювілею (Левит 25:25—27). Через це зменшувалась вартість його власного маєтку. По-друге, якби Рут народила сина, викуплене поле успадкував би цей син, а не хтось із близьких родичів викупника.
7—13 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 САМУЇЛА 1, 2
«Виливайте Єгові своє серце»
ia 55, абз. 12
Вона виливала своє серце перед Богом
12 Молитва Анни — чудовий приклад для всіх служителів Бога. Єгова з любов’ю заохочує нас відверто і без вагань розповідати йому про свої тривоги, так само як діти розповідають турботливому батькові про свої. (Прочитайте Псалом 62:9; 1 Фессалонікійців 5:17). Ось яке запевнення дав апостол Петро стосовно Єгови: «Всі свої тривоги покладіть на нього, бо він дбає про вас» (1 Пет. 5:7).
w07 15.3 16, абз. 4
Вона відновила свій душевний мир
Чого вчить нас ця історія? Коли ми молимося до Єгови про ті чи інші турботи, то говорімо йому про свої почуття і палко просімо вирішення проблем. Якщо ж ми не в стані розв’язати якусь проблему, залишімо її в руках Єгови. Це найкраще, що ми можемо зробити (Приповістей 3:5, 6).
Духовні перлини
w05 15.3 21, абз. 5
Цікаві думки з Першої книги Самуїла
2:10. Чому Анна молилася, що Єгова «подасть силу Своєму цареві», якщо тоді в Ізраїлі не було земного царя? У Мойсеєвому Законі передрікалося, що в Ізраїлі буде людський цар (Повторення Закону 17:14—18). Яків у своєму пророцтві сказав на смертному ложі: «Не відійметься берло [символ царської влади] від Юди» (Буття 49:10). Крім того, говорячи про Сарру, прародичку ізраїльтян, Єгова сказав: «Царі народів будуть із неї» (Буття 17:16). Тож Анна молилася про майбутнього царя.
14—20 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 САМУЇЛА 3—5
«Єгова уважний до інших»
w18.09 24, абз. 3
Всемогутній Бог чуйний та уважний до людей
3 Самуїл почав служити Єгові при святому наметі в дуже юному віці (1 Сам. 3:1). Однієї ночі, коли Самуїл вже ліг спати, сталося щось надзвичайне. (Прочитайте 1 Самуїла 3:2—10.) Він почув, як його хтось покликав на ім’я. Подумавши, що це голос первосвященика Ілія, Самуїл слухняно прибіг до нього і сказав: «Я тут. Ти мене кликав?» Ілій відповів, що не кликав. Коли те саме відбулося ще два рази, Ілій зрозумів, що це Бог кликав Самуїла. Тож Ілій сказав Самуїлу, як відповісти наступного разу, і той так зробив. Чому Єгова не виявив себе Самуїлу відразу через свого ангела? У Біблії про це нічого не говориться. Однак подальший розвиток подій може наводити на думку, що Бог зважав на почуття юного Самуїла. Чому так можна сказати?
w18.09 24, абз. 4
Всемогутній Бог чуйний та уважний до людей
4 Прочитайте 1 Самуїла 3:11—18. Згідно з законом Єгови, діти мали поважати старших, зокрема провідників народу (Вих. 22:28; Лев. 19:32). Чи ви можете уявити собі, як Самуїл іде вранці до Ілія і сміливо передає йому Божу сувору звістку осуду? Звичайно, ні. Біблія каже, що Самуїл «боявся розповісти Ілію про своє видіння». Проте Бог дав зрозуміти Ілію, що саме він кликав Самуїла. Тому Ілій наказав Самуїлу не приховувати від нього жодного з Божих слів. Самуїл слухняно «розповів йому все».
Духовні перлини
w05 15.3 21, абз. 6
Цікаві думки з Першої книги Самуїла
3:3. Чи Самуїл дійсно спав у Святеє Святих? Ні. Самуїл був левитом з несвященицької родини Кегата (1 Хронік 6:18—23). Тому він не мав дозволу входити туди, щоб йому «не бачити святині» (Числа 4:17—20). Єдиною частиною святині, до якої Самуїл мав доступ, було подвір’я скинії. Саме там він, очевидно, спав. Ілій, мабуть, також спав десь на подвір’ї. Вислів «там, де Божий ковчег», мабуть, стосується території, на якій стояла скинія.
21—27 ЛЮТОГО
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 САМУЇЛА 6—8
«Хто є вашим царем?»
it «Боже Царство»
Народ вимагає царя з-поміж людей. Майже через 400 років після виходу з Єгипту і понад 800 років після того, як Бог уклав угоду з Авраамом, ізраїльтяни стали вимагати, щоб ними правив цар з-поміж людей, як це було прийнято в інших народів. Цим вони показали, що відкидають Єгову як свого царя (1См 8:4—8). Щоправда, народ мав підстави сподіватися, що Бог встановить царство, адже він дав про це обіцянку Аврааму і Якову. Підстави для такої надії давало також передсмертне пророцтво Якова про Юду (Бт 49:8—10), слова Єгови, сказані ізраїльтянам після виходу з Єгипту (Вх 19:3—6), певні положення Закон-угоди (Пв 17:14, 15) і навіть слова пророка Валаама, які він промовив з волі Єгови (Чс 24:2—7, 17). Про царя також згадала в своїй молитві Самуїлова мати Анна, яка мала міцну віру в Бога (1См 2:7—10). Проте на той час Єгова ще не повністю виявив свою «священну таємницю» стосовно Царства і не повідомив, коли встановить його, хто правитиме в ньому і яким воно буде — земним чи небесним. Тож прохання ізраїльтян поставити над ними царя було дуже зухвалим.
w11 1.1 27, абз. 1
Він залишався стійким попри розчарування
Зверніть увагу, що сказав Єгова, коли Самуїл розповів йому про бажання ізраїльтян. «Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними»,— промовив Бог. Ці слова, мабуть, заспокоїли Самуїла. Але як же сильно ізраїльтяни образили Всемогутнього Бога! Єгова наказав пророку попередити їх про тягарі, які вони матимуть, коли над ними правитиме людина. Самуїл переповів народу слова Єгови, але люди далі наполягали: «Ні,— нехай тільки цар буде над нами!» Тоді пророк, в усьому слухаючись свого Бога, пішов і помазав царя, якого обрав Єгова (1 Самуїла 8:7—19).
w10 15.1 30, абз. 9
Правомірність верховної влади Єгови доведено!
9 Історія показала правдивість Божої перестороги. Ізраїльтяни на чолі з людським царем зазнавали серйозних проблем, особливо коли правитель був невірний Богові. Отже не дивно, що впродовж віків людські уряди, які не знали Єгови, не досягали тривалих хороших результатів. Слід зазначити, що деякі державні діячі просять Бога поблагословити їхні зусилля в намаганні встановити мир і безпеку. Але як Єгова може благословити тих, хто не підкоряється його правлінню? (Пс. 2:10—12).
Духовні перлини
w02 1.4 12, абз. 13
Чому потрібно хреститися?
13 Перед тим як охреститися і стати Свідком Єгови, має відбутися навернення. Це добровільний крок, що його без примусу робить той, хто постановив усім серцем іти за Ісусом Христом. Такі особи відкидають колишню неправильну поведінку і вирішують поводитись правильно в Божих очах. У Святому Письмі єврейське та грецьке дієслово, яке стосується навернення, означає повернутися назад, обернутися. Цей крок значить звернути до Бога з хибного шляху (1 Царів 8:33, 34). Навернення вимагає «діл, гідних покаяння» (Дії 26:20). Щоб навернутися, потрібно покинути фальшиве поклоніння, діяти згідно з Божими заповідями та бути виключно відданим Єгові (Повторення Закону 30:2, 8—10; 1 Самуїла 7:3). Завдяки наверненню змінюється наше мислення, наші прагнення й особистість (Єзекіїля 18:31). Ми ‘навертаємось’, коли нова особистість замінює нечестиві риси (Дії 3:19, 20а; Ефесян 4:20—24, НС; Колосян 3:5—14).
28 ЛЮТОГО — 6 БЕРЕЗНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 САМУЇЛА 9—11
«Саул спочатку був смиренним і скромним»
w20.08 10, абз. 11
Смиренно і скромно ходіть зі своїм Богом
11 Згадаймо про царя Саула. У молоді роки Саул був скромним, усвідомлював, що не все йому під силу, і навіть вагався брати на себе більше обов’язків (1 Сам. 9:21; 10:20—22). Але з часом він став зухвалим і почав робити те, на що не мав права. Це проявилося невдовзі після того, як він зацарював. Одного разу, чекаючи на пророка Самуїла, Саул втратив терпіння. Замість того щоб виявити скромність і віру в те, що Єгова захистить свій народ, він склав жертву цілопалення, хоча не мав на це права. Тому Саул втратив схвалення Єгови, а зрештою і царську владу (1 Сам. 13:8—14). Нам варто зробити висновки з цього застережливого прикладу і не поводитися зухвало.
w14 15.3 9, абз. 8
Як зберігати дух саможертовності
8 Життя ізраїльського царя Саула є застережливим прикладом, який допомагає побачити, як самолюбство може роз’їдати дух саможертовності. На початку свого царювання Саул мав скромний і смиренний погляд на себе (1 Сам. 9:21). Він відмовився покарати ізраїльтян, які зневажливо говорили про його правління, хоча міг по праву обстоювати своє Богом дане становище (1 Сам. 10:27). Цар Саул підкорявся керівництву Божого духу, коли переможно вів ізраїльтян на битву з аммонітянами. Потім він смиренно визнав, що перемогою завдячує Єгові (1 Сам. 11:6, 11—13).
w95 15.12 10, абз. 1
Аммонітяни. Народ, що відплатив злом за добро
Знову аммонітяни відплатили злом за добро Єгови. Але Єгова не знехтував цими злісними погрозами. «Злинув Божий Дух на Саула, як слухав він ті слова [Нахаша], і дуже запалав його гнів». Під керівництвом Божого духу Саул зібрав 330 000 озброєних чоловіків, які так розгромили аммонітян, що «не позосталося між ними двох разом» (1 Самуїла 11:6, 11).
Духовні перлини
w05 15.3 22, абз. 8
Цікаві думки з Першої книги Самуїла
9:9. Чому сказано: «Що сьогодні «пророк», колись звалося «провидець»? Ці слова можуть свідчити про те, що коли пророки стали відігравати видатну роль у дні Самуїла і в епоху ізраїльських царів, замість слова «провидець» почало вживатися слово «пророк». Самуїл вважається першим у ряду пророків (Дії 3:24).