Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
4—10 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 САМУЇЛА 18, 19
«Барзіллай — приклад скромності»
w07 15.7 14, абз. 5
Барзіллай — розсудливий чоловік
Давид був дуже вдячний Барзіллаю за його допомогу. Цар не просто хотів віддячити йому матеріальними дарами, адже заможний Барзіллай не мав у цьому потреби. Давид бачив його чудові риси і тому хотів запросити до царського двору. Для Барзіллая було б великою честю — стати другом царя.
w07 15.7 14, абз. 7
Барзіллай — розсудливий чоловік
Можливо, він відчував, що йому залишилось вже недовго жити, адже був у дуже похилому віці (Псалом 90:10). Барзіллай зробив усе, що міг, аби допомогти Давидові. Проте він усвідомлював свої обмеження через старість і не дозволив засліпити себе думці про славу чи визначне становище. На відміну від честолюбного Авесалома, Барзіллай виявив скромність (Приповістей 11:2).
w07 15.7 15, абз. 1, 2
Барзіллай — розсудливий чоловік
Історія про Барзіллая показує, наскільки важливо бути поміркованим. Коли нам доручають додаткові завдання у зборі, не ставмось до них легковажно і не уникаймо їх через якісь клопоти або власне почуття непридатності. Бог допоможе, якщо ми покладатимемось на його силу і мудрість (Филип’ян 4:13; Якова 4:17; 1 Петра 4:11).
З іншого боку, потрібно усвідомлювати свої обмеження. Наприклад, якщо християнин має багато обов’язків у зборі, то, погодившись взяти додаткові обов’язки, не зможе належно дбати про духовні і матеріальні потреби своєї родини. У такому разі скромний і поміркований християнин відмовиться від додаткових завдань у зборі (Филип’ян 4:5; 1 Тимофія 5:8).
Духовні перлини
w20.04 30, абз. 19
У забігу досягніть фінішу
19 Якщо ваші можливості обмежені і ви вважаєте, що вас неправильно розуміють, вас може підбадьорити приклад Мефівошета (2 Сам. 4:4). Він був кульгавим, і про нього склав хибну думку цар Давид. Усе це сталося не з вини Мефівошета. Але він не озлобився. Він цінував все те добре, що було в його житті. Мефівошет був вдячний Давиду за доброту, яку той виявив йому в минулому (2 Сам. 9:6—10). Тож, коли Давид склав неправильну думку про Мефівошета, той бачив повну картину такої ситуації. Він не розгнівався через помилку Давида і не звинувачував Єгову в тому, що вчинив Давид. Мефівошет зосередився на тому, що він міг зробити для підтримки призначеного Єговою царя (2 Сам. 16:1—4; 19:24—30). Єгова подбав, щоб чудовий приклад Мефівошета був записаний у його Слові нам для науки (Рим. 15:4).
11—17 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 САМУЇЛА 20, 21
«Єгова — Бог справедливості»
it-1 932, абз. 1, англ.
Гівон, гівонітяни
Упродовж століть гівонітяни продовжували існувати як народ, навіть попри те, що цар Саул мав намір їх знищити. Однак гівонітяни терпеливо чекали, доки Єгова виправить цю несправедливість. І Бог зробив це, наславши за часу правління Давида голод, який тривав три роки. Давид запитав про це Єгову і дізнався, що на Саулі і на його роді лежить вина за пролиття крові. Тоді він покликав гівонітян і запитав у них, як загладити цю провину. Ті відповіли: «Ми не хочемо ні срібла, ні золота», оскільки, за Законом, за життя вбивці не можна було брати викупу (Чс 35:30, 31). Також гівонітяни визнали, що не можна нікого вбивати, не маючи законного дозволу. І, коли Давид знову поцікавився, чого вони хочуть, ті попросили видати їм сімох синів Саула. Той факт, що вина за пролиття крові лежала не лише на Саулі, але і на його роді, наводить на думку, що Саул, імовірно, був ініціатором, а його сини прямо чи непрямо брали в цьому участь (2См 21:1—9). У цьому випадку сини не померли «за гріх батьків» (Пв 24:16). Це було справедливе покарання згідно із законом «життя за життя» (Пв 19:21).
Духовні перлини
w13 15.1 31, абз. 14
Старійшини — співпрацівники, які сприяють нашій радості
14 Божі служителі по всьому світі виконують своє служіння попри спроби Сатани і його прибічників стати їм на заваді. Дехто з нас віч-на-віч стикається з величезними випробуваннями, але, цілковито покладаючись на Єгову, перемагає таких «ґоліятів». Однак постійна боротьба з тиском цього світу іноді нас виснажує і знеохочує. Коли ми знесилені, то стаємо уразливими і можемо піддатися тиску, який зазвичай успішно витримуємо. У такий момент вчасно надана підтримка старійшини допоможе нам відновити радість і силу, як показує досвід багатьох братів і сестер. Піонерка, якій за 60, розповідає: «Якийсь час тому я погано себе почувала і виснажувалась у служінні. Помітивши це, старійшина підійшов до мене. Під час підбадьорливої розмови ми обговорили один уривок з Біблії. Коли я застосувала почуті поради, то отримала великий пожиток». Вона додає: «Як добре, що старійшина звернув увагу на мій стан і підтримав мене!» Справді, приємно знати, що старійшини з любов’ю наглядають за нами і, подібно до Авішая, готові прийти нам на допомогу.
18—24 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 САМУЇЛА 22
«Покладайтеся на Єгову»
cl 19, абз. 11
Чи ви справді можете ‘наблизитись до Бога’?
11 Читати, що Бог ‘всемогутній’ — це одне (Ісаї 40:26). Але цілком інше — довідатися про те, як він перевів ізраїльтян через Червоне море і потім 40 років піклувався про них у пустелі. У нашій уяві постає бурхливе море, яке розступається перед ізраїльтянами. Цілий народ — ймовірно, біля 3 000 000 осіб — проходить по морському дну. Обабіч високими мурами здіймаються застиглі води (Вихід 14:21; 15:8). Потім бачимо, як у пустелі Бог охороняв свій народ і турбувався про нього: зробив так, щоб зі скелі пішла вода, а на землі з’являлася схожа на білі зернинки їжа (Вихід 16:31; Числа 20:11). Цим Єгова показує, що він не лише володіє силою, але й використовує її на благо свого народу. Хіба ж не підбадьорює усвідомлення того, що наші молитви заносяться до могутнього Бога, який «нам прибіжище і сила, поміч скора в нещастях»? (Псалом 46:2, Кул.).
w10 1.6 26, абз. 4—6
«Ти поводишся віддано»
Поміркуймо глибше над словами Давида. Єврейський вислів, перекладений як «поводитись віддано», також може означати «виявляти милість». Справжня відданість основана на милості, яка є виявом любові. Єгова любить тих, хто йому вірний, і ніколи не покидає їх.
Варто зауважити, що відданість це не просто почуття — вона виявляється вчинками. Давид переконався, що Єгова «поводиться» віддано. У важкі часи Єгова завжди підтримував його: захищав і давав поради. Давид був дуже вдячним за те, що Єгова «урятував... його з руки всіх його ворогів» (2 Самуїла 22:1).
Давидові слова дуже нас потішають. Єгова незмінний — він залишається вірним своїм принципам і дотримується обіцянок (Якова 1:17). В одному з псалмів Давид написав про Єгову: «Відданих своїх він не залишить» (Псалом 37:28, НС).
Духовні перлини
w12 15.11 17, абз. 7
Поводься як менший
7 Смирення Бога справляло великий вплив на псалмоспівця Давида. Він співав Єгові: «Дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч [«твоє смирення», НС]» (2 Сам. 22:36). Давид визнавав, що має велич в Ізраїлі завдяки Божому смиренню — завдяки тому, що Бог милостиво звертав на нього увагу (Пс. 113:5—7). А як щодо нас? Коли говорити про наші здібності, достоїнства і почесні обов’язки, то хіба ми «не отримали» їх від Єгови? (1 Кор. 4:7). Людина, яка поводиться як менша, «є великою» зокрема тому, що стає більш цінним служителем Єгови (Луки 9:48). В якому розумінні?
25—31 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 САМУЇЛА 23, 24
«Чи те, що ти робиш,— це жертва?»
it «Аравна»
Аравна, очевидно, запропонував цю ділянку, а також худобу для жертвоприношення і дерев’яний інвентар на дрова безкоштовно, але Давид наполягав, що заплатить повну ціну. У 2 Самуїла 24:24 сказано, що Давид купив тік і биків за 50 срібних шекелів (110 дол.), а в 1 Хронік 21:25 — що він заплатив за це місце 600 золотих шекелів (бл. 77 000 дол.). В Другій книзі Самуїла описується лише купівля місця для жертвоприношення і того, що було потрібне для цього. Тож, очевидно, тільки це і входило у заплачену ціну. А в Першій книзі Хронік ця покупка згадується в контексті майбутнього будівництва храму (1Хр 22:1—6; 2Хр 3:1). Оскільки храмовий комплекс мав дуже велику площу, то 600 золотих шекелів Давид, мабуть, заплатив за всю ту землю, а не за маленьку ділянку, на якій він спочатку побудував жертовник.
w12 15.1 18, абз. 8
Зважаймо на «основи... правди»
8 Коли ізраїльтянин хотів принести Єгові добровільну жертву на знак вдячності або скласти цілопалення, щоб здобути Божу прихильність, то йому, мабуть, було нескладно вибрати тварину. Він з радістю віддавав Єгові найліпше. У наш час християни не приносять буквальних жертв, яких вимагав Закон. Все ж вони складають жертви у тому розумінні, що використовують для служіння Єгові свій час, сили і матеріальні засоби. За словами Павла, християни приносять приємні Богові жертви, коли «прилюдно визнають» свою надію та «роблять добро й діляться з іншими» (Євр. 13:15, 16). Наше ставлення до служіння Єгові показує, наскільки ми вдячні йому за всі його дари. Отож, подібно до ізраїльтян, які приносили добровільні жертви, нам слід поклонятися Єгові з правильних спонук і мати належний погляд на служіння.
Духовні перлини
w05 15.5 19, абз. 6
Цікаві думки з Другої книги Самуїла
23:15—17. Давид настільки поважав Божий закон щодо життя і крові, що в цьому випадку навіть стримався від дій, які лише могли видаватись як порушення цього закону. Нам треба розвивати таке ж ставлення до всіх Божих наказів.
1—7 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ЦАРІВ 1, 2
«Чи ти вчишся на власних помилках?»
it-2 987, абз. 4, англ.
Соломон
Коли Адонія та його спільники почули, як від Гіхону, що був неподалік, почала лунати музика та вигуки народу: «Хай живе цар Соломон!», вони злякалися і в сум’ятті кинулися тікати. Соломон не став затьмарювати урочисту атмосферу свого сходження на трон і утримався від помсти. (В іншому випадку він міг би навіть втратити життя.) Така великодушність вказувала на те, що його правління буде мирним. Адонія втік у святиню, щоб знайти там сховок, але Соломон наказав привести його. Пообіцявши Адонії, що він не загине, якщо не вчинить зла, Соломон відправив його додому (1Цр 1:41—53).
it-1 49, англ.
Адонія
Однак після Давидової смерті Адонія прийшов до Вірсавії і попросив, щоб вона звернулася до Соломона з проханням дати йому за дружину Авішаг, юну доглядальницю Давида. Слова Адонії: «Царська влада мала перейти до мене і весь Ізраїль сподівався, що я буду царем» — вказували на те, що він і далі вважав, що його позбавили законного права на царський трон, хоча нібито визнав, що це була воля Єгови (1Цр 2:13—21). Можливо, його прохання було продиктоване бажанням отримати хоч якусь компенсацію за втрату царства. Однак воно явно свідчить про те, що ним і далі керували амбіції, адже за звичаєм Стародавнього Сходу дружини і наложниці царя могли належати лише законному спадкоємцю трону. (Пор. 2См 3:7; 16:21.) Соломон сприйняв прохання Адонії як посягання на царську владу і наказав Бенаї вбити Адонію. Той одразу виконав цей наказ (1Цр 2:22—25).
Духовні перлини
w05 1.7 30, абз. 1
Цікаві думки з Першої книги царів
2:37, 41—46. Наскільки ж небезпечно вважати, що можна безкарно переступати межі дозволеного! Ті, хто свідомо збочує з «вузької... дороги, що веде до життя», пожнуть гіркі плоди такого немудрого вибору (Матвія 7:14).
8—14 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ЦАРІВ 3, 4
«Цінність мудрості»
w11 15.12 8, абз. 4—6
Чим для вас є його приклад: взірцем чи пересторогою?
4 На початку правління Соломона Бог з’явився йому уві сні і сказав, що він може попросити те, чого хоче. Соломон усвідомлював, що має незначний досвід, тому попросив мудрості. (Прочитайте 1 Царів 3:5—9). Богу сподобалось, що Соломон попросив мудрості, а не багатства чи слави, і Він дав йому «серце мудре та розумне», а також добробут (1 Цар. 3:10—14). Як згадав Ісус, Соломонова мудрість була такою визначною, що чутка про неї дійшла до цариці Шеви, і вона вирушила в довгу дорогу, аби особисто почути цареву мудрість (1 Цар. 10:1, 4—9).
5 Нам не варто сподіватися, що ми чудом отримаємо мудрість. Хоча Соломон говорив, що «Господь дає мудрість», він заохочував нас здобувати цю побожну рису. Соломон писав: «Щоб слухало мудрости вухо твоє, своє серце прихилиш до розуму». При цьому він використовував такі дієслова, як «кликати», «шукати» і «пошукувати» мудрості (Прип. 2:1—6). Безсумнівно, ми можемо набути мудрості.
6 Було б добре запитати себе: «Чи я, подібно до Соломона, дорожу побожною мудрістю?» Економічна нестабільність впливає на багатьох людей — вони повністю зосереджуються на роботі та грошах або переймаються тим, яку освіту їм обрати і як довго вчитись. А що сказати про тебе і твою сім’ю? Чи твої рішення свідчать, що ти дорожиш Божою мудрістю і шукаєш її? Чи потрібно тобі змінити свої пріоритети або цілі, щоб набути більше мудрості? Справді, якщо ти будеш здобувати мудрість і застосовувати її в житті, то матимеш довготривалий пожиток. Соломон написав: «Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дорогу добра» (Прип. 2:9).
Духовні перлини
w98 1.2 11, абз. 15
Єгова — Бог угод
15 Згідно зі своєю обіцянкою Аврааму, Єгова поблагословив нащадків цього патріарха, згуртованих у народ під Законом. У 1473 році до н. е. Мойсеїв наступник Ісус Навин привів ізраїльтян у Ханаан. Подальшим розподілом землі серед племен сповнилася обітниця Єгови дати цю землю Авраамовому насінню. Коли ізраїльтяни були вірними, Єгова сповняв свою обіцянку давати їм перемогу над їхніми ворогами. Це особливо підтверджувалося під час правління царя Давида. До часу Давидового сина Соломона було сповнено третій момент угоди з Авраамом. «Юда та Ізраїль були численні, як пісок, що над морем, щодо многоти. Вони їли й пили та тішилися!» (1 Царів 4:20).
15—21 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ЦАРІВ 5, 6
«Вони вкладали в роботу все своє серце»
w11 1.2 15
Чи ви знаєте?
Деревина ліванських кедрів вирізнялася міцністю, красою і приємним ароматом. Крім того, її не нищили комахи. Отже, для будівництва храму Соломон використовував найліпші матеріали. Сьогодні від кедрових лісів, якими були вкриті Ліванські гори, залишились поодинокі гаї.
it «Кедр»
Широке застосування кедрової деревини вимагало залучення тисяч робітників, які зрубували дерева, транспортували їх до Тира або Сидона, що лежали на середземноморському узбережжі, зв’язували їх у плоти і сплавляли вздовж узбережжя, імовірно, до Йоппії. Далі їх тягли суходолом до Єрусалима. Всі ці роботи виконувались згідно з угодою, укладеною між Соломоном і Хірамом (1Цр 5:6—18; 2Хр 2:3—10). Постачання деревини і надалі не припинялося, тому сказано, що Соломон нагромадив «стільки кедрового дерева... як сикоморів» (1Цр 10:27; пор. Іс 9:9, 10).
it «Храм»
З-поміж ізраїльтян Соломон набрав 30 000 робітників і розділив їх на три зміни по 10 000 осіб. Кожна зміна один місяць працювала на Лівані, а два місяці проводила вдома (1Цр 5:13, 14). З-поміж «чоловіків, які були чужинцями» він набрав 70 000 різноробів і 80 000 каменярів (1Цр 5:15; 9:20, 21; 2Хр 2:2). Нагляд над роботами Соломон доручив 550 начальникам, а 3300 урядників, очевидно, призначив їхніми помічниками (1Цр 5:16; 9:22, 23). Схоже, що 250 з цих наглядачів були ізраїльтянами, а 3600 — чужинцями (2Хр 2:17, 18).
Духовні перлини
g 5.12 17, рамка
Біблія — книга точних пророцтв. Частина 1
ТОЧНА ХРОНОЛОГІЯ
Цінність точної біблійної хронології можна побачити на одному з прикладів. У 1 Царів 6:1 говориться про час, коли Соломон розпочав будівництво храму в Єрусалимі: «Року чотирисотого й вісімдесятого [повних 479 років] по виході Ізраїлевих синів з єгипетського краю, четвертого року Соломонового царювання над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа».
За біблійною хронологією, четвертий рік правління Соломона припадає на 1034 рік до н. е. Якщо до цього року додати повних 479 років, отримуємо 1513 рік до н. е.— рік, у якому ізраїльтяни вийшли з Єгипту.
22—28 СЕРПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ЦАРІВ 7
«Два стовпи, які мають значення для нас»
w13 1.12 13, абз. 3
«З його гір добуватимеш мідь»
Цар Соломон в оздобленні Єрусалимського храму використав величезну кількість міді. Більшість з неї зібрав його батько Давид під час військових походів у Сирію (1 Хронік 18:6—8). Мідне «лите море» — великий басейн, у якому милися священики,— вміщало 66 000 літрів води і важило майже 30 тонн (1 Царів 7:23—26, 44—46). Крім того, при вході у храм стояли два колосальні мідні стовпи. У висоту вони сягали 8 метрів, а зверху на них були поміщені капітелі (верхня частина колони) заввишки 2,2 метри. Стовпи були порожнистими і мали стінки завтовшки 7,5 сантиметра, їхній діаметр становив 1,7 метра. (1 Царів 7:15, 16; 2 Хронік 4:17). Важко собі уявити, скільки міді пішло на виготовлення цих речей.
it «Боаз (стовп)»
Один з двох мідних стовпів, які стояли біля притвору величного Соломонового храму; цей стовп стояв з пн. боку. Його назва, можливо, означає «у силі». Стовп, який стояв з пд. боку, називався Яхін, що означає «нехай [Єгова] поставить міцно». Якщо, стоячи лицем на Сх., в уяві прочитати ці дві назви справа наліво, то виходить «Нехай [Єгова] поставить [храм] міцно у силі» (1Цр 7:15—21; див. КАПІТЕЛЬ).
Духовні перлини
it «Миття, обмивання»
Той, хто хоче брати участь у святому і чистому поклоніння Єгові, має бути фізично чистим. Це видно з того, як було організоване служіння у святому наметі і пізніше в храмі. Під час церемонії посвячення первосвященик Аарон і його сини, перш ніж одягнути урочисте вбрання, мали помитися водою (Вх 29:4—9; 40:12—15; Лв 8:6, 7). Для миття рук і ніг священики використовували воду з мідної умивальниці, яка стояла на подвір’ї святого намету, а в храмі — з великого «моря, вилитого з металу» (Вх 30:18—21; 40:30—32; 2Хр 4:2—6). У День примирення первосвященик мився двічі (Лв 16:4, 23, 24). Ті, хто відводив козла для азазеля і виносив за табір рештки тваринних жертв, в тому числі рудої корови, мав помитися водою і випрати свій одяг. Тільки після цього він міг увійти в табір (Лв 16:26—28; Чс 19:2—10).
29 СЕРПНЯ — 4 ВЕРЕСНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 1 ЦАРІВ 8
«Смиренна і щира молитва Соломона»
w09 15.11 9, абз. 9, 10
Збагачуй свої молитви, вивчаючи Біблію
9 Щоб молитви були вислухані, треба молитися від усього серця. Як записано в 1 Царів, 8-му розділі, Соломон щиросердо молився перед народом, що зібрався в Єрусалимі для присвячення храму Єгови в 1026 році до н. е. Після того як ковчег заповіту внесли у Найсвятіше і хмара Єгови наповнила храм, Соломон прославив Бога.
10 Проаналізуй Соломонову молитву і зверни увагу на те, що в ній згадано про серце. Соломон визнав, що лише Єгова знає серце людини (1 Цар. 8:38, 39). У тій же молитві показано, що існує надія для грішника, який «навернеться до [Бога] всім своїм серцем». А що, коли б ворог полонив Божих служителів? Тоді Єгова почув би їхні благання, висловлені від серця, яке цілком віддане йому (1 Цар. 8:48, 58, 61). Безумовно, тобі слід молитися від усього серця.
w99 15.1 17, абз. 7, 8
Підійміть вірні й віддані руки в молитві
7 Чи ми молимося прилюдно, чи на самоті, важливим є пам’ятати біблійний принцип, що в молитвах потрібно виявляти смиренний склад розуму (2 Хронік 7:13, 14). Цар Соломон виявив смиренність у своїй прилюдній молитві під час присвячення храму Єгови в Єрусалимі. Він якраз закінчив будівництво однієї з найвеличніших будівель на землі. Однак Соломон смиренно молився: «Чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе,— що ж тоді храм той, що я збудував?» (1 Царів 8:27).
8 Подібно до Соломона, ми повинні бути смиренними, коли представляємо інших у прилюдній молитві. Хоча нам слід зважати, щоб молитви не звучали лицемірно-праведно, смиренність можна виявляти своїм тоном голосу. Смиренні молитви не є пишномовними або мелодраматичними. Вони зосереджують увагу не на особі, яка молиться, а на Тому, до кого моляться (Матвія 6:5). Смиренність також виявляється тим, що́ ми говоримо в молитві. Якщо молимося смиренно, то наш голос не буде звучати, немовби ми вимагаємо від Бога робити те, чого хочеться нам. Радше, ми прохатимемо Єгову діяти в спосіб, котрий відповідає його священній волі. Псалмоспівець дав приклад правильного складу думок, благаючи: «Просимо, Господи,— спаси! Просимо, Господи,— пощасти!» (Псалом 118:25; Луки 18:9—14).
Духовні перлини
it «Небеса, небо»
Побудувавши храм в Єрусалимі, Соломон сказав, що небо і навіть «небо небес» не може вмістити Бога (1Цр 8:27). Єгова створив небеса і перебуває набагато вище за них, «його ім’я вище за всі інші, велич його вища від землі і неба» (Пс 148:13). Він може виміряти буквальне небо так само легко, як людина вимірює якийсь предмет своєю п’яддю, тобто розтягнутими великим і вказівним пальцями (Іс 40:12). Соломонові слова не означають, що Бог не має якогось конкретного місця перебування або що він всюдисущий, тобто буквально присутній скрізь і в усьому. Це підтверджують інші слова Соломона про те, що Єгова чує молитви «з неба, своєї оселі» — з духовної сфери (1Цр 8:30, 39).