Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння»
© 2023 Watch Tower Bible and Tract Society of Pennsylvania
1—7 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 17—19
«Переймайте погляд Єгови на інших»
w17.03 24, абз. 7
Чи ти всім серцем приймеш те, що написано?
7 Що можна сказати про сина Аси, Йосафата? У нього було багато хороших рис. Покладаючись на Бога, Йосафат зробив чимало доброго. Проте він приймав і немудрі рішення. Приміром, Йосафат поріднився з лихим царем північного царства Ахавом. І, незважаючи на попередження пророка Михаї, Йосафат виступив разом з Ахавом проти сирійців. Під час бою Йосафата мало не вбили. Потім він повернувся в Єрусалим (2 Хр. 18:1—32). Тоді пророк Єгу запитав його: «Чи слід було тобі помагати лихим людям і любити тих, хто ненавидить Єгову?» (Прочитайте 2 Хронік 19:1—3.)
w15 15.8 11, 12, абз. 8, 9
Розмірковуйте про незмінну любов Єгови
8 Єгова прагне, щоб ми знали його як того, хто любить нас і бачить не лише наші недоліки. Він шукає в нас щось добре (2 Хр. 16:9). Так було у випадку юдейського царя Йосафата. Одного разу Йосафат повівся немудро, погодившись супроводжувати царя Ахава в ризикованій військовій операції, щоб відвоювати в Сирії Рамот-Гілеад. Чотириста лжепророків запевнили злого Ахава в успіхові, однак правдивий пророк Єгови Михая передрік неминучу поразку. Ахав загинув у битві, а Йосафат ледве уцілів. Повернувшись до Єрусалима, він отримав докір за те, що вступив у союз з Ахавом. Все ж провидець Єгу, син Ханані, сказав Йосафату: «Ти робив і добрі діла» (2 Хр. 18:4, 5, 18—22, 33, 34; 19:1—3).
9 На початку свого правління Йосафат дав наказ, щоб князі, левіти і священики обходили всі міста Юди та навчали його підданих Закону Єгови. Успіх кампанії був настільки вражаючим, що довколишні народи почали боятися Єгови (2 Хр. 17:3—10). Тож Єгова не забув тих добрих діл Йосафата, хоча він і зробив безглуздий вчинок. Ця біблійна розповідь нагадує, що, незважаючи на нашу недосконалість, Єгова виявлятиме нам незмінну любов, якщо ми з усіх сил намагаємось йому догоджати.
Духовні перлини
w17.03 20, абз. 10, 11
Служи Єгові цілим серцем
10 Йосафат, син Аси, «наслідував свого батька» (2 Хр. 20:31, 32). У чому? Як і його батько, Йосафат заохочував народ шукати Єгову. Він організував навчання народу за допомогою «книги Закону Єгови» (2 Хр. 17:7—10). Цар навіть пішов на територію північного царства Ізраїлю, в гористий край Єфрема, «щоб навернути людей до Єгови» (2 Хр. 19:4). Йосафат був царем, «який усім серцем шукав Єгову» (2 Хр. 22:9).
11 Усі ми можемо брати участь у всесвітній праці навчання, яку сьогодні проводить Єгова. Чи ти ставиш собі за мету щомісяця навчати людей Божого Слова, щоб спонукати їх служити Єгові? Завдяки твоїм власним зусиллям і Божій підтримці, ти можеш розпочати біблійне вивчення. Чи ти молишся про це? Чи ти готовий проводити вивчення, жертвуючи своїм вільним часом? Подібно до Йосафата, який пішов у край Єфрема, щоб допомогти людям навернутися до правдивого поклоніння, ми теж можемо йти до тих, хто став неактивним. Крім того, старійшини відвідують на території свого збору виключених осіб, які, можливо, перестали чинити гріх. Вони пропонують таким особам допомогу.
8—14 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 20, 21
«Вірте вашому Богу Єгові»
w14 15.12 23, абз. 8
Залишаймось разом перед кінцем цього злого світу
8 За днів царя Йосафата на Божий народ ішли грізні вороги, «велике полчище» з усіх боків (2 Хр. 20:1, 2). Варте уваги, що Божі служителі не намагалися побороти ворогів власними силами. Натомість вони звернулися до Єгови. (Прочитайте 2 Хронік 20:3, 4). Вони не робили цього незалежно — як кожному було до вподоби чи як хотілось. У Біблії ми читаємо: «Увесь народ Юди, серед якого були також жінки і діти, навіть маленькі діти, стояв перед лицем Єгови» (2 Хр. 20:13). Як молоді, так і старші намагалися бути разом, вони з вірою виконували вказівки Єгови, і він захистив їх від ворогів (2 Хр. 20:20—27). Це гарний приклад того, як Божий народ може долати труднощі.
w21.11 16, абз. 7
Молодята, будуйте своє життя довкола служіння Єгові
7 Єгова звернувся до Йосафата через левіта Яхазіїла. Він сказав: «Станьте і стійте, і ви побачите, як вас рятуватиме Єгова» (2 Хр. 20:13—17). Яка незвична тактика! Однак ця вказівка походила не від людини, а від самого Єгови. Йосафат повністю поклався на Бога і зробив так, як йому сказали. Вирушаючи на поле бою, він поставив у перших рядах війська не найуміліших воїнів, а співаків, які не мали жодної зброї. Єгова не підвів Йосафата. Бог розбив вороже військо (2 Хр. 20:18—23).
Духовні перлини
it-1 1271, абз. 1, 2, англ.
Єгорам
Єгорам не пішов по стопах свого праведного батька Йосафата, що частково можна пояснити впливом його дружини Аталії (2Цр 8:18). Він убив своїх шістьох братів і кількох князів Юди, а також спонукав своїх підданих стати невірними Єгові, втягнувши їх у поклоніння фальшивим богам (2Хр 21:1—6, 11—14). Упродовж всього свого правління він мав негаразди у своєму краї та конфлікти з сусідніми народами. Спочатку проти Юди збунтувався Едом; згодом збунтувалась і Лівна (2Цр 8:20—22). Пророк Ілля попередив Єгорама у листі: «Єгова сильно вразить твій народ, твоїх синів і дружин, а також усе, що тобі належить. А ти страждатимеш від багатьох хвороб. Через хворобу кишок тобі з кожним днем ставатиме гірше, і зрештою твої кишки вийдуть назовні» (2Хр 21:12—15).
Саме так і сталося. Єгова дозволив, щоб араби і філістимляни вдерлися в Юду і забрали в полон Єгорамових дружин і синів. Бог врятував лише його наймолодшого сина, Єгоахаза (якого також звали Ахазією), однак зробив це тільки заради угоди про Царство, яку уклав з Давидом. «Після всього цього Єгова вразив Єгорама невиліковною хворобою кишок». Через два роки «його кишки вийшли назовні», і невдовзі він помер. Так закінчилось життя цього негідного чоловіка, і, «коли він помер, ніхто за ним не сумував». «Його поховали в Давидовому місті, але не в царських гробницях». Замість нього царем став його син Ахазія (2Хр 21:7, 16—20; 22:1; 1Хр 3:10, 11).
15—21 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 22—24
«Єгова винагороджує за мужність»
w09 1.4 24, абз. 1, 2
Єгоаш покинув Єгову через погане товариство
ДЛЯ Єрусалима, де стояв Божий храм, це були жахливі часи. Тільки-но вбили царя Ахазію. Страшно навіть подумати, що зробила мати Ахазії, Аталія! Вона наказала винищити всіх синів Ахазії — власних онуків! Знаєш чому? (...) Щоб зайняти царський трон замість них.
Одного з онуків Аталії вдалося врятувати, але вона про це не знала. Ним був ще зовсім маленький Єгоаш (Йоаш). Чи тобі цікаво, як це сталося? (...) Тітка хлопчика, на ім’я Єгошева, була дружиною первосвященика Єгояди. Тому вона змогла сховати дитину в Божому храмі. Це подружжя все зробило для того, щоб Єгоашу нічого не загрожувало.
w09 1.4 24, абз. 3—5
Єгоаш покинув Єгову через погане товариство
Хлопчика ховали у храмі протягом шести років. Там його навчали про Бога Єгову і про Божі закони. Коли ж Єгоашеві минуло сім років, Єгояда зробив так, щоб хлопчик став царем. Хочеш дізнатись, як Єгояді це вдалося і що сталося з бабцею Єгоаша, злою царицею Аталією? (...)
Єгояда таємно скликав охорону, котра дбала про безпеку царів у Єрусалимі. Він розповів, як разом з дружиною врятував сина царя Ахазії. Потім Єгояда показав Єгоаша охоронцям, і ті зрозуміли, що це був законний правитель. Тоді вони склали план.
Єгояда вивів до людей Єгоаша і поклав на нього корону. Після цього люди «вдарили в долоні та й крикнули: “Нехай живе цар!”» Щоб захистити Єгоаша, охоронці оточили його з усіх боків. Коли Аталія почула радісні вигуки, вона вибігла до народу і закричала: «Зрада, зрада!» Але за наказом Єгояди охоронці її вбили (2 Царів 11:1—16).
it «Поховання, місце для поховання»
Праведного первосвященика Єгояду поховали «в Давидовому місті разом з царями». Серед згаданих у Біблії людей не царського роду він єдиний, хто був удостоєний такої честі (2Хр 24:15, 16).
Духовні перлини
it-2 1223, абз. 13, англ.
Захарій
12. Син первосвященика Єгояди. Після смерті Єгояди цар Єгоаш відвернувся від правдивого поклоніння, бо прислуха́вся до поганих порадників, а не до пророків Єгови. Захарій, двоюрідний брат Єгоаша (2Хр 22:11), рішуче застерігав мешканців Юди, але ті побили його камінням на подвір’ї храму. Помираючи, Захарій сказав: «Нехай Єгова побачить і відплатить тобі». Це пророче прохання виконалось: Сирія завдала великої поразки Юді, а Єгоаша вбили двоє його слуг, «щоб помститися за кров синів священика Єгояди». У грецькій Септуагінті і в латинській Вульгаті сказано, що Єгоашу помстилися за кров «сина» Єгояди. Однак у єврейському масоретському тексті, а також у сирійській Пешітті вжито «синів». Можливо, множина тут вказує на вищість і цінність пророка і священика Захарія, сина Єгояди (2Хр 24:17—22, 25).
22—28 ТРАВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 25—27
«Єгова може дати тобі набагато більше»
it-1 1266, абз. 6, англ.
Єгоаш
Єгоаш віддав у найми 100 000 своїх воїнів царю Юди для війни з едомлянами. Але за порадою «Божого чоловіка» їх відіслали назад. І, хоча цим воїнам наперед заплатили 100 талантів срібла (660 600 дол.), вони сильно обурились, можливо, тому що очікували в бою захопити здобич. Тож, повертаючись до себе на північ, вони грабували міста в південному царстві, від Самарії (де, очевидно, була їхня база) до Бет-Хорона (2Хр 25:6—10, 13).
w21.08 30, абз. 16
Скуштуйте, який добрий Єгова!
16 Ідіть на жертви заради Єгови. Це не означає, що задля Єгови нам треба відмовитися від усіх радощів життя (Еккл. 5:19, 20). Однак якщо ми служимо Єгові не на повну силу тільки тому, що не хочемо від чогось відмовлятися, ми ризикуємо зробити ту саму помилку, яку зробив чоловік з Ісусового прикладу. Він влаштував собі зручне життя, а про Бога забув. (Прочитайте Луки 12:16—21.) Брат з Франції на ім’я Крістіан каже: «Я жив так, що на Єгову і на сім’ю в мене не залишалося ні часу, ні сил». Вони разом з дружиною вирішили розпочати піонерське служіння і для цього звільнилися з роботи. Ця пара стала заробляти на життя прибиранням і навчилася задовольнятись меншим заробітком. Чи вони шкодують, що пішли на такі жертви? Ось що говорить Крістіан: «Тепер служіння приносить більше радості, і нам дуже приємно бачити, як наші зацікавлені зміцнюють свої стосунки з Єговою».
Духовні перлини
w07 15.12 10, абз. 1, 2
Прислухайтесь до духовно зрілих християн
У ВІЦІ 16 років Уззійя став царем південного царства Юди. Він правив понад 50 років, з другої половини IX до початку VIII століття до н. е. З раннього віку Уззійя робив «угодне в Господніх очах». Хто допомагав йому правильно поводитись? В Біблії сказано: «Став [Уззійя] звертатися до Бога за днів Захарія, що розумів Божі видіння [«навчав страху Божому», Кул.]. А за днів, коли він звертався до Господа, Бог давав йому успіх» (2 Хронік 26:1, 4, 5).
Окрім цього короткого запису, про Захарію, який був радником царя, нам мало що відомо. Захарій, навчаючи Уззійю Божого страху, справляв на молодого правителя добрий вплив. В одному біблійному довіднику сказано, що Захарій, очевидно, «добре знав Святе Письмо, мав великий досвід у служінні Богові та вмів передавати свої знання іншим». А ось як висловлюється про Захарія один біблеїст: «Він добре знав пророцтва... був розумним, відданим і праведним чоловіком. До того ж він справляв позитивний вплив на Уззійю».
29 ТРАВНЯ — 4 ЧЕРВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 28, 29
«Ти можеш служити Єгові, навіть якщо твої батьки цього не роблять»
w16.02 14, абз. 8
Беріть за приклад близьких друзів Єгови
8 На відміну від Рут, молодий Єзекія належав до народу, присвяченого Єгові. Проте не всі ізраїльтяни жили відповідно до свого присвячення. Одним з них був цар Ахаз, батько Єзекії. Цей злий чоловік втягнув царство Юди в ідолопоклонство, навіть осквернив храм Єгови в Єрусалимі. Важко уявити дитинство Єзекії, оскільки деякі його брати зазнали жахливої смерті — їх живцем спалили в жертву для фальшивого бога (2 Цар. 16:2—4, 10—17; 2 Хр. 28:1—3).
w16.02 15, абз. 9—11
Беріть за приклад близьких друзів Єгови
9 Єзекія легко міг вирости озлобленим, лихим чоловіком, противником Бога. Люди, котрі зазнали набагато менших труднощів, можуть думати, що мають вагомі підстави розпалюватися «гнівом на Єгову» чи озлоблюватися на його організацію (Присл. 19:3). А ще інші переконані, що через нездорове виховання вони приречені вести погане життя, можливо, повторювати помилки своїх батьків (Єзек. 18:2, 3). Чи такі погляди правильні?
10 Життя Єзекії дає чітку відповідь — такі погляди неправильні. Немає жодних підстав озлоблюватися на Єгову, бо від нього не походить зло, яке спадає на людей у цьому неправедному світі (Йова 34:10). Щоправда, батьки дуже сильно впливають на своїх дітей, і цей вплив може бути як добрим, так і поганим (Присл. 22:6; Кол. 3:21). Але це не означає, що виховання в сім’ї визначає життєвий шлях людини. Навпаки, всі ми отримали цінний дар від Єгови — здатність вибирати, що нам робити і якими бути (Повт. 30:19). Як Єзекія використав цей дар?
11 Хоча Єзекія був сином одного з найгірших царів Юди, він став одним з найліпших царів. (Прочитайте 2 Царів 18:5, 6). Дійсно, батько подавав Єзекії жахливий приклад, але він бачив приклади також інших людей. У ті дні пророками служили Ісая, Михей, Осія. Ми можемо собі уявити, як цар Єзекія уважно прислухався до натхнених проголошень цих вірних чоловіків, дозволяючи Божим порадам і виправленню глибоко проникати у своє серце. Тож Єзекія почав виправляти жахливе зло, яке учинив його батько. Він очистив храм, примирив людей з Богом і, організувавши масштабну кампанію, знищив поганські ідоли (2 Хр. 29:1—11, 18—24; 31:1). Коли Єзекія стикнувся з непосильними труднощами, як-от загроза нападу ассирійського царя Сінаххеріба на Єрусалим, він виявив неабияку мужність і віру. Єзекія покладався на Бога спасіння і зміцнював його народ словом і прикладом (2 Хр. 32:7, 8). Пізніше Єзекія потребував виправлення, бо повівся пихато. Але він упокорився і покаявся (2 Хр. 32:24—26). Поза всяким сумнівом, Єзекія не дозволив, щоб його минуле занапастило йому життя і позбавило майбутнього. Натомість він показав, що був другом Єгови, і подав чудовий приклад для наслідування.
Духовні перлини
w12 15.2 24, 25
Натан віддано обстоював чисте поклоніння
Як вірний поклонник Єгови, Натан із за́палом схвалив Давидів задум створити перший постійний осередок правдивого поклоніння на землі. Однак тоді Натан, імовірно, говорив від себе, а не від імені Єгови. Тієї самої ночі Бог звелів пророкові передати царю іншу звістку: Давид не збудує храму Єгові, це зробить один з його синів. Все ж Натан мав проголосити, що Бог укладає з Давидом угоду про те, що його престол буде «міцно стояти аж навіки» (2 Сам. 7:4—16).
Отже, Бог мав іншу думку про будівництво храму. Але смиренний пророк без нарікання підкорився наміру Єгови і сприяв його виконанню. Як же мудро слухатися Бога, коли він виправляє нас! Подальші дії Натана як пророка свідчать, що він не втратив Божого схвалення. Очевидно, саме через Натана і прозорливця Ґада Єгова звелів Давиду призначити 4000 музикантів для служіння в храмі (1 Хр. 23:1—5; 2 Хр. 29:25).
5—11 ЧЕРВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 30, 31
«Спільні зібрання — це щось безцінне!»
it-1 1103, абз. 2, англ.
Єзекія
Ревність до правдивого поклоніння. Одразу після того, як у віці 25 років Єзекія став царем, він став виявляти неабияку ревність у поклонінні Єгові. Перш за все він відкрив храм і відремонтував його. Потім він скликав священиків і левітів і сказав їм: «Я від усього серця хочу укласти угоду з Єговою, Богом Ізраїля». Це була угода про вірність, завдяки якій Закон-угода (яка все ще діяла, але якої не дотримувалися), так би мовити, знову набула чинності в Юді. Єзекія із запалом організував служіння левітів і знову розставив на свої місця музикантів і співаків, щоб ті вихваляли Єгову. Це відбувалося в нісані — місяці, коли належало відзначати Пасху, однак храм, священики і левіти були нечистими. На 16 нісана храм та все його приладдя вже було очищене. Також було складено приношення за гріх, щоб примирити з Богом весь Ізраїль. Спочатку князі принесли приношення за гріх — приношення за царство, за святиню і за народ. Після цього народ приніс тисячі тварин як цілопалення (2Хр 29:1—36).
it-1 1103, абз. 3, англ.
Єзекія
Оскільки ізраїльтяни були нечистими, вони не могли відзначити Пасху вчасно. Тому Єзекія скористався постановою закону, яка дозволяла тим, хто був нечистий, відзначити Пасху на місяць пізніше. Він запросив на святкування не лише мешканців Юди, але й мешканців північного царства, розіславши гінців з листами від Беер-Шеви до Дана. Але люди насміхалися з гінців. Все ж дехто з племен Асира, Манасії та Завулона впокорився і прийшов до Єрусалима. Також прийшов дехто з племен Єфрема та Іссахара. Серед присутніх було й багато неізральтян, які поклонялися Єгові. Поклонникам Єгови з північного царства, мабуть, було нелегко прийти на це святкування. Вони, так само як і гінці, могли стикатися з насмішками і протидією, адже десятиплемінне царство погрузло у фальшивому поклонінні, і, крім того, йому загрожувала Ассирія (2Хр 30:1—20; Чс 9:10—13).
it-1 1103, абз. 4, 5, англ.
Єзекія
Після Пасхи впродовж семи днів відзначали Свято прісного хліба. Народ так радів, що вирішив продовжити святкування ще на сім днів. Навіть у такий нелегкий час люди відчували на собі благословення Єгови, тож «була в Єрусалимі велика радість, бо від днів Ізраїлевого царя Соломона, Давидового сина, в Єрусалимі не було нічого подібного» (2Хр 30:21—27).
Як видно з подальших подій, це було не просто емоційне піднесення, а справжнє відновлення і відродження правдивого поклоніння Єгові. Перш ніж повернутися додому після святкування, ізраїльтяни почали розбивати священні стовпи, зрубувати священні палі і нищити узвишшя та жертовники по всьому краї Юди, Веніямина і навіть Єфрема й Манасії (2Хр 31:1). Єзекія подав приклад, розбивши мідного змія, якого зробив Мойсей, бо ізраїльтяни перетворили його на ідола і спалювали для нього приношення (2Цр 18:4). Після цього великого свята Єзекія подбав, щоб правдиве поклоніння не занепало. Він поділив священиків на групи задля служіння в храмі. Також він заохотив народ давати священикам і левітам десятину та перші плоди, як цього вимагав Закон, і народ охоче відгукнувся на цей заклик (2Хр 31:2—12).
Духовні перлини
w18.09 6, абз. 14, 15
«Якщо ви знаєте це, то щасливі, коли так робите»
14 Інша можливість виявити глибину свого смирення — це охоче слухати людей. В Якова 1:19 говориться: «Кожна людина повинна бути швидкою до слухання». Сам Єгова подає у цьому неперевершений приклад (Бут. 18:32; Іс. Нав. 10:14). Подивімося, чого ми можемо навчитися з розмови, записаної у Вихід 32:11—14. (Прочитайте.) Єгова дав Мойсею нагоду висловити свої думки, хоч і не потребував порад. Яка людина стала б уважно слухати того, хто виявляв хибне мислення, а потім брати до уваги його поради? Усе ж Єгова терпеливо слухає людей, які звертаються до нього з вірою.
15 Кожному з нас варто запитати себе: «Якщо Єгова настільки смиренний, що вислуховує людей, як це було у випадку з Авраамом, Рахіллю, Мойсеєм, Ісусом Навином, Маноахом, Іллєю та Єзекією, чи не маю я наслідувати його приклад? Чи можу я ще більше шанувати всіх братів, вислуховуючи їхні поради і навіть застосовуючи їх, якщо доречно? Чи хтось у зборі або в сім’ї тепер потребує моєї уваги? Що мені треба зробити і як я буду це робити?» (Бут. 30:6; Суд. 13:9; 1 Цар. 17:22; 2 Хр. 30:20).
12—18 ЧЕРВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 32, 33
«Зміцнюйте одновірців у важкі часи»
it-1 204, абз. 5, англ.
Ассирія
Сінаххеріб. Сінаххеріб, син Саргона II, напав на царство Юди в 14-й рік царювання Єзекії, тобто в 732 р. до н. е. (2Цр 18:13; Іс 36:1). Перед тим Єзекія збунтувався проти влади Ассирії, під якою Юда опинилася внаслідок немудрих рішень Ахаза, батька Єзекії (2Цр 18:7). Сінаххеріб відреагував на цей бунт: він виступив проти Юди, захопивши, очевидно, 46 міст (пор. Іс 36:1, 2). Потім зі свого табору в Лахіші він вимагав, щоб Єзекія сплатив йому данину — 30 талантів золота (бл. 11 560 000 дол.) і 300 талантів срібла (бл. 1 982 000 дол.) (2Цр 18:14—16; 2Хр 32:1; пор. Іс 8:5—8). І, хоча Єзекія сплатив данину, Сінаххеріб відправив посланців і зажадав повної капітуляції Єрусалима (2Цр 18:17—19:34; 2Хр 32:2—20). Тоді ангел Єгови за одну ніч знищив 185 000 ассирійських воїнів, що змусило чванливого царя Ассирії відступити і повернутися в Ніневію (2Цр 19:35, 36). Там пізніше його вбили двоє його синів, а на престол зійшов інший його син, Есар-Хаддон (Асархаддон) (2Цр 19:37; 2Хр 32:21, 22; Іс 37:36—38). Ці події (за винятком знищення 185 000 ассирійських воїнів) також згадуються в анналах Сінаххеріба та Есар-Хаддона (Асархаддона) (ІЛЮСТРАЦІЇ, т. 1, с. 957).
w13 15.11 19, абз. 12
Сім пастирів і вісім князів — їхня роль у наші дні
12 Єгова завжди готовий прийти на допомогу, коли ми опиняємося в безвиході, але він очікує, що ми будемо робити все від нас залежне. Єзекія радився «зі своїми зверхниками [«князями», Кул.] та своїми лицарями», і разом вони вирішили «позатикати джерельні води, що назовні міста... І [Єзекія] підбадьорився, і забудував увесь виломаний мур, і поставив на нього башту, а поза тим муром — інший мур... і наробив багато ратищ та щитів» (2 Хр. 32:3—5). Щоб у той час захищати і пасти свій народ, Єгова послуговувався такими відважними чоловіками, як Єзекія, його князі та віддані пророки.
w13 15.11 19, абз. 13
Сім пастирів і вісім князів — їхня роль у наші дні
13 Подальші дії Єзекії мали куди більше значення від того, що він позасипав джерела та укріпив міські мури. Будучи турботливим пастирем, Єзекія зібрав народ і підбадьорив його духовно, сказавши: «Не бійтеся й не жахайтеся перед асирійським царем... бо з нами більше, ніж із ним. З ним рамено тілесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб допомагати нам та воювати наші війни!» Єзекія нагадав ізраїльтянам, що Єгова воюватиме за них, і це зміцнило їхню віру. Почувши таке запевнення, «оперся народ на слова [«скріпився народ від таких слів», Кул.] Єзекії, Юдиного царя» (2 Хр. 32:7, 8). Зверніть увагу, що «слова Єзекії» зміцнили дух народу. Цар Єзекія, князі, воїни і пророки Михей та Ісая довели, що є добрими пастирями, як і передрікав Єгова через свого пророка. (Прочитайте Михея 5:4, 5).
Духовні перлини
w21.10 4, 5, абз. 11, 12
Що таке справжнє каяття?
11 Молитви Манасії свідчили про те, що в його серці відбулися докорінні зміни, і Єгова це бачив. Бог почув благання Манасії та повернув йому царський трон. Цар побачив у цьому можливість довести щирість свого каяття і якнайліпше нею скористався. Він зробив те, чого не зробив Ахав,— повністю змінив свою поведінку. Манасія почав завзято боротись з фальшивим поклонінням і активно поширювати правдиве. (Прочитайте 2 Хронік 33:15, 16.) Це, безсумнівно, вимагало від нього віри та мужності, адже не одне десятиліття він справляв поганий вплив на своїх рідних, придворних і на свій народ. Під кінець життя Манасія намагався виправити наслідки того зла, яке чинив. Очевидно, він також добре вплинув на свого малого внука Йосію, який пізніше став дуже хорошим царем (2 Цар. 22:1, 2).
12 Чого можна навчитися з того, що сталося з Манасією? Він не тільки впокорився, він молився і благав Єгову про милосердя. Він повністю змінив свою поведінку. Він з усіх сил старався виправити наслідки своїх гріхів, ревно служив Єгові та допомагав іншим робити те саме. Приклад Манасії може підбадьорити навіть найбільших грішників. Це переконливий доказ того, що Бог Єгова «добрий і охоче проща[є]» (Пс. 86:5). Єгова може простити будь-який гріх, але для цього треба щиро розкаятись.
19—25 ЧЕРВНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | 2 ХРОНІК 34—36
«Чи ти черпаєш повну користь з Божого Слова?»
it «Хулда»
Коли царю Йосії прочитали «книгу Закону», яку первосвященик Хілкія знайшов під час ремонтних робіт у храмі, цар послав кількох чоловіків «запитати Єгову». Вони пішли до пророчиці Хулди, і вона передала їм слово Єгови: за непослух відступницький народ спіткають усі лиха, про які написано в тій книзі. Також Хулда сказала, що, оскільки Йосія впокорився перед Єговою, він не побачить лиха, яке наведе Єгова, а приєднається до своїх прабатьків і буде похований у своїй гробниці за мирного часу (2Цр 22:8—20; 2Хр 34:14—28).
w09 15.6 10, абз. 20
Будьте ревними до дому Єгови
20 Під час реставраційних робіт, які розпочав цар Йосія, первосвященик Хілкійя «знайшов книгу Господнього Закону, даного через Мойсея». Хілкійя віддав цю книгу царському писареві Шафану, який у свою чергу прочитав її перед Йосією. (Прочитайте 2 Хронік 34:14—18). Що було далі? Цар у смутку роздер одяг і наказав своїм людям звернутися до Єгови. Через пророчицю Хулду Бог засудив деякі релігійні звичаї в Юді. Все ж Бог помітив хороші наміри Йосії усунути ідольські звичаї. Цар мав схвалення Єгови, незважаючи на лиха, які очікували народ у цілому (2 Хр. 34:19—28). Чого ми з цього вчимося? Безумовно, ми маємо таке ж бажання, яке було в Йосії. Ми хочемо відразу відгукуватися на вказівки Єгови і серйозно роздумувати над тим, що́ трапилося б з нами, якби ми стали на шлях відступництва й невірності. І ми можемо бути впевнені, що Єгова схвалюватиме нашу ревність у правдивому поклонінні, як він це робив у випадку Йосії.
Духовні перлини
w17.03 26, 27, абз. 15—17
Чи ти всім серцем приймеш те, що написано?
15 І наостанку поговорімо про пересторогу, яку можна побачити в тому, що сталося з добрим царем Йосією. Розгляньмо, що́ призвело до його поразки і смерті. (Прочитайте 2 Хронік 35:20—22.) Йосія «виступив проти» єгипетського царя Нехо, хоча той сказав Йосії, що не бажає йти з ним на конфлікт. Біблія повідомляє, що Нехо «говорив від імені Бога». Тож чому Йосія пішов воювати? У Біблії нічого про це не сказано.
16 Але звідки міг Йосія знати, що Нехо говорив від імені Єгови? Йосія міг запитати про це в Єремії, одного з вірних пророків (2 Хр. 35:23, 25). Однак Біблія не повідомляє, що він так зробив. Крім того, Нехо прямував у Кархеміш, щоб воювати «з іншим народом», а не з Єрусалимом. До того ж на Боже ім’я не було стягнуто докору, адже Нехо не насміхався ні з Єгови, ні з його народу. Тож Йосія прийняв нерозсудливе рішення йти на війну проти Нехо. Чи ми бачимо в цьому урок для себе? Стикаючись з проблемою, було б добре взяти до уваги волю Єгови в цьому питанні.
17 Якщо виникають труднощі, ми повинні розглянути доречні біблійні принципи і зрівноважено ними керуватися. У деяких випадках варто звернутися за порадою до старійшин. Можливо, ми розглянули те, що нам вже відомо на цю тему, і навіть дослідили наші публікації. Але можуть бути також інші біблійні принципи, і старійшина допоможе нам їх проаналізувати. Наприклад, сестра знає, що має обов’язок проповідувати добру новину (Дії 4:20). У певний день вона спланувала піти в проповідницьке служіння, однак її невіруючий чоловік хоче, щоб вона залишилася вдома. Чоловік каже, що останнім часом їм не вдавалося побути разом, і він хотів би, щоб вони разом провели час. Дружина може розглянути доречні біблійні вірші, скажімо, про послух Богові і наказ робити учнів (Матв. 28:19, 20; Дії 5:29). Проте їй необхідно подумати, що, як дружина, вона має також підкорятися своєму чоловікові і бути поміркованою (Еф. 5:22—24; Філ. 4:5). Чи її чоловік проти того, щоб вона йшла в служіння, чи лише просить її зробити щось інше в той самий день? Нам потрібна зрівноваженість, коли ми намагаємось виконувати Божу волю і мати чисте сумління.
26 ЧЕРВНЯ — 2 ЛИПНЯ
СКАРБИ З БОЖОГО СЛОВА | ЕЗДРИ 1—3
«Дозволь Єгові послуговуватися тобою»
w22.03 14, абз. 1
Як нас підбадьорює видіння Захарія?
СЕРЕД юдеїв пронеслась неймовірна звістка: Бог Єгова «спонукав серце Кіра», перського царя, звільнити ізраїльський народ, який уже десятиліттями перебував у вавилонській неволі. Цар оголосив, що юдеї можуть повернутися на батьківщину і «відбуд[увати] дім Єгови, Бога Ізраїля» (Езд. 1:1, 3). Який несподіваний наказ! Він означав, що юдеї знову поклонятимуться правдивому Богу в краю, який він їм дав.
w17.10 26, абз. 2
Колісниці і корона охороняють вас
2 Захарій знав, що юдеї, які повернулися в Єрусалим, мали міцну віру. Це були ті, «кого спонукав правдивий Бог» покинути свої затишні домівки і роботу (Езд. 1:2, 3, 5). Вони полишили добре знайомий край і переселилися в місцевість, яку більшість з них ніколи не бачили. Якби будівництво храму Єгови не було важливим для цих юдеїв, вони б нізащо не зважилися на таку виснажливу подорож, адже їм довелося подолати близько 1600 кілометрів через суворий гористий край.
Духовні перлини
w06 15.1 19, абз. 1
Цікаві думки з книги Ездри
1:3—6. Деякі ізраїльтяни залишилися у Вавилоні. Так і Свідки Єгови, які не можуть служити повночасно чи переїхати туди, де мало проповідників, підтримують і підбадьорюють тих, хто має таку можливість. Вони також роблять добровільні пожертви на проповідування Царства та працю навчання людей.