Вступ до Ефесян

Цікаві факти:

• Тихик, один з Павлових співпрацівників, доставив цей лист з Рима до збору в Ефесі (Еф 6:21, 22). Павло також попросив Тихика доставити ще один лист християнам у Колоссах (Кл 4:7—9).

• Листи до ефесян і до колоссян мають багато спільного. Павло написав їх приблизно в один час, коли був ув’язнений в Римі. Без сумніву, у цих зборах були подібні потреби. Для прикладу, порівняйте Еф 5:19 і Кл 3:16. (Див. «Вступ до Колоссян».)

• Провідна тема цього листа — єдність. Павло каже, що Єгова хоче відновити єдність між усіма його розумними створіннями, і пояснює, яку роль у цьому відіграє Христова жертва і «люди, які стали дарами» (Еф 1:9—11; 2:11—16; 4:1—6, 8, 11—13). Християни сприяють єдності у своїх сім’ях, якщо наслідують Христа і «підкоря[ють]ся одне одному» (Еф 5:21—6:4).

• Поради, які Павло дає в цьому листі, були дуже доречними, якщо взяти до уваги те, яким містом був Ефес. Розгляньмо кілька історичних фактів.

  • У першому столітті н. е. всі знали, що Ефес — дуже багате місто. Воно було ключовим портовим містом і кінцевою точкою у мережі торговельних шляхів, які вели зі Сходу. Один письменник давнини написав, що Ефес став «скарбницею всієї Азії». Люди звідусіль зберігали свої статки в ефеських храмах. Тому Павло писав християнам в Ефесі про справжнє, духовне, багатство (Еф 1:7, 18; 2:7; 3:8, 16).

  • Ефес погруз у статевій розпусті. Павло застерігає проти цього гріха і каже, що статева розпуста не має навіть згадуватись серед християн (Еф 5:3—5). Християни повинні одягнутися в «нову особистість» (Еф 4:20—24).

  • У місті процвітало поклоніння богині родючості Артеміді, і її храм вважався одним із чудес стародавнього світу (Дії 19:19, 27). Але Павло наголошує, що помазані християни є частиною «святого храму», в якому Єгова перебуває своїм духом (Еф 2:21).

  • Ефес був осередком демонізму (Дії 19:11—20). Павло заохочує християн боротися зі злими духами і каже, що для цього потрібно одягнути «повне озброєння від Бога» (Еф 6:11, 12).

• Те, що лист написав Павло і що він мав назву «До ефесян», підтверджують такі ранньохристиянські письменники, як Іриней (II століття н. е.), Климент Александрійський (II століття н. е.) і Оріген (III століття н. е.).