Короткий зміст книги 2 Коринфян
А. ВСТУП (1:1—11)
Павлові слова привітання (1:1, 2)
Потіха від Бога усілякої потіхи (1:3—7)
Павло ледь не помер в провінції Азія (1:8—11)
Б. ПАВЛО ЗАПЕВНЯЄ КОРИНФСЬКИХ ХРИСТИЯН У СВОЇЙ ЛЮБОВІ ТА ОПИСУЄ СВОЄ СЛУЖІННЯ (1:12—7:16)
1. Павло змінює свої плани щодо подорожі (1:12—24)
Павло описує своє ставлення до коринфян (1:12—14)
Павло спростовує звинувачення в тому, що він ненадійний (1:15—24)
2. Павло непокоїться за християн у Коринфі (2:1—13)
Павло хоче принести радість коринфянам (2:1—4)
Грішника потрібно простити і знову прийняти у збір (2:5—11)
Павло дуже занепокоєний, бо не знайшов Тита в Троаді (2:12, 13)
3. Служіння Павла і його товаришів (2:14—4:6)
Служіння — немов тріумфальний похід (2:14—17)
Рекомендаційні листи (3:1—3)
Бог дає підготовку, щоб християни були служителями нової угоди (3:4—6)
Значно більша слава нової угоди (3:7—18)
Служіння, завдяки якому сяє світло славного знання про Бога (4:1—6)
4. Глиняні посудини, Павло і його товариші, зносять багато труднощів (4:7—18)
Сила, яка перевершує людську, допомагає зносити труднощі (4:7—15)
Страждання короткочасні, але приносять вічну славу (4:16—18)
5. Павло прагне отримати небесну нагороду (5:1—10)
Небесне тіло перевершує фізичне (5:1—5)
Перебуваючи в тілі, помазані християни ходять вірою, а не тим, що бачать (5:6—10)
6. Служіння, пов’язане з примиренням (5:11—6:2)
Християн спонукує Христова любов (5:11—15)
Помазані християни, які перебувають в єдності з Христом, є новим створінням (5:16—19)
«Посли замість Христа» звертаються із закликом: «Примиріться з Богом» (5:20, 21)
Важливо не випускати з уваги мети, з якою Бог виявив незаслужену доброту (6:1, 2)
7. Павло говорить про своє служіння (6:3—13)
8. Павло застерігає проти духовної нечистоти та ідолопоклонства (6:14—7:1)
«Не впрягайтесь у нерівне ярмо з невіруючими» (6:14—18)
Заохочення очистити себе від усього, що опоганює тіло і дух (7:1)
9. Павло радіє за коринфян (7:2—16)
Павло пишається своїми братами в Коринфі (7:2—4)
Павла потішила присутність Тита і його добра звістка (7:5—7)
Смуток, який до вподоби Богові, і каяття ведуть до спасіння (7:8—13а)
Павло радіє, що в Тита з коринфянами хороші стосунки (7:13б—16)
В. ЗБІР ПОЖЕРТВ ДЛЯ БІДНИХ ХРИСТИЯН В ЮДЕЇ (8:1—9:15)
Щедрість християн у Македонії — приклад для коринфян (8:1—7)
Павло заохочує до «рівномірного розподілу» матеріальних засобів (8:8—15)
Павло посилає Тита в Коринф, щоб той допоміг зібрати пожертви (8:16—24)
Потрібно бути готовим допомогти (9:1—5)
Павло заохочує бути щедрим: «Бог любить того, хто дає з радістю» (9:6—14)
Божий «невимовний дар» (9:15)
Г. ПАВЛО ВИКРИВАЄ ЛЖЕАПОСТОЛІВ (10:1—12:21)
1. Павло обстоює своє служіння (10:1—18)
«Наша зброя не тілесна... Завдяки Богу ми маємо сильну зброю» (10:1—6)
Павло відповідає тим, хто критикує його здібності (10:7—12)
Павло не хвалиться тим, чого було досягнуто за межами призначеної йому території (10:13—18)
2. Павло і преславні апостоли (11:1—15)
Павло ревнує ревнощами від Бога; він хоче представити коринфян Христу як «чисту, незайману дівчину» (11:1—5)
Павло ні для кого не хоче бути тягарем (11:6—15)
3. Труднощі, яких Павло зазнає як апостол (11:16—33)
4. Павлові видіння; йому «в тіло дано колючку» (12:1—21)
Видіння третього неба і раю (12:1—7а)
Павло розповідає про те, що йому «в тіло дано колючку», і про Божу незаслужену доброту (12:7б—10)
Павло не гірший від преславних апостолів (12:11—13)
Павлова турбота про коринфян (12:14—21)
Д. ЗАВЕРШАЛЬНІ СЛОВА ПАВЛА ДО КОРИНФЯН (13:1—14)