МАРКА
Коментарі. Розділ 12
Приклади. Див. коментар до Мт 13:3.
Вежу. Див. коментар до Мт 21:33.
Здав його. Див. коментар до Мт 21:33.
В Писанні. Тут вжито форму однини грецького слова ґрафе́, яка вказує на окремий уривок з Писань, а саме Пс 118:22, 23.
Головним наріжним каменем. Див. коментар до Мт 21:42.
Єгови. Це цитата з Пс 118:22, 23, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)
Прибічників Ірода. Див. глосарій, «Ірода прибічники».
Кесарю. Див. коментар до Мт 22:17.
Подушний податок. Див. коментар до Мт 22:17.
Денарій. Римська срібна монета, на якій з одного боку був зображений Цезар. Цією монетою юдеї сплачували римлянам «подушний податок» (Мр 12:14). За днів Ісуса сільськогосподарський робітник зазвичай отримував 1 денарій за 12-годинний робочий день; у Грецьких Писаннях денарій згадується часто, і його можна використати для обчислення інших грошових одиниць (Мт 20:2; Мр 6:37; 14:5; Об 6:6). В Ізраїлі в обігу були різні мідні та срібні монети, в тому числі срібні монети, які карбували в Тирі і якими сплачували храмовий податок. Але для сплати податків римлянам, очевидно, використовувалися срібні денарії із зображенням Цезаря. (Див. глосарій і додаток Б14.)
Зображення та ім’я. Див. коментар до Мт 22:20.
Віддавайте. Див.коментар до Мт 22:21.
Кесареве кесарю. Тут (і в паралельних оповідях в Мт 22:21 та Лк 20:25) міститься єдина записана в Біблії Ісусова згадка про римського імператора. «Кесареве» включає в себе плату за послуги, які надає світська влада, а також пошану і відносне підкорення, які треба виявляти представникам влади (Рм 13:1—7).
Боже — Богові. Див. коментар до Мт 22:21.
Садукеї. Це єдина згадка про садукеїв у Євангелії від Марка. (Див. глосарій.) Їхня назва (грецькою саддука́йос), ймовірно, пов’язана з Садоком (в Септуагінті часто подається як Садду́к). Він став первосвящеником за днів Соломона, і його нащадки, очевидно, служили священиками впродовж століть (1Цр 2:35).
Воскресіння. Грецьке слово ана́стасіс буквально означає «підняття; вставання». Воно вживається в Грецьких Писаннях приблизно 40 разів і стосується воскресіння мертвих (Мт 22:23, 31; Дії 4:2; 24:15; 1Кр 15:12, 13). У Септуагінті в Іс 26:19 вживається дієслово, спільнокореневе зі словом ана́стасіс; ним перекладене єврейське дієслово зі значенням «жити; оживати» у вислові «померлі твої оживуть». (Див. глосарій.)
З його вдовою одружився другий. В давнину у юдеїв існував такий звичай: коли чоловік помирав, не залишивши після себе сина, його брат мав одружитися з вдовою, щоб вона народила спадкоємця і продовжила рід покійного чоловіка (Бт 38:8). Цей звичай, який згодом увійшов до Мойсеєвого закону, був відомий як левірат (Пв 25:5, 6). Левіратні шлюби укладали і за часів Ісуса, як це видно зі слів садукеїв у цьому вірші. Закон дозволяв родичу померлого відмовитися від левіратного шлюбу, але, відмовившись «продовжити рід свого брата», чоловік стягував на себе ганьбу (Пв 25:7—10; Рт 4:7, 8).
Писань. Див. коментар до Мт 22:29.
В книзі Мойсея. Садукеї вважали натхненими лише писання Мойсея. Вони відкидали Ісусове вчення про воскресіння, очевидно, вважаючи, що у П’ятикнижжі немає підстав для цього вчення. Ісус міг процитувати багато уривків з Писань, як-от Іс 26:19, Дн 12:13 і Ос 13:14, щоб показати, що мертві воскреснуть. Але знаючи, яким писанням довіряли садукеї, він навів як доказ слова Єгови, промовлені до Мойсея (Вх 3:2, 6).
Що Бог сказав йому. Ісус має на увазі розмову між Єговою і Мойсеєм, яка відбулася близько 1514 року до н. е. (Вх 3:2, 6). На той час Авраама не було в живих уже 329 років, Ісака — 224 роки, а Якова — 197 років. Але Єгова не сказав, що був їхнім Богом, а сказав, що він ним є. (Див. коментар до Мр 12:27.)
А живих. Згідно з паралельною оповіддю в Лк 20:38, Ісус додав слова «бо для нього [або «з його погляду»] всі вони живі». Як видно з Біблії, живі люди, які відчужені від Бога, є мертвими з його погляду (Еф 2:1; 1Тм 5:6). А вірні Божі служителі, які померли, є досі живими для Єгови, адже його намір воскресити їх обов’язково сповниться (Рм 4:16, 17).
Слухай, Ізраїлю. Це цитата з Пв 6:4, 5, і тут наведено більший уривок, аніж в паралельних оповідях Матвія і Луки. Цитата починається з перших слів молитви Шма (Шема), яка була свого роду символом віри юдеїв і була взята з Чс 15:37—41; Пв 6:4—9; 11:13—21. Свою назву вона отримала за першим словом вірша — єврейським словом шема́, що означає «слухай; чуй».
Єгова, наш Бог,— один Єгова. Або «Єгова є наш Бог; Єгова є один», або «Єгова є наш Бог; є один Єгова». У єврейському тексті цієї цитати з Пв 6:4 слово «один» може передавати думку про унікальність, винятковість. Єгова — єдиний правдивий Бог, жоден фальшивий бог не зрівняється з ним (2См 7:22; Пс 96:5; Іс 2:18—20). У книзі Повторення Закону Мойсей нагадав ізраїльтянам, що вони повинні поклонятися тільки Єгові. Їм не можна було наслідувати приклад довколишніх народів, які поклонялися різним богам і богиням. За уявленнями цих народів, деякі з фальшивих богів панували над стихіями природи, а інші були різними втіленнями якогось одного божества. Єврейське слово, перекладене як «один», також вказує на єдність і спільність у намірах та діях. Бог Єгова не є мінливим або непередбачуваним. Натомість він завжди вірний, незмінний, відданий і правдивий. Розмова, записана в Мр 12:28—34, згадується також в Мт 22:34—40, але тільки Марко написав, що Ісус почав свою відповідь словами: «Слухай, Ізраїлю: Єгова, наш Бог,— один Єгова». Заповідь любити Бога йде відразу після слів про те, що Єгова — один, а це означає, що він не буде ділити любов своїх поклонників з кимось або чимось іншим.
Єгова... Єгова. Це цитата з Пв 6:4, де в оригіналі двічі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)
Єгову. Це цитата з Пв 6:5, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)
Серцем. Коли це слово вживається в переносному значенні, то зазвичай стосується всієї внутрішньої сутності людини. Проте коли воно вживається разом зі словами «душа» і «розум», то, ймовірно, має вужче значення і вказує здебільшого на емоції, бажання і почуття людини. Чотири слова, згадані в цьому вірші (серце, душа, розум і сила), до певної міри взаємозамінні, їхнє значення частково збігається. Вжиті разом, ці слова якнайсильніше наголошують на тому, наскільки сильною і глибокою має бути наша любов до Бога. (Див. коментарі до слів розумом і силою в цьому вірші.)
Душею. Див. коментар до Мт 22:37.
Розумом. Йдеться про розумові здібності. Людина має використовувати свої розумові здібності, щоб здобувати знання про Бога і поглиблювати любов до нього (Ів 17:3; Рм 12:1). Цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Але у грецькому тексті в оповіді Марка вжито чотири слова: серце, душа, розум і сила. На це може бути кілька причин. Слово «розум» могло бути додане для того, щоб повніше передати зміст єврейських слів, значення яких частково збігається. В давньоєврейській мові не було окремого слова «розум». Це поняття часто включалося в слово «серце», яке в переносному значенні стосувалося всієї внутрішньої сутності людини, в тому числі її мислення, почуттів, поглядів і спонук (Пв 29:4; Пс 26:2; 64:6; див. коментар до слова серцем у цьому вірші). Тому в грецькій Септуагінті як еквівалент єврейського слова «серце» часто вживається слово «розум» (Бт 8:21; 17:17; Пр 2:10; Іс 14:13). Те, що Марко використовує слово розум, може також показувати, що значення єврейського слова «сила» і грецького слова «розум» частково збігаються. (Пор. Мт 22:37, де замість слова «сила» вжито «розум».) Той факт, що значення єврейських слів частково збігаються, пояснює, чому книжник, відповідаючи Ісусу, вжив слово «розуміння» (Мр 12:33). Це також може пояснювати, чому письменники Євангелій, цитуючи Пв 6:5, вживають різні слова. (Див. коментар до слова силою в цьому вірші і коментарі до Мт 22:37; Лк 10:27.)
Силою. Як згадувалося у коментарі до слова розумом, цей вірш є цитатою з Пв 6:5, де в єврейському оригіналі вжито три слова: «серце», «душа» і «сила». Єврейське слово, перекладене як «сила [або «життєва сила», прим.]», включає в себе не лише фізичну силу, але й розумові здібності. Це може бути ще однією причиною того, чому слово «розум» міститься у цитаті з Пв 6:5 у Грецьких Писаннях. Ймовірно, саме тому в Мт 22:37 вживається слово «розум» і не вживається «сила». У будь-якому разі, коли книжник (згідно з оповіддю Луки [10:27], написаною грецькою) цитує цей вірш з Єврейських Писань, він використовує чотири слова: серце, душа, сила і розум; це, очевидно, показує, що за днів Ісуса було прийнято вважати, що ці чотири грецькі слова передавали поняття, які містилися у трьох єврейських словах з Пв 6:5.
Друга. У Мр 12:29, 30 Ісус дає пряму відповідь на запитання, яке поставив книжник. Але на цьому Ісус не зупиняється і наводить другу заповідь (Лв 19:18). Так він показує, що «дві заповіді» нерозривно пов’язані між собою і що ними можна підсумувати цілий Закон і Пророків (Мт 22:40).
Ближнього. Див. коментар до Мт 22:39.
Цілопалень. Грецьке слово голока́утома (від слова го́лос, яке означає «цілий», і ка́йо — «спалювати») трапляється у Грецьких Писаннях лише тричі — тут і в Єв 10:6, 8. Це слово вживається в Септуагінті як відповідник єврейського слова, яким називали приношення, що повністю спалювали для Єгови, не залишаючи собі жодної частини жертовної тварини. Це грецьке слово трапляється в Септуагінті у 1См 15:22 і Ос 6:6, які книжник міг мати на увазі, коли говорив з Ісусом (Мр 12:32). Ісус віддав себе як «цілопалення», тобто цілковито, повністю.
Єгова. Це цитата з Пс 110:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних יהוה (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. додаток В.)
На ринкових площах. Див. коментар до Мт 23:7.
Передні місця. Див. коментар до Мт 23:6.
Скриньки для дарів. Згідно зі стародавніми юдейськими джерелами, ці скриньки, або посудини, нагадували вертикально поставлені сурми і, очевидно, мали вузьке горло і широке дно. Люди кидали в них свої пожертви. Вжите тут грецьке слово також трапляється в Ів 8:20, де воно перекладено як «скарбниця». Очевидно, скарбниця розташовувалася на подвір’ї жінок. (Див. коментар до Мт 27:6 і додаток Б11.) За рабинськими джерелами, біля стін цього подвір’я стояло 13 скриньок для дарів. Вважається, що в храмі також була головна скарбниця, куди приносили гроші зі скриньок для дарів.
Гроші. Букв. «мідь», тобто мідні гроші, або мідні монети. Грецьке слово також використовувалося в ширшому значенні для позначення будь-яких грошей. (Див. додаток Б14.)
Дві монетки. Букв. «дві лепти». Форма множини грецького слова лепто́н, що означає щось маленьке і тонке. Лепта дорівнювала 1/128 денарія і, очевидно, була найменшою мідною чи бронзовою монетою, яку використовували в Ізраїлі. (Див. глосарій, «Лепта», і додаток Б14.)
Які були майже нічого не варті. Букв. «які є квадрансом». Грецьке слово кодра́нтес (від латинського ква́дранс) стосується римської мідної чи бронзової монети, вартість якої становила 1/64 денарія. Тут Марко подає римську грошову одиницю, щоб пояснити вартість монет, які були в обігу серед юдеїв. (Див. додаток Б14.)