Кошара

Кошара була обгородженим місцем, куди пастухи зганяли на ніч отари, щоб захистити їх від злодіїв і хижаків. У біблійні часи кошари не мали даху, вони були різної форми і розміру, часто з кам’яними стінами і лише одним входом (Чс 32:16; 1См 24:3; Сф 2:6). Іван говорить, що в кошару входили «через браму», яку охороняв «сторож» (Ів 10:1, 3). В одну кошару могли зганяти кілька отар, і сторож охороняв їх упродовж ночі. Вранці сторож відкривав браму пастухам. Кожен пастух кликав своїх овець, і вони впізнавали його голос та йшли за ним (Ів 10:3—5). Ісус згадав цей звичай, щоб показати свою турботу про учнів (Ів 10:7—14).