„Добрий Пастир” і Його „інші вівці”
„Не лякайся, мала отаро, бо ваш Отець ухвалив, щоб дати вам царство”.— Луки 12:32, НС (анг.)
1. До чого письменник Псалмів Давид і пророк Ісая уподібнюють Єгову, як охоронця?
Колишній пастушок з Віфлеєму, цар Давид, почав одну з його надхнених псалмів цими словами: „Господь [Єгова, НС, анг] — то мій Пастир, тому в недостатку не буду”. (Пс. 23:1) Його співписьменник Біблії, пророк Ісая, також порівнює Єгову до пастиря, кажучи: „Він отару Свою буде пасти, як пастир, раменом Своїм позбирає ягнята”. (Іс. 40:11) Але Єгова має Підпастиря. Відповідно Він називає його „Раб Мій Давид”.
2. (а) Хто є той Давид до котрого стосується Єзекіїля 37:24, 25? (б) До кого Ісус пристосовував пророцтво Захарії 13:7, і чому?
2 Сотні років після смерти царя Давида, Єгова надхнув ще одного письменника Біблії, Єзекіїля, пророкувати: „А раб Мій Давид буде царем над ними, і один пастир буде для всіх них; . . . Мій раб Давид буде їм князем навіки”. (Єзек. 37:24, 25) Те пророцтво мусить стосуватись до підпастиря Єгови, Більшого Давида, Ісуса Христа. Вночі, 14-го нісана, 33 р. З.Д., коли Ісус Христос був зраджений та арештований і Його взяли на суд перед Його ворогами, тоді сповнилось пророцтво Захарії: ,О мечу, збудися на Мого пастиря та на мужа, Мого товариша, каже Господь [Єгова, НС, анг.] Саваот! Удар пастиря — і розпорошаться вівці’”. Ісус Христос сам пристосовував це пророцтво в такий спосіб.— Мат. 26:31; Марка 14:27.
3, 4. (а) Чому гріх залишився з тими євреями, котрі сперечались з Ним за те, що Він вздоровив сліпого чоловіка? (б) Пізніше, в часі зимового свята присвячення храму, чому Ісус не покласував тих сперечаючихся євреїв між Його „вівцями”?
3 Отже, Ісус говорив до ладу, і не був зарозумілим, коли порівнював Себе до пастиря й називав Себе „Добрий Пастир”. (Ів. 10:6, 11, 14) Це сталось, коли Він чудесно вздоровив чоловіка сліпого від народження. Невіруючі з Його власного народу сперечались з Ним про це, запитуючи: „Чи ж і ми невидющі?” що сталось після цього викликаючого запитання? „Відказав їм Ісус: ,Якби ви невидющі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: „Бачимо”,— то й ваш гріх зостається при вас’ ”. (Ів. 9:40, 41) Якийсь час пізніше протягом святкування присвячення єрусалимського храму зимою (у грудні) 32 р. З.Д., Ісус сказав деяким віруючим євреям, котрі були обступили Його:
4 „Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця,— вони свідчать про Мене. Та не вірите ви,— не з Моїх бо овець ви. Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх,— і вихопити ніхто не може Отцеві з руки. Я й Отець — Ми одне”.— Ів. 10:19—30.
5. В Івана 10:1—5, до чого Ісус уподібнив попередника, який представить Його Ізраїлеві?
5 Ті невіруючі, не тільки відкинули свідоцтво Ісусових вчинків про Його ототожність або справжність, але вони також відкинули свідоцтво попоредника Ісуса, чоловіка, котрий представив Ісуса ізраїльтянам, як Месію, Христа. Ісус сказав, що правдивому пастиреві було потрібно таких особистих розпізнавальних знаків, кажучи: „Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде,— той злодій й розбійник. А хто входить дверима,— той вівцям пастух. Воротар Відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього,— бо не знають вони чужого голосу”.— Ів. 10:1—5.
„КОШАРА” Й „ВОРОТАР”
6. Чому та символічна „кошара” до якої „воротар” представив Його не була Закон-угодою?
6 Що ж „кошара” і „воротар” означають, беручи до уваги те, що Ісус стався теслярем у Назареті й ніколи не був пастухом буквальних овець? По-перше, „кошара” не представляла Закон-Угоди, яку Єгова зробив з ізраїльським народом через посередника Мойсея. Певно, що Ісус не потребував бути ознайомлений з Закон-Угодою якимось єврейським „воротарем”. Ісус був народився під тим розпорядком. До Галатів 4:4, 5 сказано: „Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та під Законом, щоб викупити підзаконних”. Ісус помер як викуп за них.
7. (а) Якого дня 33 р. З.Д. Єгова був скасував Закон-Угоду з Ізраїлем, і чому? (б) Чому, від П’ятдесятниці 33 р. З.Д., вже не було Закон-Угоди з-під якої Ісус міг виводити євреїв?
7 Щоб представити перед Богом цінність Своєї жертви, то Ісус воскрес із мертвих третього дня після Його смерті в 33 р. З.Д. У 40-му дні після Його воскресення Ісус вознісся на небо. Десять днів після того прийшло єврейське весняне свято П’ятдесятниці 6-го сівана, 33 р. З.Д. Того ж дня Бог користувався Ним, щоб вилити Свого святого духа на Ісусових чекаючих учнів в Єрусалимі. Це значило, що Він явився перед Богом, щоб представити Йому цінність Своєї досконалої тілесної жертви й викупити всіх людей проданих у гріх, включаючи євреїв. Відповідно цьому, того дня Бог скасував Закон-Угоду, заступивши її обіцяною новою угодою, яку зробив не з євреями, але з духом-породженими учнями Посередника, Ісуса Христа. (Кол. 2:13, 14) Таким чином, вже не було єврейської Закон-Угоди з-під якої Пастир Ісус міг би виводити повіривших євреїв.
8. (а) Отже, що „кошара” представляла? (б) Чого природні потомки Авраама чекали?
8 У світлі вищеданого, то запитання ще більше настирливо представляється: Що ж та „кошара” про яку Ісус згадав в Івана 10:1 дійсно символізує? Безсумнівно, вона мусить представляти щось попореднє й більш об’ємисте та довше тривале від Закон-Угоди зробленої в 1513 р. перед З.Д. Це була угода з Авраамом. Коли патріарх Авраам перейшов Ефрат ріку в Обіцяну Землю у 1943 р. перед З.Д., тоді почала сповнятись Божа обітниця дана йому і його майбутнім нащадкам: „І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!” (1 Мойс. 12:3) Роки пізніше, коли Авраам був готовий пожертвувати свого сина, Ісака, Бог додав до Своєї обітниці, кажучи: „І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу”. (1 Мойс. 22:17, 18) Відтоді, потомки Авраамові чекали на те майбутнє „насіння”. Отже, та „кошара” символізувала угоду з Авраамом. А ті покірні, яких вона охоплювала представляють тих чекаючих на обіцяне „насіння”.
9. Кого „воротар” не пропустить мимо Себе в „кошару”?
9 Чи такі покірні знали про те „насіння” заздалегідь чи ні, то таки привітають його, коли воно виявиться або представиться їм. Коли б хтось старався захопити або використувати їх фальшивим способом, то був би „злодій й розбійник”. „Воротар” кошари не представить їм такого фальшивого Христа або Месію. Проходячий мимо „воротаря” й крізь „двері” буде правдивий „пастир”, „насіння” Авраамове.
10. Хто доказався бути тим „воротарем”, і згідно з яким пророцтвом?
10 Хто ж був тим „воротарем”? Це доказався бути Іван Хреститель, чоловік священицької родини з покоління Левієвого. Бог пообіцяв вислати попоредника наперед того обіцяного Авраамового „насіння”. У Малахії 3:1 було передсказано: „Ось Я посилаю Свого ангела, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і ангел заповіту, якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь [Єгова, НС, анг.] Саваот”. (Марка 1:1—11) Отже, Іван чекав на те приходяче ,насіння Авраамове’, і сам був вівце-подібною особою такою, як ті, котрі знаходились у кошарі Авраамової угоди. Проте, Івана вбито рік або більше протягом його спеціальної служби. Отже, він не дожив до П’ятдесятниці 33 р. З.Д., щоб статись членом „малої отари” помазаних спадкоємців небесного царства.— Мат. 11:11—14; 14:1—12; Луки 12:32; Гал. 3:16.
11. (а) Як Ісус підтвердив, що Іван Хреститель був Його попередником? (б) Якої угоди Ісус був „намісником”, коли прийшов з Господом Єговою в храм?
11 Дискутуючи про участь Івана Хрестителя у сповненню намірів Єгови, Ісус сказав євреям: „Бо це ж той, що про нього написано: ,Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує’”. (Мат. 11:10) Таким чином Ісус пристосував пророцтво Малахії 3:1 до Івана Хрестителя, як того посланого наперед Єгови і Його „ангела заповіту”. Ісус Христос, Який прибуває з Господом Єговою до храму на перегляд, є вісником, не Закон-Угоди, але угоди з Авраамом. Ті, що знаходились під цією угодою Авраама, і котрі вірили в пророцтва Єгови, чекали на прихід цього Месіянського „посланця”.
12. Що Іван Хреститель сказав по чому він „пізнав” основне ,насіння Авраамове’?
12 Про головне й основне ,насіння Авраамове’, Іван Хреститель сказав: „Бачив я духа, що сходив, як голуб, із неба, та зоставався на Ньому. І не знав я Його, але Той, Хто христити водою послав мене, оповів: ,Над Ким духа побачиш, що сходить і зостається на Ньому,— це Той, Хто христитиме духом святим’. І я бачив, і засвідчив, що Він — Божий Син”.— Ів. 1:31—34.
13. (а) Коли Іван Хреститель відчинив „двері” правдивому Пастиреві? (б) На яке ,насіння Авраама’ Іван тоді звернув увагу?
13 Ісус не старався уникнути, щоб пройти крізь „двері” кошари. Коли Йому було 30 років, Він приступив до Івана Хрестителя, щоб зануритись у воді. Перебуваючи 40 днів у пустині під спокусою, Він довірливо повернувся до того місця на якому був Іван Хреститель з кількома його учнями. Як він наближався до зображального „воротаря” кошари тієї угоди з Авраамом, Іван побачивши Його вигукнув: „Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Ів. 1:29, 36) Не Агнець, котрий відбирає гріхи ізраїльського народу, але „Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере”. Таким чином Іван Хреститель відчинив зображальні „двері” правдивому Пастиреві, в якого були потрібні розпізнавальні знаки або кваліфікації від Всесвітнього Пастиря, Бога Єгови. Звертаючи увагу своїм учням на наближаючого Ісуса, Іван не звернув їм уваги тільки на обрізаного єврея, якогось тілесного потомка земного Авраама. Ні, він звернув їм увагу на Помазаного, духом-породженого потомка Більшого Авраама, Бога Єгову. Він був головним або первинним з того „насіння” Небесного Авраама за допомогою, якого всі роди землі будуть благословлятись.
14. (а) Наближаючись до „кошари”, чи ж Ісус шукав тільки природних євреїв та інших людей взагалі? (б) Як пастир Середнього Сходу кликав особистих овець до себе?
14 Отже, Він був гідний, щоб „воротар” впустив Його у зображальну „кошару”, розпорядок угоди з Авраамом. Він був правдивим Пастирем, і Він прийшов шукати, не євреїв або інших людей взагалі, але тих, котрі віднесуться до нагоди статись разом з Ним частиною того складного ,насіння Авраама’ через Якого благословення прийдуть усім народам. Більшість природних євреїв відкинули Його, але останок тілесних євреїв прийняв Його. Це були ті вівці”, котрі слухали Його голосу. Отже, коли Він кликав Своїх овець по „імені”, то вони відгукнулись до Нього і Він повів їх на пасовисько. На Середньому Сході, пастир давав особисте ім’я кожній з його овець.
15. (а) Яким загальним покликом пастух покликав свою отару, і чому вони не будуть обманені, щоб ходити за „чужинцями”? (б) Для кого сьогодні це є безпечним прикладом наслідувати?
15 Проте, коли пастир бажав скликати всіх своїх овець докупи, то викликував загальним покликом, як наприклад, гуркотливим звуком, Др-р-р-р-р-р-рт, певним тоном та голосом, якого інші пастухи не могли повторити. Отже так є, що „як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть”, бо пізнають неповторимий його поклик. Своїми ушима вони можуть пізнати „чужинців” і підробки. Вони не будуть обманені наслідувати таких підозрілих, і мабуть, „чужинців” з злим наміром. Це є добрий приклад тим людям подібних до овець, котрі складають „малу отару”, яким похвалюючий Більший Авраам дає Царство, уважно наслідувати.
16. Чому євреї не зрозуміли значення порівняння, яке Ісус робив, коли говорив їм про пастиря та його кошару?
16 Чи ми сьогодні розуміємо значення того, що Ісус там говорив? Невіруючі євреї під Закон-угодою не розуміли, як те Ісусове порівняння стосувалось. Так, як історія показує: „Оцю притчу повів їм Ісус, але не розуміли вони, про що їм говорив”. (Ів. 10:6) Вони не знали голосу того Месіанського Пастиря, і Він їх не знав та не покликав їх особистим ім’ям. Через само-спричинену сліпоту, вони не пізнали Його. Нехай ми сьогодні не будемо такими, як вони.
„ДВЕРІ ВІВЦЯМ”
17. Згідно з Іваном 10:7—10, до якої іншої риси кошари Ісус уподібнював Себе?
17 Тепер Ісус змінив Свій образний вислів, щоб зобразити ще одну дуже важливу рису цієї справи. „І знову промовив Ісус: ,Поправді, Поправді кажу вам, що Я — двері вівцям. Усі, скільки їх перше Мене приходило,— то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. Я — двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде. Злодій тільки на те закрадається, щоб красти та убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком, щоб мали’”.— Ів. 10:7—10.
18. (а) Хто на землі старається діяти, як воротар Ісусові, як символічні „двері”? (б) Про який клас Ісус говорив, як риса „закінчення системи”, і чи цей клас служить, як воротар Ісусові, як „двері”?
18 Зауважмо, що тут Ісус не говорить про „воротаря”, стосуючись до себе самого, як „двері”. Він не говорить про якогось так званого „намісника Христа”, якогось провідника релігійної секти, котра привласнює собі безпомилковість. Ісус сказав: „Я двері вівцям”. І кілька місяців пізніше Він додав: „Я дорога, і правда, і життя. До Отця, не приходить ніхто, якщо не через Мене”. (Ів. 14:6) Тут не забувається про те, що Ісус, коли дав Своє довге пророцтво про „ознаку (Його) присутності, і кінець системи”, Він також передсказав „вірного й мудрого раба”, якого пан „поставив . . . над цілим маєтком своїм”. (Мат. 24:3, 45—47) Але це відноситься до „слуги” класу Його вірних, мудрих послідовників, яким Він передає нагляд Своїх видимих маєтків на землі, спеціально протягом цього „кінця системи”. Проте, таке призначення не робить того Ісусового „слуга” класу „воротарем”.
19. Яку велику „отару” складають ті, котрі є забрані під угоду з Авраамом, і через який вхід приходить їхнє спасіння?
19 Ісус є тими зображальними „дверима” тим до-овець-подібним послідовникам, котрі разом з Ним стаються частиною ,насіння Авраама’. Отже, вони є „кошарою” під розпоряком угоди з Авраамом. Усі разом, вони становлять тільки „малу отару”, порівняльно, тільки 144.000 під Ним, їхнім Пастирем. Вони становлять, так би мовити, 12 поколінь духовного Ізраїля, і стоять на духовній Сіонській горі з Ісусом Христом, „Агнцем” Божим. (Луки 12:32; Об. 7:1—8; 14:1—5) Спасінням своїм вони є зобов’язані небесному спадкові, а не якомусь намісникові Христа, але тому, котрий є „двері вівцям”. Бо Ісус сказав: „Коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде”. (Ів. 10:9) Говорячи про „малу отару” з небесною надією, апостол Павло відноситься до „нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої”.— Рим. 5:1, 2; Ефес. 2:18; 3:12.
20. Як підпастир Єгови відрізнявся від „фальшивих христів і фальшивих пророків”, які „прийшли на місце” Його?
20 В Його пророцтві про „закінчення системи”, Ісус передсказав, що з’являться „христи неправдиві, і неправдиві пророки” з великою обманою. Ці „прийшли на місце” правдивого Христа, і обманені люди, котрі наслідували таких обманщиків були релігійно вкраджені й вбиті, знищені духовно, якщо не дійсно. (Мат. 24:3, 24, 25; Ів. 10:8, 10) З другого боку, Ісус прийшов, як рятівник життя, щоб дати людству більше життя від теперішнього, досконалого життя, вічного, в обмеженню постачань для їхньої безпеки, яких для них зробив Великий Пастир над усіма, Бог Єгова. Отже, Цей самопожертвований підпастир, Ісус Христос, є Той, Котрого ми повинні наслідувати, коли бажаємо одержати вічне життя, як „вівці” Божі.