Церкви в комерції
НЕДАВНІМИ роками було чимраз більше доказу, що церкви є глибоко вмішані у велику комерцію, і це для великого розчаровання багатьох людей. Церкви вкладали великі суми грошей в різноманітні підприємства. Тому, що з прибутків, яких вони діставали від цієї комерції не платили податку, то всі рівні уряду дістають менше грошей. Це створює великий тягар для пересічного податковця.
Стаття, яка появилася в Header’s Digest в числі березня 1969 р. дискутувала про цю втрату податків і сказала: “Для федерального і стейтового уряду, церковні підприємства представляють велику втрату грошей від податків, які можна було б зібрати якщо б такі підприємства належали б до приватної індустрії. Неможливо точно обчислити втрату, але відповідальне обчислення кладе її на 6.5 мільярдів доларів щорічно”.
Подумайте на скільки можна було б знизити особисті податки якщо б ці підприємства платили податок. Ця вищезгадана втрата є лише в Сполучених Штатах. Інші країни також тратять гроші від доходу такого церковного підприємства.
У Канаді цей стан був явно виявлений в редакторськім коментарі через радіостанцію CFRA в Оттаві, Онтаріо, Канаді, 15-го листопада 1968 р. Між іншими речами було сказано:
“Церкви оплакували з кафедр і в коридорах законодавчих будинків як вони будуть примушені зменшити чинити добро, коли будуть платити податок. . . . Але вони не кажуть вам із своїх кафедр або де інше, що зорганізована церква сьогодні стала найбільшим комерційним підприємством у країні, і що ані один червоний цент з їхнього доходу не є оподаткований. Коли я кажу комерційне організоване підприємство, то я маю точно це на думці. Церкви в Канаді продають уживані автомобілі, вони мають гри в кулі (Bowling Alleys), більярдні зали, апартаменти для мешкання до винайму. . . . Парламентовий доповідач Павло Акегурст твердить, що церква в Оттаві є одна з найбільших міських землевласників нетрів, що нагромаджують прибуток із нужди інших, і ані цент з того не є оподаткований.
“Об’єднані й Англіканські церкви в Канаді вклали більше як 100 мільйон доларів капіталу, 100 мільйон доларів у всяке уявлене підприємство, так, навіть в індустрії, які виробляють зброю та напалм (газ), для вживання проти інших людей”.
Ватикан є голова Римо-Катодицької Церкви, і також є глибоко вмішаний у велику комерцію. Зі своєї позиції на Тібер ріці в Римі він панує над величезною комерційною імперією, яка тягнеться навколо світу.
Недавно вийшла книжка, яка кидає трохи світла на розмір його комерції. Назва книжки є “Ватиканська Імперія”, яку написав Ніно Ло Белло, римо-католицький журналіст. Уважним дослідженням автор міг нагромадити досить доказу показати, що Ватикан є власником підприємства дивно великого розміру. Він каже: “Як найбільшого посідача акцій у світі Ватиканські цінні папери обчисляють на 5.6 більйонів доларів вартости. Правдоподібно ця сума не є менша, бо Ватикан вкладав гроші по цілому світі і лише консервативне обчислення показує, що те число є більше від 5.6 мільярдів доларів”.
Число підприємств (компаній), які належать до нього, або в які він вклав великі гроші лише в самій Італії, є потрясаюче. Компанію, яка належить до нього він вживає, щоб загарбувати контролю багатьох інших компаній і цим заховує, до якоїсь міри, свою власність. Наприклад, Ватикан є контролюючим акціонером компанії Італґас, одинока компанія, яка постачає газ домам у тридцять шістьох італійських містах. А ця компанія контролює одинадцять інших компаній, які проводять підприємства смоли, ангідриди, заліза, фосфору, соди “коук”, дестилювання, воду для пиття, огріваючі заводи, газові печі, газові прилади й індустріальні печі.
Ватикан також має акції в італійській найбільшій будівельній компанії, Societa Generale Immobiliare, каже пан Ло Белло. Недавно Ватикан продав велику частку з свого 15 процентового доходу у цій величезній фірмі, яка займається нерухомим майном. А чому? Журнал Тайм (анг.) із 28-го листопада 1969 р. каже: “Громадський неспокій росте в Італії. Бажаючи зрівняти церкву з працюючою клясою, Ватикан хоче обминути всякий обов’язок за зачинення неефективних заводів, звільнення робітників або засідати по другій стороні стола коли робітничі спілки вимагають більшої платні. . . . Фінансисти сподіваються, що церква буде вкладати більше капіталу поза Італією, як колись”.
Монтесатіні-Едісон компанія має кілька мирян, які репрезентують Ватикан і вони служать там за директорів. Це показує, що Ватикан вклав великий капітал у цю компанію. Вона є одна з найбільших корпорацій в Італії. В тій країні до неї належить або вона контролює дев’ятнадцять інших компаній. Поза Італією вона має декілька чужоземних компанійних спілок.
Банківські справи і асекурація
Італійські три головні банки мають близькі зв’язки з Ватиканом. Вони є Вапса Commercials Italiana, Credito Italiano i Banco di Roma. Четвертий банк, Banca di Santo Spirito, повністю належить до Ватикану. Ці чотири банки “мають більше як 20 процентів капіталу всіх банків в Італії”, каже пан Ло Белло.
Але це не є єдині банки зв’язані з Ватиканом. У Північній Італії Ватикан має сім великих банків. І там є ще тринадцять інших банків в які він вложив багато капіталу. У шістдесятьох двох інших банках він вложив менше капіталу. Крім цих банків там є, так як каже пан Ло Белло, “тисячі над тисячами маленьких місцевих банків, що є порозкидані по цілій Італії”, які “100 процентово належать або до Ватикану, або до місцевої парафіяльної церкви. . . . Багато з цих малих банків знаходяться в Південній Італії й на її двох головних островах у Середземному морю, Сицілії і Сардінії”.
У 1967 р. фінансова Інституція, яка належить до цементової компанії в якій Ватикан має велику пайку, закупила вісім інших банків і з’єднала їх у нову компанію Istituto Bancario Italiano. З дальшими об’єднаннями, які є пляновані, ця компанія буде одна з найбільших фінансових інституцій в Європі.
Так як можна сподіватися, Ватикан не забув про асекураційну(страхувальну) ділянку. До нього належать дві великі компанії Assicurazioni Generali di Trieste e Venezia i Riunione Adriatica di Sicurta. Крім цих двох, до Ватикану належить принаймні ще дев’ять інших асекураційних компаній.
Ще інші підприємства чи компанії, які безпосередньо належать або є під контролею і впливом Ватикану є включені у виробах тканини, амуніції, динаміту, у копальнях, в фармацевтиці, хутряних виробах, цукрових, паперових продуктах, друкарнях, торговельній флоті, автомобілях, телефонній комунікації, арматурі для ванних кімнат, водороводних засобах, фарбах, пластиках, хемікалах, макаронах, ґудзиках, бавовнах, вовні, готовому одязі, туризмі, крамниці, готелях, і так далі. Здається, що майже в кожну частину комерційного світу Ватикан вклав капітал.
Латеран Договір
Згідно з Ло Белло, ватиканська фабрика, що виробляє військове спорядження “постачала зброю італійському війську”, коли воно нападало на Ефіопію в 1935 р. Лише кілька років перед цим, у 1929 р., Ватикан підписав конкордат (узгодження) із тодішнім провідником Італії, фашистським диктатором Мусоліні. В історії цей конкордат називається Латеран Договір.
Між іншими речами, згідно з цією умовою заплачено Ватикану за територію папської держави, яку італійське царство забрало перед дев’ятнадцятим століттям. Ця територія складалася з близько 16,000 квадратових миль у межах Італії. Як компенсацію Мусоліні заплатив Ватикану 90 мільйон доларів. Він також погодився платити платню всім парафіяльним священикам по цілій Італії. До цього дня італійський уряд, каже Ло Белло, утримує більше як 30,000 священиків, незважаючи на факт, що Ватикан може сам позволити платити їм платню.
Цей договір також звільнив Ватикана від податків, і Мусоліні поширив його до доходу ватиканських комерційних підприємств. У минулих роках італійський уряд робив зусилля наложити податок на прибуток, якого Ватикан дістає від цього величезного вложення капіталу. Але ті зусилля не були дуже успішні аж до 1968 р., коли було заявлено, що Ватикан піддався вимогам італійського уряду платити податок за його прибутки.
Згадавши про деякі з багатьох компаній в які Ватикан вклав капітал пан Ло Белло зауважує: “Вищеподані подробиці дають усвідомлення, що Ватикан і його прихильники справді вирізблили собі місце для свого підприємства в світі великої комерції”.
Великі підтриємства Ватикану як і інших релігійних організацій зв’язують їх із комерційним світом. Як неподібні є вони до правдивих християн про яких Ісус Христос сказав: “Вони не є частиною світу!” — Ів. 17:16, НС.
Релігійна організація, яка справді служить Богові в гармонії з прикладом Ісуса Христа, займається проповідуванням і навчанням визвольняючої правди з Його Слова, а не вплутується в комерційне життя цього світу. Наслідуючи біблійні інструкції, вона не мішається в “комерційні справи життя”.— 2 Тим. 2:4, НС.