Життя між арктичними “людьми” в Канаді
Від “Пробудись!” кореспондента в Канаді
ХОЛОДНА арктична земля Канади є дальше заселена переважно ескімосами. Загально припускають, що колись у минувшині їхні предки перейшли Берінгову протоку і були єдиними людьми, які заселювали північну Америку до самої Гренландії на сході.
Ескімоси називають себе “Іннуітами”, яке має значення “чоловіки” або “люди”. Тепер є коло 50,000 або й більше ескімосів, велике число з яких живе у північній Канаді. Вони є привітливі й гостинні люди, знані за свій веселий настрій. Вони всі говорять одною мовою, хоч вона трохи різниться в одній околиці від другої.
Іннуіти є загально нижчі ростом від їхніх білих сусідів на південь, а їхня шкіра є трохи темніша. З другої сторони, вони є трохи ясніші від американських індійців із якими вони є споріднені. Ці обидві раси належать до монгольського роду. Ескімоси мають просте чорне волосся, косі очі, високі вилиці й широкі обличчя. Виглядом вони дуже подібні до мешканців Сходу.
Ескімоси є фізично пристосовані до їхнього холодного клімату. Наприклад, бувши нижчі ростом, вони можуть краще затримувати теплоту від особи, що є висока і тонка. Також, на обличчю вони мають грубий шар м’яса.
Приблизно до сімдесяти років тому, ескімосів ніхто не турбував. Правда, китобійні судна розташовували свої літні табори між ними ще у дев’ятнадцятому столітті, а навіть раніше дослідники й торговці хутра мали дотик з ними. Але аж у цьому столітті ескімоси почали розвивати близький дотик із зовнішнім світом. Головно по закінченню Другої Світової Війни настала велика зміна в їхньому способі життя. Багато ескімосів тепер живуть іначе від їхніх родичів або прародичів.
Доми з снігу
Сьогодні дім із снігу стається рідке видовище. Одначе, ескімоси далі будують їх, а основно маленькі будки, яких вони вживають для ночівлі коли доглядають капканів. За одну годину ескімос може збудувати сховок, який дасть охорону від гострих арктичних вітрів. Більш сталу будівлю бере трохи довше збудувати, але однак її можна докінчити до смерку.
Для будови такої конструкції потрібно лише довгого ножа, щоб відрубувати колоди з замерзлого снігу. Коли дім є закінчений, то він є подібний до кулі розрізаної на дві частини. Переважно така будівля є вісім до десять футів в діаметрі, залежно від величини родини. Від підлоги до стелі переважно є шість до сім футів. До деяких таких будинків влазиться тунельом, який тягнеться трохи навколо дому, так що вхід до дому є цілком закритий від вітру.
Родина спить на низькій платформі зі снігу на якій роблять ліжко з лозини і покривають його шкірами з хутром. Деколи ці хутряні шкіри сягають до половини стін, а їхні кінці вложені поміж двома рядами снігових блоків. Система огрівання дуже проста — “кудлік”, що є мілка миска вирізблена з каміння. У цій мисці палиться товщ з тюленя або кита. Це не дає багато тепла, але однак коли не стане товщу, то цей сніговий дім охолоджується. У минулих часах невтомний іннуіт можливо будував кілька таких будинків під час зими, а особливо коли приходив сезон на полювання та на ловлю звірини капканами.
Здобуваючи засоби на прожиток
Полювання і наставляння капканів довший час був головним засобом прожитку ескімоса. Якщо не було, що полювати в одній околиці, то він перевозив цілу свою родину до другої, де було подостатком звірини і риби. Сини ходили полювати з своїми батьками, де батько привчав їх бути добрими постачальниками. Їхня головна їжа була риба кит, морж, тюлень, величезний олень і славний полярний ведмідь, разом із такими меншими тваринами як пташки і риба. Переважно вони їли висушене м’ясо замерзле або сире.
Обов’язок жінок завжди був доглядати домашню працю і чистити та приготовляти шкіри для шиття одягу. Мистецтво виправляти шкіру так, щоб можна було легко з неї пошити парку (куртку), рукавиці, й муклуки (черевики з тюленячої шкіри) передавалося від матері до дочки через покоління.
Під час короткої пори коли вода не замерзла ескімоси роблять каяк (човен) із тюленячої шкіри, щоб ловити рибу й подорожувати. Його легко переносити в одній руці, тому що він зроблений з міцної непромокальної шкіри натягненої на легку дерев’яну раму загострену з обох кінців. З двох-кінцевим веслом можна дуже швидко їхати по воді. Ескімоси роблять більший човен, який називається юміяк. Він може помістити більше осіб і також робиться зі шкіри та дерев’яної рами.
Часто ескімос надіється на свої “Хаскі” собаки, порода собак у яких є зовнішня шерсть, а під нею вони мають ще одну шерсть близько шкіри, яка ніколи не промокає. Цих собах вживається для тягнення трьох роду санок. Коматік є найбільші, часом двадцять два фути довгі. Ці сани часто тягне запряг дев’ять собак, часами запряжені крилами, а часами парами, а провідний собака є сам напереді. Також уживають широкі санчата (тобагани) у яких боки є покриті парусиною з двома дерев’яними кіпками на заді, якими їх кермується. Їх тягне троє до п’ять собак. Ще інший тип санок є кошик-санчата. Вони є зроблені на полозках і є піднесені від землі. По боках вони мають приправлені поруччя для охорони вантажу та їздцеві триматися руками.
Сучасні зміни
Хоч собаки є ще вживані для тягнення санчат, то їх вже заступають моторові тобагани(сани). Між ескімосами є великий попит на них. По суті, особисте бажання кожного ескімоса є мати такий свій власний. Але це є лише одна головна зміна в житті сучасного ескімоса.
Замість мандрівничого життя їхніх предків, іннуіти тепер згромаджуються по селах разом із білими робітниками і працюють у копальнях, і нафтових заводах, деякі вчаться на лісових пілотів, і таке інше. Замість жити в будинках із снігу, багато вже живе у наперед збудованих дешевих домах, яких постачає канадійський уряд. Багато з цих домів мають електрику і сучасні водопроводні системи, як і огрівання гарячим повітрям.
Однак, більшість ескімосів ще далі покладаються на полювання як на джерело для життя. А тому, що ціни на хутра є дуже нестійкі, то канадійський уряд заохочує ескімосів, щоб вони додавали до свого доходу виробляючи такі речі, як різьби з “мильного каміння”, відбитки на тюленячій шкірі й ескімоські “Оокпіки”, маленькі смішні ляльки. Багато з іннуітів виявляють добрий талант в такому мистецтві.
До недавна освіта ескімоської молоді була обмежена лише до освіти, яку вони діставали від своїх родичів, які приготовляли їх до обов’язків дорослого життя. Не так давно, як двадцять п’ять років тому, у канадійській Арктиці було дуже мало шкіл. Але тепер там є школи в достатній кількості, щоб дати кожному хлопчику і дівчині шкільного віку регулярної світської освіти.
Їжа ескімосів далі складається головно з м’яса і риби, але тепер вони їдять багато різної їжі. До недавна їжа замовлялася рік наперед, і річний корабель привозив консерви та сушений харч раз на рік, коли води розмерзалися. Навіть хоч більшість запасів далі довозиться водою, то тепер вони мають дотик із південним світом повітряною службою. Вони привозять пошту і свіжий харч, часами два, або три рази на тиждень, і також дають цим північним людям мати доступ до інших сучасних вигод.
Внесення такої їжі й кращих засобів для здоров’я збільшило населення іннуітів. Кілька років тому між ескімосами вмирало багато маленьких дітей, не лише через зарази, хвороби, але також через звичай вбивства немовлят.
У цій країні вбивання немовлят було дуже звичайним тому, що там не було ні рослин, ні доріг, і мати мусіла годувати дитину грудьми й носити її на плечах аж поки вона не була три роки віку. Їй не ставало сили доглядати ще одну дитину під час цієї пори. Отже, хоч ескімоси дуже люблять дітей, то вони не стримувалися нищити новонародженого немовлятка, а особливо дівчинку.
Ще одна велика зміна в житті цих канадійських арктичних людей була в їхній релігії. У минувшині вони поклонялися майже кожному явищу в природі. Богові неба, що називається Сіла, вони приписували прикмети найвищого єства. Вони також поклонялися богині, що називалася Седна вірячи, що вона контролювала постачу тюленів. Але до половини двадцятого століття майже всі ескімоси вже стали принаймні так званими християнами через проповідування протестантських і католицьких місіонерів.
Але на протязі кількох минулих років багато пізнали, що ці релігії так званого християнства лише називали себе християнами. Тепер багато ескімосів, які люблять і шанують Біблію, добре відносяться до доброї новини про Боже царство, яку проповідують Свідки Єгови. Декотрі тепер беруть участь помагати своїм співіннуітам взнати про обітниці Бога Єгови на майбутнє життя в Його праведному новому порядку. Воно справді придатно, що ескімоси бажають називатися “Іннуітами” (“люди”), бо в Божому новому порядку люди не будуть поділені на народні групи, але будуть зватися ‘люди’ Божі.— Об. 21:3, 4.