Утруднення для лікарів
РІШЕННЯ високого суду в Іллінойс у 1970 р. дуже приголомшило госпіталів і лікарів. Їхнє збентеження відбивали, як луну, члени медичної професії по цілих Сполучених Штатах. А що це було за рішення, що так потрясло ними? Найвищий Суд в Іллінойс вирішив, що лікарні тепер будуть відповідальні коли пацієнт заразиться гепетитом (хвороба печінки) через переливання крові.
Це рішення прийшло, як удар для багатьох лікарів. Але в дійсності, воно не повинно бути такою несподіванкою. А чому ні? Тому що на протязі років величезне число доказу назбиралося, показуючи, що переливання крові можуть пошкодити або спричинити смерть.
Лікарі, які тримають крок із найновішим розвитком на цьому полі знають, що це є правда. Так як сказав Вінфілд Мілер, спільний редактор журнала Medical Economics: “Жоден біологічний продукт не має більший потенціал (можливість) для смертельних помилок у лікарській практиці, як кров. Багато лікарів довідалися, на свій власний смуток, що кожна пляшка крови в банках крови може бути можливою пляшкою нітроглисоріни (хвороби)”.
Медичні авторитети признають, що кожного року лише в Сполучених Штатах приблизно 3.000 осіб вмирає від гепетиту, переданий від переливання крові. Також, обчисляють, що є коло 30.000 серйозних випадків гепетиту і кілька разів більше того числа менш серйозних. Крім цього, дуже багато вмирає і хворіє від інших ускладнень, які повстають через переливання крові.
Тому, що так багато вмирає і хворіє, то сучасними роками брали багато лікарів і госпіталів до суду. Д- р Лестер Унґер, дуже славний гематолог, сказав: “Я не пам’ятаю, щоб було так багато заскаржень за переливання крові, як тепер”.
Одну таку дуже важну справу взяли до Найвищого Суду в Іллінойс. Справа включала пані Франсес Канінгтем. Ще в 1960 р. її взяли до МекНіл Меморіал Госпіталя в Бервин, Іллінойс, на лікування недокрів’я. В процесі лікування їй дали кілька пінтів крови. Але кров була заражена, і вона дуже захворіла від сироватного гепетиту. Вона заскаржила лікарню, беручи справу до суду, вимагаючи 50.000 доларів відшкодовання.
Нижчий суд відкинув її справу. Але пані Канінґгем вдалася до вищого суду. Її адвокати наводили рішення суду з інших справ де продавці мусіли відповідати за безпечність свого товару. Вони сперечалися, що кров є товар і що лікарні повинні бути відповідальні коли вона є зіпсута.
Найвищий Суд в Іллінойс погодився з цим. Він вирішив, що продавець “повинен законно бути відповідальний за наслідки, замість передавати втрату в руки індівідуального споживача, якого цілком немає за що обвинувачувати. Американське Товариство Адвокатів також погодилося з цим судом. Вони зауважили, що церкви, школи, Y.M.C.A. і притулки для сиріт не були звільнені від відповідальностей, то й лікарні також не повинні бути звільнені.
Суддя Іван Калбертсон не прийняв твердження оборонного адвоката, що кров є ‘служба’, а не ‘продукт’ і що за це не повинні брати лікарні до суду. Він вирішив, що кров, так як інші речі, є продукт, який “не є змінений від свого природного стану, і який розповсюджується для людського споживання”. Він зауважив, що закон в Іллінойс карає продавця отрутних грибів, хоч його гриби й не є “варені, консервовані, упаковані або трактовані якимось іншим способом”.
Через це рішення, лікарі відчувають, що тепер дуже багато пацієнтів будуть скаржити їх. Але вони не можуть виннити нікого іншого крім себе. На протязі років примушували робити переливання крові, наполягаючи, що вони були дуже потрібні, коли доказ показував, що це не була правда. Можна вживати багато інших лікарських речовин, які заступають кров. Група спеціялістів від серця з Тексас Серцевого Інституту в Гюстоні, включаючи д-р Кулія, писали в Журналі Американського Медичного Товариства (анг. мові) з 10-го серпня 1970 р.: “Наш звичай є не вживати кров при всіх операціях. . . . Ми знайшли, що переливання крові не є потрібне в судинній хірургії, але дійсно має деякі шкоди, такі як риск гепетиту. . . . пацієнти, які не хочуть брати крови переважно переносять великі операції без жодного риску і втішаються дуже добрими наслідками”.
Через таке відкриття, лікарі повинні пам’ятати, що хоч вони можуть радити брати кров, то вони також мусять шанувати право пацієнта не приймати крови. І взагалі, суди в Сполучених Штатах погоджуються з цим, кажучи, що пацієнт має право відкидати яке-небудь лікування, яке він не хоче.
Звичайно, лікарі виконують дуже корисну службу. Їх треба похвалити за труд і допомогу, яку вони дають хворим. Але коли лікар відкидає бажання пацієнта, то він тоді перестає помагати йому. Такий лікар повинен запитати себе, чим він більше цікавиться, його пацієнтом, чи своїм зайняттям і репутацією?
Кілька лікарів навіть відмовилися лікувати пацієнтів, які через своє сумління, відкидали небезпечне переливання крові. Пацієнти, не діставши допомоги від таких лікарів, часто тратили багато дорогого часу коли мусіли переходити до інших лікарней, де лікарі шанували їхнє бажання. Також, деякі лікарі старалися дістати, або діставати судові прикази, щоб змушувати переливання крові на дорослих і на немовлят ніби ‘спасати їхнє життя’. Але ці самі лікарі похвалювали або самі робили операції на штучне припинення розвиття вагітности, або аборти, якими вони вбивають життя. Такі дії і погляди є цілком протилежні.
Що за клопіт є з такими лікарями? Д-р Ервин Николс з Пало Алто признав: “Мені здається, що деякі наші реакції походять від себелюбства, тому що . . . пацієнт не погоджується з нашим бажанням”. І д-р Іван Мортон із Лос Анджелосу погодився: “Можливо часто наше себелюбство спонукує нас думати, що коли наша порада не буде прийнята, то пацієнт повинен десь далі шукати допомоги”.
Але тепер, лікарі, які не хочуть признати небезпек у переливанню крові, знаходять себе в серйозному клопоті. Тепер їх можна взяти на суд і вони будуть змушені сплачувати коштовне відшкодовання.
Чесні лікарі, які направду цікавляться добробутом своїх пацієнтів знають, що вони не є панами над пацієнтами, але лише робітниками. Вони знають, що вони можуть давати пораду, але, що пацієнт також має право відкидати їхню пораду. І коли він відкине його пораду, то такий лікар буде помагати якимось іншим найкращим способом. Він буде помагати пацієнтові, як лише зможе. За службу таких ласкавих лікарів, хворі можуть бути вдячні.