Вживання життя в гармонії з Божою волею

1. (а) Чия воля мусить руководити нашим уживанням крови, отже які спроби він забороняє? (б) Що сталося в часі Каїна й Авеля, що указало на властиве уживання пролитої крови?

ЄДИНИЙ спосіб в який кров-життя можна властиво уживати, то це в гармонії з Божою волею. Вона є заборонена як пожива. Бог не уповажнив передавати її (кров) іншій людині під маскою медичного лікування для піддержання життя. Опріч підтримування життя в тілі сотворіння до котрого вона належить, то тільки є одно вживання крови, що його уповажнив Бог. Це було висвітлено в часах Каїна й Авеля, синів Адамових. “І був Авель вівчар, Каїн же пахар. І сталось по якомусь часі, що Каїн приносив Єгові жертву з польового вроджаю. Авель же приносив жертву від перваків овечих ситеньких. І споглянув Єгова ласкаво на Авеля й на жертви його. На Каїна ж і на його жертву не споглянув.” (1 Мойс. 4:2—5) Каїнова жертва складалась із бездушних рослин. Авелева ж жертва представляла життя й вимагала вилиття крови. Цим, що Єгова прийняв жертву Авеля, він дав натяк, що пролиття крови вимагалось у жертві. Але Каїн не прийняв Божої вказівки в цій справі, а замість того він накинувся й вбив Авеля брата свого, єдиного чоловіка на землі, що уживав своє життя й свого стада в гармонії з Божою волею.

2. Яке єдине властиве пролиття крови Бог дозволив, і кому про це сказано, і як?

² Вірні слуги Божі признали, що пролиття життя — крови із звірят у жертву Єгові, це була воля Божа, отже у Біблії згадується про Ноя, Авраама і інших, що вони робили це. (1 Мойс. 8:20; 22:13) Коли їх потомки, Ізраїльтяни, зібрались при горі Синай, де вони були зорганізовані в державу, Бог Єгова сказав їм у недвозначній мові, що є тільки один властивий спосіб в який пролиту кров сотворіння можна ужити. Він сказав: “Бо в крові душа, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо це, що чинить покуту за душу.” (3 Мойс. 17:11) Оскільки кров є так близько ускладнена в процесі життя, і оскільки гріх провадить до втрати життя, тому Бог вимагає як відплати за гріх того, що представляє життя, іменно, крови. “Без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).”— Жид. 9:22.

3. Які більші жертви ті офіри із звірят представляли, і як їх кров сталась благословенням для людства?

³ Ті жертви зі звірят всі були прообразом більшої жертви, що могла відчинити нагоди до вічного життя для слуг Божих. Ця жертва не була вибрана із стад або черід Ізраїля; це був Ісус Христос, Син Божий, котрого Йоан Хреститель ототожнив, коли він воскликнув: “Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи світа!” (Йоана 1:29) Це було Єгови власне розпорядження на добро людства; це був Його Агнець, Його Син, якого життя віддано в жертву. При помочі такого милуючого розпорядку дано спромогу чоловікам і жінкам на землі відчинити їм привілей служення в небесних дворах з Христом Царем, тому що “тепер бувши оправдані кровю його.” (Рим. 5:9) Опріч цього “малого стада” із сто сорок чотири тисяч членів, є ще “велика громада” з інших, що служать Богу перед Божим престолом на його підніжку, землі, і прийняли жертву викупу, обмивши свої одежі і обіливши їх в крові Агнця, і як наслідок вони втішаються прощенням їх гріхів і є праведними в очах Божих.— Одкр. 7:14, 15.

4. Від прийняття чого наше життя залежить, і чому?

⁴ Досконала жертва Ісуса Христа цілком сповнила потребу для жертви Богу в користь грішного людства. Її неможливо повторити. Жертв зі звірят вже більше непотрібно; в дійсності, вони тепер стали огидні перед Богом, тому що вони показують неувагу на жертву яку Він самий постачив. Отже, викупна жертва Ісуса Христа є абсолютно єдиний розпорядок, який Бог уповажнив між своїми христіянськими свідками, що кров одного сотворіння може бути ужита в користь іншого, щоб спасти його життя. “В котрому маємо збавлення кровю його й оставлення гріхів по багаству благодати Його.” (Ефес. 1:7) Наше життя залежить від прийняття цієї провізії, отже тим самим прийняття Божого розпорядку про властиве уживання крови. Тож це розумно, що хто бажає отримати життя з Божих рук, стримується від уживання крови в інший спосіб, що не був уповажнений Життя-дателем.

Люби бога цілою душею

5. (а) У відповідь на запитуючого, що Ісус сказав муситься робити, щоб наслідувати вічне життя? (б) Що значить любити Бога цілою душею, і чому?

⁵ Одного разу певний чоловік, навчений в Законі, запитав Ісуса: “Учителю, що робивши життя вічне насліджу?” У своїй відповіді Ісус поставив провідний принцип, що помагає нам вирішувати що робити, щоб дістати в нагороду життя вічне. Він сказав: “Люби Єгову Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю та ближнього твого, як себе самого.” (Луки 10:5—27) Тепер же що є заключене в цій справі любити Бога нашою всією душею? Це значить посвятити наше життя Богу, так, віддати наше життя на виконання діла, яке Бог дасть нам для виконання. Віддавши наше життя Богу через посвяченняся, ми повинні зрозуміти, що Біблія уживає, щоб представити життя. Це є кров, що є гніздом життя або душі. Отже коли забирають життя, тоді кажуть, що кров була пролита. Отже основно це кров заключена в процесі життя тому що Біблія каже, що душа або життя людини є його кров. Коли промовляв до Ноя, Бог рівнобіжно уживав вирази душа, або життя, і кров, кажучи: “Тільки мяса з його душею — його кровю — щоб не їли.” (1 Мойс. 9:4) А до Ізраїльтян він тільки сказав: “Кров — це життя.” (5 Мойс. 12:23, замітка в 1953 р. видання) Виходить, що коли ми посвячуємо наше життя Богу, то напевно мусимо уважати, щоб уживати те, що представляє життя, нашу кров, в гармонії з Його законом.

6, 7. Чи христіянинові годиться давати свою кров для іншої особи, і чи воно безпечно з медичної точки погляду?

⁶ Оця найбільша із заповідей указує, що посвячений христіянин не є свобідний віддати своє життя для ужиття когось іншого. Життя належить до Бога, і ми свобідні давати тільки йому в його службі. Ані воно не намісці аргументувати, що любов до ближнього вимагає від нас дати кров. Та це не є любов до ближнього, коли ми співдіємо з ним у нарушенню Божого закону. І оскільки Боже Слово указує, що це невластиво брати трансфузію крови, то це також невластиво і давати кров для трансфузії.

⁷ Від його слуг вимагається послушенства Богу; це також є благословенством для них, тому що це охороняє їх від шкоди. Цікаво зауважати, що хоч загальне враження дають організації, котрі бажають дістати крови, що ця процедура (поступовання) є цілком безпечна, то не всі опінії є в гармонії. Бо в книжці Фізіологія і Клініка Трансфузії Крови,a між іншими там сказано: “Як це найпізніші досліди показують, то велике безладдя в здоровю може виринути у дателеві крови.” Вірні христіяни є збавлені від таких небезпек, що можуть погіршити їх служення Богу.

Небезпеки уникаються послушенством

8. На якій підставі свідки Єгови не приймають трансфузії крови, отже чому застановлятись над цією справою з медичної точки погляду?

⁸ Позиція свідків Єгови відносно трансфузії крови не є основана на одобренню або неодобренню медичних кругів, що лікують (кровю). Це не безпечність або загроза процедури, що кермує їх рішенням, але Слово Боже. Однак, знання про деякі наслідки від котрих людина є схоронена Божим законом про кров, підвищує наше оцінення до праведних доріг Єгови.

9. Який є загальний погляд у світі відносно трансфузії крови, але чи це властиве з медичної точки погляду?

⁹ Оцими роками медичні лікарі загально давали крові недужим, віруючи що це принесе їм добро. Часом вони дають тому, що хворі наполягають на це, або щоб задоволити кревних, котрі бажають бути певні, що “все можливе зроблено.” Відносно цього Директор Кровного Банку в Ню Йорку при Університеті Медичного Центру Белв’ю, сказав: “Трансфузію крови подавали на підставі теорії, що це ніколи не може пошкодити хворому а навіть може помогти недужому. Така думка є помилкова, тому що в трансфузії крови знаходиться питома небезпека.” Журнал Американської Академії Загального Лікування каже: “Воно не гаразд, що многі люди втратили страх перед трансфузією, і тепер замовляють трансфузію радісно як от фляшку фізрозчину.” Звиш чотири тисячі літ тому Бог Єгова сказав чоловіку, щоб він не брав крови з іншого сотворіння у своє тіло; і новочасні медичні спроби підтверджують цей факт, що нарушення того закону наражається на поважні небезпеки.

10, 11. (а) Які є деякі небезпеки, що зустрічають приймаючого трансфузію крови? і чи лікарі можуть усунути ті небезпеки? (б) З огляду на ці факти, чи ви можете казати, що переливання крови справді спасає життя?

¹⁰ Одна із негайних небезпек, що зустрічає всякого, хто приймає трансфузію крови, є гемолітична реакція (розпущення кровних червоних тіл), тобто, раптове знищення червоних тіл у крові, що постачають кисень. Це може спричинити вибуховий біль голови, біль у грудях і спині, і завернути отруту в систему через занепад нирок. Смерть може наступити за кілька годин або за кілька день. Медичне знання поки що не усунуло цієї небезпеки. “Як би не старались, ми можемо тільки зменшити випадки такої реакції. Ми не можемо цілковито усунути їх, а хворий останеться далі ушкоджений з причини трансфузії крови.” Так заявив В. Г. Кросбі, голова Відділу Гематології в  Армійському Інституті  Валтера Ріда. Хоч така гемолітична реація й не сталася б, як наслідок природнього запасу антитіл у крові хворого, то однак антигени у крові запущені в тіло можуть скріпити антитіла, так що сильна реакція постане, коли б крови, що містить такі чинники, знову дати хворому. Як це досліди показують, то дотепер начислено таких кровних комбінацій 15,000,000, отже правдоподібність допасувати відповідну кров для хворого, щоб вона не спричиняла бодай малого шкідливого впливу, є далека й майже неможлива.

¹¹ Є ще інші небезпеки. Оскільки це трудно лікареві точно довідатися скільки крови хворий втратив, отже він може напустити більше крови чим там є місце для неї, як про це повідомив журнал Медикал Саєнц (з 25-го липня, 1959), а з цього постають часто погубні наслідки. Також підчас трансфузії в струю крови може дістатись повітря, а це знову може принести смертельні наслідки. Також і це, коли кров забрати з тіла, вона негайно псується, та й певні бактерії у повітрю є такої природи, що вони відтворюються в такій крові хоч би вона була в зимній температурі, а це робить навіть маленьку частину такої крови смертельною для приймача. Як же можна глядіти на таке лікування як дійсно спасаюче життя?

12. Назвіть небезпечність з недуг, які можуть виринути з трансфузії крови, і покажіть, що це може спричинити хворому.

¹² Хоч грізний це образ, то однак є ще повна міра небезпек на які є наражений хворий, коли він приймає кров. Лікар подаючи трансфузію можливо ніколи не довідається скільки шкоди це спричинить, тому що зарази передані через трансфузію не появляться зараз. Але медичні власти всі признають, що сифіліс, малярія й запалення печінки, можуть бути передані через переливання крови. Та вони не тільки можуть бути передані, але случаї часто трапляються, що вони є передані. З вибухом неморальности по всьому світі і як наслідок венеричних недуг, небезпека про сифіліс збільшається — недуга яка може спричинити передчасні народини, сліпоту, оглушення, параліж, недугу серця, божевілля й смерть. Проби уживані для викриття сифілісту в крові не показують на небезпеку зараз в раннім стані, і хворий платить за це. В лютому цього року часопис в Японії Таймс писав про жінку, яка виграла справу в суді проти Урядового Шпиталю в Університеті Токіо, на тій підставі, що з переливання крови вона дістала сифілічну кров, що спричинило їй втрату зору й розвід з її чоловіком. Фінансова винагорода присудом суду була мала потіха за заподіяну шкоду. І що сказати про небезпеку набути маларії? Носії маларії не всі свідомі, що вони мають її у своїй системі, та й проби рідко коли відкриють її; проте приймач крови може бути її жертвою. Ця небезпека не зменшається, а противно, всякий хто коли-небудь жив або відвідав области з малярією, може статись носієм її, і міжнародне подорожування запевняє, що те число побільшається кожного дня. Не меншою недугою небезпечною й яка вимагає уваги є сироватковий гепатит. Така велика є небезпека бути хромим й вмерти від гепатиту, що лікар Альварез, порадник з медицини клініки Мейо, сказав, що він ніколи не дозволив би дати йому трансфузію крови, хіба що він відчував би абсолютну потребу.

13. Яку дальшу ціну може заплатити жінка відносно родження дітей, коли вона прийме кров?

¹³ Немов таке ушкодження для хворого не є вистачальне, то ще на цьому не кінчиться. В случаю жінки, це ушкодження може перейти на її ненароджені діти. З причини певних чинників, що декотрі із них є знані а інші незрозумілі, коли жінці дасться невідповідну кров, то її нагода роджати нормальних, здорових дітей, може бути знівечена.

14. Як же Бог охороняє своїх людей від такого нещастя?

¹⁴ О куди краще є коритися Божому Слову, коли воно наказує нам ухилятися від крови! Скільки щасливіші ми є, коли ми як діти слухаємо поради нашого Отця, Бога, і жиємо в гармонії з нею! “Слухай, сину, слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю; Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій середині в серці твойму. Бо життя вони для того, хто їх знайде, і здоровля для всього тіла його.”— Прип. 4:20—22.

Вплив на персональність

15. Як деякі премудрі світові люди вияснюють ці небезпеки з трансфузії крови, але які факти щодо джерела з якого кров виходить підносять серйозні питання?

¹⁵ Ті, що більше схилені сполягати на науку людську ніж на мудрість Божу, можуть відчувати, що уважна дбайливість у виборі крови від дателів уможливлює виминути всі ті небезпеки. Але зауважте оці факти. Це можливо вразить вас, довідавшись, що кров з мертвих людей переливають у тіла хворих у шпиталях, і рапорти з Росії та Іспанії показують, що й там таке робиться; а навіть у Сполучених Державах робили спроби із трансфузією крови взяту із трупа!b Можливо, що так не поступають у вашому суспільстві. Але ж журнал Тайм від 26 травня, 1961 р., повідомляє про случай коли 49 річна жінка в  загальному шпиталі Понтіак дістала дві пів-літрі крови із трупа 12 річного хлопця, що був утопився недалеко в озері і котрий вже був мертвий від двох з половиною  до трьох годин. Також, ще в 1935 році один лікар в Чікаго передмістю ужив такої самої спроби як в Росії, і що цей американський лікар відповідальний за около тридцять  пять трансфузій крови з трупів протягом двох років. Можливо, що такий датель є один із кревних живих і є доброї слави і чистого життя особа. Але чи це запевняє забезпеку? Ні; це не усуває небезпеки реакції з причини незгідности; ані це не запевняє, що така особа не була носієм якої-будь недуги, можливо незнаної їй самій. Однак, у більшости случаях, приймач крови не знає хто тим дателем є. Деяка кров може походити від здорової особи; інша від алькоголіків і негодяїв. Злочинцям у темниці дається нагоду давати їх кров. Наприклад, Ню Йорк Таймс від 6-го квітня, 1961, повідомив: “Мешканці у вязниці Сінґ Сінґ в Осінінґ будуть давати кров для Червоного Хреста сьогодні.” Чи це похвальний вчинок? Можливо не такий корисний для їх ближніх, як це люди в суспільстві навчені думати.

16. (а) Яке інтересне спостереження зроблено про кров в Біблії про 5 Мойсея 12:25? (б) Що новочасні лікарі мають сказати про цю саму справу, і чому це цікавить христіян?

¹⁶ Коли Ізраїлтяни приготовлялись увійти в Обітовану Землю, Єгова порушив Мойсея повторити їм свій закон про заборону їсти кров. Як про це написано в 5 Мойсея 12:25, він сказав: “Не їсти меш її про те, щоб було добре тобі й дітям твоїм по тобі; бо чинити меш те, що добре перед очима Єгови.” У виданні П’ятикнижжя Мойсея під редакцією Дж.Г.Герца знаходиться замітка у споді сторони про вираз “щоб було добре тобі,” де сказано: “Ібн Езра припускає думку, що уживання крови мало б деморалізований вплив на моральну й фізичну природу, і це перейшло би як наслідство на будучі генерації“. Ця точка є інтересна і її можна пристосувати до трансфузії крови і про це свідкують медичні лікарі. Наприклад, у книжці Хто є Ваш Лікар і Чому? лікар Алонзо Джей Шедман каже: “Кров в будь-якій особі є в дійсності сама особа. Вона містить усі особливості тієї особи з відки вона взята. Це включає спадкові хиби, як от приховані хвороби, отрути, що повстають з життя тієї особи, звички їдження й пияцтва. . . . Отрута, що витворює порив зробити самогубство, убивство або крадіж — все це в крові.” І доктор Амеріко Валеріо, лікар в Бразилії й хірург більше ніж сорок років, погоджується: “Моральна несамовитість, полове збочення, пригноблення, відчуття підлеглости, дрібні крадіжки — все це часто унасліджується з трансфузією крови.”c Однак у публичних часописях признається, що організації, запаси крови яких вважаються вірогідними, дістають кров для трансфузії від кримінальних людей, котрі є знані, що вони посідають такі характеристики. Певна річ, що ніхто, хто старається занехати діла тілесні й руководити своїм життям у спосіб в який Бог указує через своє Слово, не буде наражати свого життя на таку руїнницьку будучність.— Рим. 12:2; Ефес. 4:22—24.

Указання віри в Життя дателя

17. (а) Чи свідки Єгови противляться на підставі релігії всім медичним лікам? (б) Чи є щось, що можна вжити в користь христіянина на случай втрати багато крови?

¹⁷ Що ж ці факти означають для христіянина, котрий потерпів до великої міри втрату крови й потребує лікування? Чи нема нічого, щоб цьому зарадити? Чи він мусить по простому чекати на смерть? Цілком ні! Свідки Єгови не мають ніякого релігійного спротиву до якого-будь лікування, що не противиться Божому законі, і фактом є, що є інші ліки до набуття. Доктори, котрі признають чоловіка як Боже сотворіння, а не як продукт еволюції, звичайно більше схилені розуміти, що людське тіло було наділене Богом чудовою силою видужання, і вони співдіють із нею замість відчувати, що заборона уживати кров є перепоною для видужання. Наші тіла є чудово узброєні зустрінути всякі випадки, навіть такі як втрати крови. (Пс. 139:14) Згідно з Енциклопедією Британіка: “Опріч крови яка дійсно кружить у жилах, артеріях та капіляріях, тіло посідає запаси які воно може запрягти до роботи. Один з цих запасів знаходиться в сележінці. З початку кровотечі сележінка корчиться і витискає кров неначе з губки в циркуляцію.d З огляду на це, многі лікарі признають, що безпечнійше співдіяти із системою тіла для власного витворення крови замість замінювати її через трансфузію чужої крови. Навіть високо поважане медичне видання Сурджікал Клініко з Північної Америки (з лютого, 1959) писало: “Не треба забувати, що це не трансфузія крови, але залізотерапія є кращим лікуванням на случай недокровности.” На случай випадку, де втрата крови була велика, то є ще плазма, що побільшує масу крови і її можна брати без нарушення Божої заборони про кров, і по думці многих лікарів, цей спосіб споказавсь бути куди безпечнійший ніж трансфузія крови. Хоч це правда, що вони не можуть зробити для тіла того, що само тіло може, однак вони помагають затримувати червоні тільця в циркуляції, так що кисень досягне ріжні органи під час потреби крови для тіла через втрату. Отже хворі христіяни, замість бути примушені брати кров на підставі аргументу, що це єдина надія, пошукають лікаря досить здібного, що є терпеливий й шанує їх релігійну совість й охочий лікувати їх без крови.

18. Чому це безглуздя старатись спасати життя через нарушення Божого закону?

¹⁸ Збавлення життя при помочі небіблійних средств ніколи не може принести триваючого добра. О велике це безглуздя думати, що життя людини можна спасти через нарушення закону Життя-дателя! Хоч воно може здаватись, що це може принести сяку-таку пільгу на якийсь час то остаточно це може принести недугу й народження неживих дітей, як прямий наслідок такого помилкового напряму. Хоч би і ніякої фізичної шкоди це не спричинило для хворого або його потомків, то нарушення Божого закону поважно загрожує нагоді осягнути життя вічне в Божому новому світі.

19. (а) Хто це твердив, що чоловік віддасть усе, навіть покине Бога, щоб йому спасти теперішнє життя? (б) Як ми можемо скористати з докору, який Ісус дав Петрові в справі? (в) Яку нагороду Бог дасть тим, що слухають його навіть в часі горя?

¹⁹ В случаю Йова, Сатана змагався, що чоловік допуститься всього, навіть обернеться проти Бога свого, щоб спасти теперішнє життя. Його аргумент був, що “за свою душу оддасть чоловік усе, що має.” (Йова 2:4, замітка у виданні 1957 р.) Та він помилявся. Йов доказав, що він брехун, і Ісус Христос доказав це виразно. Одного разу Ісус розказував, що його напрям взятий в службі Єгови доведе його до смерти. “І взявши Його Петро на бік, почав докоряти йому, кажучи: “Пожаль себе, Господи, нехай це не станеться Тобі.” Але Ісус докорив йому. “Геть від мене, Сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче“. Тоді Ісус сказав ученикам своїм: Коли хто хоче йти слідом за мною, нехай відречеться себе самого, й візьме дерево страстей, та й іде слідом за мною. Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.” (Мат. 16:21—25; Марка 8:31—35) Нехай же ніхто з нас ніколи не станеться таким Сатаною для наших христіянських братів, наполягаючи на них зректися їх віри в Бога в користь мудрости цього світа! Є тільки єдиний спосіб отримати життя - це жити в гармонії з Божою волею. Віра в Бога ніколи не заведе. Як Божественний Лікар він може зробити те, що людський лікар ніколи зробить: він може продовжити життя своїх слуг, не лише на кілька турботних літ, але через вічність — якщо потрібно через воскресення з мертвих — у своїм славнім новім світі, що вже тепер так близько.— Пс. 23:4; Діян. 24:15.

20. Що ми повинні робити тепер, щоб нам уживати наше життя в гармонії з Божою волею?

²⁰ Маючи таку чудову будучність перед нами, буваймо уважні, щоб жити в гармонії з Божою волею. Не ставаймо бути недбалими, як от світ, в нашому відношенню до крови наших ближніх. Тепер прийшов час показати турботу про їх життя через наполягання на них, щоб вони вірили в кров Ісуса Христа, єдину кров, що має дійсну вартість в очах Бога відносно спасення життя. Укажіть їм на його царство; поможіть їм пізнати його закони; заохочуйте їх терпеливо, як вони помало поступають дорогою до життя. Зробіть рішучу постанову, щоб могли сказати з Павлом: “Чистий я від крові всіх. Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.”— Діян. 20:26.

[Примітки]