Відокремлені, однак з’єднані

Від “Пробудись!” кореспондента в Південній Африці

БАГАТОМОВНЕ населення Південної Африки ділиться на три головні групи — європейці (білі), африканці (чорні) і кольорові (мішаного походження). Всі три гуртки живуть у відокремлених околицях. Хоч відокремлені законом, свідки Єгови в Південній Африці є дуже з’єднані духом і поклонінням і вони показують свою єдність багатьма способами, як то наприклад, було на недавній конвенції “Люди Доброї Волі”.

Іоганнесбург постачило троє гарних місцевостей на конвенції, які відбулися 7 до 10 січня 1971 р. Європейські (білі) Свідки зійшлися на конвенцію в Мілнер Парк Шов Граундс. Чотири до п’ять миль на захід від Мілнер Парку стоїть Юнійон Стадіон, гарний майдан для спортових змагань із добрими засобами й він був вибраний як центр для кольорових Свідків.

Коло сім миль дальше на південнозахід є Мофоло Парк, і тут відбулася африканська конвенція. Мофоло Парк є дуже приємна частина з деревами по обох боках і з своєю власною великою платформою позаді якої є гарне, маленьке озеро. В ньому нема ні лавок, ні сховка або будинків. Отже Свідки мусіли будувати свої власні.

Приготовлення для конвенції

Будівельна робота відбувалася під проводом європейських Свідків де треба було знання, спритність і прилади, але сотки африканських Свідків помагали їм. Факт, що ці християни так радо і любо працювали в єдності доказує, що свідки Єгови в Південній Африці є з’єднані і мають любов між собою.

Разом Свідки збудували дуже велике місце для свого зібрання, з дев’ятьма рядами лавок, і це дало вигляд стадіону. Там було досить лавок помістити коло 30.000 людей. Тут обставини є інші від обставин в Африці на півночі. Тут нема ліса постачати матеріялу. Цей парк лежить у серці великого сучасного міста. Отже ввесь матеріял треба було найняти або позичити від тутешніх підприємств. Добрим організованням і плануванням ввесь стадіон з лавками був збудований лише за 1.400 доларів. Чи можете собі уявити скільки старання і роботи треба було приложити, щоб постачити туалети і різні відділи для 30.000 людей? Муніципальні урядовці, відвідуючи парк сказали: “Нас дивує те, що ви робите. Таж ви збудували двоє міст”.

Свідки, які прибули на конвенцію також мусіли приготовлятися наперед. Деякі подорожували дуже здалекої частини, і це значило, що вони мусіли приготовлятися місяці наперед, а особливо кольорові й африканські Свідки. Один африканський Свідок, живучи в Південнозахідній Африці мусів подорожувати 350 миль велесопедом до найближчого села, Ґрутфонтайн, а тоді продовжав подорож з 1.700 миль потягом на конвенцію. Відбиваючи добре приготовлення наперед маємо факт, що багато соборів кольорових мали всіх своїх членів на конвенції. Багато індійських Свідків добре приготовилися і також були на конвенції кольорових, тому що їх клясують з тією групою. На цій конвенції сарі (жіноче вбрання) індійських жінок постачали кольорову сцену. Але ще кращим був дух єдности й доброї волі між кольоровими та індійськими Свідками.

Біблійні драми

У Мілнер Парку відбулося щось дуже цікавого, коли представлялася драма з біблійної книги Естери. Перший раз на конвенціях Свідків у Південній Африці, коли актори відгравали драму, то діалог (розмову) можна було чути одночасно в англійській мові для тих, що сиділи по одній стороні стадіону, а в африканській для тих, що сиділи по другій стороні. Техніки голосників пояснили як вони зробили це:

“Перше, треба було дуже уважно перевести розмову на африканську мову. Не так як звичайно буває, переклад речень мусів бути такої самої довжини як в англійській мові. Африканські актори тоді мусіли вчитися читати африканський рукопис, щоб триматися разом із англійською розмовою. Тоді африканську розмову відбили на стрічці на якій вже була англійська розмова. Щоб встановити ці розмови одночасно на одній стрічці в двох шляхах узяло шістдесят годин пильної праці”.

Коли драма була представлена, то одночасно грали цю розмову з стрічки, одна для англійської, а друга для африканської. Таким чином обидві групи могли дивитися на одну драму. У Мофоло Парку робили те саме на африканській конвенції. Тут цілу програму передавали в Зулу мові для слухачів по одній стороні (для Хоза і Зулу Свідків) і в Сесото мові на другій стороні (для Сесото, Тсвана і Сепеді Свідків).

Єдність виявилася різними способами

Тепла любов між відокремленими, однак з’єднаними Свідками південної Африки була виявлена багатьма способами. Наприклад, недавно в Лесото, територія Південної Африки, був досить великий голод. Багато Свідків переносили тяжкий труд. Через їхній політичний нейтралітет, вони не могли купувати кукурудзи або насіння для садження. Деякі навіть вмирали з голоду. Коли ця справа була представлена на “першому” зібранні для приготовлення на конвенцію в Іоганнесбурзі, то гадка була, щоб усі датки з того вечора були відіслані на поміч Свідкам у Лесото. Свідки дуже сердечно прийняли це пропоновання. Того вечора більше як 2.400 доларів було зібрано, і за тиждень Свідки в Лесото вже мали своє насіння і гроші на харч.

Одна з жінок Свідків в Лесото, яка скористала з цього любого розпорядка сказала: “У нас уже нічого не було в хаті, навіть не було десять центів купити мілі-міл (кукурудзяної муки). Тоді прийшли гроші на харч від наших білих братів у Південній Африці. Я лише плакала, бо не могла нічого промовити. Інші Свідки і я тепер могли побороти наші клопоти, і через цей розпорядок від Єгови, ми могли прибути на конвенцію втішатися також і духовною поживою”.

Хоч Свідки з тих трьох різних груп не могли свобідно збиратися разом, то факт, що до Іоганнесбургу прибуло так багато Свідків, деякі таки могли спіткатися. Одна європейська жінка Свідок, з великою завзятістю, розказала свій досвід:

“Я поставила на стоянку свій автомобіль у місті коли п’ять автобусів приїхало, повні африканських Свідків. Моя донька показала, що всі пасажири мали конвенційні позначки. Ми показали їм свої позначки, і Свідки в автобусах почали махати руками до нас. Деякі злізли з автобуса і казали, що вони приїхали відвідати відділ Товариства Вартової Башти в Південній Африці, але заблудили. Зараз приступив поліцай. Я пояснила йому справу, кажучи, що я могла показати їм дорогу до відділу. Поліцай дуже любо спинив трафіку, так, щоб автобуси могли повернути і їхати за мною до відділу Товариства”.

Відсилати африканських Свідків до їхніх приміщень вночі представляло досить велику проблему в Совето. По вулицях тієї великої міської околиці блукають жорстокі хуліганські зграї називаючись “Тсотсіс”, які нападають і обкрадають тих, які подорожують самі. Багато африканських Свідків походили з тихих сільських околиць і ставали легкою жертвою для цих “Тсотсіс”. Отже Свідки з Іоганнесбургу відчували глибоку відповідальність хоронити своїх християнських братів із інших околиць. Вони показали свою єдність і увагу коли зорганізували спеціяльних “провідників”. Перший автобус розвозив гурток цих тутешніх провідників і лишав на кожній зупинці автобуса. А як другий автобус привозив Свідків, то двоє або троє з цих провідників проводили їх до їхнього приміщення.

Гарні наслідки

Число хрещених на цій конвенції, які стали Божі “люди доброї волі відбиває гарні наслідки цієї конвенції. Наприклад, на конвенції кольорових 112 індійських і кольорових осіб охрестилося. І це дуже гарний наслідок, коли порівняється це число до 1.390 кольорових Свідків. Африканців охрестилося 603. А на конвенції європейських охрестилося 381. Разом охрестилося 1.096 осіб на тих конвенціях. Це справді є гарні наслідки, коли візьмемо до уваги, що лише кілька років тому тут було коло 1.000 хрещених Свідків.

На найвищу точку конвенції, на публічний виклад, люди прибували натовпами до всіх трьох стадіонів. На конвенції кольорових було 2.770, на європейській 12.252, а 33.757 на африканській, роблячи 48.779 разом! Це також є чудові наслідки, беручи до уваги, що в Південній Африці є лише около 22.000 Свідків.

Тисячі, які лишилися вислухати закінчуючу промову президента Товариства Вартової Башти, Н. Г. Нора дістали додаткове заохочення. Він розказав їм про гарні наслідки цієї серії “Люди Доброї Волі” конвенцій в Африці і навів плани поширити фабрику й бюро Товариства в Південній Африці.

Дух єдности і любови на цих трьох конвенціях був такий чудовий, що навіть публічна преса говорила про “мир і добру волю, яку делегати виявили”. (Світ, 12-го січня 1971 р.) Відокремлені, однак з’єднані, Свідки у Південній Африці чекають на час, коли під Божим новим порядком, усі зможуть сходитися разом, щоб зазнати багато глибшу любов, яку вони мають у своїх серцях і втішатися повною та вічною єдністю.